Ухвала суду № 58344709, 06.04.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/553/16 Справа № 203/5650/15-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Капелюха В.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2016 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого-судді Капелюхи В.М.

суддів Джерелейко О.Є., Коваленко Н.В.

за участю:

секретаря Лісіна С.В.

прокурора Смирнова В.Р.

обвинуваченого ОСОБА_2

потерпілого ОСОБА_3

захисника адвокат ОСОБА_4

представника потерпілого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську кримінальне провадження за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_3 на вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 січня 2016 року відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

засудженого за ч.1 ст.286 КК України на 2 рокиобмеження волі, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки.

На підставі ст.ст.75,76 КК України ОСОБА_2 від відбування призначеного основного покарання звільнено, з випробуванням строком на 2 роки, поклавши на нього обовязки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Позовні вимоги потерпілого ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням задоволені в повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 у відшкодування матеріальної шкоди 307 184 гривні 77 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів в розмірі 491 гривня 04 копійки.

В С Т А Н О В И Л А:

Згідно вироку суду ОСОБА_2 визнано винним і засуджено за вчинення злочину за таких обставин.

05.08.2015 о 22 годині 40 хвилин по вул. Серова, в м. Дніпропетровську, з боку пр-та ОСОБА_6 в напрямку вул. Плеханова рухався автомобіль НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_7

Під час руху ОСОБА_7, порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, проїжджаючи перехрестя нерівнозначних доріг із другорядної дороги, не надав дорогу автомобілю НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, що наближався до перехрестя з вул. Серова по вул. Плеханова, яка є головною дорогою, в результаті чого сталося зіткнення автомобілів.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілому ОСОБА_3, згідно висновку судово-медичної експертизи № 3980 від 01.09.2015, були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: забою, саден мяких тканин голови, закритого підвивиху акроміального кінця та переднього нижнього підвивиху голівки лівої плечової кістки, забою та синця правої гомілки, які за своїм характером відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що зумовили тривалий розлад здоровя, строком понад три тижні (біль ніж 21 день), на підставі пункту 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року, №6.12.

Порушення правил безпеки дорожнього руху виразилося в тому, що ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом автомобілем НОМЕР_1, порушив, згідно висновку судової авто-технічної експертизи №70\27-638 від 23.09.2015 року вимоги п. 16.11 та дорожнього знаку 2.1 ПДР України, невиконання яких перебуває у причинному звязку з наслідками, що настали.

В апеляційній скарзі:

-потерпілий ОСОБА_3 просить вирок суду скасувати частково та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання у вигляді 3 років обмеження волі. В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін. Вважає, що обвинувачений в скоєному не розкаявся, після скоєння ДТП, не надав йому допомоги, навіть не підійшов до перевернутого автомобіля, за весь час не вибачився перед ним, за час перебування його в лікарні, не відвідав його, жодної копійки на лікування йому не надав, вважає, що ОСОБА_2, якщо і буде виконувати вирок суду в частині відшкодування йому матеріальних збитків, то буде це робити в мінімальних розмірах та розтягне відшкодування збитків на довгі роки. Після ДТП, ОСОБА_2 в адміністративному протоколі неправдиво вказав адресу свого проживання, що свідчить про те, що він у будь-який час може зникнути у невідому напрямку та ухилитися від відбування покарання та відшкодування завданої ним матеріальної шкоди за вироком суду. Тому, вважає, що вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі того, що призначене обвинуваченому покарання не відповідає тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення і особі обвинуваченого. Також судом необґрунтовано застосовано до ОСОБА_2 ст.ст.75,76 КК України щодо його звільнення від покарання з випробуванням. Вважає покарання, призначене останньому судом несправедливим через мякість.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого та його захисника, які заперечувати проти задоволення апеляційної скарги, пояснення потерпілого і його представника, які просили задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі, перевіривши матеріали кримінального провадження, в межах поданої скарги, обговоривши її доводи, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

Винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який його засуджено, підтверджена сукупністю зібраних у кримінальному провадженні доказів, що правильно оцінені та обґрунтовано покладені судом в основу вироку.

Дії ОСОБА_2 за ч.1 ст.286 КК України кваліфіковані правильно та не оскаржуються потерпілим в апеляційній скарзі.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_3 про мякість призначеного покарання, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими, тому підстав для їх задоволення не має.

Вказане потерпілим в апеляційній скарзі про те, що обвинувачений ОСОБА_2 в будь-який час може зникнути у невідомому напрямку та ухилиться від відбування покарання та відшкодування завданої ним матеріальної шкоди за вироком суду, не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції і на думку колегії суддів є субєктивною думкою потерпілого. Потерпілий не навів в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції достатніх підстав того, про що вказав в апеляційній скарзі.

Відповідно до вимог ст.65 КК України при призначенні покарання суду необхідно врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що помякшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Звільнення від відбування покарання з випробуванням можливе за наявності таких умов: 1) призначене судом покарання має бути у виді:

-виправних робіт;

-або службового обмеження для військовослужбовців;

-чи обмеження волі;

-або позбавлення волі на строк не більше 5 років.

2) особа вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, це може бути і тяжкий злочин, якщо за його вчинення суд призначає покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше 5 років;

3) наявність позитивних даних щодо особи підсудного;

4) наявність певних обставин , які помякшують покарання та інших обставин справи на користь підсудного;

5)суд має обумовлену впевненість, що підсудний протягом іспитового строку виконає покладені на нього обовязки і не вчинить нового злочину, і зможе виправити свою поведінку без відбування призначеного йому покарання.

За наявності зазначених умов, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування покарання, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обовязки.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, при вирішенні питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, суд у повній мірі дотримався вимог зазначеного закону.

Призначаючи основне і додаткове покарання ОСОБА_2 суд з достатньою повнотою врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії невеликої тяжкості, дані про особу винного, який раніше не судимий, вину визнав повністю, характеризується позитивно, щиро розкаявся у вчиненому, що є помякшуючими обставинами. Обставин, що обтяжують вину обвинуваченого, судом встановлено не було. Судом було врахований той факт, що ОСОБА_2 зможе швидше виплатити матеріальну шкоду потерпілому, завдану кримінальним правопорушенням, якщо він буде знаходитися за місцем проживання.

Суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_2 покарання в межах санкції частини статті, за якою його визнано винним, та звільнення його від відбування покарання на підставі ст.ст.75, 76 КК України.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні у суді апеляційної інстанції надав копії квитанцій про часткове відшкодування потерпілому шкоди.

За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції і вважає, що призначене покарання ОСОБА_2 у виді обмеження волі з позбавлення права керувати транспортними засобами та звільненні його від покарання на підставі ст.75 КК України є правильним, оскільки тяжкість вчиненого і наслідки від злочину було враховано судом першої інстанції у сукупності з даними про особу обвинуваченого, обставинами, які помякшують покарання обвинуваченого, відсутністю обтяжуючих обставин.

Колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченому покарання відповідає вимогам статей 50,65-67 КК України та відповідає суспільній небезпечності вчиненого ним злочину і його особі, а тому вважати таке покарання явно несправедливим внаслідок мякості, про що йдеться в апеляційній скарзі потерпілого ОСОБА_3 підстав немає.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставами для зміни чи скасування судового рішення, не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Вирок Кіровського районногосуду м. Дніпропетровська від 28 січня 2016 року відносно ОСОБА_2 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена і на неї може бути подана касаційна скарга у Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту проголошення.

Судді: