Рішення № 58342112, 16.06.2016, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/1108/16-ц

(2/199/945/16)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

11 травня 2016 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого судді Якименко Л.Г.

при секретарі Лавріщевій Г.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначив, що 26.01.2011 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н, згідно якого відповідач отримав кредит у сумі 4400,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Позивач зазначає, що відповідачка належним чином не виконувала умови кредитного договору, порушивши графік погашення кредиту та відсотків, у звязку з чим станом на 30.12.2015 року прострочена заборгованість за кредитним договором становить 16984,77 гривень, з яких прострочена заборгованість за кредитом 4309,61 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 11390,17 грн., штрафи відповідно до пунктів 2.1.1., 7.6. Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) 500 гривень, штраф (відсоткова складова) 784,99 гривень.

Оскільки до теперішнього часу на вимоги позивача відповідачка заборгованість не погасила, від виконання своїх зобов'язань ухиляється, тому позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 26.01.2011 року б/н у сумі 16984,77 гривень, а також судові витрати у сумі 1378,00 гривень.

Представник позивача в судове засідання не зявилась, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила справу слухати у її відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечувала, про що надала письмову заяву.

Відповідачка в судове засідання 11.05.2016 не з'явилась, про день і час слухання справи повідомлялась належним чином, про зміну свого місця проживання та про причини неявки суду не повідомила, тому суд зі згоди представника позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 224 ЦПК України.

До судового розгляду позивачка надала суду письмові заперечення на позовну заяву, в яких зазначила про невідповідність форми укладання кредитного договору у вигляді анкети-заяви, приєднаної до Умов та правил надання банківських послуг, вимогам законодавства, тому вважає Умови та правила надання банківських послуг такими, що носять односторонній характер і не можуть бути доказами укладання кредитного договору в розумінні вимог ст.ст. 57-61 ЦПК України. Окрім цього зазначила, що останній платіж у розмірі 100,80 грн. по кредитній карті за кредитним договором б/н від 26.01.2011 року нею було внесено 03.03.2012 року, що є терміном, з якого розпочався перебіг позовної давності. Оскільки згідно зі ст. 257 ЦК України позивачем пропущено загальний строк позовної давності звернення до суду, як за основними вимогами так і, згідно зі ст. 266 ЦК України, строк позовної давності за додатковими вимогами, тому просила суд відмовити у позові.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України у звязку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, 26.01.2011 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н, згідно якого відповідач отримав кредит у сумі 4400,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідачка належним чином не виконувала умови кредитного договору, порушивши графік погашення кредиту та відсотків, у звязку з чим станом на 30.12.2015 року прострочена заборгованість за кредитним договором становить 16984,77 гривень, з яких прострочена заборгованість за кредитом 4309,61 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 11390,17 грн., штрафи відповідно до пунктів 2.1.1., 7.6. Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) 500 гривень, штраф (відсоткова складова) 784,99 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В силу ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Згідно з ст. 549, ч. 3 ст. 551 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 4 ЦК України, основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст. 6 ЦК України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно з ст. 252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до ч.3,4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Пунктом 31 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» розяснено, що при застосуванні положенняп. 7 ч. 11 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, суди мають виходити з того, що у системному зв'язку зч. 11 ст. 11зазначеного Закону ця вимога стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямована на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту.

У зв'язку із цим та враховуючи, щоцивільне законодавствоне передбачає заборони пред'явлення окремих вимог у зв'язку з пропущенням строку позовної давності, при вирішенні таких спорів, суди повинні враховувати положення ЦК про позовну давність.

Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення п. 7 ч. 11 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та вимоги ЦК щодо позовної давності застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

Враховуючи наведені норми права та приймаючи до уваги, що позов до суду було подано 15.02.2016 року, тобто з пропуском трирічного строку звернення з вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 26.01.2011 року, який сплинув 03.03.2015 року, оскільки згідно з наданим позивачем розрахунком останній платіж був проведений 03.03.2012 року, поважних причин для його поновлення суд не вбачає і позивач такої вимоги не заявляв, тому суд вважає у позовних вимогах Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 212-215, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 4, 6, 252, 257, 266, 267, 526, 549, 551, 627, 1049, 1050, 1054 ЦК України, Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникли з кредитних правовідносин», Законом України «Про захист прав споживачів» суд,-

ВИРІШИВ:

Публічному акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» в позові до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається з дня отримання копії рішення.

Суддя: