Ухвала суду № 58337254, 15.06.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/3855/16-ц Номер провадження 22-ц/786/1827/16Головуючий у 1-й інстанції Чуванова А.М. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Лобова О.А.

суддів: Абрамова П.С., Акопян В.І.

за участю секретаря Гнатюк О.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу судді Октябрського районного суду м.Полтави від 17 травня 2016 року про відмову у відкритті провадження за позовом ОСОБА_3 до видавництва "Полтавський літератор" у особах ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про завідомо неправдиві показання суду.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою судді Октябрського районного суду м.Полтави від 17 травня 2016 року відмовлено у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_3 до видавництва "Полтавський літератор" у особах ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про завідомо неправдиві показання суду.

ОСОБА_3 в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить скасувати ухвалу судді Октябрського районного суду м.Полтави від 17 травня 2016 року і відкрити провадження в будь якому іншому суді м.Полтави чи за межами міста.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що судом при винесенні ухвали не взято до уваги те, що звернення його до суду було за захистом честі, достоїнства, ділової репутації, а відповідачі порушили ст.28,32,41,54,58,62 Конституції України.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав:

Відповідно до п.4 ч.2 ст.307, п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд вправі скасувати ухвалу суду та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

З матеріалів справи вбачається, що у травні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до видавництва «Полтавський літератор» у особах ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про завідомо неправдиві показання суду, в якому просив визнати показання свідків пп. ОСОБА_6 та ОСОБА_7 суду на засіданні від 29.03.2016 року «завідомо неправдивими повідомленнями» та «завідомо неправдивими показаннями», та здійсненими з корисливою метою групою осіб у попередній змові, про що вказує абсолютна ідентичність їх «показань», наклепом та призначити їм покарання відповідне щонайменше до ст. 115-1, 125,126,371,372,383,384 КК України. За залучення до справи лже-свідків для дачі ними узгоджених «завідомо неправдивих показань суду», що потягло за собою цинічну образу його честі, достоїнства та ділової репутації та неправомірне рішення суду, притягнути пп. ОСОБА_4 та ОСОБА_5, як ініціаторів і організаторів цього «дійства», здійсненого з корисливою метою групою осіб у попередній змові, та лже-свідків пп. ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до визначеної Законом цивільної та кримінальної відповідальності:

Також просив стягнути з пп. ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на його користь по 25 тисяч гривень з кожної за моральну шкоду. Стягнути з пп.ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на його користь моральну шкоду в розмірі по 50 тисяч гривень з кожного. Судові витрати покласти на відповідачів пропорційно, оскільки, як інвалід 2-ї групи, він від сплати судового збору звільняється на підставі п.9. ст.5. ЗУ «Про судовий збір».

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд керувався п.1 ч.2 ст. 122 ЦПК України, відповідно до якого суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах в порядку цивільного судочинства.

З висновком судді слід погодитися частково з огляду на таке.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_3, стверджуючи про надання відповідачами ОСОБА_6 і ОСОБА_7, які допитані як свідки у суді, завідомо неправдивих показань, просить притягнути їх до кримінальної відповідальності і призначити покарання, передбачене відповідними статтями КК України.

Питання щодо притягнення осіб до кримінальної відповідальної і призначення їм покарання за вчинення злочину вирішується в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України, отже зазначена позовна вимога ОСОБА_3 відповідно до вимог ст.15 ЦПК України не може бути розглянута в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, колегія суддів визнає обґрунтованим рішення судді суду першої інстанції у частині відмови у відкритті провадження по зазначеній позовній вимозі на підставі п.1 ч.2 ст.122 ЦПК України.

Як роз'яснено у абзаці третьому пункту третього Постанови Пленуму ВССУ №3 від 01 березня 2013 року, оскільки згідно зі статтею 16 ЦПК не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства. Разом із тим суд також має врахувати, що в порядку цивільного судочинства підлягають розгляду справи у разі, якщо однією зі сторін є фізична особа, а вимоги взаємопов'язані між собою і окремий їх розгляд неможливий.

Статтею третьою Конституції України честь та гідність людини проголошені найвищою соціальною цінністю нашої держави.

Відповідно до ст.275 ЦК України кожен має право на захист у спосіб не заборонений законом свого порушеного особистого немайнового права, зокрема права на повагу його гідності, честі та ділової репутації (ст.270, ст.297, ст.299 ЦК України).

У пунктах 15, 18, 19 Постанови Пленуму ВСУ №1 від 27 лютого 2009 року судам роз'яснено наступне: «При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Згідно з положеннями статті 277 ЦК і статті 10 ЦПК обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов'язок відшкодувати моральну шкоду».

Таким чином, правовідносини у сфері захисту честі, гідності та ділової репутації особи внаслідок поширення відносно неї неправдивих відомостей врегульовані цивільним законодавством, зокрема нормами глави 22 ЦК України, і спори, що виникають з цих правовідносин, підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. При цьому для вирішення спору цієї категорії законом не вимагається обов'язкова наявність вироку суду про притягнення осіб за надання завідомо неправдивих показань у суді відносно особи, якою заявлена вимога про захист порушеного немайнового права. Факт поширення недостовірної інформації встановлюється засобами доказування, визначеними ЦПК України.

Як вбачається з пред'явленого ОСОБА_3 позову, він вважає, що відповідачі ОСОБА_6 і ОСОБА_7 під час допиту їх у суді розповсюдили відносно нього завідомо неправдиву інформацію, яка не відповідає дійсності та принижує його честь, гідність і ділову репутацію. Саме з цих підстав він просить стягнути з них кошти в рахунок відшкодування моральної шкоди. ОСОБА_3 також стверджує, що ОСОБА_4, і ОСОБА_5 є ініціаторами та організаторами таких дій відповідачів ОСОБА_6 і ОСОБА_7, отже просить притягнути їх до відповідальності, у тому числі і цивільної та стягнути з них кошти у рахунок відшкодування моральної шкоди.

З огляду на зазначене у судді суду першої інстанції були відсутні підстави для ухвалення рішення про відмову у відкриття провадження по вимогам ОСОБА_3 щодо стягнення коштів з відповідачів у рахунок відшкодування моральної шкоди та про притягнення ОСОБА_4 і ОСОБА_5 до відповідальності за вчинення дій (розповсюдження завідомо неправдивої інформації), які принизили честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_3

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалу судді суду першої інстанції у вказаній частині слід скасувати, матеріали позовні заяви повернути до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись ст.303, п.4 ч.2 ст.307, п.3 ч.1 ст.312, ст.315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу судді Октябрського районного суду м.Полтави від 17 травня 2016 року у частині відмови у відкритті провадження за позовними вимогами про притягнення ОСОБА_6, ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності та призначення їм покарання залишити без змін.

Ухвалу судді Октябрського районного суду м.Полтави від 17 травня 2016 року у частині відмови у відкритті провадження за позовними вимогами про стягнення коштів з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5, а також про притягнення до відповідальності ОСОБА_4, ОСОБА_5 скасувати, матеріали позовної заяви у зазначеній частині повернути до Октябрського районного суду м.Полтави для вирішення питання про відкриття провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції у частині залишення без змін ухвали судді суду першої інстанції, в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А.Лобов

Судді В.І. Акопян

П.С. Абрамов

З оригіналом згідно

Суддя О.А.Лобов