Рішення № 58335525, 06.06.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/1690/15-ц Головуючий у І інстанції Волчко А. Я.Провадження № 22-ц/780/1808/16 Доповідач у 2 інстанції Журба С. О.Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Лівінського С.В., Мережко М.В.,

за участю секретаря Дрозда Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 вересня 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2015 року ПАТ «УкрСиббанк» звернулося до суду із вказаним позовом, який мотивувало наступним:

17 серпня 2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», та ОСОБА_2 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11200499000, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кошти у розмірі 68 000 доларів США з розрахунку 12,2 % річних за користування кредитом на строк до 17 серпня 2027 року. 17 серпня 2007 року між позивачем та ОСОБА_3 був укладений договір поруки №134812, згідно до умов якого останній зобов'язався відповідати у повному обсязі за виконання ОСОБА_2 усіх зобов'язань, що виникли з кредитного договору.

30 жовтня 2009 року між банком та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, згідно до умов якої за користування кредитними коштами понад встановлений у договорі термін встановлюється процентна ставка у подвійному розмірі від ставки, що діє для строкової суми основного боргу на дату виникнення такого прострочення. Відповідач ОСОБА_2 належним чином не виконував своїх зобов'язань за кредитним договором, внаслідок чого станом на 13 жовтня 2014 року виникла заборгованість у розмірі 52 794,31 долари США, що за курсом НБУ становило 683 687,53 грн.

З урахуванням уточнення позовних вимог позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на його користь заборгованість за кредитним договором №11200499000 від 17 серпня 2007 року у розмірі 57 438,96 доларів США, з яких: 46748,50 доларів США - кредитна заборгованість; 10690,46 доларів США - заборгованість за відсотками, а також стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь банка пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 110 172,87 грн., з яких: 39 802,95 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту, 70 369,92 - пеня за прострочення сплати відсотків.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 вересня 2015 року позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» задоволено.

Частково не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції змінитив стягнення заборгованості за кредитом з нього та поручителя в солідарному порядку, відмовивши банку в солідарному стягненні боргу, а також просив зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з ОСОБА_3Обґрунтував скаргу тим, що судом першої інстанції не надано належної оцінки наявним доказам у справі. Зазначає, що суд прийняв як належний доказ договір поруки № 134812 від 17 серпня 2007 року, проте даний договір не укладався. Крім того вказує, що судом першої інстанції не враховано, що розмір стягнутої пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитним договором є неспівмірним із розміром основного боргу, тому суд повинен був застосувати положення ч.3 ст. 551 ЦК України. За таких умов правові підстави для задоволення позовних вимог банку в повному обсязі відсутні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне:

У відповідності до положень ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Перевіривши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду не в повній мірі відповідає наведеним вимогам.

Ст. 10 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. Аналогічна норма міститься і в ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами.

В апеляційній скарзі апелянт посилався на те, що договір поруки від 17 серпня 2007 року №134812 фактично не укладався. В той же час, на підтвердження такої своєї позиції ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду жодного доказу надано не було. За таких умов такі твердження апелянта залишилися недоведеними, відтак, зважаючи на вищевикладені норми, та враховуючи передбачену ст. 204 ЦК України презумпцію правомірності правочину, вони не можуть бути прийняті судом.

Не підлягають до задоволення й вимоги апеляційної скарги щодо зміни рішення суду першої інстанції у зв'язку з безпідставним з точки зору апелянта незастосуванням судом положень ч. 3 ст. 551 ЦК України, як і положень ст. 616 ЦК України.

У відповідності до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Ст. 616 ЦК України передбачає, що якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. Також суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення. При цьому апелянтом також не було доведено наявності жодної з передбачених підстав для зменшення розміру неустойки, а його твердження про невідповідність неустойки розмірам збитків не відповідає дійсності. В той же час колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про невиконання боржником свого зобов'язання з повернення кредитних коштів, у зв'язку з чим за кредитом виникла заборгованість у вищезазначеному розмірі. При цьому, зважаючи на наявність укладеного між банком та ОСОБА_3 договору поруки від 17 серпня 2007 року, суд прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості з боржника та поручителя в солідарному порядку. З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погодитися не може.

У відповідності до положень ст. 559 ЦК України у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, порука припиняється. Як вбачається з матеріалів справи, 30 жовтня 2009 року між банком та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, згідно до умов якої обсяг відповідальності боржника збільшився. При цьому укладення вказаної додаткової угоди з поручителем погоджене не було, відповідних змін до договору поруки не вносилося. Таким чином з часу укладення вищезазначеної додаткової угоди до кредитного договору підстави для солідарного виконання поручителем обов'язку боржника припинили своє існування, на що суд першої інстанції увагу не звернув. При цьому колегія суддів критично відноситься до позиції представника банку щодо відсутності необхідності додаткового погодження з поручителем змін кредитного договору, що збільшують обсяг відповідальності, оскільки такі твердження прямо суперечать положенням закону. Зважаючи на наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що поза увагою суду першої інстанції залишилися норми матеріального права України, застосування яких веде до скасування судового рішення.

У відповідності до положень ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 вересня 2015 року скасувати та ухвалити нове, яким позов публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11200499000 від 17 серпня 2007 року у розмірі 57438 (п'ятдесят сім тисяч чотириста тридцять вісім) доларів США 96 центів, з яких: 46748,50 доларів США - кредитна заборгованість; 10690,46 доларів США - заборгованість за відсотками. Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 110172 (сто десять тисяч сто сімдесят дві) гривні 87 копійок, з яких: 39802,95 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту; 70369,92 грн. - пеня за прострочення сплати відсотків, а також судовий збір у розмірі 3654 грн.В решті вимог відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий С.О.Журба

Судді: С.В. Лівінський

М.В. Мережко