Рішення № 58335524, 17.05.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/4131/15-ц Головуючий у І інстанції Мора О. М.Провадження № 22-ц/780/1020/16 Доповідач у 2 інстанції Касьяненко Л. І.Категорія 38 17.05.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

17 травня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Касьяненко Л.І.,

Суддів: Білоконь О.В., Приходька К.П.

За участі секретаря: Волинець Я. В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 22 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: Трипільська сільська рада Обухівського району Київської області, Українська міська державна нотаріальна контора, ОСОБА_5, про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, визнання недійсними свідоцтв про право власності, -

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2015 року позивачка звернулась до суду з вказаним позовом та просила визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину, видане ОСОБА_4 державним нотаріусом Української міської державної нотаріальної контори 10.09.2008 року на житловий будинок АДРЕСА_1 який належав її померлому батькові ОСОБА_6;

визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину, видане ОСОБА_4 державним нотаріусом Української міської державної нотаріальної контори 11.11.2008 року на земельну ділянку біля житлового будинку АДРЕСА_1 що належала її померлому батькові ОСОБА_6 та визнати недійсними свідоцтва про право власності на вищезазначені будинок та земельну ділянку.

Свої вимоги мотивувала тим, що після смерті її батька - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 року відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки за цією ж адресою. Заповіт померлим складений не був. Спадкоємцями І-ї черги за законом, є вона, як донька померлого та відповідачка по справі - ОСОБА_4 - її мати та дружина спадкодавця.

До нотаріальної контори вона не зверталась, оскільки постійно проживала у спадковому будинку, тому вважала, що фактично прийняла спадщину після смерті батька.

Але після того, як відповідачка стала чинити перешкоди у проживанні та виганяти її з будинку, у 2015 року вона звернулася до нотаріальної контори де і дізналася про те, що її мати все спадкове майно оформила на своє ім.»я , зазначивши у заяві що інших спадкоємців немає.

Оскільки вона від частини своєї спадщини не відмовлялась та проживала в будинку з батьком до моменту його смерті, тому вважала, що її право порушено і підлягає захисту.

Заявлені позовні вимоги підтримала у судовому засіданні та просила задовольнити.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 22 грудня 2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду І інстанції скасувати та ухвалити нове, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.214 ЦПК України, рішення має відповідати в тому числі на такі питання : 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

По справі встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер батько позивачки та чоловік відповідачки - ОСОБА_6 Згідно довідки Трипільської сільради від 14.05.2008 року померлий ОСОБА_6 проживав і був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1. На день смерті ОСОБА_6 за вищевказаною адресою була зареєстрована та проживала його дружина - ОСОБА_4, відповідачка по справі та позивачка - дочка ОСОБА_3.

З матеріалів спадкової справи № 132 вбачається, що 16.05.2008 року із заявою про прийняття спадщини до Української міської державної нотаріальної контори звернулася ОСОБА_4, в якій вказувала, що приймає майно після смерті померлого чоловіка , а саме: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,131 га, розташовані на території Трипільської сільради. При цьому у заяві зазначила, що інших спадкоємців немає. З матеріалів спадкової справи також вбачається, що відповідачці були видані свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно після смерті її чоловіка , ОСОБА_6

Відповідно до положень ст. 1216 ЦК України. Спадкуванням є перехід прав та обов»язків / спадщини/ від фізичної особи , яка померла/ спадкодавця/, до інших осіб / спадкоємців/ .

В силу ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець , який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу він не заявив про відмову від неї.

Частиною І ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Судом встановлено, що сторони є спадкоємцями першої черги, як дружина та дочка померлого, які зареєстровані та постійно проживали разом із спадкодавцем на день його смерті.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд І інстанції керувався положеннями ст. 266, 267 ЦК України, та виходив з того, що позивачкою було пропущено строк для звернення до суду з позовом з такими вимогами.

Проте колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Суд І інстанції, застосовуючи положення ст.ст. 256, 257, 267 ЦК України, не врахував, що вказані вимоги матеріального права не можуть бути застосовані до спадкоємця, який прийняв спадщину.

Згідно пп.4.10 п.4 гл. 10 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, строком не обмежено. Зокрема, в даному випадку має значення факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем нотаріусу. У разі відмови останнього у видачі свідоцтва про право на спадщину може слідувати звернення до суду для встановлення факту такого проживання.

Проте, як вбачається з повідомлення нотаріуса, останній не вказував, що позивачка не надала доказів проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а вказав, що на цю спадщину видано свідоцтво відповідачці.

Як вбачається, з матеріалів справи, а саме: з довідки Трипільської сільської ради про те, що остання з дня народження по даний час зареєстрована та проживає в будинку спадкодавця по АДРЕСА_1

Вказана обставина свідчить про те, що остання вступила у спадщину,як особа, що постійно проживала зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно ст. 1268 ЦК України, спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини і не заявив про відмову від неї.

Щодо вимог позивачки в частині визнання недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок та земельну ділянку, розташовані по АДРЕСА_1, то на думку колегії суддів у задоволенні вимог в цій частині слід відмовити, оскільки по справі встановлено, що відповідачка дані документи не отримувала.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду І інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді І інстанції , відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що рішення суду не може вважатися законним і обґрунтованим, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 309,316 ЦПК України, колегія судів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 22 грудня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: Трипільська сільська рада Обухівського району Київської області, Українська міська державна нотаріальна контора, ОСОБА_5, про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, визнання недійсними свідоцтв про право власності задовольнити частково.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину, видане ОСОБА_4 державним нотаріусом Української міської державної нотаріальної контори 10.09.2008 року на житловий будинок АДРЕСА_1.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину, видане ОСОБА_4 державним нотаріусом Української міської державної нотаріальної контори 11.11.2008 року на земельну ділянку розміром 0,131 га, кадастровий номер НОМЕР_1, біля житлового будинку АДРЕСА_1.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: