Ухвала суду № 58333070, 14.06.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/814/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Олексюк А.В. Провадження № 22-ц/773/799/16 Категорія: 19 Доповідач: Карпук А. К.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Карпук А.К.,

суддів - Стрільчука В.А., Бовчалюк З.А.,

секретар Шугалова О.М.

з участю: представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення коштів за попереднім договором за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 березня 2016 року

встановила:

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 березня 2016 року даний позов задоволено частково.

Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 182390 гривень.

Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5 в користь ОСОБА_3 сплачений та документально підтверджений судовий збір в розмірі 1823 гривні 90 копійок, тобто по 911 гривень 95 коп. з кожного.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із даним рішенням суду, позивач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить вказане рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що 06.04.2010 року між позивачем ОСОБА_3 та відповідачами ОСОБА_4, ОСОБА_5 укладено попередній договір, за умовами якого вони зобов'язалися до шостого квітня 2020 року укласти договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки.

Згідно з п.5 цього договору сторона 2 (ОСОБА_4І.) передав Стороні 1 (ОСОБА_4, ОСОБА_5А.) для підготовки документів, необхідних для укладання основних договорів 182 390 грн., що на день посвідчення договору по курсу НБУ становить 23000 доларів США.(а.с.7)

Рішенням Апеляційного суду Волинської області від 15.09.2015 року задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання попереднього договору недійсним (а.с.8-10).

Підставою позову стало визнання попереднього договору, укладеного між сторонами, недійсним.

Задовольняючи позовні вимоги та відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, місцевий суд вірно виходив із того, що оскільки попередній договір визнано недійсним, відтак і основний договір укладено не було, тому з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню сума коштів, переданих позивачем ОСОБА_3 - відповідачам для підготовки документів, необхідних для укладення основних договорів -182 390 грн., оскільки саме вказана сума у гривнях, а не в іншій валюті, була передана відповідачам, про що зазначено у п.5 попереднього договору.

Такий висновок суду узгоджується з положеннями ст. 216 ЦК України, якою визначено правові наслідки визнання правочину недійсним.

Зокрема, відповідно до положень абзацу 2 ч. 1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Оскільки відповідачі одержали за умовами попереднього договору для виготовлення документів кошти у сумі 182390 грн., саме така сума в національній валюті підлягає стягненню на користь позивача у зв»язку з визнанням попереднього договору недійсним.

Колегія суддів вважає безпідставним посилання апелянта та представника позивача на необхідність застосування до спірних правовідносин положень ч.2 ст.533 ЦК України у зв»язку з таким.

Частиною І статті 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Згідно з частиною 2 цієї статті, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

В силу положень статей 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобовязання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобовязання зі сплати коштів. Таким чином, грошовим зобовязанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання.

Таким чином, положення ч.2 ст.533 ЦК України підлягають до застосування у грошових зобов»язаннях. У справі, яка є предметом перегляду, між сторонами, згідно з попереднім договором, виникли зобовязання про укладення в майбутньому договору купівлі продажу нерухомого майна, ціну якого 190 320 грн. сторони погодили у попередньому договорі. На виконання майбутнього договору купівлі-продажу будь-яких коштів сторони не передавали, а кошти у розмірі 182 390 грн. передані для підготовки документів Попередній договір визнаний недійсним у зв»язку з помилкою ОСОБА_3 відносно правової природи попереднього договору. Таким чином, спір між сторонами виник унаслідок визнання попереднього договору недійсним. Ураховуючи викладене, правовідношення, яке виникло між сторонами, не є грошовим зобовязанням, тому до спірних правовідносин не застосовуються положення частини другої статті 533 ЦК України, у звязку із чим виключається можливість вимагати від відповідачів сплати коштів у сумі, визначеній за офіційним курсом іноземної валюти на день платежу.

Судом першої інстанції досліджено обставини справи повно, зібраним доказам дана оцінка.

Доводи скарги висновків судів не спростовують.

Отже, судову рішення ухвалену з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його зміни або скасування не встановлено.

Керуючись статтями 303, 304, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 березня 2016 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: