Рішення № 58331189, 09.06.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 215/5279/15-ц 22-ц/774/822/К/16

Справа № 215/5279/15-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/822/К/16 ОСОБА_1

Категорія - 48 ( ІII ) Доповідач Митрофанова Л.В.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

09 червня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого судді: Митрофанової Л.В.

суддів: Бондар Я.М., Соколан Н.О.,

при секретарі: Чубіній А.В.,

за участі: позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 22 лютого 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_5 до ОСОБА_3, треті особи: відділ опіки та піклування виконавчого комітету Тернівської районної у місті ОСОБА_6 ради та відділ опіки та піклування виконавчого комітету Ленінської районної у місті Дніпропетровськ ради про усунення перешкод у спілкуванні з онуком та участі у його вихованні, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_5 звернулися з позовом до ОСОБА_3, треті особи: відділ опіки та піклування виконавчого комітету Тернівської районної у місті ОСОБА_6 ради та відділ опіки та піклування виконавчого комітету Ленінської районної у місті Дніпропетровськ ради про усунення перешкод у спілкуванні з онуком та участі у його вихованні, позов був уточнений 20.01.2016 року.

В обґрунтування позову позивачі зазначили, що 21.10.2014 року між їх сином ОСОБА_7 та його дружиною, ОСОБА_3 було розірвано шлюб.

Від їхнього шлюбу у них є син ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом з відповідачкою за місцем її проживання.

На сьогоднішній день між батьками ОСОБА_8 існує спір щодо участі батька у вихованні сини, тому ні їх син, а ні вони, не мають можливості спілкуватися з дитиною з вини відповідачки.

Відповідачка не дозволяє онуку спілкуватись з ними, негативно ставиться до батька дитини, чинить перешкоди їм у спілкуванні з дитиною, а вони бажають приймати участь у вихованні та спілкуванні з онуком. Весь час вони намагалися налагодити відносини з відповідачкою, однак вона категорично проти їх спілкування з онуком, натомість вони як дід та баба, мають право спілкуватися з онуком, проводити з ним час та приймати участь у його вихованні.

Більш того, вони раніше регулярно спілкувались з онуком, займались його вихованням і позбавлення їх права на спілкування з онуком також позбавляє й онука на спілкування з ними, що не є позитивним фактором та впливає на емоційний стан дитини.

Підтримуючи свої позовні вимог позивачі просили суд зобов'язати усунути перешкоди у спілкуванні з їх онуком - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1; зобов'язати ОСОБА_3 надати можливість їм спілкування з онуком - ОСОБА_8, через суботу з 10.00 год. до 16.00 год. наступного дня із залишенням на ніч без присутності ОСОБА_3 з можливістю відвідування онуком їх місця проживання.

Рішенням суду від 22 лютого 2016 року позов задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_2 та ОСОБА_9 у спілкуванні та вихованні малолітнього онука - ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визначено порядок спілкування ОСОБА_2 та ОСОБА_9 з малолітнім онуком ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1: щотижня в середу, пятницю з 18:00 год. до 20:00 год., без присутності матері ОСОБА_3, в першу та третю неділю кожного місяця з 09:00 год. до 14:00 год., за місцем проживання батька дитини ОСОБА_7.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду та відмовити позивачам в задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що позивачі за своїми моральними якостями не мають права спілкуватися з онуком, адже саме вони виховали аморального сина та зрадника та сприяли його зустрічам з іншою жінкою, кожне перебування та спілкування онука з позивачами негативно відображалося на здоровї онука, що підтверджується наданими до суду медичними документами, встановлення додаткових днів для спілкування з онуком, суттєво обмежить права відповідачки та практично позбавить її права спілкуватися з дитиною, оскільки рішенням Тернівського суду м. Кривого Рогу, батькові дитини вже встановлені дні для спілкування з сином. Крім того враховуючи вік дитини, вважає, що тривалі переїзди онука в інше місто також вплине на його стан здоровя.

Встановлення судом першої інстанції порядку спілкування позивачів з дитиною за місцем проживання батька дитини є неприпустимим.

Матеріали справи не місять письмового висновку з Органу опіки та піклування щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи а справу розглянуто за відсутності представників органу опіки та піклування, що є порушенням.

На думку апелянта, суд безпідставно відмовив в задоволенні заяви про відвід судді, оскільки упередженість судді полягає у потуранні позивачу, залишенні без уваги очевидних та грубих порушень, допущених у позовній заяві, відмові усунути виявлені порушення та розглянути справу належним чином.

Крім того, при ухваленні рішення суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог позивачів суд першої інстанції виходив з того, що відповідач чинить позивачам перешкоди у спілкуванні та у вихованні онука.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами не оспорюється, що у період з 11.06.2005 року по 21.10.2014 року позивач ОСОБА_7 та відповідач ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі. В період перебування у шлюбі в них народився син ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 розірвано. Після припинення шлюбних відносин та спільного проживання, дитина залишилась проживати разом із матірю.

Син позивачів ОСОБА_7 та відповідачка ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, а самі позивачі - є дідом та бабою хлопчика, який постійно проживає з матір'ю - відповідачкою по справі за вищевказаною адресою.

Відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Відповідно до ст. 257 СК України - баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватись зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки, чи інші особи, з якими проживає дитина не мають перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків.

З наведених вище норм матеріального права вбачається, що право на спілкування з дитиною та участі у її вихованні того з батьків, хто не проживає спільно з дитиною та відповідно обов'язок того з батьків, з ким проживає дитина, не чинити перешкод у здійсненні такого права законодавчо закріплено. При цьому, таке право повинно реалізовуватись саме в прямих контактах з дитиною, тобто на побаченні з нею, що є основною формою особистого спілкування. Те саме стосується і до участі у спілкуванні та вихованні дитини його бабусі та дідуся.

Перешкоди, які чинить відповідач позивачам у спілкуванні з дитиною не забезпечують інтересів дитини та порушують права позивачів, які підлягають судовому захисту.

Крім того, як встановлено в суді першої та апеляційної інстанцій, вбачається із матеріалів справи, та не заперечувалось сторонами, між колишнім подружжям існують загостренні конфліктні відносини, в тому числі і на ґрунті неможливості досягнути домовленостей щодо участі у вихованні та в спілкуванні батька, бабусі та дідуся з сином та онуком.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Згідно зі ст. 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Відповідно до ст.263 СК України спір щодо участі баби та діда у вихованні дитини вирішується судом відповідно до ст.159 СК України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Вимогами ст.18 СК України передбачено способи захисту сімейних прав та інтересів, зокрема, припинення дій, які порушують сімейні права.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй 20 листопада 1959 року, яка підлягає застосуванню відповідно до ст.9 Конституції України та ст.ст.2,8 ЦПК України, проголошено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Оскільки дід, баба, як з боку батька, так і з боку матері є родичами дітей, батьки чи інші особи, з якими проживають діти, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, своїх прав щодо виховання онуків, правнуків.

Суд вважає, що позбавлення позивачів права щодо їхньої участі у спілкуванні та вихованні малолітнього онука може позбавити останніх родинних зв'язків з бабою та дідом, любові та турботи з боку останніх.

Це узгоджується з приписами Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, в якій принциповим положенням є те, що дитина повинна зростати в умовах турботи, тому позовні вимоги в частині зобов'язання ОСОБА_3 не чинити перешкоди позивачам у вихованні та спілкуванні з онуком підлягають задоволенню.На підставі вище наведеного колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідач чинить позивачам перешкоди у спілкуванні та у вихованні онука, тому позовні вимоги позивачів підлягають частковому задоволенню.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачі за своїми моральними якостями не мають права спілкуватися з онуком, адже саме вони виховали аморального сина та зрадника та сприяли його зустрічам з іншою жінкою, кожне перебування та спілкування онука з позивачами негативно відображалося на здоровї онука, що підтверджується наданими до суду медичними документами, встановлення додаткових днів для спілкування з онуком, суттєво обмежить права відповідачки та практично позбавить її права спілкуватися з дитиною, оскільки рішенням Тернівського суду м. Кривого Рогу, батькові дитини вже встановлені дні для спілкування з сином. Крім того враховуючи вік дитини, вважає, що тривалі переїзди онука в інше місто також вплине на його стан здоровя колегія суддів не можуть бути підставою для скасування рішення суду і відмови у задоволенні позову, оскільки позбавлення позивачів права щодо їх участі у спілкуванні та вихованні малолітнього онука може позбавити останнього родинних зв'язків з бабою та дідом, любові та турботи з їх боку.

Це узгоджується з приписами Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, в якій принциповим положенням є те, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Доводи апеляційної скарги про те, що встановлення судом першої інстанції порядку спілкування позивачів з дитиною за місцем проживання батька дитини є неприпустимим також не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки згідно акту обстеження умов проживання позивача від 30.03.2015 р., встановлено, що станом на 30.03.2015 року за даною адресою створені всі необхідні умови для спілкування малолітнього ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_11

Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не місять письмового висновку з Органу опіки та піклування щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи а справу розглянуто за відсутності представників органу опіки та піклування, що є порушенням також не можуть підставою для відмови в задоволенні позовних вимог позивачів, оскільки судом першої інстанції всебічно були досліджені вказані обставини справи.

Крім того судом апеляційної інстанції в судовому засіданні перевірено вище вказані доводи апеляційної скарги шляхом дослідження матеріалів цивільної справи за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_3, третя особа - Виконавчий комітет Тернівської районної у м. Кривому Розі ради, про відшкодування матеріальної шкоди, усунення перешкод у спілкуванні з дитиною і визначення інших способів спілкування з дитиною.

Матеріали вище зазначеної цивільної справи містять довідку квартального комітету позивач ОСОБА_7 проживає без реєстрації за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Вишневська, 52.

Згідно акту обстеження умов проживання позивача від 30.03.2015 р., встановлено, що станом на 30.03.2015 року за даною адресою створені всі необхідні умови для спілкування малолітнього ОСОБА_8 02.03.2012 року з родиною (а.с.12 дослідженої справи).

Відповідно до висновку виконкому Тернівської районної у місті ради від 16.02.2016 року щодо участі гр. ОСОБА_7 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1, що міститься в матеріалах досліджуваної справи, з огляду на психоемоційний стан ОСОБА_8, а також на те, що для хлопця на даний час відвідування батька за місцем мешкання його нової родини може бути психотравмуючим фактором, враховуючи відсутність порозуміння між батьками в питаннях виховання дитини, що в свою чергу буде провокувати нові сварки на очах у ОСОБА_8, Виконком районної у місті ради прийшов до висновку, що тривалі зустрічі батька з сином на даний час є недоцільними, а також, до налагодження взаємовідносин між батьками дитини, адаптації дитини до факту розлучення батьків вважає за потрібне батьку утриматися від проведення частих зустрічей з ОСОБА_8 за місцем його мешкання, а тому з урахуванням викладеного, визначено спосіб участі гр. ОСОБА_7 у вихованні малолітнього сина, ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1, та спілкуванні щотижня в середу і п`ятницю з 18-00 год. до 20-00 год., а також півдня щосуботи або щонеділі, щоб батько мав можливість проводити з сином дозвілля змістовно, відвідуючи культурні та розважальні заходи.

Суд першої інстанції, визначаючи порядок спілкування позивачів з малолітнім онуком, виходив з того, що вони можуть спілкуватися з онуком в ті дні, які за рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 11.12.2015 року були визначені для спілкування з дитиною їх сину та батьку дитини за місцем його проживання, тому суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали вище зазначеної цивільної справи вважає, що на підставі наданих доказів та висновків Тернівської районної у місті ради таке спілкування позивачів із онуком є доцільним.

Також доцільним є їх спілкування саме за місцем проживання батька дитини з урахуванням того, що позивачі мешкають в іншому населеному пункті України.

Проте, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в частині визначеного порядку спілкування позивачів з малолітнім онуком ОСОБА_12, оскільки рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 10 грудня 2015 року було змінено рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 березня 2016 року та батькові ОСОБА_13 було встановлено інший порядок спілкування з сином, а саме: друга та четверта п`ятниця кожного місяця з 18.00 год. до 19.00 год. без присутності матері ОСОБА_3. В першу та третю неділю кожного місяця з 10.00 год. до 14.00 год. без присутності матері ОСОБА_3.

Тому з урахуванням того, що встановлення додаткового часу, окремого від часу спілкування з батьком, для спілкування діду та бабі з малолітнім онуком, якому тільки 4 роки, буде суперечити його інтересам, оскільки він проживає в іншому населеному пункті, на значній відстані від позивачів, а часті залишення ним свого постійного місця проживання можуть шкоди його відпочинку, порушувати його звичайний спосіб життя, колегія суддів вважає за необхідне встановити час спілкування позивачів з онуком наступним чином: друга та четверта п`ятниця кожного місяця з 18.00 год. до 19.00 год. без присутності матері ОСОБА_3. В першу та третю неділю кожного місяця з 10.00 год. до 14.00 год. без присутності матері ОСОБА_3 за місцем проживання батька дитини.

Порушення судом першої інстанції норм процесуального права при розгляді справи, на які посилається представник відповідача в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування законного рішення, оскільки вони не призвели до неправильного вирішення справи.

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні в частині визначеного порядку спілкування позивачів з малолітнім онуком ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В іншій частині рішення суду повинно бути залишено без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, ст. 314-316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 22 лютого 2016 року змінити в частині визначеного порядку спілкування ОСОБА_2 та ОСОБА_5 з малолітнім онуком ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1 та визначити наступний порядок спілкування ОСОБА_2 та ОСОБА_5 з малолітнім онуком ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1: друга та четверта п`ятниця кожного місяця з 18.00 год. до 19.00 год. без присутності матері ОСОБА_3. В першу та третю неділю кожного місяця з 10.00 год. до 14.00 год. без присутності матері ОСОБА_3 за місцем проживання батька дитини ОСОБА_7.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: