Постанова № 58330902, 13.06.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

13.06.2016 справа №908/4022/14

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3при секретарі судового засідання Поляковой А.О. за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: від ВПВР УДВС: від зацікавленої особи:не зявився не зявився не зявився не зявився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, м. Запоріжжяна ухвалу господарського судуЗапорізької областівід06.04.2016р.у справі№ 908/4022/14 (суддя Кагітіна Л.П.)за позовомПублічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_4», м. Київ (правонаступник - ОСОБА_5, м. Запоріжжя)доТовариства з обмеженою відповідальністю «Олівіас-04», м.Запоріжжяпростягнення 8 835 546,84 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Олівіас-04» звернулося до господарського суду Запорізької області зі скаргою в порядку ст. 121- 2 ГПК України на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про визнання незаконними дії державного виконавця щодо винесення постанови від 21.10.2015р. про арешт майна боржника, винесення постанови від 21.10.2015р. про арешт коштів боржника та винесення постанови від 08.12.2015р. про стягнення з боржника та скасування цих постанов державного виконавця.

06.04.2016р. господарський суд Запорізької області прийняв ухвалу у справі №908/4022/14 (суддя Кагітіна Л.П.), якою задоволено скаргу відповідача на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області. Визнано незаконними дії державного виконавця щодо винесення постанови від 21.10.2015р. про арешт майна боржника, винесення постанови від 21.10.2015р. про арешт коштів боржника та винесення постанови від 08.12.2015р. про стягнення з боржника. Скасовано постанови від 21.10.2015р. про арешт майна боржника, постанови від 21.10.2015р. про арешт коштів боржника та постанови від 08.12.2015р. про стягнення з боржника. Ухвала обґрунтована доведеністю вимог, викладених у скарзі.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги та з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу по справі скасувати та відмовити у задоволені скарги. Вважають, що при задоволенні скарги судом було порушено норми матеріального права. Просили здійснити розгляд апеляційної скарги без участі їх представників.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 18.05.2016р. відновлено пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги та прийнято апеляційну скаргу до провадження.

В судовому засіданні 01.06.2016р. представник відповідача та позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечували. Просили ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Крім того, від відповідача по справі на адресу Донецького апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просять у задоволені апеляційної скарги відмовити.

Відповідно до приписів ст.102 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом пятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

З огляду на наведене, враховуючи скорочений термін розгляду апеляційних скарг на ухвали місцевого господарського суду, а також приписи ст.101 ГПК України, судова колегія вважає за можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представників сторін.

У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі (ст.101 ГПК України).

Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду (106 ГПК України).

Дослідивши обставини справи, апеляційну скаргу, судова колегія зазначає наступне.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.11.2014р. у справі №908/4022/14 задоволено повністю позовні вимоги та стягнуто з відповідача на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_4» заборгованість за кредитом в сумі 8 000 000 грн., заборгованість за непогашеними відсотками за користування кредитом в сумі 428 562,45 грн.; заборгованість за непогашеною в строк адміністративною комісією в сумі 6794,51 грн., пеню за простроченим кредитом в сумі 388 821,92 грн., пеню за відсотками за користування кредитом в сумі 10 786,61 грн., пеню за адміністративною комісією в сумі 581,53 грн. та судовий збір в сумі 73 080 грн.

На виконання рішення господарського суду Запорізької області від 12.11.2014р. у справі № 908/4022/14 судом було видано наказ від 25.11.2014р.

07.10.2015р. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за наказом господарського суду Запорізької області від 25.11.2014р. у справі № 908/4022/14.

21.10.2015р. прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (а.с.120 т.2).

Також 21.10.2015р. державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника (а.с.123 т.2).

Постановою від 08.12.2015р. з боржника стягнуто виконавчий збір у розмірі 890 862,70 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 12.03.2016р. до суду першої інстанції надійшла заява від ОСОБА_5 про заміну сторони її правонаступником в порядку ст. 25 ГПК України, а саме замінити Публічне акціонерне товариство «Перший Український ОСОБА_4» його правонаступником ОСОБА_5. За результатами розгляду заяви господарським судом Запорізької області прийнято ухвалу від 06.04.2016р., якою суд замінив сторону яка вибула ПАТ «Перший Український ОСОБА_4» його правонаступником ОСОБА_5 (а.с.33-37 т.2).

12.03.2016р. до господарського суду Запорізької області надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Олівіас-04» на дії органів державної виконавчої служби, в якій просив суд:

- визнати незаконними дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області щодо винесення постанови від 21.10.2015р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в межах виконавчого провадження №48917908;

- скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 21.10.2015р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в межах виконавчого провадження №48917908;

- визнати незаконними дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області щодо винесення постанови від 21.10.2015р. про арешт коштів боржника в межах виконавчого провадження № 48917908;

- скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 21.10.2015р. про арешт коштів боржника в межах виконавчого провадження №48917908;

- визнати незаконними дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області щодо винесення постанови від 08.12.2015р. про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 890862,70 грн. в межах виконавчого провадження № 48917908;

- скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 08.12.2015р. про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 890862,70 грн. в межах виконавчого провадження № 48917908.

Скарга обґрунтована неотриманням відповідачем постанови про відкриття виконавчого провадження, що свідчить про ненадання йому добровільного строку для виконання рішення суду, тому в порушення вимог ст.ст. 25, 27, 28, 31, 52 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанови від 21.10.2015р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, від 21.10.2015р. про арешт коштів боржника та від 08.12.2015р. про стягнення з боржника виконавчого збору.

Як зазначалося вище, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Олівіас-04» була задоволена. Ухвала обґрунтована доведеністю вимог.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом , про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органу виконання судових рішень.

Стаття 115 ГПК України передбачає, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу» (ч. 2 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження»).

Приписами ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Частиною другою ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Приписами ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» визначені підстави, за яких виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Як зазначалося вище, постановою Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 07.10.2015р. за заявою стягувача Публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_4», м. Київ від 30.09.2015 р. відкрито виконавче провадження з виконання вищезазначеного рішення суду яким надано боржнику семиденний строк для самостійного виконання виконавчого документа з дня винесення (отримання) постанови про відкриття виконавчого документа, до 14.10.2015 р.

Відповідно до ч.5 ст.25 Закону України «Про виконавече провадження» копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилається не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Під час розгляду скарги судом першої інстанції відділом ДВС України надано до матеріалів справи копію витягу із сайту Укрпошта (штрих кодовий ідентифікатор №6903202588826) на підтвердження направлення 08.10.2015 р. на адресу боржника рекомендованого листа з постановою про відкриття виконавчого провадження. Із змісту Витягу вбачається отримання листа лише 12.10.2015 р. поштовим відділенням 69032, направлення 13.10.2015 р. до поштового відділення 69399, відправлення цим відділенням поштового звязку 15.10.2015 р. до поштового відділення 69014, повернення цим відділенням поштового звязку листа за зворотною адресою14.11.2015 р., отримання листа 16.11.2015 р. відділенням поштового звязку 69399 відправлення 17.11.2015 р. до ВПЗ, вручення 17.11.2015 р.69006. В той же час, боржник зареєстрований за поштовим відділенням 69084.

Зазначеним також підтверджується, що в порушення приписів ст.25 Закону України «Про виконавче провадження щодо направлення постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня стягувану та боржникові, в даному випадку, постанову від 07.10.2015 р. було направлено лише 12.10.2015 р.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що боржник не мав можливості будь-яким іншим чином дізнатися про наявність виконавчого провадження та накладання арештів на рахунки та майно підприємства, оскільки з травня 2014 р. товариство не здійснювало будь-якої діяльності, що підтверджується копіями податкових декларацій з податку на прибуток та податку на додану вартість за 2014-2015 р. З наданих відповідачем доказів вбачається, що господарська діяльність підприємства була зупинена у зв'язку з потраплянням його керівника ОСОБА_5 у дорожньо-транспортну пригоду 25.05.2014 р. та знаходженням його в комі на протязі двох місяців (Довідка КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня» від 30.05.2014 р., від 10.07.2014 р. З матеріалів справи та пояснення представника відповідача та ОСОБА_5 особисто вбачається, що він тривалий час знаходився у стаціонарі, а після цього йому було присвоєно інвалідність і він проходив тривалу реабілітацію.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Як зазначалося вище, стаття 25 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження У постанові державний виконавець зазначає про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника у строк до пятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочато примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, повязаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувану та боржникові.

Частиною1 ст. 31 цього Закону встановлено, що копії постанов державного виконавця про відкриття виконавчого провадження надсилаються адресатам рекомендованним листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Відповідно до ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувану за виконавчим документом.

Тобто, виконавчий збір є своєрідною санкцією за невиконання боржником вимог державного виконавця в межах наданого строку. Можливість стягнення виконавчого збору залежить від законності дій самого державного виконавця, а також від поважності причин, з яких боржник був позбавлений обєктивної можливості виконати його вимогу у встановлений термін. Така правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 01.03.2016 р. по справі № 908/1749/15-г

Під час розгляду скарги, місцевим господарським судом було встановлено, що постанову про відкриття виконавчого провадження було направлено на адресу боржника не у строк та спосіб визначений законом, внаслідок чого боржник її взагалі не отримав. У зв'язку з не доведенням до відома боржника постанови про відкриття виконавчого провадження, було порушено право боржника на добровільне виконання рішення суду.

Судова колегія також бере до уваги правову позицію Верховного суду України, яка була висловлена в ухвалі від 28.01.2015 р. по справі № 3-217гс14, а саме: відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір стягується в разі, якщо рішення було виконано примусово та вираховується з фактично стягненої державним виконавцем суми. Факт не виконання рішення про стягнення суми добровільно в установлений для цього строк утворює базу для нарахування виконавчого збору лише за умови стягнення її державним виконавцем, який після закінчення строку для добровільного виконання рішення суду виконує його примусово.

Як вбачається з матеріалів справи, постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 21.10.2015 р., постанова про арешт коштів боржника від 21.10.2015 та постанова про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 890 862 грн. 70 коп. від 08.12.2015 р. органом ДВС України винесено без встановлення обставин отримання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що примусові заходи виконання рішення вчинені державним виконавцем, які полягали у винесенні вищезазначених постанов, стали наслідком неправомірних дій органу виконання.

Крім того, прийняття одночасно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 21.10.2015 р. та постанови про арешт коштів боржника від 21.10.2015 р. суперечить вимогам ст.52 Закону України «Про виконавче провадження», частиною другої якої встановлено, що стягнення за виконавчим документом звертається в першу чергу на кошти боржника, і лише за їх відсутністю, на належне йому інше майно.

Посилання заявника апеляційної скарги на ту обставин, що скасування вище зазначених постанов, якими накладено арешт на майно та кошти боржника, призведе до ухилення боржника від виконання рішення суду та унеможливлює подальше виконання відділом виконання рішення по справі, судовою колегіє не приймається, оскільки 20.04.2016р. постановою Заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області виконавчий документ було повернуто стягувачу за його заявою в порядку п.1 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, скасування постанов відділу ДВС України ніяким чином не перешкоджає проведенню виконавчих дій, оскільки виконавче провадження № 48917908 є закінченим.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд з врахуванням усіх обставин справи правомірно дійшов до висновку щодо наявності підстав задоволення скарги відповідача.

З огляду на наведене, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, а ухвала місцевого господарського суду не підлягає скасуванню.

Судові витрати покласти на заявника апеляційної скарги.

На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 106, 122-2 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області м. Запоріжжя на ухвалу господарського суду Запорізької області по справі № 908/4022/14 від 06.04.2016 р. залишити без задоволення

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 06.04.2016р. по справі №908/4022/14 - залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом 20 днів з моменту її прийняття.

Головуючий суддя О.І. Склярук

Судді: О.Л. Агапов

ОСОБА_3

Надруковано: 10 прим.

1.прокурору

2. позивачам

1.відповідачу

2. третім особам

1. ВДВС Бердян.МРУЮ

1. у справу

1.ДАГС

1. ГСЗО