Постанова № 58330693, 07.06.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2016 р. справа№ 911/602/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Шапрана В.В.

при секретарі: Ковальчуку Р.Ю.

за участю

представників: позивача - ОСОБА_2;

відповідача - не з`явилися

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Центр"

на рішення Господарського суду Київської області від 30.03.2016 р.

у справі № 911/602/16 (суддя - Христенко О.О.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Центр"

про стягнення 88587,85 грн

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Центр" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором на виконання агротехнічних робіт № 9 від 14.07.2014 р. у загальному розмірі 88587,85 грн, з яких: 85492,58 грн - основного боргу з урахуванням інфляційних втрат, 585,20 грн - штрафу та 2510,07 грн - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.02.2016 р. порушено провадження у справі № 911/602/16.

Рішенням Господарського суду Київської області від 30.03.2016 р. у справі № 911/602/16 позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Центр" задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 53520,00 грн - основного боргу, 585,20 грн - штрафу, 2510,07 грн - 3 % річних та 29790,24 грн - інфляційних втрат.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Центр" подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права.

Так, в апеляційній скарзі скаржник звертає увагу колегії суддів на те, що спірний договір на виконання агротехнічних робіт № 9 від 14.07.2014 р. між сторонами не укладався, оскільки останній містить печатку не Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Центр", а іншої юридичної особи. Тому, на думку відповідача, сторонами підписано лише акт прийомки-передачі виконаних агротехнічних робіт № 9 від 04.08.2014 р., яким не передбачено нарахування штрафних санкцій за невиконання або неналежне зобов`язань.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2016 р. порушено апеляційне провадження у справі № 911/602/16 та призначено її до розгляду на 17.05.2016 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2016 р. розгляд справи відкладено на 07.06.2016 р. у зв`язку з неявкою представників відповідача.

У засідання суду, призначене на 07.06.2016 р., представники відповідача вдруге не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового розгляду, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Неявка в судове засідання зазначених представників не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду.

Наведене також не суперечить п. п. 3.9.1, 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 14.07.2014 р. між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладений договір на виконання агротехнічних робіт № 9, згідно з п. п. 1.1, 3.1 якого виконавець взяв на себе обов'язок надавати замовнику послуги по збиранню врожаю, загальна вартість яких становить 58520,00 грн, а замовник, в свою чергу, взяв на себе обов'язок прийняти вказані послуги та оплатити їх вартість протягом 10 днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт.

На виконання умов зазначеного договору Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 надав обумовлені ним послуги зі збирання врожаю, що підтверджується підписаним між сторонами та скріпленим їхніми печатками актом прийомки-передачі виконаних агротехнічних робіт № 9 від 04.08.2014 р. на суму 58520,00 грн.

Разом з цим, в порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань відповідач 13.03.2015 р. лише частково оплатив вартість отриманих послуг на суму 5000,00 грн, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка з банківської установи про рух коштів на рахунку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3. Таким чином, послуги по збиранню врожаю на суму 53520,00 грн відповідачем оплачені не були.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат, зазначив, що позивачем неправильно здійснено їх розрахунок. Тому, за висновком місцевого господарського суду, з заявлених до стягнення з відповідача 34972,58 грн інфляційних втрат підлягає стягненню 29790,24 грн. Разом з цим, суд першої інстанції погодився з наданим позивачем розрахунком стосовно заявлених до стягнення сум 3 % річних та штрафу.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що у зв`язку з неправильним визначенням періоду прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання по договору, рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню стосовно стягнення з відповідача 3 % річних з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовник) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Приписами ст. ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З наявного в позовній заяві розрахунку позовних вимог вбачається, що позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 85492,58 грн, яка визначена позивачем з урахуванням індексу інфляції. При цьому, розрахунок інфляційних втрат проведено без урахування часткової оплати заборгованості на суму 5000,00 грн.

Враховуючи вартість наданих позивачем послуг у розмірі 58520,00 грн та їх часткову оплату відповідачем на суму 5000,00 грн, розмір основного боргу за договором на виконання агротехнічних робіт № 9 становить 53520,00 грн, про що правильно зазначив суд першої інстанції. При цьому, будь-яких інших доказів, які б могли підтвердити повне або ж часткове виконання скаржником обов`язку щодо оплати обумовлених договором послуг, останнім суду не надано.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 4.3 укладеного між сторонами договору, у випадку прострочення платежу замовник сплачує виконавцю штраф у розмірі 1 % від суми заборгованості.

Як зазначалося вище, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати отриманих послуг, позивач на підставі п. 4.3 договору просив суд стягнути з відповідача 585,20 грн штрафу, нарахованого на заборгованість у розмірі 58520,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що позовні вимоги стосовно стягнення 585,20 грн штрафу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Вказаний висновок є правомірним, оскільки ґрунтується на матеріалах справи та відповідає умовам п 4.3 договору, а також вимогам ст. 549 ЦК України, ст. 230 ГК України, оскільки відповідач прострочив виконання взятого на себе грошового зобов`язання.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначалося вище, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманих послуг, позивач на підставі ст. 625 ЦК України просив суд стягнути з відповідача 2510,07 грн 3 % річних та суму боргу з урахуванням індексу інфляції, що за його розрахунком складає 85492,58 грн.

Господарським судом Київської області здійснено обгрунтований перерахунок розміру інфляційних втрат, заявлених позивачем, та правильно зазначено, що вони нараховані на загальну суму договору 58520,00 грн без урахування часткової оплати відповідачем послуг. Вказане вбачається з розрахунку, викладеного позивачем у позовній заяві. Таким чином, суд першої інстанції правомірно задовольнив вимогу стосовно стягнення інфляційних втрат лише в частині 29790,24 грн замість заявлених 34972,58 грн.

Однак, стосовно позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 в частині стягнення з відповідача 2510,07 грн 3 % річних, колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду про їх повне задоволення.

Вбачається, що позивачем неправильно визначено один з періодів прострочення виконання відповідачем основного зобов`язання: з 13.03.2015 р. по 17.02.2016 р. Оскільки часткова оплата наданих послуг згідно умов договору у розмірі 5000,00 грн була здійснена відповідачем 13.03.2015 р., вказаний період розпочинається з наступного дня, а саме з 14.03.2015 р. Тобто, позивачем неправомірно включено до періоду розрахунку день часткової оплати заборгованості, на що суд першої інстанції не звернув уваги.

Таким чином, за перерахунком апеляційного суду, сума 3 % річних, яка підлягає до стягнення з відповідача, становить 2505,70 грн замість заявлених 2510,07 грн.

В поданій апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що договір на виконання агротехнічних робіт № 9 від 14.07.2014 р. між сторонами не укладався, оскільки на місці підпису замовника проставлена печатка іншої юридичної особи. Тому, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Центр" наголошує, що правовідносини сторін ґрунтуються виключно на акті прийомки-передачі виконаних агротехнічних робіт № 9 від 04.08.2014 р., за яким стягнення будь-яких штрафних санкцій не передбачено.

Проте, такі доводи скаржника визнаються колегією суддів необґрунтованими, оскільки в підписаному сторонами акті № 9 від 04.08.2014 р. міститься посилання саме на договір № 9 від 14.07.2014 р. Таким чином, зазначений вище акт складений та підписаний сторонами виключно на виконання умов спірного договору та містить печатку Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Центр". Тобто, відповідач, вчинивши дії по оформленню та підписанню акта, прийняв до виконання договір № 9 від 14.07.2014 р. та лише підтвердив факт його укладення. Окрім цього, скаржником також здійснено і часткову оплату послуг у розмірі 5000,00 грн, що додатково підтверджує вищевикладені обставини.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при прийнятті рішення були неправильно застосовані норми матеріального права та неповно з'ясовані обставини що мають значення для розгляду справи, а тому рішення суду першої інстанції від 30.03.2016 р. у справі № 911/602/16 підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 49 ГПК України та, беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, витрати по сплаті судового збору за подання і розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Центр" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 30.03.2016 р. у справі № 911/602/16 скасувати частково та прийняти нове рішення.

3. Викласти резолютивну частину рішення у наступній редакції:

"1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Центр" (07600, Київська область, Згурівський район, смт. Згурівка, вул. Московська, 2-А, код ЄДРПОУ 34099325) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) 53520 (п`ятдесят три тисячі п`ятсот двадцять) грн 00 копійок заборгованості, 585 (п`ятсот тридцять п`ять) грн 20 копійок штрафу, 2505 (дві тисячі п`ятсот п`ять) грн 70 копійок 3 % річних, 29790 (двадцять дев`ять тисяч сімсот дев`яносто) грн 24 копійки інфляційних втрат та 1343 (одна тисяча триста сорок три) грн 98 копійок судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.".

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Центр" (07600, Київська область, Згурівський район, смт. Згурівка, вул. Московська, 2-А, код ЄДРПОУ 34099325) 0,08 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду Київської області видати накази на виконання даної постанови суду.

6. Матеріали справи № 911/602/16 повернути до Господарського суду Київської області.

7. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Андрієнко

В.В. Шапран