Постанова № 58330641, 30.05.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

30.05.2016 справа №908/997/15-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 за довіреністю № 14-137 від 13.05.2014р. ОСОБА_5 за довіреністю №53/20-19 від 05.01.15р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ на ухвалу господарського суду Запорізької області від про11 квітня 2016 р. розстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 24.03.2015р. у справі№ 908/997/15-г (суддя Серкіз В.Г.) за позовомПублічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ доКонцерну Міські теплові мережі, м. Запоріжжя простягнення 84 701 949,30 грн. В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.04.2016р. у справі № 908/997/15-г заяву Концерну Міські теплові мережі, м. Запоріжжя про розстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 24.03.2015р. задоволено у повному обсязі: розстрочено виконання рішення господарського суду Запорізької області від 24.03.2015р. у справі №908/997/15-г строком на 36 (тридцять шість місяців) з 01.04.2016р. по 31.03.2019р. включно.

Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ подана апеляційна скарга, в якій йдеться про скасування наведеної ухвали суду у звязку з тим, що ухвала суду винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, при розгляді справи не повністю досліджені та зясовані обставини, що мають значення для справи, оскільки наведені відповідачем обставини, за твердженням позивача, не мають ознак винятковості, а носять загальний характер, а тому не можуть бути підставами для відстрочення виконання судового рішення. Зокрема, скаржник вважає, що судом не враховано, що обставини, на які посилається відповідач, не є виключними у розумінні ст. 121 Господарського процесуального кодексу України та п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України". Одночасно, позивач вказує на тривале зволікання виконання зобовязань боржником.

Скаржник підтримав доводи апеляційної скарги, просить ухвалу суду скасувати та відмовити у задоволенні заяви відповідача про надання розстрочення виконання рішення господарського суду.

Відповідач проти апеляційної скарги заперечує та просить ухвалу суду залишити без змін, а скаргу - без задоволення, про що зазначив у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє оскаржувану ухвалу в повному обсязі.

Статтею 106 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.03.2015р. позов Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ до Концерну Міські теплові мережі, м. Запоріжжя задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 66 260 938,23 грн., інфляційні втрати у розмірі 14 537 821,59 грн. та 3% річних у розмірі 2 423 516,51 грн., в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.07.2015р. вказане рішення частково скасовано, абзаци другий та третій резолютивної частини рішення господарського суду Запорізької області від 24.03.2015р. у справі № 908/997/15-г викладено в наступній редакції: "Стягнути з Концерну "Міські теплові мережі" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 66 260 938 грн. 23 коп. основного боргу, 14 198 402 грн. 84 коп. інфляційних втрат, 3 836 166 грн. 92 коп. 3 % річних та 72 729 грн. 30 коп. судового збору. В частині стягнення 3 % річних в сумі 67 022 грн. 56 коп. - відмовити." В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.10.2015р. рішення господарського суду Запорізької області від 24.03.2015р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.07.2015р. у справі №908/997/15-г скасовано в частині позовних вимог про стягнення 14 537 821,59 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 3 903 189,48 грн. та передано справу на новий розгляд в цій частині позову до господарського суду Запорізької області. В решті позовних вимог (в частині стягнення 66 260 938,23 грн. основного боргу) рішення та постанову залишено без змін.

Ухвалою суду від 24.12.2015р. заяву Концерну "Міські теплові мережі" про відстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 24.03.2015р. по справі № 908/997/15-г в частині стягнення суми основного боргу задоволено частково. Відстрочено виконання рішення господарського суду Запорізької області від 24.03.2015р. по справі № 908/997/15-г в частині стягнення суми основного боргу на 3 (три) місяці, починаючи з січня 2016 року по березень 2016 року включно.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.11.2015р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.03.2016р., позов в частині стягнення 14 537 821,59 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 3 903 189,48 грн. задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 14 306 357,52 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 3 891 978,86 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.05.2016р. постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.03.2016р. залишено без змін.

18.03.2016 р. на виконання рішення господарського суду Запорізької області від 24.11.2015р. видано відповідний наказ.

Концерн "Міські теплові мережі" в порядку ст. 121 ГПК України звернулось до господарського суду з заявою про розстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 24.03.2015р. по справі №908/997/15-г в частині основного боргу у розмірі 64 328 327,55грн. строком на 36 (тридцять шість місяців) починаючи з 01.04.2016р. по 31.03.2019р. включно.

В обґрунтування наданої заяви відповідач посилається на те, що основною метою діяльності Концерну Міські теплові мережі є здійснення виробнично-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну Міські теплові мережі. Зазначає, що є єдиним підприємством, розташованим на території м.Запоріжжя, яке здійснює виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, а також надає послуги з централізованого опалення населенню на території міста, внаслідок чого відповідач зобовязаний здійснювати постачання теплової енергії незалежно від зовнішніх факторів, оскільки його господарська діяльність направлена на забезпечення життєдіяльності міста.

Також, заявник зазначає, що специфіка роботи підприємства полягає в тому, що основними споживачами теплової енергії є бюджетні підприємства та населення міста, які мають постійну значну заборгованість за спожиту теплову енергію. Проте, припинити надання на їх обєкти теплової енергії, відповідач не може. Разом з тим, Концерном Міські теплові мережі посилено ведуться роботи зі стягнення дебіторської заборгованості із споживачів теплової енергії, послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, з контрагентів по господарським договорам.

Крім того, Постановою Кабінету міністрів України №217 від 18.06.2014р. (в редакції постанови КМ України від 10.09.2014 № 444) передбачено, що плата за теплову енергію від усіх категорій споживачів «населення», «бюджетні установи», «інші споживачі» зараховується виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу.

Так, згідно з Постановою КМУ № 217, грошові кошти, що надійшли від споживачів відповідача перераховуються в першу чергу за спожитий природний на рахунок гарантованого постачальника природного газу ПАТ „НАК „Нафтогаз України , що становить майже 100 % і в розпорядження відповідача не потрапляють. З 01.01.2016 року норматив відрахування коштів за постановою КМУ № 217 від 18.06.2014р. на рахунки ПАТ "НАК" Нафтогаз України" складає 95% відсотків, на рахунки газорозподільної організації ПАТ "Запоріжгаз" 5,00%, на рахунки Концерну "МТМ" - 0,00%. Одночасно, заявник зазначає, що ситуація ускладнена обовязковістю проведення розрахунків за електроенергію та водопостачання, що необхідні для вироблення теплової енергії. Також, заявник посилається на те, що для своєчасних розрахунків грошових коштів, після розподілу відповідно до вказаної Постанови не вистачає, оскільки, всі грошові кошти від споживачів теплової енергії надходять на рахунок НАК " Нафтогаз України".

Приймаючи оскаржувану ухвалу та вирішуючи питання щодо надання розстрочки виконання рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується факт наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення суду по даній справі, у зв'язку з чим наявні всі підстави для задоволення заяви про розстрочення виконання рішення.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи заявника апеляційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, перевіривши повноту встановлених фактів, судова колегія дійшла висновку, що ухвала господарського суду є законною і обґрунтованою з наступних підстав.

Відповідно до ст.121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

У розумінні наведеної норми, розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.

Господарський процесуальний кодекс України не обмежує право господарського суду певними обставинами, за наявності яких господарський суд може розстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні розстрочки є винятковість цих обставин та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

В свою чергу, норми чинного господарського процесуального законодавства не містять визначення "винятковий випадок", тому це поняття є оціночним у конжному конкретному випадку.

Відповідно до п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо.

На підтвердження скрутного фінансового становища підприємства, відповідачем надано суду першої інстанції відповідні фінансові та бухгалтерські документи, зокрема: баланс (звіт про фінансовий стан відповідача на 31.12.2015р.); звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід за 2015 р.), довідку про наявність кредиторської заборгованості станом на 01.03.2016р., копії яких містяться в матеріалах справи.

При цьому, в графі «чистий фінансовий результат» у звіті про фінансові результати за 2015р. збиток відповідача складає суму 125019грн.

Як вбачається з балансу підприємства відповідача, станом на 31.12.2015р. кредиторська заборгованість відповідача становить більше 930 170,00 грн., в той же час дебіторська заборгованість складає 683 016,00 грн., а збитки від провадження господарської діяльності станом на 31.12.2015р. становлять 125 019,00 грн. Відповідно до інформаційної довідки №1489/13 від 15.03.2016р., станом на 01.03.2016р. заборгованість Концерну «МТМ» за спожиті ресурси складає: за природний газ 893 296 375,16 грн., за електричну енергію 41 425 571,86 грн., за водоспоживання 7 526 527,08 грн., у звязку з чим, за твердженням відповідача, у останнього відсутня можливість сплатити відразу всю суму заборгованості. З іншого боку, відповідач посилається на те, що якщо буде припинено постачання хоч одного ресурсу у звязку із заборгованістю, виробництво теплової енергії буде неможливим. Зазначене, в свою чергу, призведе до зриву опалювального сезону, тобто припинення надання послуг з централізованого опалення та централізованого гарячого водопостачання в м. Запоріжжя, повністю унеможливить виконання зобов'язань щодо будь-яких розрахунків взагалі та виконання рішень суду по інших справах, у тому числі по стягнення заборгованості за природний газ.

Дослідивши наведені відповідачем підстави для розстрочення виконання судового рішення, колегія суддів вважає, що останні фактично свідчать про збитковість господарської діяльності відповідача та підтверджують наявність обставин, що дійсно ускладнюють виконання рішення господарського суду по даній справі та погоджується з висновком господарського суду, що вказані вище обставини утворились внаслідок об'єктивних, незалежних від відповідача обставин, зважаючи на специфіку діяльності підприємства та, як наслідок, невчасну сплату споживачами наданих послуг.

Разом з цим, суд при вирішенні питання про розстрочення виконання рішення має враховувати поряд з іншими обставинами наявність інфляційних процесів у економіці держави, оскільки наявність інфляційних процесів в економіці країни може мати негативний вплив як на фінансовий стан боржника, так і стягувача та не звільняє сторін від виконання прийнятих на себе зобовязань.

Матеріали справи свідчать, що при розгляді наданої заяви, судом першої інстанції враховано обєктивні обставини складної ситуації у державі та економічного її становища, період, за який виник борг. Враховано судом і матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, тощо.

Крім того, враховуючи те, що судом першої інстанції надано рострочення лише в частині стягнення суми основного боргу, а також те, що розмір стягнутих сум у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України є достатньо великими у порівнянні з розміром основного боргу, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції дотримано баланс майнових інтересів обох сторін.

Виходячи з того, що можливість використання судом права на розстрочення виконання рішення суду, як і визначення періоду, на який можливо розстрочити виконання рішення суду, законодавством віднесено на розсуд суду, та враховуючи встановлені господарським судом обставини, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про наявність підстав для задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду на визначений судом першої інстанції строк, а саме: 36 (тридцять шість) місяців починаючи з 01.04.2016 року по 31.03.2019 року включно.

Крім того, позивач у апеляційній скарзі зазначає про те, що відповідач впродовж трьох років не здійснює оплату заборгованості, однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем здійснено часткове погашення основного боргу на загальну суму 1 932 610,68 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, які наявні в матеріалах справи, що, в свою чергу, свідчить про те, що відповідачем здійснюються заходи, спрямовані на виконання рішення господарського суду Запорізької області від 24.03.2015р. у справі 908/997/15-г в частині погашення суми основного боргу.

Також, у судовому засіданні 30.05.2016р. представник відповідача зазначив, що у звязку з наявністю у останнього 78 ,9 млн. грн заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню концерном за минулі періоди, Запорізька міська рада звернулася до Кабінету Міністрів України та профільних міністерств про участь у вирішенні з питання реструктуризації заборгованості з Національною акціонерною компанією Нафтогаз України за спожитий природний газ минулих періодів.

В свою чергу, Постановою Кабінету Міністрів України № 332 від 29.04.2016р. на НАК Нафтогаз України покладено обовязок щодо надання останнім та виконання виробником теплової енергії погодженого виконавчим органом ради графіка погашення заборгованості (рівними частинами до 1 січня 2021 р. з розбивкою за всіма договорами з НАК Нафтогаз України), складеного на підставі довідки щодо заборгованості, наданої НАК Нафтогаз України, а також здійснення поточних розрахунків за використаний природний газ. Наявність графіка погашення заборгованості не змінює порядок розрахунків, установлений між постачальником та виробником теплової енергії у договорах постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги, тощо).

Тобто, зазначеною постановою фактично встановлено обовязок позивача щодо надання розстрочення (реструктуризації) заборгованості за природний газ за всіма договорами на постачання, купівлю продаж, про закупівлю, про відступлення права вимоги тощо, перед позивачем на строк до 01.01.2021р., у звязку з чим оскаржувана ухвала про надання відстрочки відповідачу у строк до липня 2019р. відповідає зазначеним приписам вказаної постанови.

Більш того, на виконання ухвали господарського суду Запорізької області від 11.04.2016р. відповідачем у судовому засіданні надано докази сплати заборгованості згідно графіку за квітень 2016р. у сумі 1 786 900,00грн. та частково за травень у сумі 1 405 000,00грн., про що свідчать надані відповідачем платіжні доручення та банківські виписки.

Наведене свідчить, що сплата частини основного боргу, підтверджує, що відповідач не відмовляється від виконання своїх зобов'язань перед позивачем та не ухиляється від виконання судового рішення, а звертається з проханням розстрочити його виконання з метою надання можливості боржнику за цей час вжити заходів для реального виконання своїх зобов'язань.

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та спростовані вищевикладеними висновками судової колегії.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвала господарського суду Запорізької області від 11.04.2016р. у справі №908/997/15-г є обґрунтованою та законною, тому залишає зазначену ухвалу без змін, а апеляційну скаргу за наведеними в ній мотивами - без задоволення.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на заявника скарги по справі.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 36, 101, 102, 103, 105, 106, 121 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 11.04.2016р. у справі №908/997/15-г залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий О.А. Марченко

Судді: І.В.Зубченко

ОСОБА_3