Ухвала суду № 58328191, 09.06.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/94/16

Головуючий у 1-й інстанції: Блонський В.К.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

09 червня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, фінансово-економічного управління Командування Сухопутних військ Збройних Сил України , військової частини А 0796 м. Рівне , військової частини польова пошта В4673 м. Мукачево Закарпатської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

В січні 2016 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 17.03.2016 року у задоволенні вказаного позову відмовив.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі в судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції позивач, що рядовий ОСОБА_2 є військовослужбовцем військової частини польова пошта В 4673 та приймав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України з 21.12.2014 року по 24.02.2015 року у секторі "С", що підтверджується до довідкою військової частини польова пошта В4673 № 677 від 29.02.2016 року.

Згідно довідки військової частини польова пошта В4673 № 833 від 10.03.2016 року військовослужбовець рядовий ОСОБА_2, в період з 01.02.2015 року по 19.02.2015 року виконував завдання за призначенням на посаді водія - гранатометника ремонтної роти батальйону матеріально-технічного забезпечення військової частини польова пошта В4673 (до інших підрозділів не був прикомандирований).

На адвокатський запит представника позивача від 02.11.2015 року № 63 фінансово-економічне управління Командування Сухопутних військ Збройних Сил України надало відповідь, в якій вказало, що безпосередня участь ОСОБА_2, у бойових діях у лютому 2015 року підтверджена за 2 (два) дні, а саме: 7 і 18 лютого 2015 року наказом Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України від 16.07.2015 року № 541, та відповідно до витягу із вказаного наказу ОСОБА_2, було нараховано та виплачену додаткову грошову винагороду за безпосередню участь в бойових діях в сумі 1918 грн., шляхом зарахування коштів 31.07.2015 року на його особистий рахунок, відкритий у відділенні "Укргазбанк".

Позивач зазначаючи, що в період часу з 08.01.2015 року по 18.02.2015 року він приймав безпосередню участь у бойових діях в районі м. Дебальцево, а тому додаткову грошову винагороду за безпосередню участь в бойових діях він повинен отримати за весь вказаний період, а не за два дні, звернувся до суду із адміністративним позовом.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Постанови Кабінету Міністрів України № 24 "Про особливості виплати винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій", прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

На час виникнення спірних правовідносин, їхнє регулювання здійснювалося відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України "Про особливості виплати винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій" від 31 січня 2015 р. № 24 ( далі - Постанова КМУ № 24) та Порядку та умов виплати винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 02.02.2015 року № 49 ( далі Порядок № 49) у відповідній редакції.

Згідно п. 2 Постанови КМ України № 24 від 31 січня 2015 року "Про особливості виплати винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій", яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам виплачуються додаткові винагороди за виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду.

Механізм та умови виплат винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального звязку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту (далі військовослужбовці) за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи в антитерористичній операції (далі АТО), інших заходах в умовах особливого періоду визначений Порядком № 49.

Згідно пункту 4 розділу І Порядку № 49, виплата винагород та додаткових винагород здійснюється військовослужбовцям за місцем проходження служби на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій), керівництва військових формувань та органів державної влади. Командирам (начальникам) військових частин (закладів, установ, організацій) наказами вищих командирів (начальників, керівників).

Розділом ІІІ Порядку№ 49 передбачені додаткові винагороди військовослужбовцям за виконання окремих завдань.

Так, зокрема пунктом 2 розділу ІІІ вказного порядку передбачена додаткова винагорода за безпосередню участь у бойових діях.

Згідно п.п. 1 п.2 розділу ІІІ за безпосередню участь у бойових діях після видання бойового наказу військовослужбовцям військових частин виплачується додаткова винагорода у розмірі 1000 гривень за кожну добу такої участі.

При цьому, безпосередня участь у бойових діях визначається тільки за ті дні, коли військовослужбовці виконують завдання на напрямку зосередження основних зусиль (напрямку головного удару) при: виконанні військовою частиною бойових завдань в умовах безпосереднього зіткнення (взаємного вогневого контакту) з противником; виконанні завдань ракетними військами та артилерії з вогневого ураження противника під час контрбатарейної боротьби.

Також додаткова винагорода за безпосередню участь у бойових діях виплачується за ті дні, коли військовослужбовці беруть участь у: веденні оперативної (військової, спеціальної) розвідки; контррозвідувальному забезпеченні військових формувань та правоохоронних органів у районі АТО в умовах безпосереднього зіткнення з противником та (або) взаємного вогневого контакту з ним; здійсненні польотів у район ведення бойових дій (у район АТО); веденні повітряного, морського бою.

Підпунктом 2 п.2 розділу ІІІ Порядку№ 49 встановлено, що безпосередня участь у бойових діях визначається на підставі: бойового наказу (бойового розпорядження, рапорту) командира військової частини про безпосередню участь військової частини у заходах, визначених у пункті 1 цієї глави; наказу командира військової частини (по стройовій частині); журналу бойових дій (журналу ведення оперативної обстановки), книги служби нарядів; книги прикордонної служби підрозділу охорони державного кордону; бойового донесення (підсумкового, термінового та позатермінового ).

Бойові донесення (рапорти) про безпосередню участь у бойових діях, із зазначенням кожного військовослужбовця, подаються командирами військових частин за підпорядкованістю до органів військового управління (штабу АТО).

За результатом розгляду бойових донесень (рапортів) орган військового управління (штаб АТО) підтверджує конкретні дні безпосередньої участі у бойових діях зазначених військовослужбовців.

На підставі підтвердження органу військового управління (штабу АТО) командир військової частини видає наказ на виплату додаткової винагороди за безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях (п.п. 3 цього ж пункту).

Отже, аналізуючи зазначене, можна прийти до висновку, що необхідною умовою для отримання військовослужбовцем додаткової винагороди за безпосердню участь у бойових діях передбачену Порядком № 49 є участь такого військовослужбовця у військових заходах , що виконуються на напрямку зосередження основних зусиль (напрямку головного удару), передбачених п.п. 1 п.2 розділу ІІІ, а також наявність відповідних документів передбачених 2 п.2 розділу ІІІ, що підтверджуютья безпосередню участь у бойових діях, кожного конкретного військовослужбовця.

При цьому, така винагорода виплачується на підставі наказу командира військової частини про виплату додаткової винагороди за безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях після підтвердження органу військового управління (штабу АТО), за результатом розгляду бойових донесень (рапортів) військовою частиною до військового управління (штабу АТО).

Згідно з матеріалами справи, ОСОБА_2, наказом Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) від 16.07.2015 року № 541, у лютому 2015 року була підтверджена безпосередня участь в бойових діях за 2 (два) дні, а саме: 7 і 18 лютого 2015 року (згідно довідки військової частини А1556 № 40/287 від 29.02.2016 року).

Крім того, відповідно до Витягу із зазначеного наказу ОСОБА_2, було нараховано 2000 грн., з яких знято ЄСВ (2,6%) - 52,00 грн., військового збору (1,5%) - 20,00 грн., та в результаті здійснення вказаних відрахувань виплачено додаткову грошову винагороду за безпосередню участь в бойових діях в сумі 1918 грн., шляхом зарахування коштів 31.07.2015 року на його особистий рахунок, відкритий у відділенні "Укргазбанк", інших додаткових наказів до військової частини надано не було.

При цьому згідно з матеріалами справи, будь-які документи (для подачі в Штаб АТО ) які б підтверджували участі ОСОБА_2, в бойових діях у спірні періоди відсутні, що ставить під сумнів наявність у позивача права на отримання додаткової винагороди за вказані періоди.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем при подачі документів та виплаті позивачу додаткової винагороди за безпосередню участь в бойових діях не було допущено порушень положень чинного законодавства.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно відсутності підстав у військової частини польова пошта В4673 для нарахування та здійснення виплати додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях рядовому ОСОБА_2, в період з 03.02.2015 року 06.02.2015 року та з 08.02.2015 року по 17.02.2015 року.

З урахуванням вищевикладених норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини сторін, та встановлених обставин даної справи, колегія суддів дійшла висновку про необгрунтованість заявлених позивачем вимог, які правомірно залишені судом першої інстанції без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 березня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4