Ухвала суду № 58326865, 13.06.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

13 червня 2016 рокусправа № 804/16095/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Олефіренко Н.А.

суддів: Білак С.В. Шальєвої В.А.

за участю секретаря судового засідання:Царьової Н.П.

За участю представників:

Позивача -ОСОБА_1 (довіреність від 24.11.2015 року)

Відповідача:- ОСОБА_2М.( довіреність від 04.01.2016 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2016 р.

у справі № 804/16095/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована пересувна механізована колона -99"

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Спеціалізована пересувна механізована колона-99 звернулось суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.11.2015р. №0005102202 форми Р про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 657490,50 грн. з яких за основним платежем 438327 грн. та за штрафними санкціями 219163,50 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.11.2015р. №0005092202 форми Р про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 583108,50 грн. з яких за основним платежем 388739 грн. та за штрафними санкціями 194369,50 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.11.2015р. №0005112202 форми В4 про зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 58091 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що не погоджується із прийнятими повідомленнями-рішеннями та зазначає, що ним надані до перевірки всі необхідні первинні документи, що підтверджують факт здійснення господарських операцій, тому посилання відповідача в акті перевірки на акт перевірки його контрагента та встановлені цим актом факти не спростовують факту здійснення господарських операцій між підприємствами.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.04.2016 року залишено без розгляду адміністративний позов в частині вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.11.2015р. №0005112202 форми В4 Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 58091 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.04.2016 року залишено без розгляду адміністративний позов в частині вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.11.2015р. №0005102202 форми Р про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 5156 грн. та за штрафними санкціями на суму 2578 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, та винести нову, якою відмовити у задоволені позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просить суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.

В судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною. Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу №893 від 26.08.2015 року та направлень на перевірку від 14.09.2015 року, згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.1, 77.4 ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України податкови органом у період з 14.09.2015 року по 26.10.2015 року проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Спеціалізована пересувна механізована колона-99 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року.

За результатами перевірки складено акт №3562/22-02/37621069 від 02.11.2015 року, яким встановлено ряд порушень, а саме: п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до: заниження податку на прибуток на загальну суму 388739 грн., у тому числі за 2014 рік на суму 388739 грн.; абз.б. п.п.192.1.1 п.192.1 ст.192, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до:

- заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 438327 грн., у тому числі: у січні 2014 року 71281 грн., у березні 2014 року 22668 грн., у квітні 2014 року 527 грн., у травні 2014 року 52 грн., у листопаді 2014 року 222094 грн., у грудні 2014 року 121705 грн.;

- завищення відємного значення податку на додану вартість на загальну суму 58091 грн., в тому числі у січні 2014 року в сумі 58091 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

24.11.2015 року прийняті податкові повідомлення-рішення: №0005102202 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 438327 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 219163,50 грн.; №0005092202 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в розмірі 388739 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 194369,50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи у перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з наступними контрагентами, а саме: ТОВ Еколенд (договір поставки №ЕЛ № 87 від 27.01.2014 року),ТОВ Будівельні Ресурси 2013 (договір підряду №507/05 від 11.06.2013 року), ТОВ Промбуд Маркет (роботи щодо реконструкції енергоблоку та енергообладнання), ТОВ Реалнет(договір підряду №13/01-1 від 31.01.2014 року та договір поставки № 15/01-2 від 15.01.2014 року), ТОВ Євробілд компані (договір підряду №СП04/11 від 01.04.2014 року), ТОВ Офісменеджер (договір поставки №0506/1 від 05.06.2012 року) та ТОВ Авто-Алекс(разовий договір на виконання послуг з перевезення вантажу № 04/04 від 04.04.2014 року), що підтверджується відповідними копіям первинних бухгалтерських документів, а саме: копіями договорів, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, актами приймання робіт, товарно-транспортними накладними, , копіями накладних, копії актів надання послуг, копії специфікації, копії реєстрів платіжних документів, а також іншими бухгалтерськими документами,які свідчать про отримання товару, послуг та використання придбаного товару у господарській діяльності позивача.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі с вари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 статті 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підставою для бухгалтерської обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснені господарської операції, а якщо це неможливо то безпосередньо після її закінчення. Для контролю порядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведенні облікові документи.

Досліджуючи господарську діяльність позивача шляхом аналізу первинних та бухгалтерських документів, наявних у справі, колегія суддів дійшла висновку про підтвердження належними та допустимими доказами реальності здійснення господарської діяльності позивача з його контрагентами.

Отже, з аналізу наведених вище норм видно, що підставами для формування податкового кредиту та податкових зобов'язань, витрат та доходів є наявність у платника податків належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій.

При цьому, підставою для формування податкового кредиту є податкова накладна, яка зареєстрована у встановленому законодавством порядку у Єдиному реєстрі податкових накладних і лише відсутність такої накладної або оформлення її з порушенням ст. 201 ПК України позбавляє платника податку права на формування податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Як свідчать матеріали справи, у тому числі і зміст акту перевірки від 02.11.2015 р. податковою інспекцією у ході перевірки не виявлено фактів відсутності у позивача податкових накладних або оформлення їх з порушенням ст. 201 ПК України.

Також слід зазначити, що є безпідставними посилання податкової інспекції на відсутність товарно-транспортних накладних на отриманий товар, оскільки відсутність вказаних документів не є підставами для позбавлення позивача права на формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, витрат та доходів у відповідності до вимог ст.ст. 135,138, 137, 198 ПК України за умови надання інших документів, що підтверджують отримання товару, зокрема, видаткових накладних, які свідчать про отримання товару.

Між тим, слід зазначити, що згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363 товарно-транспортна накладна є лише документом, що підтверджує фізичне переміщення товарно-матеріальних цінностей у просторі під час його транспортування.

Товарно-транспортна накладна не є обов'язковим та єдиним документом, який може підтверджувати реальність господарської операції за договором поставки, купівлі-продажу та не є обов'язковим первинним документом бухгалтерського обліку з урахуванням того, що жодними нормами чинного законодавства не передбачено обов'язковість складання товарно-транспортної накладної саме за договорами поставки та купівлі-продажу.

Крім того, норми ст.ст. 198, 201 Податкового кодексу України не ставлять в залежність право платника податків на формування податкового кредиту та витрат від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної на поставлений товар чи наявності у вказаних ТТН певних недоліків у її оформленні за наявності інших первинних документів, що свідчать про рух активів підприємства, отримання прибутку, сплату суми ПДВ у складі придбаного товару та інше, а тому відсутність документів, що підтверджують транспортування товару не може бути безумовною підставою для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ та віднесення вказаних сум до податкового кредиту підприємства у відповідному періоді за наявності належно оформленої податкової накладної, виданої продавцем товару покупцю та зареєстрованої в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Водночас колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача щодо виявлених порушень щодо контрагентів: ТОВ Еколенд,ТОВ Будівельні Ресурси 2013, ТОВ Промбуд Маркет, ТОВ Реалнет, ТОВ Євробілд компані, ТОВ Офісменеджер та ТОВ Авто-Алекс та не можуть вважатися судом безспірним доказом порушення податкового законодавства з боку позивача, оскільки чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів. Платник податків не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що порушення норм податкового законодавства контрагента не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість та формування витрат з податку на прибуток підприємств у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження цьому, оскільки ПК України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит та на формування витрат в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Крім того, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника в залежність від стану податкового обліку його контрагента, фактичного знаходження його за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останнього. Тому в разі не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій платника податків та його постачальника для одержання платником незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. При цьому такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.

Інших доказів неможливості виконання фінансово-господарських зобов'язань Товариством з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована пересувна механізована колона -99" відповідачем не надано.

За таких обставин, сукупність наведених вище первинних/платіжних/облікових документів, досліджених під час апеляційного розгляду справи підтверджує факт виконання Договору та не дає підстав для сумніву щодо реальності його вчинення.

Водночас, доводи податкового органу в обґрунтування своєї позиції є припущеннями, які не доведено належними доказами.

Проаналізувавши викладені факти, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини і зробив обґрунтований висновок про задоволення позовних вимог.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року у справі № 804/16095/15 - залишити без змін.

Стягнути на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України ( Отримувач: УДКСУ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, рахунок отримувача: 31217206781004; КБКД 22030101; Код з ЄРДПОУ: 37989274; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області м. Дніпропетровська; Код банку отримувача (МФО): 805012 ) з бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області несплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 21 428 (двадцять одна тисяча чотириста двадцять вісім гривень) 38 коп.

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Повний текст ухвали виготовлено 15.06.2016 року.

Головуючий:Н.А. Олефіренко

Суддя:С.В. Білак

Суддя:В.А. Шальєва