Ухвала суду № 58326690, 15.06.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

15 червня 2016 рокусправа № 808/2639/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Кругового О.О.

суддів: Нагорної Л.М. Юхименка О.В.

за участю секретаря судового засідання:Лащенка Р.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2015 року у справі №808/2639/15 за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2014 році,-

в с т а н о в и в :

14 травня 2015 року Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом в якому просило: стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на користь позивача суму адміністративно - господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2014 році у розмірі 9 463.23 грн..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач всупереч закону не працевлаштувала на підприємство 1 інваліда, у звязку з чим, до неї застосовано адміністративно господарські санкції, та пеня ФОП ОСОБА_1 не сплачені. Несплата адміністративно-господарських санкцій в розмірі 9 196.43 грн. та пені в розмірі 266,8грн. завдає значної шкоди державним інтересам, не дозволяє в повній мірі створити інвалідам необхідні умови, які дають можливість вести повноцінний спосіб життя.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2015 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Запорізьке обласне відділення фонду соціального захисту інвалідів, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову, та винести нову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована доводами адміністративного позову.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на виконання Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні №875-ХІІ від 21.09.1991 наказом №1-17-01-14 від 17.01.2014 Про створення робочого місця для працевлаштування інваліда ФОП ОСОБА_1 створено робоче місце для працевлаштування інваліда, згідно вакансії продавця-консультанта у відділі роздрібної торгівлі, розташованому за адресою: м. Дніпропетровськ, бул. Зоряний, буд. 1а. Пунктом 2 вказаного наказу створено відповідні умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації інваліда у разі його працевлаштування.

Крім того, відповідач протягом 2014 року щомісячно подавала до Запорізького міського центру зайнятості та Дніпропетровського обласного центру зайнятості звіти за формою № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Відповідно до листа Запорізького МЦЗ №1499/04-11 від 08.06.2015, ФОП ОСОБА_1 брала участь у заходах, які проводилися центром зайнятості в 2014 році з напрямку працевлаштування інвалідів, також відповідач постійно на протязі 2014 року надавала до Запорізького МЦЗ інформацію про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів за формою №3-ПН. Запорізьким МЦЗ протягом 2014 року направлявся 1 інвалід, але він не був працевлаштований у звязку з невідповідністю вимогам.

Доказів, які б свідчили про те, що ФОП ОСОБА_1 відмовила у прийнятті на роботу інвалідам, які безпосередньо зверталися до відповідача або які були направлені центром зайнятості, позивачем не було надано.

За невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2014 році Запорізьким обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів розраховано відповідачу адміністративно-господарські санкції у розмірі 9196,43 гривень та нараховано пеню у розмірі 266,8 гривень.

Вирішення питання щодо можливості стягнення з відповідача адміністративно-господарські санкції у розмірі 9196,43 гривень та нараховано пеню у розмірі 266,8 гривень за невиконання нормативу робочих місць для інвалідів в 2014 році є предметом спору переданого на вирішення суду.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, ФОП ОСОБА_1 вжила всіх необхідних заходів для забезпечення працевлаштування на спеціально створене місце для інваліда в 2014 році, у звязку з чим, підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій та стягнення пені відсутні.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

За змістом ст. 19 Закону України від 21.03.1991р. № 875-ХІІ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон № 875-ХІІ) для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 зазначеного Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України від 25.06.1991р. № 1251-XII "Про систему оподаткування", а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Разом із тим, відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно зі ст. 18 Закону № 875-ХІІ працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Законом України від 23.02.2006р. №3483-IV "Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації інвалідами права на трудову зайнятість" зазначену статтю було викладено в іншій редакції, а Закон № 875-ХІІ доповнено ст. 18-1, за змістом якої пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Таким чином, обов'язок відповідача зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

У зв'язку з тим, що відповідач ужив усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження підприємства інвалідів, які бажають працевлаштуватись.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 20.06.2011р. (справі № 21-60а11) та від 16.04.2013р. (справа №21-81а13).

Такого ж висновку дійшов суд першої інстанції при вирішення даного адміністративного спору та зробив обґрунтований висновок про відсутність підстав для задоволення позову.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції прийнято постанову у відповідності до вимог норм матеріального та процесуального права, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для вирішення справи по суті позовних вимог, відтак підстави для зміни або скасування оскаржуваної постанови відсутні.

Керуючись ст.195, ст.196, 198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2015 року у справі №808/2639/15 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий:О.О. Круговий

Суддя:Л.М. Нагорна

Суддя:О.В. Юхименко