Рішення № 58320361, 14.06.2016, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2016 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Одинака О. О.

суддів: Височанської Н.К., Савчук М.В.

секретар Чубрей І.І.

за участю ОСОБА_1, яка діє в інтересах публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 26 червня 2015 року,

встановила:

В листопаді 2014 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі ПАТ «Дельта Банк») звернулося до суду з позовом.

Просило в рахунок виконання основного зобовязання ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 щодо сплати заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 3 жовтня 2008 року в сумі 1345583 гривень, яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 574035 гривень 35 копійок, заборгованості за відсотками в сумі 771548 гривень 13 копійок, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме двокімнатної квартири №8 в житловому будинку №19-21, який знаходиться по вулиці Комарова в місті Чернівці шляхом передачі предмета іпотеки іпотекодержателю у власність та визнання за ним права власності на це нерухоме майно.

Посилалося на те, що 03 жовтня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №11401246000.

Згідно умов вказаного договору відповідач отримав кредит в сумі 46 000 доларів США зі сплатою 16,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення кредиту до 02 жовтня 2015 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язання між АКІБ «УкрСиббанк» та відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки №94838 від 03 жовтня 2008 року, згідно умов якого відповідачі передали кредитору в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру №8 в житловому будинку №19-21, який знаходиться по вулиці Комарова в місті Чернівці, яка належить їм на праві спільної сумісної власності.

В порушення умов договору відповідач ОСОБА_3 належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання, внаслідок чого утворилася заборгованість, загальна сума якої станом на 30 жовтня 2014 року складає 1 345583 гривень 48 копійок, яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 574035 гривень 35 копійок гривень та заборгованості за відсотками в сумі 771548 гривень 13 копійок.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці від 26 червня 2015 року в задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ПАТ «Дельта Банк» просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення його позову.

Посилалось на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 30 вересня 2015 року рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 26 червня 2015 року скасовано.

Позов публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задоволено частково.

В рахунок погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11401246000 від 03 жовтня 2008 року у розмірі 1 345 583 гривень48 копійок звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №94838 шляхом визнання права власності за публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» на 3/4 частини квартири.

Провадження у справі в частині позовних вимог публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки закрито.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 квітня 2016 року рішення апеляційного суду в частині відмови в позові ПАТ «ДельтаБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки скасовано та справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Так, за змістом статей 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії договору.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно частини 1 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до вимог ст.ст. 213, 215 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим, а за змістом має містити встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. При встановленні фактів суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 214 ЦПК України суд ухвалюючи рішення повинен вирішити такі питання:

- чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

- які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

- яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи що 03 жовтня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11401246000.

Згідно умов вказаного договору відповідач отримав кредит в сумі 46 000 доларів США зі сплатою 16,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с. 9-10).

З метою забезпечення виконання зобов'язання між АКІБ «УкрСиббанк» та відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки №94838 від 03 жовтня 2008 року, згідно умов якого відповідачі передали кредитору в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру №8 в житловому будинку №19-21, який знаходиться по вулиці Комарова в місті Чернівці, яка належить їм на праві спільної сумісної власності (а.с.32-36).

08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, за умовами якого до ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимоги Продавця в якості кредитодавця до позичальника ОСОБА_3 за кредитним договором №11401246000, а також права вимоги продавця щодо осіб, що надають забезпечення по договору іпотеки №94838. З 18 грудня 2012 року позивач являється іпотекодержателем спірної квартири (а.с.46-48)

Відповідно до довідки позивача заборгованість по кредитному договору №11401246000 від 03 жовтня 2008 року станом на 30 жовтня 2014 року складає 103 886,15 доларів США, що згідно курсу НБУ складає 1 345 583 гривень 48 копійок, з якої: 44 318,56 доларів США (574035 гривень 35 копійок по курсу НБУ) заборгованість по тілу кредиту, 59567,59 доларів США (771548 гривень 13 копійок по курсу НБУ) - заборгованість по відсотках за користування кредитом (а.с.37).

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції помилково виходив з того, що рішенням Апеляційним судом Чернівецької області від 30 червня 2011 року було скасоване рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 2 березня 2011 року в частині звернення стягнення на предмет іпотеки і банку відмовлено в задоволенні цієї позовної вимоги.

Суд першої інстанції не звернув увагу мотиви які лягли в основу прийняття вищевказаного рішення.

Як вбачається з мотивувальної частини рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 30 червня 2011 року суд частково скасував рішення суду першої інстанції з тих підстав , що останній одночасно задовольнив позовні вимоги банку про стягнення боргу та про звернення стягнення на предмет іпотеки ( а.с. 79-84).

Відмовляючи в позові Шевченківський районний суд міста Чернівці також послався на те, що позивач пропустив строк позовної давності, визначений для звернення до суду з даним позовом, оскільки строк виконання зобовязань за кредитним договором №11401246000 від 3 жовтня 2008 року був змінений первинним кредитором ПАТ «Укрсиббанк» на підставі частини 2 статті 1054 ЦК України, який звернувся до суду та стягнув достроково заборгованість, яка існувала станом на 10 жовтня 2010 року у загальній сумі 467 885 гривень 7 копійок.

За таких обставин позивач з урахуванням приписів статті 262 ЦК України мав звернутися до суду за захистом пропущеного майнового права в межах трьохрічного строку, а саме до 10 жовтня 2013 року, проте звернуся із позовом лише 31 жовтня 2014 року.

Суд першої інстанції правильно встановив ту обставину, що позивач пропустив строк позовної давності , однак помилково відмовив в позові у звязку з пропуском цього строку.

Так, відповідно до пункту 11 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судове рішення у цивільній справі» встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Колегія суддів вважає, що у позові слід відмовити за безпідставністю виходячи з наступного.

Як вбачається з позовної заяви ПАТ «Дельта Банк» просило звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме двокімнатної квартири №8 в житловому будинку №19-21, яка знаходиться по вулиці Комарова в місті Чернівці шляхом передачі предмета іпотеки позивачу у власність та визнання за ним права власності на це нерухоме майно.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із частиною третьою статті 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Таку правову позицію Верховний Суд України висловив у своїй постанові від 30 березня 2016 року у цивільній справі № 6-1851цс15.

Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що за рішенням суду предмет іпотеки підлягає реалізації шляхом проведення процедури прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки є позасудовим способом врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Зокрема такий порядок передбачений пунктами 5.1, 5.2, 5.2.1 іотечного договору від 3 жовтня 2008 року( а.с. 33).

Враховуючи наведені вище обставини, суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові з мотивів, які зазначені вище.

Відповідно до правил статті 88 ЦПК України слід здійснити розподіл судових витрат.

Підпунктом 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинній на момент подання до суду позовної заяви) встановлено розмір судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно підпункту 7 пункту 1 частини 2 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору складає 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відповідно до статті 8 «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 16 січня 2014 року № 719-VII установлено у 2014 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1218 гривень.

З квитанції №52 від 13 листопада 2015 року вбачається, що за подання до суду касаційної скарги ОСОБА_3 сплатив судовий збір в сумі 4384 гривень 80 копійок (а.с. 209).

З мотивувальної частини рішення вбачається, що колегія суддів приходиться до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та відмову в позові з інших підстав.

Отже, з ПАТ «Дельта Банк» на користь ОСОБА_3 слід стягнути 4384 гривень 80 копійок в рахунок відшкодування судових витрат, понесених ним на оплату судового збору за подання до суду касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 26 червня 2015 року скасувати.

В позові публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на користь ОСОБА_3 4384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) гривень 80 копійок в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду касаційної скарги.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

На рішення може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його вступу в законну силу.

Головуючий

Судді: