Рішення № 58319454, 10.06.2016, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 643/2138/14-ц

Провадження № 2/643/3397/16

10.06.2016 року Московський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Зінченко Ю.Є.,

за участю секретаря Давиденко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в приміщенні суду цивільну справу за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач 13.02.2014 року звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що 11.10.2005 р. між Акціонерним Комерційним Банком «Райффайзенбанк Україна» правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № СL700/975/2005. Згідно з кредитним договором, банк надав відповідачу кредит в сумі 90540,00 грн.

12.11.2010 р. між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» у відповідності до ст.ст. 512, 514, 1077 - 1079, 1082, 1084 Цивільного кодексу України укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю № б/н. Згідно з вищевказаним договором, ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло на себе зобов'язання за кредитним договором № СL700/975/2005 від 11.10.2005 року.

Представник позивача, що діє на підставі довіреності, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, до початку судового засідання подав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не зявився про причини неявки суду не повідомив разом із тим, в заяві відповідача про перегляд заочного рішення від 24.03.2016 року містяться вимоги про застосування судом при розгляді справи вимог закону про позовну давність.

Суд, дослідивши надані докази в їх сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 11.10.2005 р. між Акціонерним Комерційним Банком «Райффайзенбанк Україна» правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № СL700/975/2005. Згідно з кредитним договором, банк надав відповідачу кредит в сумі 90540,00 грн. (а.с.5-7).

Відповідно до п. 2 ч. 1 Кредитного договору, цільове використання кредиту - купівля автомобілю ОСОБА_2 (а.с. 44-45).

Згідно п. 1.7.2 ч.2 Кредитного договору, кредит надається однією сумою згідно з кредитною заявкою позичальника в безготівковій формі, грошові кошти у сумі наданого кредиту перераховані у якості сплати за автомобіль ОСОБА_2 (а.с. 8, 42).

Відповідач перестав виконувати щомісячні оплати по кредиту після 25.12.2007 року, а з вимогами про повернення кредиту Позивач звернувся 13.02.2014 року.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Оскільки останній платіж Відповідачем здійснено 25.12.2007 року, тобто строк позовної давності сплинув 26.12.2010 року, а саме з цього часу рахується початок перебігу позовної давності.

Позивач звернувся до суду 13.02.2014 року, вже після спливу строку позовної давності та заяв про поновлення пропущеного строку не надходило.

В звязку із викладеним відповідач просив суд застосувати строк позовної давності до позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг до Україна» ОСОБА_1 по справі № 643/2138/14-ц. В задоволенні позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» ОСОБА_1 відмовити у зв'язку з пропуском строку позовної давності у повному обсягу.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК Українизобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннямист. 530 ЦК Українивизначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. «Про судове рішення у цивільній справі» встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Відповідно до ст. 265 ЦК України, позовна давність - це строк , у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтями 256, 257, 258 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки; спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - в один рік.

Відповідно до п.31 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних відносин» - при застосуванні положенняпункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, суди мають виходити з того, що у системному зв'язку зчастиною одинадцятою статті 11 зазначеного Закону ця вимога стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямована на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту.

У зв'язку із цим та враховуючи, що ЦК не передбачає заборони пред'явлення окремих вимог у зв'язку з пропущенням строку позовної давності, при вирішенні таких спорів, суди повинні враховувати положення ЦК про позовну давність.

Ч.3,4 ст. 267 ЦК України передбачає, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та вимоги ЦК щодо позовної давності застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (частини 1 і 5 ст.261 ЦК України).

З наданих сторонами доказів, зокрема з витягу по особовому рахунку, наданого до матеріалів справи представником позивача, вбачається, що останній платіж Відповідачем здійснено 25.12.2007 року, тобто строк позовної давності сплинув 26.12.2010 року, та з цього часу слід рахувати початок перебігу позовної давності.

Позивач звернувся до суду 19.08.2014 року, вже після спливу строку позовної давності, клопотання про поновлення строку позовної давності чи його переривання, позивачем та його представником до суду не подавалось, до суду не надано жодного доказу на підтвердження того, що строк для звернення до суду з позовом пропущено з поважних причин.

За вказаних обставин, беручи до уваги, що позивачем не доведено, що позовна давність була збільшена за домовленістю сторін, а також не обґрунтовано її переривання, зупинення перебігу чи пропущення з поважних причин, і таких обставин не встановлено судом, в задоволенні позову ТОВ «ОТП Факторінг Україна» слід відмовити за спливом позовної давності.

На підставі ст. 88 ЦПК України суд вважає необхідним відмовити у стягненні з відповідача на користь позивача судових витрат, понесених останнім при подачі позову до суду.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями15,16,256,257,261,267,526,530,533,1049 Цивільного кодексу України, статтями 3, 10, 11,15, 57, 58, 59, 60, 88,209, 212, 214-215, 217, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 за кредитним договором - відмовити у повному обсязі.

Судові витрати віднести за рахунок позивача.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення апеляційної скарги, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Зінченко Ю.Є.