Постанова № 58318958, 02.06.2016, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/6138/16-а

н/п 2-а/640/130/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2016

Суддя Київського районного суду м. Харкова Золотарьова Л.І., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

18.04.2016 року представник ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просить: визнати дії відповідача, виражених у відмові призначення й виплати пенсії позивачу неправомірними; Рішення Відділу № 1 з питань призначення та виплати пенсій Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова від 04 квітня 2016 р. про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_2 скасувати; зобов'язати відповідача призначити і виплачувати йому пенсію за віком, починаючи з дня звернення за призначенням пенсії - з 19 жовтня 2015 року; стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 551 грн.20 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є громадянином України і в цей час проживає в США за вищевказаною адресою. Як громадянин України, він знаходиться на консульському обліку в Генеральному консульстві України в м. Чикаго. До 1997 року він проживав у м. Харкові, на території Київського району, за адресою: АДРЕСА_1. На момент виїзду з України на ПМП у Сполучені Штати Америки позивачу було 54 роки. Таким чином, на той момент він не мав право на пенсію за віком, оскільки не досяг пенсійного віку. Хоча в нього було досить виробничого стажу - він працює з 15 років. У цей час він досяг пенсійного віку - йому 72 роки. У зв'язку із цим 19.10.2015 року він через свого представника звернувся до УПФУ в Київському районі м. Харкова із заявою про призначення йому, як громадянинові України, що досяг пенсійного віку, пенсії за віком, була отримана і зареєстрована відповідачем. Відповідачеві були надані всі документи, необхідні для призначення пенсії, а саме: завірена нотаріусом і апостильована копія паспорта громадянина України й ксерокопії; завірена нотаріусом і апостильована довіреність й ксерокопії; нотаріальна довідка про знаходження в живих і ксерокопії; трудова книжка - оригінал і ксерокопії; довідка про заробіток за 60 місяців - оригінал з мокрою печаткою й ксерокопії; довідка про присвоєння ідентифікаційного коду - оригінал і ксерокопії. У відповідь на цю заяву про призначення пенсії представник позивача одержав на свою адресу роз'яснення у вигляді листа від 28.10.2015 року, зі змісту якого треба, що позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком. При цьому всі документи, прикладені до заяви, не були повернуті, вони залишилися у відповідача. Бездіяльність відповідача щодо прийняття до розгляду його заяви була оскаржена до суду, і постановою Київського районного суду м. Харкова від 18.12.2015 року відповідача було зобов'язано прийняти заяву відповідачки і винести по заяві рішення відповідно до ст. 45 згідно ст.45 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідач виконав постанову суду, його заява була розглянута згідно ст. 45 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і по заяві було прийняте рішення. Цим рішенням від 04.04.2016 року йому було відмовлено в призначенні пенсії за віком. Таким чином, єдиною підставою для відмови в призначенні пенсії за віком було ненадання ним документів, що підтверджують його проживання в Україні.

08.04.2016 року у справі відкрито скорочене провадження.

Представник відповідача надав суду заперечення на позов, в яких він просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, вважає позовні вимоги не обґрунтованими, посилаючись на те, що Пунктом 1.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України за №22-1 від 25.11.2005р., встановлено, що заява про призначення пенсії непрацюючим особам подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації). Пунктом 2.1. Порядку встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про місце проживання (реєстрації) особи. Відповідно до пункту 2.9. Порядку особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік). Оскільки діючим законодавством не передбачено внесення інформації до закордонного паспорта громадянина України стосовно реєстрації особи на території України, вважати його за документ, підтверджуючий місце проживання (реєстрації) особи, підстав немає. Згідно з матеріалами справи місцем проживання позивача є Держава США.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 2 КАС України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України (паспорт громадянина України АС426807 дійсний до 27 березня 2017 року) і в цей час проживає в США (Бакстон Корт 1538 кв.В2, ОСОБА_3, 60090, Іллінойс).

До 1997 року ОСОБА_1 проживав у м. Харкові, на території Київського району, за адресою: АДРЕСА_1.

ОСОБА_1 як громадянин України знаходиться на консульському обліку в Генеральному консульстві України в м. Чикаго.

На час виїзду з України на постійне місце проживання у Сполучені Штати Америки позивач не досяг пенсійного віку, за призначенням пенсії до державних органів України не звертався і пенсія йому не призначалась.

На час звернення до відповідача позивач досяг пенсійного віку, йому виповнилось 72 роки.

Як вбачається з копій трудової книжки, довідок про заробітну плату для обчислення пенсії від 17.09.2015 року, позивач працював з 02.09.1959 року учнем слюсаря, слюсарем в ДП «Завод імені ОСОБА_3», 03.01.1962 року звільнений у звязку з навчанням, з 18.11.1966 року по 28.09.1996 року працював на різних посадах в ДП «Завод імені ОСОБА_3».

15.10.2015 року позивач, через свого представника, звернувся поштою до Управління із заявою про призначення пенсії за віком, яку відповідачем було отримано 19.10.2015 року, до якої додав документи необхідні для призначення пенсії.

Як вбачається з постанови Київського районного суду м. Харкова від 18.12.2015 року, у відповіді Управління пенсійного Фонду України в Київському районі м. Харкова представнику ОСОБА_1 від 28.10.2015 року в розгляді заяви про призначення пенсії відмовлено з наданням роз'яснення про необхідність безпосереднього звернення заявника або його представника з документами, що засвідчують особу заявника та про реєстрацію його місця проживання (реєстрації ) на території України.

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 18.12.2015 року визнано дії Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова щодо відмови у прийнятті до розгляду заяви про призначення пенсії ОСОБА_1 неправомірними; Зобов'язати Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення пенсії за віком.

Відповідно до ОСОБА_3 з Рішення Відділу № 1 з питань призначення та виплати пенсій Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова від 04.04.2016 року, УПФУ у Київському районі м. Харкова розглянувши заяву від 31.03.2016 року та документи ОСОБА_1, які були надані на первинне призначення пенсії за віком встановлено, що оскільки діючим законодавством не передбачено внесення інформації до закордонного паспорта громадянина України стосовно реєстрації особи на території України, вважати його за документ, підтверджуючий місце проживання (реєстрації) особи, підстав немає. Враховуючи, що ОСОБА_1 документи про місце проживання (реєстрації) в Київському районі м. Харкова не надав, то прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії.

Таким чином, 19.10.2015 року позивач, через свого представника, звернувся поштою до Управління із заявою про призначення пенсії за віком, яку відповідачем було отримано 20.10.2015 року, та за результатами розгляду якої відповідачем прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком.

Як вбачається з Рішення Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова від 04.04.2016 року та письмових заперечень відповідача, єдиною підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії було ненадання документу про місце проживання (реєстрації) в Київському районі м. Харкова (паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації).

Будь-яких інших підстав для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова не вбачає.

Відповідно до положень статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

В статті 46 Основного Закону закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Тобто, право на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.

Частиною третьою статті 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини визначено, що кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Згідно із частиною другою статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Таким чином, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.

Враховуючи наведені норми, позивач як громадянин України незалежно від країни свого проживання, вправі користуватися конституційними правами, в тому числі і правом на пенсійне забезпечення.

Така правова позиція висловлена Конституційним Судом України у Рішенні від 07.10.2009 р. №25-рп/2009.

У статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зазначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Статтею 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Пунктом 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок), передбачено, що Заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сімї у звязку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Згідно з пунктом 2.9 цього Порядку особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

За документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також копію посвідки на постійне проживання (пункт 2.22 Порядку).

Відповідно до статті 5 Закону України від 18 січня 2001 року № 2235-III «Про громадянство України» документами, що підтверджують громадянство України, зокрема, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Позивач, у розумінні Закону України «Про громадянство України» є громадянином України і у відповідності до ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за наявності відповідного страхового стажу набула право на отримання пенсії за віком.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що позивач набув права на пенсію за віком із досягненням пенсійного віку.

У звязку з цим, відповідачем було протиправно відмовлено позивачу у призначення й виплати пенсії з підстав вказаних у Рішення від 04.04.2016 року, тому підлягають задоволенню позовні вимоги щодо визнання дій Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова про відмову у призначенні і виплаті пенсії неправомірними, та скасуванню Рішення Відділу № 1 з питань призначення та виплати пенсій Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова від 04 квітня 2016 р. про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_2

Відповідно до ч. 1 ст. 45 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія призначається з дня звернення за пенсією.

Згідно з пунктом 1.7 Порядку, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Як вбачається з поштового повідомлення про вручення, 15.10.2015 року позивач, через свого представника, звернувся поштою до Управління із заявою про призначення пенсії за віком (з долученням документів для призначення пенсії), яку відповідачем було отримано 19.10.2015 року.

Враховуючи, позивач звернувся до УПФУ в Київському районі м. Харкова з заявою про призначення пенсії (первинними документами) поштою, то згідно з пунктом 1.7 Порядку, ч. 1 ст. 45 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія повинна бути призначена з дня прийняття Управлянням заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії, тобто з 19.10.2015 року.

У звязку з цим, підлягають задоволенню позовні вимоги щодо зобов'язання УПФУ в Київському районі м. Харкова призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком, починаючи з дня звернення за призначенням пенсії - з 19 жовтня 2015 року.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі (ч. 1 ст. 94 КАС України).

Позивачем заявлений позов немайнового характеру, за який підлягає сплаті судовий збір у розмірі 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, тобто 551,20 грн.

Враховуючи, що адміністративний позов немайнового характеру задоволено, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень підлягає стягненню судовий збір у розмірі 551 грн. 20 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6-14, 71, 94, 159-163, 167, 183-2, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 24, 46 Конституції України, ст. 2 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.ст. 1, 8, 26, 44, 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 5 ЗУ «Про громадянство України», суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова щодо відмови у призначенні й виплаті пенсії ОСОБА_1.

Рішення Відділу № 1 з питань призначення та виплати пенсій Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова від 04 квітня 2016 р. про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_2 скасувати.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком, починаючи з дня звернення за призначенням пенсії - з 19 жовтня 2015 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень - Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 551 (пятсот пятдесят одна) грн. 20 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня отримання сторонами копії цієї постанови. Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя