Ухвала суду № 58317091, 14.06.2016, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/4813/16-ц

Провадження № 4-с/344/66/16

У Х В А Л А

14 червня 2016 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Пастернак І.А.

секретаря Кріцак Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську скаргу ОСОБА_1, заінтересовані особи: Крюківський відділ державної виконавчої служби по місту Кременчук Кременчуцького міськрайонного управління юстиції, ПАТ Плюс Банк на постанову про відкриття виконавчого провадження від 23.03.2016 року у ВП №50599221 по примусовому виконню судового наказу №2н-13286/2009 року, виданому Івано-Франківським міським судом 30.12.2009 року,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд із скаргою на постанову про відкриття виконавчого провадження від 23.03.2016 року у ВП №50599221 по примусовому виконню судового наказу №2н-13286/2009 року, виданому Івано-Франківським міським судом 30.12.2009 року, посилаючись на те, що державним виконавцем неправомірно відкрито виконавче провадження з виконання судового наказу №2н-13286/2009 року, виданого Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області 30.12.2009 року, оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження від 23.03.2016 року винесена після спливу строку предявлення виконавчого документу для примусового виконання зазначеного в постанові про повернення виконавчого документа від 29.12.2014 року після 29.12.2015 року.

В судове засідання заявник не зявилась, 28.04.2016 року до суду надійшла заява про розгляд скарги за її відсутності. Просила вимоги скарги задоволити.

Представник Крюківського відділу державної виконавчої служби по місту Кременчук Кременчуцького міськрайонного управління юстиції в судове засідання не зявився, надіслав до суду письмові заперечення на скаргу, просив в задоволенні скарги відмовити.

Представник ПАТ Плюс Банк в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду скарги повідомлявся належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 фіксування судового засідання технічними засобами не здійснюється.

Дослідивши письмові матеріали скарги, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 124 ОСОБА_2 України, судові рішення ухвалюються іменем України і є обовязковими до виконання на всій території України. ОСОБА_2 України є нормами прямої дії.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

30.12.2009 року Івано-Франківським міським судом видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_3 на користь ВАТ «Плюс Банк» боргу в сумі 15 164 грн. 67 коп.

29.12.2014 року державний виконавець Крюківського відділу державної виконавчої служби по місту Кременчук Кременчуцького міськрайонного управління юстиції ОСОБА_4 виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст. 47, ст. 50 ЗУ Про виконавче провадження (а.с.4).

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 47 ЗУ Про виконавче провадження виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Згідно п. 3 резолютивної частини постанови, виконавчий документ (судовий наказ) може бути повторно предявлений для виконання в строк до 29.12.2015 року (а.с.4).

12.06.2015 року, стягувач ПАТ «Плюс Банк», повторно звернувся із заявою про відкриття виконавчого провадження з виконання судового наказу №2н-13286/2009 року, виданого Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області 30.12.2009 року, у звязку з чим 17.06.2015 року державним виконавцем Горбульовим А.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (а.с.23).

25.12.2015 року державний виконавець Крюківського відділу державної виконавчої служби по місту Кременчук Кременчуцького міськрайонного управління юстиції ОСОБА_4 виніс постанову про закінчення виконавчого провадження керуючись п.10 ч.1 ст. 49 ЗУ Про виконавче провадження (а.с.53).

Відповідно до вимог п.10 ч.1 ст. 49 ЗУ Про виконавче провадження виконавче провадження підлягає закінченню у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.

На підставі вищевказаної постанови виконавчий документ було надіслано до виконання за належністю до ВДВС Кременчуцького РУЮ (а.с.53), однак, в березні 2016 року він був повернутий до Крюківського відділу державної виконавчої служби по місту Кременчук Кременчуцького міськрайонного управління юстиції.

Згідно ст. 51 ЗУ Про виконавче провадження у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

У звязку з поверненням виконавчого документа із ВДВС Кременчуцького РУЮ державний виконавець повторно виніс постанову про відкриття виконавчого провадження від 23.03.2016 року (а.с.3).

Згідно ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобовязаний діяти у межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_2 та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямована ця дія; своєчасно, тобто протягом розумного строку

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Як встановлено в судовому засіданні виконавчий документ був повторно предявлений стягувачем до виконання в строк визначений постановою державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачеві від 29.12.2014 року, а саме 12.06.2015 року.

Суд вважає, що після отримання судового наказу виконавець діяв в межах повноважень, передбачених ч. 1 ст. 20 та ч. ч. 1, 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки, вбачав наявність підстав для прийняття виконавчого документа до виконання, передбачених ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», а тому суд вважає його дії правомірними та такими, що спрямовані на виконання рішення суду, яке підлягає обовязковому виконанню на всій території України.

Що ж до постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 23.03.2016 року, то вказана постанова винесена після повернення виконавчого листа із ВДВС Кременчуцького РУЮ, а не у звязку з предявленням судового наказу до виконання стягувачем.

За таких обставин суд вважає, що постанова про відкриття виконавчого провадження №50599221 від 23.03.2016 року винесена державним виконавцем Крюківського відділу державної виконавчої служби по місту Кременчук Кременчуцького міськрайонного управління юстиції правомірно і скасуванню не підлягає, а тому у задоволенні вимог скарги про скасування зазначеної постанови слід відмовити.

Принципом цивільного судочинства є виконуваність рішення суду, а у статті 14 ЦПК України визначені ознаки обов'язковості судових рішень. Крім того, виконання рішення суду є елементом справедливого судового розгляду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Виконання судових рішень - це заключна стадія цивільного процесу, а саме заключний етап у процесі реалізації захисту цивільних прав та, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини для визначення розумного строку розгляду справи включається період з надходження до суду позовної заяви й закінчується виконанням рішення суду.

Отже, завданням ДВС є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до статті 387 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З огляду на викладене, та з урахуванням положення ст. 60 ЦПК України про обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що в задоволенні скарги ОСОБА_1 слід відмовити.

На підставі наведеного, відповідно до ст. 124 ОСОБА_2 України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 1, 6, 8, 11, 19, 20, 25, 47, 49-51 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 60, 383-387 ЦПК України, керуючись ст. ст. 209-210, 386, 387 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні скарги ОСОБА_1, заінтересовані особи: Крюківський відділ державної виконавчої служби по місту Кременчук Кременчуцького міськрайонного управління юстиції, ПАТ Плюс Банк на постанову про відкриття виконавчого провадження від 23.03.2016 року у ВП №50599221 по примусовому виконню судового наказу №2н-13286/2009 року, виданому Івано-Франківським міським судом 30.12.2009 року - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається через Івано-Франківський міський суд протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Пастернак І.А.