Ухвала суду № 58314957, 14.06.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 455/282/14-к Головуючий у 1 інстанції: Ніточко Л.Й.

Провадження № 11-кп/783/31/16 Доповідач: Романюк М. Ф.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2016 року м. Львів

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних455/282/14-к справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді Романюка М.Ф.,

суддів Галина В.П., Пайонкевича Т. Т.

при секретарі Мельниченко І.С.

розглянувши кримінальне провадження №22013150000000271 внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань від 01.12.2013 року про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_2 жителя ІНФОРМАЦІЯ_3; ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_5 жителя ІНФОРМАЦІЯ_6, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч.2 ст. 305, ч.2 ст. 307 КК України.

з участю прокурора Малахівського Ю. В.,

захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4,

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2,

за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Старосамбірського районного суду Львівської області від 25 жовтня 2014 року,

встановила:

даним вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 305 та ч.2 ст. 307 КК України, та призначено йому покарання: за ч.2 ст. 305 КК України - 8 (вісім) років 6 (шість) місяців позбавлення волі з конфіскацією психотропних речовин, що були предметом контрабанди, та конфіскацією всього належного йому майна; за ч.2 ст. 307 КК України - 7 (сім ) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_1 остаточне покарання 8 (вісім) років 6 (шість) місяців позбавлення волі з конфіскацією психотропних речовин, що були предметом контрабанди, та з конфіскацією всього належного йому майна. ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 305 та ч.2 ст. 307 КК України, та призначено йому покарання: за ч.2 ст. 305 КК України - 8 (вісім) років 6 (шість) місяців позбавлення волі з конфіскацією психотропних речовин, що були предметом контрабанди, та конфіскацією всього належного йому майна; за ч.2 ст. 307 КК України - 7 (сім) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_1 остаточне покарання 8 (вісім) років 6(шість) місяців позбавлення волі з конфіскацією психотропних речовин, що були предметом контрабанди, та з конфіскацією всього належного йому майна.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу ОСОБА_1 залишено попередній - заставу.

Після вступу вироку в законну силу, заставу внесену в сумі 45880 (сорок пять тисяч вісімсот вісімдесят) гривень 00 копійок, яка знаходиться на депозитному рахунку територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області, депозитний рахунок №37313005000789 , отримувач - Територіальне управління державної судової адміністрації України у Львівській області, ЄДРПОУ 26306742; Банк отримувача - Головне управління державної казначейської служби України у Львівській області; МФО 825014, встановлено повернути заставодавцю ОСОБА_5.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 встановлено рахувати з моменту його затримання. Встановлено зарахувати ОСОБА_1 в строк відбування покарання його строк утримання під вартою - з 01.12.2013 року по 04.12.2013 року.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу ОСОБА_2 залишено попередній - заставу.

Після вступу вироку в законну силу, заставу внесену в сумі 45880 (сорок пять тисяч вісімсот вісімдесят) гривень 00 копійок, яка знаходиться на депозитному рахунку територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області, депозитний рахунок № 37313005000789, отримувач - Територіальне управління державної судової адміністрації України у Львівській області, ЄДРПОУ 26306742; Банк отримувача - Головне управління державної казначейської служби України у Львівській області; МФО 825014, встановлено повернути заставодавцю ОСОБА_6.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_2 встановлено рахувати з моменту його затримання. Встановлено зарахувати ОСОБА_2 в строк відбування покарання його строк утримання під вартою - з 01.12.2013 року по 04.12.2013 року .

Вирішено питання з процесуальними витратами, речовими доказами та особистими речами, документи, які вилучені 01.12.2013 року в ході проведення огляду місця події та зберігаються при матеріалах кримінального провадження.

Арешт, накладений на предмети та документи ОСОБА_1 та ОСОБА_2, вилучені 01.12.2013 року в ході проведення огляду місця події, встановлено скасувати після набрання законної сили вироком суду.

Арешт, накладений на автомобіль марки «ВМW» модель «Х5» державний реєстраційний номер «ВС 6265 СХ», який знаходиться на зберіганні в Старосамбірському районному відділі Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, конфіскувати як засоби вчинення злочину (т.1,а.с.149), встановлено скасувати після набрання законної сили вироком суду.

Згідно з вироком суду,ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за попередньою змовою групою осіб, 30 листопада 2013 року, в м. Добродзень Олеського повіту Опольського воєводства ОСОБА_7, у невстановленої слідством особи, незаконно, з метою збуту придбали два пакети з таблетками рожевого кольору у формі серця вагою 179 та 181 грам та пакет з 6-ма такими ж таблетками, які згідно висновку експерта НДЕКЦ при ГУ МВС України у Львівській області № 3/1653 від 3 грудня 2013 року містять 12,375 грам психотропної речовини, обіг якої обмежений, 1-(4-хлорфеніл) - піперазин, що становить великий розмір.

В подальшому, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 незаконно, з метою збуту, зберігали та перевозили вищевказану речовину з м. Добродзень на Україну. 01 грудня 2013 року, близько 18 години 00 хвилин, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, за попередньою змовою групою осіб, незаконно, слідуючи через митний кордон з РП в Україну автомашиною НОМЕР_1, через пункт пропуску «Смільниця» на території Старосамбірського району Львівської області, перемістили через митний кордон України, з приховуванням від митного контролю, у передній частині нижньої білизни ОСОБА_2 два пакети з таблетками рожевого кольору у формі серця вагою 179 та 181 грам та у бардачку автомашини марки «БМВ Х5», р.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 пакет з 6-ма таблетками рожевого кольору у формі серця, після чого, близько 18 години 05 хвилин, вони були затримані співробітниками УСБ України у Львівській області на відстані близько 1 км від лінії державного кордону України.

Не погоджуючись із даним вироком, обвинувачений ОСОБА_1 та захисник ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 подали апеляційні скарги, в яких просили скасувати вирок Старосамбірського районного суду Львівської області від 25.10.2014 року та закрити кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2

15 грудня 2014 року обвинувачений ОСОБА_1 подав зміни до апеляційної скарги, в яких зазначає, що з вироком суду не погоджується лише в частині призначеного покарання, вважає його суворим, винесеним без врахування особи винного, всіх характеризуючих обставин, а саме, що вину у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 305, ч.2 ст. 307 КК України, він визнає повністю, переусвідомив всі свої дії, повязані із вчиненням даних кримінальних правопорушень; розуміє, що помилково легковажно ставився до небезпеки, які спричиняють препарати таблетки екстазі, не усвідомлював, що дані таблетки є наркотичними засобами, в зв'язку із чим вирішив перевезти їх на територію України. На теперішній час зрозумів, що всі ці таблетки містять наркотичні речовини і є наркотиками, тому не хоче і не буде мати справи, які пов'язані з наркотичними та іншими забороненими препаратами.

Зазначає, що під час досудового розслідування та судового слідства в суді І інстанції підтримував позицію свого захисника, який юридично обґрунтовував її та пояснював, що досудове слідство допустило багато порушень, і що він повинен не визнавати свою вину.

Наголошує, що оскільки він не притягався до кримінальної відповідальності, то не обізнаний в юриспруденції і повністю слухав свого захисника. На теперішній час щиро розкаюється у вчиненому, бажає самостійно обирати свій захист, так як він його розуміє.

Покликається на те, що усвідомлює, що за негативні вчинки, за вчинення злочину, повинен нести покарання, однак просить суд дати йому можливість стати на правильний життєвий шлях, залишитись працювати, утримувати свою сім'ю, врахувавши пом'якшуючі обставини що він вперше притягається до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується виключно позитивно, одружений, на утриманні має двох малолітніх дітей, займається суспільно-корисною працею, працює адміністратором у комплексі "Радич", незадовільний стан здоров'я.

Просить скасувати вирок в частині його засудження за ч.2 ст. 305, ч.2 ст. 307 КК України та винести новий вирок, яким призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 та ст. 75 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_2 15 січня 2015 року подав зміни до апеляційної скарги свого захисника ОСОБА_4, в яких зазначає, що в суді першої інстанції не визнав своєї вини, оскільки підтримував хибну позицію через страх за наслідками.

Наголошує, що на даний час зрозумів, що такі погляди, яких дотримувався на досудовому слідстві та в суді, є помилковими, незаконними та безпідставними.

Зазначає, що фактично 30 листопада 2013 року в ОСОБА_7 йому за відповідну плату незнайомий доручив ввести на територію України два невеликі та запечатані пакети з невідомим вмістом, а на території Львівської області передати особі, яка мала його зустріти, на що він, спокусившись на матеріальну винагороду, необачливо погодився.

Покликається на те, що важке матеріальне становище сімї, відсутність роботи, вагітність дружини та матеріальні затрати в цьому, повістка з військкомату для відправки в зону антитерористичної операції, обіцяна за перевезення пакетів через кордон матеріальна винагорода, підштовхнули його на злочин.

Акцентує, що він усвідомив, що незнання закону не звільняє його від покарання за вчинене, а тому визнає свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 305, ч.2 ст. 307 КК України, щиро кається і просить суд врахувати та визнати помякшуючими обставинами те, що раніше він не притягувався до кримінальної відповідальності, працює, характеризується позитивно, утримує народжену дочку та дружину, є єдиним годувальником сімї, одночасно доглядає і допомагає одинокому батькові інваліду, який проживає за іншою адресою.

Вважає, що судом може бути враховано при прийняті рішення те, що ввезені ним, як виявилось таблетки з вмістом наркотичних речовин, окрім наркотику містять також і лікувальні властивості, а тому при вживанні не могли привести до критичних наслідків.

Просить змінити вирок, застосувавши ст.ст. 69, 75 КК України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та виступ їх захисників ОСОБА_4 і ОСОБА_8, які підтримали апеляційні скарги зі змінами, думку прокурора, який заперечив проти апеляційних скарг та просив залишити вирок суду першої інстанції без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши та проаналізувавши доводи апеляційних скарг зі змінами, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга зі змінами обвинуваченого ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга зі змінами захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_9 задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Оскільки фактичні обставини кримінального провадження ніким не оспорюються, колегія суддів, керуючись п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №1 "Про практику постановлення судами вироків (постанов) при розгляді кримінальних справ в апеляційному порядку" та ст. 404 КПК України не наводить доводів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень та кваліфікації дій останніх.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 305 та ч. 2 ст.307 КК України, за обставин, описаних у вироку, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.

Згідно ч.2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" зі змінами від 12 червня 2009 року, суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватись вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Відповідно до положень ч.2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті.

Згідно вироку суду, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які є тяжкими, особу винного який з місця проживання характеризується виключно позитивно, одруженого, маєна утриманні двоє малолітніх дітей, в психіатричному чи наркологічному кабінетах не перебуває, займається суспільно-корисною працею, його хворобливий стан здоровя, вперше притягається до кримінальної відповідальності.

Обираючи покаранняобвинуваченому ОСОБА_2, суд враховує ступінь тяжкості вчинених нимзлочинів, які є тяжкими, особу винного, який по місцюпроживання характеризується виключно позитивно, в психіатричному чи наркологічному кабінетах не перебуває, має на утриманні малолітню дитину, вперше притягається до кримінальноївідповідальності, займається суспільно-корисною працею, хворобливий стан здоровя його батька, через що він вимушений допомагати йому по господарству та в лікуванні.

Обставинами, які помякшують покарання для ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суд визнає те, що вони вперше притягаються до кримінальної відповідальності тапозитивно характеризуються з місця проживання.

В ході апеляційного розгляду встановлено як обставини, що помякшують покарання для ОСОБА_1 та ОСОБА_2, їхнє щире каяття та повне визнання вини.

Обставин, які обтяжують покарання для обвинувачених, судом не встановлено.

Таким чином, враховуючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, даних про особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2, відсутність обставин, що обтяжують покарання та наявність обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених обвинуваченими кримінальних правопорушень, на думку колегії суддів, стає можливим призначення основного покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 305, ч.2 ст. 307 КК України у виді позбавлення волі із застосуванням вимог ст. 69 КК України, тобто призначення основного покарання нижче нижчої межі, встановленої в санкції частини статті.

У ході апеляційного розгляду обвинуваченим ОСОБА_1 подано виписки з медичної картки стаціонарного хворого №3001 від 24 грудня 2015 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 18 грудня 2015 року по 24 грудня 2015 року з діагнозом «загострення хронічного панкреатиту», після виписки зі стаціонарного закладу продовжує хворіти. Випискою з медичної картки стаціонарного хворого №6314 від 21 березня 2016 року, яка підтверджує перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні з 14 березня 2016 року по 21 березня 2016 року з діагнозом «хронічний панкреатит в стадії загострення», встановлено, що стан здоровя такого не покращився, а, навпаки перейшов у хронічну форму. Крім того, за час судового розгляду ОСОБА_1 став на шлях виправлення, не вчинив жодного злочину, зокрема у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, в тому числі з переміщенням через митний кордон. Дані обставини колегія суддів вважає як помякшуючі, а тому враховує їх при призначенні покарання із застосуванням статті 75 КК України.

Що стосується обвинуваченого ОСОБА_2, в ході апеляційного розгляду встановлено, що такий став на шлях виправлення, за час розгляду справи судом не вчиняв інших злочинів, а також не було зафіксовано фактів притягнення такого ні до адміністративної, ні до кримінальної відповідальностей, зокрема у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, в тому числі з переміщенням через митний кордон. Крім того, аналізуючи ставлення обвинуваченого ОСОБА_2 до вчиненого ним кримінального правопорушення, вбачається його остаточність та безумовність у визнанні ним вини та щирому каятті. Попри наявність тяжких фінансово-економічних та соціально-побутових труднощів, яких повсякденно зазнає ОСОБА_2 та його сімя, колегія суддів вважає за необхідне врахувати як помякшуючу обставину тяжкі захворювання членів його сімї і необхідність у їх утриманні, про які неодноразово повідомляв ОСОБА_2 у ході апеляційного розгляду справи.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що, з урахуванням даних обставин, обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 необхідно призначити покарання з урахуванням ст. 75 КК України та звільнення таких від реального відбування покарання, натомість виникає необхідність у призначенні покарання з випробуванням з іспитовим строком та покладенням обовязків, передбачених ст. 76 КК України.

Відповідно до ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, прийде до висновку про можливість виправлення засудженого від відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування такого з випробуванням.

Згідно абзацу 2 пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" № 7 від 24 жовтня 2003 року із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 8 від 12 червня 2009 року, рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.

Колегія суддів вважає, що, застосування норм ст. 75 КК України при призначенні покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без ізоляції від суспільства є необхідним та достатнім для виправлення обвинувачених та попередження ними нових злочинів.

Тому, на думку колегії, суд першої інстанції при призначенні покарання правильно врахував ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, які є тяжкими, особи обвинувачених, а також визнав обставинами, що помякшують покарання притягнення до кримінальної відповідальності вперше та позитивну характеристику з місць проживання.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів належать до категорії злочинів підвищеної суспільної небезпечності, колегія суддів вважає, що Старосамбірський районний суд Львівської області зробив обґрунтований висновок стосовно винуватості обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інкримінованих їм діяннях, однак допустив порушення закону в частині призначення покарання.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині призначення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 додаткового покарання у виді конфіскації психотропних речовин, що були предметом контрабанди, яке, у відповідності до санкції ч. 2 ст. 305, ч.2 ст. 307 КК України є обов'язковим, і підстав не призначати таке не вбачає.

Натомість, колегія суддів бере до уваги п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", яким передбачено, що якщо додаткове покарання у виді конфіскації майна за санкцією статті (санкцією частини статті) є обов'язковим, то у разі прийняття рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням воно не застосовується, оскільки ст. 77 КК України передбачено вичерпний перелік додаткових покарань, що можуть бути призначені у такому випадку, серед яких конфіскація майна відсутня.

Крім того, колегія суддів визнає обставинами, що помякшують покарання, а саме щире каяття, повне визнання вини, утримання від вчинення нових злочинів, погіршення стану здоровя, що стосується ОСОБА_1, та щире каяття, повне визнання вини та остаточність і безумовність у визнанні таких, утримання від вчинення нових злочинів, а також тяжкі захворювання членів сімї та необхідність утримання таких ОСОБА_9, які були встановлені судом апеляційної інстанції.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконання, що вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_9 підлягає зміні.

Враховуючи вищенаведене, керуючись вимогами ст. 408 КПК України, суд апеляційної інстанції змінює вирок суду першої інстанції у разі помякшення призначеного покарання, якщо визнає, що покарання не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Тому, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 необхідно призначити покарання, що відповідає положенням ст. 65 КК України і буде необхідним й достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів.

Враховуючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, даних про особи обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, відсутність обставин, що обтяжують покарання, з урахуванням конкретних обставин справи, колегія суддів приходить до переконання про можливість призначення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 основного покарання за ч. 2 ст. 305 КК, ч.2 ст. 307 КК України із застосуванням положень ст. 69 КК України, тобто нижчого від найнижчої межі, встановленої в санкції частини статті з конфіскацією майна, а остаточного на підставі ст. 70 КК України, на підставі ст. 75 КК України, від відбування якого вони повинні бути звільнені з випробуванням.

Колегія суддів бере до уваги вимоги Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, зазначених в ухвалі про призначення нового розгляду справи у суді апеляційної інстанції, стосовно скасування ухвали Апеляційного суду Львівської області від 02 березня 2015 року, у звязку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочинів, а також особам засуджених. Натомість, у ході апеляційного розгляду обвинуваченими ОСОБА_1 В В. та ОСОБА_2 були наведені інші обставини, які колегія суддів вважає такими, що, відповідно до вимог закону, істотно вплинути на висновки суду щодо виду і розміру покарання, призначеного обвинуваченим. Відтак, колегія суддів приходить до переконання, що, за наявності таких обставин, вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 418, 419, КПК України, колегія суддів,

ухвалила:

апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 задоволити частково, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 задоволити.

Вирок Старосамбірського районного суду Львівської області від 25 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині призначеного покарання змінити.

Вважати ОСОБА_1 засудженим за ч.2 ст. 305 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на пять років позбавлення волі з конфіскацією психотропних речовин, що були предметом контрабанди; за ч.2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на чотири роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, вважати ОСОБА_1 засудженим на пять років позбавлення волі з конфіскацією психотропних речовин, що були предметом контрабанди.

Відповідно до ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки.

Згідно п.п.2, 3, 4 ч.1 ст. 76 КК України, зобовязати ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Вважати ОСОБА_2 засудженим за ч.2 ст. 305 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на пять років позбавлення волі з конфіскацією психотропних речовин, що були предметом контрабанди; за ч.2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на чотири роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, вважати ОСОБА_2 засудженим на пять років позбавлення волі з конфіскацією психотропних речовин, що були предметом контрабанди.

Відповідно до ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки.

Згідно п.п.2, 3, 4 ч.1 ст. 76 КК України, зобовязати ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

В решті вирок залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга на ухвалу може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12