Рішення № 58314406, 13.06.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 446/2637/13 Головуючий у 1 інстанції: Самсін М.Л.

Провадження № 22-ц/783/2247/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Р. П.

Категорія:5

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді Цяцяка Р.П.,

суддів Богонюка М.Я. і ОСОБА_2,

при секретарі Цапові П.М.,

за участю позивачки ОСОБА_3 і її представника ОСОБА_4; відповідача ОСОБА_5; ОСОБА_6 представника ПАТ „ОСОБА_7 Дніпро,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Камянка-Бузького районного суду Львівської області від 20 листопада 2014 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, третя особа - Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_7 Дніпро» (в подальшому „Банк), в кінцевій редакції позовних вимог якого просила суд: 1) поновити їй строк на звернення до суду, як такий, що пропущений з поважних причин; 2) визнати житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по вул. Шашкевича, 7 у м. Жовкві Львівської області спільною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_5; 3) скасувати рішення виконавчого комітету Жовківської міської ради від 25.05.2000 року № 201 «Про оформлення права власності на житловий будинок, який знаходиться в м. Жовкві по вул. Шашкевича, 7»; 4) визнати недійсним Свідоцтво про право власності на будівлі, видане 15.06.2000 року на імя ОСОБА_5 на підставі рішення виконавчого комітету Жовківської міської ради від 25.05.2000 року № 201; 5) визнати недійсним Іпотечний договір № 120908-1 від 12.09.2008 року, посвідчений нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим № 2093 та договір про внесення змін та доповнень до Іпотечного договору № 120908-1 від 12.09.2008 року за реєстровим № 2093 від 31.12.2010 року; 6) визнати за позивачкою право власності на 1/2 частину будинковолодіння по вул. Шашкевича, 7 у місті Жовкві Львівської області.

Позовні вимоги обгрунтовувалися тим, що 21 липня 1979 року між позивачкою та ОСОБА_5 було зареєстровано шлюб.

Рішенням виконавчого комітету Жовківської міської ради від 21.01.1999 року № 34 «Про надання згоди гр. ОСОБА_5 на виділення земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва по вул. Шашкевича, 7 в м. Жовкві було надано згоду на виділення ОСОБА_5 земельної ділянки площею 480 кв.м. для будівництва індивідуального житлового будинку. Рішенням виконавчого комітету Жовківської міської ради від 15 квітня 1999 року № 157 «Про надання земельної ділянки для індивідуального житлового будинку гр-ну ОСОБА_5 по вул. Шашкевича, 7 в м. Жовкві» затверджено проект відведення згаданої земельної ділянки та надано ОСОБА_5 її у приватну власність.

08.06.1999 року шлюб між позивачкою та відповідачем було розірвано.

На час розірвання шлюбу вони з чоловіком за їхні спільні кошти звели житловий будинок, однак через розлучення його повністю не добудували. Після розірвання шлюбу відповідач добудував будинок, але за кошти які вони заробили разом за час їхнього шлюбу. Відразу після розірвання шлюбу позивачка питання про поділ нажитого в шлюбі майна не ставила, оскільки відповідач обіцяв, що після завершення будівництва подарує будинок їхньому синові, однак 21.12.2012 року син помер.

Про те, що відповідач збудований ними будинок передав у заставу, їй стало відомо лише згодом і своєї згоди на передачу майна в заставу позивачка не давала (а.с. 3-5, 103-104).

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено за спливом строків позовної давності (а.с. 209-211).

Дане рішення оскаржила позивачка.

Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги, покликаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, та на порушення норм матеріального і процесуального права.

Вважає, що нею були наведеними причини пропущення позовної давності, які вона вважає поважними, та звертає увагу на те, що відповідач не заявляв клопотання про застосування строків позовної давності, а також на те, що відповідач позовні вимоги визнав, а тому твердження про те, що відповідач заперечив проти позову (яке міститься в описовій частині оскаржуваного рішення), вважає таким, що не відповідає дійсності.

Вважає, що судом не вирішено всі позовні вимоги (а.с. 212, 220).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки, її представника і відповідача на підтримання доводів апеляційної скарги та заперечення цих доводів зі сторони представника Банку, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в порядку, що передбачений частиною 3 ст. 303 ЦПК України, та в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

За загальним правилом суд вправі відмовити у задоволенні позовних вимог про захист цивільного права або інтересу у звязку зі спливом строків позовної давності, якщо ці права чи інтереси дійсно були порушеними, однак сплив строк позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі (ч.4 ст. 267 ЦК України).

Статтею 30 ЦПК України встановлено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (ч.1), і що позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (ч.2).

Відповідач це особа, на яку вказує позивач як на порушника своїх прав, і тому саме позивач визначає, до кого саме предявити позов.

Відповідач, який є субєктом порушених, оспорюваних чи невизнаних матеріальних правовідносин, визнається належним відповідачем, а особа, яка не має права відповідати за предявленим позовом, є неналежним відповідачем.

Серед позовних вимог ОСОБА_3 до відповідача ОСОБА_5 є вимоги про:

-скасування рішення виконавчого комітету Жовківської міської ради від 25.05.2000 року № 201 «Про оформлення права власності на житловий будинок, який знаходиться в м. Жовкві по вул. Шашкевича, 7»;

-визнання недійсним Свідоцтва про право власності на будівлі, видане 15.06.2000 року на імя ОСОБА_5 на підставі рішення виконавчого комітету Жовківської міської ради від 25.05.2000 року № 201;

-визнання недійсним Іпотечного договору № 120908-1 від 12.09.2008 року та договору про внесення змін та доповнень до Іпотечного договору № 120908-1 від 12.09.2008 року, які були укладеними між відповідачем ОСОБА_5 та Банком.

В той же час, ОСОБА_7 до участі у розгляді даної справи в якості відповідача не притягувався, а виконавчий комітет Жовківської міської ради взагалі не залучався до участі у даній справі, а відтак вище згадані позовні вимоги хоча б з цих причин не можуть підлягати до задоволення.

З урахуванням вище наведеного, згадані рішення виконавчого комітету Жовківської міської ради від 25.05.2000 року № 201 «Про оформлення права власності на житловий будинок, який знаходиться в м. Жовкві по вул. Шашкевича, 7» та Свідоцтво про право власності на будівлі, видане 15.06.2000 року на імя ОСОБА_5 на підставі рішення виконавчого комітету Жовківської міської ради від 25.05.2000 року № 201 (що оспорюються позивачкою), залишаються чинними.

Як стверджується Свідоцтвом про розірвання шлюбу між ОСОБА_5 (відповідачем) та ОСОБА_3 (позивачкою), виданим 08.06.1999 року (а.с. 8), шлюб між згаданими сторонами спору було розірвано ще до прийняття виконавчим комітетом Жовківської міської ради вище згаданого рішення від 25.05.2000 року № 201 «Про оформлення права власності на житловий будинок, який знаходиться в м. Жовкві по вул. Шашкевича, 7» та до видачі 15.06.2000 року ОСОБА_5 на підставі цього рішення Свідоцтва про право власності на будівлі.

За наведених обставин, позовна вимога про визнання житлового будинку № 7 по вул. Шашкевича у м. Жовкві, який на праві власності належить відповідачу ОСОБА_5 та на який (у відповідності до пункту 1.4 Іпотечного договору від 12.09.2008 року) „відсутні повноваження третіх осіб (а.с. 33), спільною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_5 також до задоволення не підлягає.

З урахуванням вище наведеного, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового також про відмову ОСОБА_3 у задоволенні її позовних вимог до ОСОБА_5, однак з причин їх необгрунтованості та безпідставності.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п. 2, 309 ч.1 п.п. 3 і 4, 314 ч. 2, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 частково задовольнити.

Рішення Камянка-Бузького районного суду Львівської області від 20 листопада 2014 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскарженим у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий:

Судді: