Ухвала суду № 58314352, 09.06.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 456/1181/15-к Головуючий у 1 інстанції: Гулкевич О.В.

Провадження № 11-кп/783/67/16 Доповідач: Тенюх В. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді Тенюха В.П.,

суддів: Валько Н.М., Волинця М.М.,

секретарів -Мазур-Іванько Ж.В., Щербая В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальне провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого за ч.2 ст.191 КК України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого та зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, на вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 жовтня 2015 року,-

з участю прокурорів: Телепка В.В., Смілевського М.Л.,

ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_2,

його адвоката ОСОБА_1,

в с т а н о в и л а:

вищевказаним вироком ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочину, предбаченого ч.2 ст.191 КК України, і призначено покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 3 (три) роки.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь Управління праці та соціального захисту населення Стрийської районної державної адміністрації матеріальну шкоду в розмірі 67 501 грн.

Згідно з вироком, ОСОБА_2 визнаний винним за те, що він, працюючи відповідно до наказу №5 о/с з 10.08.2007р. по 10.08.2012р. директором ТзОВ «Стрийське АТП», будучи розпорядником коштів товариства, зловживаючи своїм службовим становищем, в 1-у півріччі 2009р. незаконно отримав та розтратив кошти в сумі 67 501 грн. Так, будучи директором ТзОВ «Стрийське АТП», яке не було правонаступником ВАТ «Стрийське АТП-14609», що підтверджується статутом підприємства, ОСОБА_2 отримав з державного бюджету кошти субвенції по заборгованості перед ВАТ «Стрийське АТП-14609» за 2008 рік в сумі 67 501 грн. відповідно до договору №1 від 14.01.2009р. про надання послуг та фінансування перевезення пасажирів пільгових категорій громадським автомобільним транспортом по Стрийському району Львівської області, які в подальшому привласнив та розтратив на потреби господарської діяльності товариства, чим спричинив збитки Управлінню праці та соціального захисту населення Стрийської районної державної адміністрації на вказану суму.

Не погоджуючись із даним вироком, адвокат ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій покликаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить його скасувати та закрити кримінальне провадження.

На переконання апелянта, в даному кримінальному провадженні жодна з обставин, яка підлягає доказуванню як досудовим, так і судовим слідством не доведена. У вироку не вказано, час, місце та спосіб вчинення злочину, таким чином жодна з трьох обовязкових обставин, які підлягають обовязковому доказуванню, досудовим слідством та судом не доведено та не встановлено.

На думку апелянта, кваліфікація діянь ОСОБА_2 за ч.2 ст.191 КК України є невірною, і окрім цього, на момент затвердження обвинувального акта та ухвалення вироку строки притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності закінчилися, але останній не був звільнений від кримінальної відповідальності і у вироку такої можливості не зазначено.

Ухвалений вирок грунтується на припущеннях та прийнятий без доведення винуватості особи та підтвердження події вчинення кримінального правопорушення.

Заслухавши суддю-доповідача, адвоката та обвинуваченого на підтримання поданої апеляційної скарги, думку прокурорів, які вважають, що рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим, перевіривши матеріали судового та кримінального провадження, прослухавши звукозаписи судових засідань, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України , суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з вимогами ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим й вмотивованим, та ухваленим на підставі обєктивно зясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Серед обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, визначених ст.91 КПК України, зокрема є доказування події кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

На переконання колегії суддів апеляційного суду, вказаних вимог процесуального закону судом першої інстанції не було дотримано, зокрема висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що мало наслідком ухвалення незаконного та необгрунтованого рішення.

Як на підтвердження вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення районний суд покликався на показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, на висновок № 1001, довідки № 4/10-661 від 09.04.2012 року та № 4/10-473 від 14.03.2012 року, довідку, видану ОСОБА_9 директором ТзОВ «Стрийське АТП».

За змістом ч.2 ст.191 КК України, у ній встановлена відповідальність тільки за умисне привласнення, розтрату або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, при наявності в діяннях особи тільки прямого умислу, корисливихмотивів та відповідної мети.

Обов'язковими суб'єктивними ознаками розтрати майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем є корисливий мотив - спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна, та корислива мета - збагатитися самому або незаконно збагатити інших осіб, в долі яких зацікавлений винний.

Згідно з показаннями обвинуваченого, який був допитаний у судах першої та апеляційної інстанцій, такий своєї вини у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав та зазначив, що згідно з наказом № 5 о/с з 10.08.2007 року по 10.08.2012 року був директором ТзОВ «Стрийське АТП». В січні 2009 року між ТзОВ «Стрийське АТП» та Управління праці та соціального захисту населення Стрийської районної державної адміністрації було укладено договір про надання послуг та фінансування про перевезення пасажирів пільгових категорій громадським автомобільним транспортом по Стрийському районі Львівської області. За надані послуги з перевезення уповноваженим працівником ТзОВ «Стрийське АТП» кожного місяця до Управління праці та соціального захисту населення Стрийської районної державної адміністрації подавалися звіти щодо розрахунків пільгового перевезення пасажирів, які підлягали до відшкодування, на підставі яких опісля Управлінням перераховувалися кошти на рахунок товариства. За словами обвинуваченого, за період січень-лютий 2009 року наданих послуг Управлінням праці та соціального захисту населення Стрийської районної державної адміністрації були перераховані кошти на рахунок ТзОВ «Стрийське АТП» лише в кінці березня 2009 року, оплата за надані послуги проводилася не в повному обсязі і на сьогоднішній день заборгованість Управління перед товариством не погашена. Про отримання ТзОВ «Стрийське АТП» коштів у виді заборгованості Управління перед ВАТ «Стрийське АТП-1609» в сумі 67501 гривня йому нічого невідомо, вказані кошти він не отримував, про що свідчить відсутність будь-яких розписок чи довідок на підтвердження такої фінансової операції за рахунком.

Допитана у судовому засіданні апеляційного суду свідок ОСОБА_7, яка є керівником управління праці та соціального захисту населення Стрийської РДА, підтвердила факт укладення між Управлінням праці та соціального захисту населення Стрийської районної державної адміністрації та ТзОВ «Стрийське АТП» договору № 1 від 14.01.2009 року про надання послуг та фінансування про перевезення пасажирів пільгових категорій громадським автомобільним транспортом по Стрийському районі Львівської області, за яким кожного місяця товариство подавало звіти про розрахунки, які відшкодовувалися по мірі надходження коштів з державного бюджету. За її словами, до 2009 року перевезенням пасажирів пільгових категорій займалося ВАТ «Стрийське АТП-1609», перед яким Управління заборгувало 67501 гривня, які не відшкодовані у звязку із відсутністю в останніх вимог щодо погашення боргу та ліквідацією цього товариства. На її думку, Управління праці та соціального захисту населення не є потерпілим та не може бути цивільним позивачем, оскільки йому не були заподіяні збитки, а навпаки воно має заборгованість перед ТзОВ «Стрийське АТП» , яку не погашено.

Свідок пояснила, що у ході перевірки КРУ за період 2007-2008 років було виявлено неправомірне перерахування грошових коштів за три місяці ВАТ «Стрийське АТП-1609», оскільки в останнього закінчилася ліцензія, а щодо неправомірного перечислення коштів ТзОВ «Стрийське АТП» - офіційних документів на підтвердження такого немає.

Щодо підписаної нею довідки від 09.04.2012 року № 4/10-661 (а.с.п.111) в частині інформації, згідно з якою ТзОВ «Стрийське АТП» є правонаступником ВАТ «Стрийське АТП-1609», а також те, що сума 67501 грн заборгованості перед останнім проплачена ТзОВ «Стрийське АТП» свідок ОСОБА_7 зазначила, що такі відомості ніким не перевірялися та нічим не підтверджуються.

Свідок ОСОБА_8, яка працювала в Управлінні праці і соцзахисту Стрийської РДА, підтвердила факт укладення договору між Управлінням та ТзОВ «Стрийське АТП». Окрім цього вказала на те, що Управління відшкодовувало по мірі поступлення кошти АТП за перевезення пільговиків, АТП в свою чергу складало кошторис, а контроль за рухом коштів здійснювало казначейство.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_8 не змогла вказати, звідки на момент видачі довідки від 09.04.2012 року № 4/10-661 (а.с.п.111) вона отримала інформацію, що ТзОВ «Стрийське АТП» є правонаступником ВАТ «Стрийське АТП-1609». Також не змогла пояснити відомості про перерахування суми 67501 грн заборгованості перед ВАТ «Стрийське АТП-1609» - ТзОВ «Стрийське АТП», оскільки платіжні доручення за ним не робилися, а документи на підтвердження даного факту відсутні.

Допитана у судовому засіданні апеляційного суду експерт ОСОБА_10 щодо наданого нею висновку від 01 червня 2012 року № 1001 (а.с.п.94-99) у кримінальній справі № 144-0520 вказала, що за результатами проведеної експертизи на підставі наданих довідок №4/10-661 від 09.04.2012 року та №4/10-473 від 14.03.2012 року неможливо зробити висновок та надати інформацію щодо руху коштів, чи дійсно такі були перераховані на рахунок ТзОВ «Стрийське АТП», чи є останнє правонаступником ВАТ «Стрийське АТП-1609», оскільки дані питання не ставилися перед експертом. А внаслідок проведеної експертизи були лише надані відповіді, що стосується наявності кредиторської заборгованості перед ВАТ «Стрийське АТП-1609».

Допитана в апеляційному суді свідок ОСОБА_6 зазначила, що працювала в ТзОВ «Стрийське АТП» з 01.01.2009 по 01.01.2014 року, на якому робила звіти про розрахунки, що подавалися Управлінню щомісячно. Та заперечила факт надання показів у суді першої інстанції, згідно з якими працювала у ВАТ «Стрийське АТП-14609» та факт перерахування суми 67 501 грн на рахунок ТзОВ «Стрийське АТП».

Поряд з тим, колегія суддів звертає увагу й на те, що на виконання згаданого договору від 14.01.2009 року між Управлінням праці і ТзОВ «Стрийське АТП», упродовж 2009 року цим управлінням відповідно до отриманої субвенції з державного бюджету на відшкодування витрат, понесених від перевезення пільгових категорій громадян, ТзОВ «Стрийське АТП» профінансовано кошти в сумі 1074300 грн, заборгованість станом на 01.01.2010р. склала 183800 грн., що стверджується листом керівника управління, тобто в 2009 році вказане товариство ще й недоотримало належні йому кошти на вищезазначену суму, а ОСОБА_2 інкримінується органом досудового слідства незаконне отримання та розтрата коштів саме в першому півріччі того ж року, що, на думку колегії, є явно безпідставним.

З огляду на зазначене, на переконання колегії суддів, оцінюючи, зібрані у кримінальному провадженні докази в їх сукупності суд першої інстанції в повній мірі їх не дослідив й не перевірив та дійшов хибноговисновку про повну доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні заволодіння чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем.

Отримані в ході досудового розслідування докази жодним чином не підтверджують наявність вини ОСОБА_2 у заволодінні грошовими коштами у сумі 67 501 грн, в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які докази на підтвердження факту незаконного перерахування грошових коштів ТзОВ «Стрийське АТП», а також час, місце, спосіб вчинення злочину.

Відповідно до ст.62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів робить висновок про те, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.191 КК України.

Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.412 КПК України судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо за наявності підстав для закриття судом провадження у кримінальній справі його не було закрито.

Згідно з положенням п.2 ч.1 ст.284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі встановлення відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.

Оскільки в суді апеляційної інстанції встановлені обставини, передбачені ст.284 КПК України, в діях ОСОБА_2 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.191 КК України, то відповідно до ст.417 КПК України вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям кримінального провадження за обвинуваченням у вчиненнікримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.191 КК України, ОСОБА_2 у звязку із відсутністю в його діях складу злочину.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 417, 419 КПК України, колегія суддів

постановила:

апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задоволити, вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 жовтня 2015 року відносно ОСОБА_2 скасувати та кримінальне провадження № 12015140390000002 відносно нього закрити у звязку із відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.191 КК України.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

В.П.ОСОБА_11ОСОБА_12Волинець