Ухвала суду № 58312035, 14.06.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/499/2016(м)

265/6664/15-ц

Категорія 43 Головуючий у 1 інстанції Копилова Л.В.

Доповідач Ігнатоля Т.Г.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого - Ігнатоля Т.Г.,

суддів - Попової С.А., Зайцевої С.А.,

за участю секретаря - Герасимової Г.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, Департамент міського майна Маріупольської міської ради, про скасування наказу начальника управління міського майна Маріупольської міської ради про приватизацію частки квартири та визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 квітня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, який уточнила в ході розгляду справи та остаточно просила скасувати наказ начальника управління міського майна Маріупольської міської ради №47859/н від 04 квітня 2012 року про приватизацію ОСОБА_2 21/50 частки квартири №4 по пров. Аносова в м. Маріуполі, визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло від 04 квітня 2012 року, виданого на його імя та стягнути на її користь понесені судові витрати.

Посилалася на те, що вона є основним квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1. Крім неї в квартирі зареєстровані: її донька - ОСОБА_3 та її брат - ОСОБА_2, який тривалий час не мешкає в зазначеній квартирі. На підставі заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 07 листопада 2011 року за позовом ОСОБА_2 було визначено порядок користування жилою площею в спірній квартирі. Вказане рішення скасовано ухвалою цього ж суду від 20 лютого 2012 року. В ході розгляду справи ОСОБА_2 подав заяву про залишення його позову без розгляду, яка задоволена ухвалою суду від 15.08.2012 року. Між тим, управлінням міського майна Маріупольської міської ради видано наказ №47859/н від 04 квітня 2012 року про приватизацію ідеальної долі 21/50 частки квартири №4 по пров. Аносова в м. Маріуполі. Фактично, підставою для видання цього наказу стало скасоване заочне рішення суду від 07.11.2011 року. Крім того, відповідач оформив приватизацію частки квартири без письмової згоди її та доньки. Про приватизацію вони дізналися лише в червні 2015 року, коли до них у квартиру прийшов ріелтор та повідомив про намір відповідача продати належну йому частину квартири.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 25 квітня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Скасовано наказ начальника управління міського майна Маріупольської міської ради №47859/н від 04 квітня 2012 року про приватизацію 21/50 ідеальної частки квартири №4 по пров. Аносова в м. Маріуполі. Визнано недійсним свідоцтво про право власності на житло від 04 квітня 2012 року на 21/50 ідеальну частку квартири №4 по провулку Аносова в м. Маріуполі Донецької області, видане ОСОБА_2 Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 974,40 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 2200 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що позивачка пропустила строк позовної давності для звернення до суду із зазначеним позовом, оскільки ще з 2012 року знала, що він приватизував свою частку квартири. Це підтверджується даними з ЖКП «Азовжитлокомплекс» та ККП «Маріупольтепломережа», в яких вказано, що розділені особові рахунки з присвоєнням нових номерів на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у січні та лютому 2012 року відповідно. Поділ особових рахунків був проведений на підставі заочного рішення Орджонікідзевського районного суду від 07.11.2011 року, яким визначено порядок користування квартирою, позивачка знала про це і навмисно, незважаючи на те, що дане рішення було скасоване, продовжувала сплачувати меншу суму комунальних платежів. Крім того, позивачкою пропущено строк оскарження заочного рішення суду від 07.11.2011 року, яке вона отримала 5 грудня 2011 року, а звернулася до суду із заявою про його перегляд лише 16 грудня 2011 року без заяви про поновлення процесуальних строків у звязку з чим, вважає, що заочне рішення суду залишається таким, що набрало законної сили. Ухвалою того ж суду від 15 серпня 2012 року його позовна заява залишена без розгляду нібито за заявою позивача. Хоча, фактично він не знав про перегляд заочного рішення та заяву про залишення своєї позовної заяви без розгляду він не писав. Про розгляд даної цивільної справи йому стало відомо лише в жовтні 2015 року від юриста Кривцун, яка займається продажем його частки в спірній квартирі.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_4, які просили апеляційну скаргу задовольнити, пояснення позивачки ОСОБА_1, її представника ОСОБА_5 та третьої особи ОСОБА_3, які заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили її відхилити, а рішення суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК У країни апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що позивачка ОСОБА_1 зареєстрована у спірній квартирі АДРЕСА_2 з 22 квітня 2002 року, з 2003 року є квартиронаймачем цієї квартири. ОСОБА_3 зареєстрована у квартирі з 18 травня 2006 року (а.с.5-8).

ОСОБА_2 був зареєстрований в спірній квартирі з 25 листопада 1992 року по 20 лютого 2008 року, та з 02 червня 2009 року по теперішній час (а.с.70).

Згідно довідки ЖКП «Азовжитлокомплекс» від 06 червня 2015 року, в спірній квартирі проживають позивачка ОСОБА_1, її донька ОСОБА_3В та онучка ОСОБА_6, відповідач ОСОБА_2 (а.с.45).

На підставі заочного рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області 07 листопада 2011 року задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визначення порядку користування квартирою. Визначено порядок користування квартирою № 4 у будинку №12 по провулку Аносова в місті Маріуполі Донецької області та виділено ОСОБА_2 у користування кімнату № 5 площею 11,12 кв.м., а ОСОБА_6, ОСОБА_3 кімнату № 2 площею 15,31 кв.м. (а.с.52).

Згідно заяви від 26 березня 2012 року ОСОБА_2 звернувся до органу приватизації з заявою про передачу в приватну власність ідеальної частки спірної квартири.

04 квітня 2012 року за №47859/н начальником управління міського майна Маріупольської міської ради , на підставі особистої заяви ОСОБА_2, видано наказ «Про приватизацію 21/50 ідеальної частки квартири АДРЕСА_3».

За цим наказом ОСОБА_2 дозволено приватизацію та передано в приватну власність 21/50 ідеальну частку квартири АДРЕСА_4 (а.с.29,57).

04 квітня 2012 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на житло 21/50 ідеальну частку квартири АДРЕСА_4 (а.с.56).

Задовольняючи позов ОСОБА_1 про скасування наказу начальника управління міського майна Маріупольської міської ради про приватизацію частки квартири та визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, суд виходив з того, що відповідач ОСОБА_2 здійснив приватизацію 21/50 ідеальної частки квартири АДРЕСА_5 на підставі скасованого на момент приватизації та видачі свідоцтва про право власності заочного рішення суду, без письмової на те згоди позивачки ОСОБА_1 та її доньки ОСОБА_3

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої ін. станції, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Згідно ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, визнання правочину недійсним, припинення дії,яка порушує право, відновлення становища,яке існувало до порушення тощо.

Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до абз.1 ст.1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду (далі приватизація) це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. Ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.8 вказаного Закону, приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сімї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обовязковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

Як вбачається з матеріалів справи, при подачі заяви до органу приватизації ОСОБА_2, окрім інших документів, було додано копію заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя у від 07 листопада 2011 року, яким визначено порядок користування квартирою № 4 у будинку №12 по провулку Аносова в місті Маріуполі Донецької області та виділено ОСОБА_2 у користування кімнату № 5 площею 11,12 кв.м., а ОСОБА_6, ОСОБА_3 кімнату № 2 площею 15,31 кв.м.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 20 лютого 2012 року на підставі заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_7 заочне рішення від 7 листопада 2011 року скасоване та призначено розгляд справи на 05 квітня 2012 року (а.с.43,51). Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 15 серпня 2012 року на підставі заяви ОСОБА_2 його позов про визначення порядку користування квартирою залишено без розгляду. Вказана ухвала набрала законної сили 20 серпня 2012 року (а.с.53).

Враховуючи наведені норми матеріального права та обставини справи, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та визначив характер спірних правовідносин, на підставі ст.212 ЦПК України оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів і дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позову, оскільки приватизація квартири відбулася з порушенням положень Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», а саме, на підставі скасованого рішення суду про визначення порядку користування житловою площею в спірній квартирі та відсутності згоди на приватизацію усіх осіб, які проживають в цій квартирі, зокрема, позивачки та її доньки.

Доводи скарги відповідача про те, що позивачкою пропущено строк позовної давності були предметом розгляду і суду першої інстанції, який вичерпно виклав свої висновки з приводу відсутності факту пропуску строку позовної давності позивачкою для звернення до суду з даним позовом і колегія суддів погоджується з такими висновками, оскільки обізнаність позивачки щодо порушення її прав мала місце після повторного розподілення рахунків, починаючи з липня 2014 року, а звернулася до суду з позовом вона у 2015 році, тобто, в межах строку позовної давності.

Доводи апеляційної скарги про незаконне скасування заочного рішення є безпідставними, оскільки ухвала суду про залишення позову без розгляду не скасована та набрала законної сили.

При розгляді справи відповідач ОСОБА_2 стверджував, що він не писав заяви про залишення його позову без розгляду після перегляду і скасування заочного рішення та нічого про це не знав, однак, ці доводи є безпідставними, оскільки ухвла суду від 15 серпня 2012 року не скасована в установленому законом порядку.

Інші доводи та обставини, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції, їм надана належна оцінка і підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні рішення, які передбачені ст.309 ЦПК України, як підстави для скасування судового рішення немає. Тому, колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Оскільки рішення постановлено у відповідності з нормами матеріального і процесуального права, воно підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 квітня 2016 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Т.Г.Ігнатоля

Судді: С.А.Зайцева

ОСОБА_8