Ухвала суду № 58304540, 07.06.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/829/16 Справа № 204/6063/15-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Крот С.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Крот С.І.,

суддів Живоглядової І.К., Кислого М.М.,

за участю секретаря Дьоміної А.А.,

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015040680001837, щодо

ОСОБА_2, 1977 року, грудня місяця, 04 дня народження, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1 Молдови, громадянина України, який немає постійного місця проживання та реєстрації,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України,

за участю прокурора Чорнобривець Ю.М.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

Встановила:

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 просить скасувати вирок суду у звязку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3 просить змінити постановлений щодо ОСОБА_2 вирок, перекваліфікувати дії обвинуваченого з ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 121 КК України, пом'якшивши покарання. Заперечуючи правильність встановлених фактичних обставин провадження, захисник вважає, що суд не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про наявність у ОСОБА_2 умислу на вбивство ОСОБА_4 За твердженням скаржника, бійка між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 мала спонтанний характер, а з врахуванням стану сильного алкогольного спяніння обох осіб носила цілеспрямований характер нанесення ушкоджень один одному без мети заподіяння смерті. Зазначає, що обвинувачений одразу після завершення супротиву з боку ОСОБА_4 припинив нанесення ударів, що підтверджується поясненнями самого обвинуваченого під час судового розгляду та протоколом проведення слідчого експерименту. Водночас у скарзі, як убачається з її змісту, захисник просить призначити більш м'яке покарання.

Вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 04 березня 2016 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 України до покарання у виді позбавлення волі на строк дев'ять років.

Зараховано обвинуваченому ОСОБА_2 в строк відбуття покарання строк попереднього увязнення з 21 липня 2015 року до 04 березня 2016 року, з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.

ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні за обставин, детально викладених у вироку, замаху на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Як установив суд,19 липня 2015 року в період часу з 16.30 год. до 17.00 год., ОСОБА_2, перебував у стані алкогольного сп'яніння в квартирі № 7 на вул. Кедріна, 56 в м. Дніпропетровську, де на ґрунті ревнощів у ході сварки із ОСОБА_5 у ОСОБА_2 раптово виник злочинний умисел, направлений на умисне вбивство ОСОБА_4

Реалізуючи свій умисел, направлений на умисне вбивство, обвинувачений ОСОБА_6 взяв з поверхні шафи знаряддя злочину - металеві ножниці та завдав ОСОБА_7 не менше 12 ударів в область передньої черевної стінки, поперекової області ліворуч, поперекової області по центру та лівої верхньої кінцівки, тобто в місця розташування життєво-важливих органів людини, чим спричинив потерпілому ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді: чотирьох проникаючих колото-різаних поранень передньої черевної стінки з ранами - в проекції мечоподібного відростку та на череві праворуч, які переходять в раньові канали, з ушкодженням по ходу - шкіри, підшкірно-жирової клітковини, далі проникають в черевну порожнину, з ушкодженнями внутрішніх органів (сліпого поранення лівої частки печінки, двох наскрізних поранень правої та лівої частки печінки, двох поранень стінки шлунку, трьох ран тонкого кишковника, з ушкодженнями брижі тонкої кишки у кореня (2) та брижі товстої кишки біля селезіночного кута, з явищами внутрішньочеревної кровотечі (2,500мл крові зі згортками в черевній порожнині)), чотирьох проникаючих колото-різаних поранень в поперековій області ліворуч та на лівій бічній поверхні черева, які переходять в раньові канали, з ушкодженням по ходу - шкіри, підшкірно-жирової клітковини, далі проникають в позачеревний простір, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння; колото-різаного поранення в поперековій області по центру та трьох колото-різаних ран - на задній поверхні лівого передпліччя в середній та нижній третині, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, як таких, що спричинили короткочасний розлад здоровя тривалістю понад 6 діб, але не більше, як три тижні (21 день).

Таким чином, ОСОБА_2 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але не довів свій злочинний умисел, направлений на умисне вбивство, тобто умисне протиправне, заподіяння смерті іншій людині - потерпілому ОСОБА_4 до кінця по причинам, що не залежали від його волі, так як останньому було надано своєчасно кваліфіковану медичну допомогу.

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду Дніпропетровської області, пояснення обвинуваченого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3, які підтримали свої апеляційні скарги та просили її задовольнити, думку прокурора Чорнобривець Ю.М., яка заперечувала проти задоволення апеляційних скарг обвинуваченого та захисника і просила залишити вирок без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обгрунтованим і вмотивованим.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 374 КПК України мотивувальна частина вироку у разі визнання особи винуватою повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення. У цій частині вироку наводяться, у тому числі, докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

У результаті перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у кримінально-караному діянні зроблено на підставі об'єктивного з'ясування обставин, підтверджених доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом у їх взаємозв'язку відповідно до приписів ст. 94 КПК.

Зокрема, такого висновку суд дійшов на підставі аналізу показань допитаних в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_4, свідка ОСОБА_8, судового-медичного експерта ОСОБА_9; показань самого обвинуваченого ОСОБА_2, в яких він фактично визнав частково свою винуватість і не заперечував, що наніс металевими ножицями поранення потерпілому внаслідок конфлікту, що виник між ними; фактичних даних, що містяться у протоколі огляду місця події, у висновках судово-медичних експертиз про характер і локалізацію тілесних ушкоджень у потерпілого, у протоколі слідчого експерименту, а також на підставі інших доказів, зміст яких детально відображено у вироку.

Так, винуватість ОСОБА_2 підтверджена показаннями потерпілого ОСОБА_4 про те, що дійсно 19 липня 2015 року він вживав спиртні напої із ОСОБА_10 та ОСОБА_2, коли ОСОБА_2 під час конфлікту між ними через жінку наніс йому кілька ударів металевими ножицями в живіт, від чого він втратив свідомість.

Згідно з показаннями свідка ОСОБА_8 до нього в кімнату прибігла ОСОБА_10 та повідомила, що ОСОБА_4 спричинені тілесні ушкодження. Коли він зайшов до кімнати потерпілого, той лежав на полу біля дивану, у нього в області черева були рани та кров. В кімнаті знаходився ОСОБА_2, який шукав свої речі з наміром покинути квартиру. Він викликав швидку медичну допомогу та міліцію, закрив квартиру, щоб не дати змоги обвинуваченому втекти. З тих обставин, що він побачив на місці вчинення злочину, з поведінки присутніх ОСОБА_10 та ОСОБА_2, йому стало зрозуміло, що саме обвинувачений спричинив тілесні ушкодження потерпілому внаслідок конфлікту через жінку.

Обставини заподіяння потерпілому ОСОБА_4 тяжких тілесних ушкоджень підтвердив і обвинувачений ОСОБА_2

ОСОБА_11 того, як вбачається із протоколів проведення слідчих експериментів за участю обвинуваченого ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_4, останні в присутності експерта ОСОБА_9, статиста та понятих розповіли та показали механізм спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4 Локалізація, характер тілесних ушкоджень у потерпілого, на які вказував ОСОБА_2 під час вказаної процесуальної дії 18 серпня 2015 року, не суперечать додатковому висновку експерта № 3766е від 20 серпня 2015 року. При цьому, ніхто з учасників цієї слідчої дії, в тому числі і сам обвинувачений, зауважень на даний протокол не подавали.

До того ж суд допитав у судовому засіданні експерта ОСОБА_9, яка підтвердила надані нею висновки щодо механізму спричинення тілесних ушкоджень, їх локалізації та характеру у потерпілого ОСОБА_4

Висновки суду про те, що ОСОБА_2, заподіюючи тілесні ушкодження потерпілому на грунті ревнощів діяв з прямим умислом на вбивство, однак такі наслідки не настали, оскільки злочин не було закінчено з причин, які не залежали від волі обвинуваченого, є обгрунтованими, оскільки, як достовірно встановлено судом, завдаючи численні удари вістрям металевих ножиців у життєво важливий орган людини - область черева, обвинувачений діяв навмисно, усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав настання смерті потерпілого та бажав цього, що підтверджено актом судово-психіатричної експертизи, а після скоєння злочину намагався покинути місце пригоди, не приймаючи ніяких мір щодо надання допомоги потерпілому, і саме ці дії вказують на наявність у обвинуваченого умислу на позбавлення життя потерпілого та про відсутність в його діях складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, про наявність якої зазначала у апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3

Визнаючи правильність кваліфікації дій обвинуваченого, колегія суддів враховує, що судова практика для з'ясування змісту і спрямованості умислу особи орієнтує суди на те, що при дослідженні доказів їм необхідно виходити із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх взаємини (п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 р. № 2 "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи").

Таким чином, дії ОСОБА_2 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, з чим погоджується і колегія суддів.

Таким чином, висновки суду про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_2 у незакінченому замаху на умисне вбивство відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і грунтуються на зібраних у провадженні доказах, які відповідають вимогам закону щодо їх допустимості, достатності й достовірності.

З огляду на викладене доводи у скаргах обвинуваченого та захисника щодо неналежної оцінки доказів та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність не можна визнати прийнятими, а тому колегія суддів не вбачає підстав для перекваліфікації вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення з ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 на ч. 1 ст. 121 КК.

Усупереч посиланням захисника суд, призначаючи ОСОБА_2 покарання, дотримався вимог статей 50, 65 КК і врахував усі обставини, які мають правове значення при виборі заходу примусу та визначенні його розміру. Обране ближче до мінімальних меж санкції статті покарання відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Переконливих аргументів щодо явної несправедливості призначеного заходу примусу стороною захисту не наведено.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у справі колегією суддів не встановлено, тому відсутні передбачені ст. 409 КПК підстави для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення та задоволення апеляційних скарг.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 перебуває під вартою з 21 липня 2015 року по 07 червня 2016 року.

Враховуючи положення ст. 5 КК України, колегія суддів приходить до висновку про необхідність застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 положень Закону України "Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання" № 838-VІІІ від 26 листопада 2015 року та зарахування обвинуваченому ОСОБА_2 в строк відбування покарання строк тримання його під вартою до набрання чинності вироку, ухваленого щодо нього, за правилами ч. 5 ст. 72 КК України.

Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів

Постановила:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 04 березня 2016 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати в строк покарання ОСОБА_2 строк попереднього увязнення з 21 липня 2015 року до 07 червня 2016 року, з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення.

На судові рішення першої та апеляційної інстанцій щодо ОСОБА_2 може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим ОСОБА_2, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді

____ _______ ____

ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13