Рішення № 58304290, 06.06.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4546/16 Справа № 173/124/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Городнича В.С.

Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2016 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.

при секретарі - Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "ВАШ АВТО" на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» про визнання недійсним договору та стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2016 року позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначила, що в грудні 2015 року вона побачила оголошення про можливість придбати трактор МТЗ-82 в розстрочку на 5-6 років зі сплатою щомісячних платежів за 200000 грн., після чого звернулась до представництва ТОВ «ЛК «ВАШ АВТО» в м. Кременчук, де їй було надано реквізити на сплату у розмірі 49000 грн., після сплати яких ОСОБА_2 надали для підписання договір фінансового лізингу №002564 з додатками № 1, 2. Ознайомившись з умовами договору, позивач зрозуміла, що це договори не купівлі трактору в розстрочку, а договір лізингу, відповідно до якого сплачена сума у розмірі 49000 грн. не є частиною сплати вартості трактору МТЗ-82.1.26, а є адміністративним платежем, загальна чума яких становить замість 200000 грн. 500000 грн. Звернувшись до відповідача 11 грудня 2015 року з заявою про розірвання договору, позивач 05 січня 2016 року отримала відповідь від ТОВ «ЛК «ВАШ АВТО», згідно якої договір лізингу №002564 вважається розірваним з 14 грудня 2015 року, а сплачений адміністративний платіж, відповідно до п. 12.1 Договору, поверненню не підлягає.

Враховуючи вищезазначене, ОСОБА_2 просила суд визнати договір фінансового лізингу №002564 від 08 грудня 2015 року недійсним та стягнути з ТОВ «ЛК «ВАШ АВТО» на її користь сплачену суму у розмірі 49000 грн.

Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено в повному обсязі та визнано договір фінансового лізингу №002564 від 08 грудня 2015 року недійсним, а також, стягнуто з ТОВ «ЛК «ВАШ АВТО» на користь позивача суму у розмірі 49000 грн. і 1102,40 грн. судових витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись з таким рішенням, ТОВ «ЛК «ВАШ АВТО» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 08 грудня 2015 року між ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» та ОСОБА_2 було укладено договір фінансового лізингу № 002564, за умовами якого відповідач зобовязався придбати у свою власність предмет лізингу у вигляді автомобіля МТЗ 82.1.26 та передати його у користування позивача, яка, у свою чергу, зобовязалася сплачувати за користування автомобілем періодичні лізингові платежі згідно з графіком. Договір фінансового лізингу передбачав право ОСОБА_2 отримати транспортний засіб у власність за умови повної сплати вартості автомобіля та інших витрат (адміністративного платежу, авансового платежу, комісії за передачу предмета лізингу).

Також, 08 грудня 2015 року на виконання умов договору фінансового лізингу позивач сплатила ТОВ «ЛК «Ваш Авто» адміністративний платіж в розмірі 49000 грн.

Проте, 14 грудня 2015 року ОСОБА_2 звернулася до ТОВ «ЛК «ВАШ АВТО» з письмовою заявою про дострокове розірвання договору та повернення сплачених нею коштів.

05 січня 2016 року відповідач надав позивачу письмову відповідь, згідно якої було зазначено, що з 14 грудня 2015 року договір між сторонами розірвано, але відповідно до п. 12.1 сума, сплачена ОСОБА_3, у розмірі 49000 грн. є адміністративним платежем та поверненню не підлягає.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 та визнаючи договір фінансового лізингу №002564 від 08 грудня 2015 року недійсним, суд першої інстанції керувався нормами Закону України «Про фінансовий лізинг», Закону України «Про захист прав споживачів», а також положеннями ст. ст. 203, 215, 220, 799, 806 ЦК України та виходив з того, що даний договір не було нотаріально посвідчено, у звязку з чим він є недійсним, а тому сума у розмірі 49000 грн. підлягає поверненню позивачу, відповідно до положень ст. 217 ЦК України, згідно яких у разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки аналізуючи положення Закону України «Про фінансовий лізинг» та параграф 6 глави 58 ЦК України, слід зазначити, що нотаріальне посвідчення договору лізингу є необовязковим, тобто, відсутність такого посвідчення не є підставою для визнання договору лізингу недійсним.

Відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», Лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку.

Лізингоодержувач має право вимагати відшкодування збитків, у тому числі повернення платежів, що були сплачені лізингодавцю до такої відмови.

Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Згідно ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингоодержувач має право, зокрема, вимагати розірвання договору лізингу або відмовитися від нього у передбачених законом та договором лізингу випадках та вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням умов договору лізингу.

Із матеріалів справи вбачається, що 14 грудня 2015 року ОСОБА_2 звернулася до ТОВ «ЛК «ВАШ АВТО» з письмовою заявою про дострокове розірвання договору та повернення сплачених нею коштів і 05 січня 2016 року відповідач надав позивачу письмову відповідь, згідно якої було зазначено, що з 14 грудня 2015 року договір між сторонами розірвано, тобто позивач скористалася своїми правами та в передбаченому законодавством порядку розірвала договір фінансового лізингу № 002564 від 08 грудня 2015 року.

Крім того, статтею 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до п. 12.1 Договору, лізингоодержувач, який сплатив адміністративний платіж, частково або повністю сплатив авансовий внесок та не отримав транспортний засіб, має право розірвати даний договір за власним бажанням, про що має повідомити лізингодавця у письмовій формі з чітким волевиявленням щодо розірвання договору, шляхом направлення відповідного листа рекомендованою кореспонденцією на адресу лізингодавця. У строк, встановлений чинним законодавством, лізингодавець розглядає заяву лізингоодержувача та надає письмову відповідь, в якій повідомляє про розірвання договору та про наслідки його розірвання.

В такому випадку поверненню підлягає 60% від сплаченого авансового платежу та/або частини авансових платежів, 40% лізингодавець утримує в якості штрафу за дострокове розірвання договору. Адміністративний платіж в такому випадку поверненню не підлягає.

Виходячи з аналізу вказаним норм законодавства до положень договору лізингу № 002564 від 08 грудня 2015 року, укладеного між сторонами, слід зазначити, що сплачені ОСОБА_2 кошти у розмірі 49000 грн. не є авансовими платежами, за якими позивач мала би право на повернення коштів в розмірі 60% від авансових платежів. Вказані 49000 грн. - це адміністративний платіж, який за умовами Договору поверненню не підлягає.

З матеріалів справи також вбачається, що примірник договору фінансового лізингу від 08 грудня 2015 року позивач отримала та своїм підписом підтвердила те, що умови договору їй зрозумілі і вона вважає їх справедливими по відношенню до себе. Отже між сторонами було укладено цивільно-правовий договір, який оформлено в належній формі з погодженням усіх його істотних умов у тому числі щодо прав та відповідальності сторін договору.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обовязкової наявності у договорі лізингу умови, яка вказує у кого саме буде придбано товар для лізингоодержувача, оскільки така умова не є істотною для договорів фінансового лізингу та не вимагається законодавством. Лізингодавець вправі обирати на свій власний розсуд продавця обраного товару. У визначеннях договору фінансового лізингу зазначено, що продавець визначає юридичну чи фізичну особу субєкта підприємницької діяльності, найменування, адресу та реквізити якої зазначено в акті приймання-передачі предметі лізингу, який є предметом договору. Крім того, лізингодавець на момент укладення договору не може передбачити в якого саме продавця буде придбаний товар, оскільки саме від лізингоодержувача залежить коли саме товар буде придбано, де саме забажає отримати товар тощо.

Суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що в спірному договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізинодавця у разі неналежного виконання ним обовязків, перебачених договором та законом, звужені обовязки лізингодавця, які передбачені в ЗУ «Про фінансовий лізинг», положеннях ЦК України та одночасно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавста, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження цих фактів.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що позивачем до суду не надано доказів , які б вказували на порушення відповідачем принципу добросовісності під час укладення договору фінансового лізингу. Позивачем не доведено, а судом не встановлено підстав для визнання договору фінансового лізингу несправедливим. Крім того, договір лізингу розірвано, тому відсутні підстави для визнання недійсним його положень.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення вказаним вимогам не відповідає.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, про наявність всіх правових підстав для задоволення апеляційної скарги ТОВ «ЛК «ВАШ АВТО» та скасування рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2016 року з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог через відсутність підстав для визнання договору фінансового лізингу від 08 грудня 2015 року недійсним.

А тому, керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» задовольнити.

Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2016 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» про визнання недійсним договору та стягнення коштів відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.П. Варенко

ОСОБА_4