Постанова № 58303801, 25.06.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Копія< >

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"25" червня 2010 р. Справа № 2а-851/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Мельникова Р.В.

за участю:

секретаря судового засідання - Вороніної І.О. ,

прокурора - Гребіника О.М.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом військового прокурора Харківського гарнізону в інтересах

ОСОБА_1 до військової частини А 1451 про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Військовий прокурор Харківського гарнізону в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини А 1451, в якому просить суд визнати бездіяльність відповідача щодо невиплати громадянинці ОСОБА_1 матеріальної допомоги на вирішення соціально - побутових питань за 2008 рік та допомоги на оздоровлення за 2009 рік незаконною; зобов'язати відповідача - військову частину А 1451 виплатити громадянинці ОСОБА_1 заборгованість з матеріальної допомоги на вирішення соціально - побутових питань та допомоги на оздоровлення в розмірі 2504,00грн.

25.06.2010 позивачем було подано до суду заяву про зміну позовних вимог, у якій ОСОБА_1 просить суд визнати бездіяльність військової частини А 1451 щодо невиплати їй матеріальної допомоги на вирішення соціально - побутових питань за 2008 рік незаконною; зобов'язати військову частину А 1451 виплатити позивачеві заборгованість з матеріальної допомоги на вирішення соціально - побутових питань за 2008 рік в розмірі 1221,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач проходить військову службу у військовій частинї А 1451 на посаді старшого телеграфіста вузла звязку.

Наказом командира військової частини А 1451 №70 від 25.03.2008 було передбачено виплату позивачеві грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 1221,00грн.

ОСОБА_3ОСОБА_1 грошова допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік станом на дату звернення до суду з позовом не виплачена.

19.03.2010 представник відповідача подав до суду заперечення проти позову (а.с.17-18), обґрунтовуючи їх наступним.

Керуючись наказом Міністра оборони України № 625 від 28.10.2006 Про затвердження Положення про фінансове господарство військової частини збройних сил України, військова частина А 1451 є розпорядником бюджетних коштів за кошторисом Міністерства оборони України третього ступеня. Кошти для виплати грошової допомоги на оздоровлення на рахунок військової частини А 1451 від вищестоящого розпорядника коштів (Командування Повітряних Сил Збройних Сил України (21007, м. Вінниця, вул.Червоноармійська, 105)) не надходять. Вини військової частини А 1451 у невиплаті позивачеві грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік немає.

Представник відповідача також зазначив, що військова частина А 1451 є неприбутковою установою, тобто утримується за рахунок коштів відповідного (державного) бюджету. Всі витрати такої установи узгоджуються з органом, який уповноважений здійснювати фінансування такої установи, для чого складається кошторис, в який вносяться всі статті витрат.

Таким чином, представник відповідача вважає вимогу позивача щодо виплати позивачеві грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік безпідставною та просить суд відмовити позивачу у його позовних вимогах повністю.

У судовому засіданні прокурор та позивач змінені позовні вимоги підтримали у повному обсязі, ОСОБА_1 повідомила, що грошова допомога для вирішення соціально-побутових питань станом на день розгляду справи не виплачена. Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, зазначених у запереченнях.

Суд, заслухавши прокурора, позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом у військовій частині А 1451 на посаді старшого телеграфіста вузла звязку.

Наказом командира військової частини А 1451 №70 від 25.03.2008 старшому солдату ОСОБА_1 радіотелеграфісту приймального радіоцентру вузла звязку - було призначено до виплати матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 1221,00грн., що підтверджується копією витягу з відповідного наказу (а.с.6).

Згідно з довідкою військової частини А 1451 від 18.01.2010 №13 (а.с.9) одноразова матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік у сумі 1221,00грн. ОСОБА_1 нарахована та не виплачена.

Судом встановлено, що станом на день розгляду справи зазначена матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань позивачеві не виплачена. Проти цього у судовому засіданні не заперечував представник відповідача.

Відповідно до ст.1 Закону України Про соціа льний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991р. за № 2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст.1-1 Закону України Про соціа льний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991р. за № 2011-ХІІ законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до ст.9 Закону України Про соціа льний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991р. за № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з п.п.3 п.5 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.07р. № 1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та допомога для оздоровлення при щорічній основній відпустці у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Вказані види допомоги надаються керівниками державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання.

Відповідно до п.п.33.1 та 33.2 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої Наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року N 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 липня 2008 р. за N 638/15329, (застосовується з 1 січня 2008 року; зі змінами і доповненнями), особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Судом встановлено, що наказ командира військової частини А 1451 №70 від 25.03.2008 щодо виплати позивачеві матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань не скасований, є чинним, виплата вказаної допомоги здійснена не була, а тому позовна вимога про зобовязання відповідача виплатити грошову допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік є обґрунтованою.

Посилання представника відповідача на відсутність від вищестоящих фінансових органів Міноборони України відповідного фінансування на виплату грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань суд не бере до уваги з огляду на наступне.

Суд звертає увагу на те, що реалізація особою права, що повязане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання представником відповідача на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобовязань судом не береться до уваги. Так, Європейський Суд з прав людини у справі Кечко проти України констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобовязань.

Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що право позивача на отримання грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань передбачено спеціальними нормами - Законом України Про соціа льний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, Наказом Міноборони "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" від 11.06.2008р. за № 260, зобовязання з виплати вказаної грошової виплати було взято відповідачем на підставі діючого законодавства та в межах бюджетного фінансування того періоду. Поважних причин невиконання взятих на себе зобовязань відповідачем до суду не надано.

Відповідно до ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідачем не доведено правомірність невиплати позивачеві матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік у розмірі 1221,00грн.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про незаконність бездіяльності відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 зазначеної матеріальної допомоги.

Відповідно до ч.1 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Відповідно до ст.9 Закону України Про соціа льний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Виходячи з наведених вище положень ст.9 Закону України Про соціа льний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей та змісту позовної заяви суд зазначає, що позивач просить визнати бездіяльність відповідача незаконною та зобов'язати військову частину А 1451 виплатити позивачеві заборгованість з матеріальної допомоги на вирішення соціально - побутових питань за 2008 рік, що є складовою частиною системи грошового забезпечення.

Спеціальними нормами, що містяться в Законі України Про соціа льний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, не передбачено строків виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Згідно з ч.7 ст.9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік.

Зазначена виплата є невідємною складовою системи грошового забезпечення військовослужбовців відповідно до Закону України Про соціа льний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, яке є складовою системи оплати праці.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що до правовідносин, повязаних з виплатою грошового забезпечення та його складових військовослужбовцям, вимоги ст.99 КАС України не застосовуються.

Таким чином, суд не вбачає пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік.

У звязку з вищевикладеним клопотання представника відповідача про застосування до вимог позивача ч.1 ст.100 КАС України суд вважає таким, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи зазначене, суд вважає позовні вимоги про визнання незаконною бездіяльності військової частини А 1451 щодо невиплати позивачеві матеріальної допомоги на вирішення соціально - побутових питань за 2008 рік та про зобов'язання військової частини А 1451 виплатити позивачеві заборгованість з матеріальної допомоги на вирішення соціально - побутових питань за 2008 рік в розмірі 1221,00грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись Керуючись ст.ст.1, 1-1, 9 Закону України Про соціа льний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, п.п.33.1-33.2 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої Наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року N 260, ст.ст. 4, 7, 11, 69-71, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов військового прокурора Харківського гарнізону в інтересах ОСОБА_1 до військової частини А 1451 про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії задовольнити у повному обсязі.

Визнати бездіяльність військової частини А 1451 щодо невиплати громадянці ОСОБА_1 матеріальної допомоги на вирішення соціально - побутових питань за 2008 рік незаконною.

Зобов'язати військову частину А 1451 (61018, м.Харків, вул.Дерев'янко, 3; р/р35218001000423 в ГУДКУ в Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 08208941) виплатити громадянці ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: 61047, АДРЕСА_1; паспорт серії ММ №700769; ідент. номер НОМЕР_1) заборгованість з матеріальної допомоги на вирішення соціально - побутових питань за 2008 рік в розмірі 1221,00грн. (одна тисяча двісті двадцять одна грн. 00коп.).

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складення постанови в повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

У повному обсязі постанову складено 30.06.2010.

Суддя (підпис)< > ОСОБА_4

З оригіналом згідно. Постанова не набрала законної сили. Оригінал постанови знаходиться в матеріалах справи.< >

Суддя< > ОСОБА_4< >

Секретар< > ОСОБА_5< >