Рішення № 58303555, 09.06.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 754/7097/15 Головуючий у 1 - й інстанції: Галась І.А.

№ апеляційного провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.

22-ц/796/6998/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2016 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Борисової О.В.

- Соколової В.В.

при секретарі: - МеженкоА.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами позивача ОСОБА_4 та представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Радуга Сіті ЛТД» Коломійця Сергія Володимировича на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 18 березня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Радуга Сіті ЛТД», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ляхар Олена Михайлівна про визнання договору удаваним, визнання договору недійсним, стягнення коштів, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 18 березня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Радуга Сіті ЛТД», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ляхар ОленаМихайлівна про визнання договору удаваним, визнання договору недійсним, стягнення коштів задоволено частково.

Визнано недійсним договір бронювання №10/785 від 05 березня 2015 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Радуга Сіті ЛТД» та ОСОБА_4.

Визнано недійсним попередній договір договору купівлі-продажу квартири від 12. березня 2015 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Радуга Сіті ЛТД» та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ляхар ОленоюМихайлівною, зареєстрований в реєстрі за № 358.

Визнано недійсним договір про забезпечення виконання зобов'язань № 6/785 від 12 березня 2015 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Радуга Сіті ЛТД» та ОСОБА_4.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Радуга Сіті ЛТД» на користь ОСОБА_4 кошти в сумі 302400 гривень.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Радуга Сіті ЛТД» на користь ОСОБА_4 судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в розмірі 3024 гривень.

В задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погоджуючись частково з таким рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення Деснянського районного суду м. Києва від 18 березня 2016 року змінити в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Радуга Сіті ЛТД» на її користь грошових коштів в розмірі 201 284,20 грн., з яких: 57 880,32 грн. - інфляційні втрати; 7 829,26 грн. - проценти за користування коштами за період з 11 квітня 2015 року по 19 лютого 2016 року; 135 574,62 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за період з 11 квітня 2015 року по 19 лютого 2016 року. В решті рішення суду першої інстанції просила залишити без змін.

Апеляційну скаргу обґрунтовувала тим, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат, пені та процентів за користування чужими коштами на загальну суму 201 284,20 грн. є необґрунтованим. Судом не було взято до уваги та не надано належної оцінки обставинам, у зв'язку з якими позивачем було заявлено відповідні вимоги. Так, поза увагою суду залишилося те, що 03 квітня 2015 року позивачем було пред'явлено претензію до відповідача з вимогою протягом семи днів повернути безпідставно отримані кошти. Вказана вимога виконана не була, Товариством з обмеженою відповідальністю «Радуга Сіті ЛТД» порушено строк виконання обов'язку по поверненню коштів за претензією, а тому на суму вимоги підлягають нарахуванню інфляційні втрати, пеня та проценти за користування чужими коштами.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Радуга Сіті ЛТД» Коломієць СергійВолодимирович також, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Деснянського районного суду м. Києва від 18 березня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в ході судового розгляду до уваги не було прийнято та належно оцінено жодного доказу відповідача, викладені в рішенні суду першої інстанції висновки є необґрунтованими та суперечать нормам матеріального і процесуального права. Помилковим є твердження суду про те, що укладання основного договору між сторонами було обумовлене відкладальними обставинами, так як зі змісту підписаного сторонами попереднього договору купівлі - продажу квартири вбачається, що строк укладення основного договору був чітко визначений, а саме протягом ІІІ кварталу 2016 року, та містив вказівку на подію, яка мала неминуче настати, а саме- отримання відповідачем правовстановлюючих документів на об'єкт будівництва та надання компетентними органами документів, необхідних для належного укладення та нотаріального посвідчення основного договору. Положеннями Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» чітко визначено порядок та обов'язкові етапи діяльності забудовника, а тому такий етап, як реєстрація права власності на об'єкт будівництва, є подією, яка за вимогами законодавства має неминуче настати. Суд першої інстанції на вказані положення закону не звернув уваги та дійшов безпідставного висновку про те, що укладення основного договору було обумовлено відкладальною обставиною, тобто такою, щодо якої існує лише вірогідність її настання незалежно від волі осіб чи інших передбачуваних обставин. Оскільки відповідачем не було отримано документів, зазначених в укладеному з позивачем попередньому договорі договору купівлі - продажу квартири, передбачені умови для укладення основного договору відсутні, а тому строк на укладення договору не вважається таким, що сплив, та до виниклих правовідносин не може бути застосована ч.3 ст. 635 ЦК України.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_10 підтримали доводи своєї апеляційної скарги та просили її задовольнити. Проти апеляційної скарги представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Радуга Сіті ЛТД» Коломійця Сергія Володимировича заперечували, вважала її безпідставною.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Радуга Сіті ЛТД» Коломієць СергійВолодимирович в судовому засіданні підтримав подану ним апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_4 заперечував, вважав їх безпідставними.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_4 задоволенню не підлягає, апеляційна скарга представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Радуга Сіті ЛТД» КоломійцяСергія Володимировича підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05 березня 2015 року між ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Радуга Сіті ЛТД» було укладено договір бронювання № 10/785, відповідно до умов якого позивач передала відповідачу грошову суму в розмірі 10 000,00 грн. за бронювання майбутньої квартири та подальшого укладення договорів.

Договором було передбачено, що заброньована квартира № 785 знаходиться за адресою АДРЕСА_1, шоста секція.

12 березня 2015 року між ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю «РадугаСіті ЛТД» було укладено попередній договір договору купівлі - продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ЛяхарОленою Михайлівною та зареєстрований в реєстрі за № 358.

Відповідно до п.1.1 вказаного договору сторони зобов'язалися, в строки встановлені в п. 1.3.1 цього договору, укласти договір купівлі-продажу квартири, відповідно до якого сторона-1 (в основному договорі продавець) зобов'язується передати у власність (продати) окрему квартиру стороні-2, яка знаходиться в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1, а сторона-2 (в основному договорі покупець) зобов'язується прийняти у власність (купити) об'єкт та належним чином сплатити його вартість в обсязі згідно з розділом 2 попереднього договору.

Пунктом 1.2 договору сторони погодили, що виконання зобов'язання щодо укладення та нотаріального посвідчення основного договору, яке встановлено пунктом 1.1 статті 1 попереднього договору повинно бути забезпечене.

Вид та порядок забезпечення виконання вказаного зобов'язання сторони визначають в окремому договорі про забезпечення виконання зобов'язань № 6/785 від 12 березня 2015 року. Зазначений договір про забезпечення виконання зобов'язань сторони укладають у простій письмовій формі та підписують одночасно з укладенням та нотаріальним посвідченням цього попереднього договору.

Згідно п.1.2.1, попередній договір та договір про забезпечення виконання зобов'язань є невід'ємними один від одного. Припинення дії, втрата чинності, розірвання одного з цих договорів тягне за собою припинення дії, втрату чинності, розірвання іншого договору.

12 березня 2015 року між ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю «РадугаСіті ЛТД» було укладено договір про забезпечення виконання зобов'язань № 6/785, відповідно до умов якого позивач зобов'язалася сплатити відповідачу суму грошових коштів, розмір, порядок та умови сплати якої встановлюються розділом 2 цього договору. Вказана сума коштів підлягає зарахуванню до платежів за основним договором у момент укладення такого основного договору.

З квитанцій до прибуткового касового ордеру, виданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Радуга Сіті ЛДТ», вбачається, що на виконання договору про забезпечення №6/785 ОСОБА_4 було сплачено 13 березня 2015 року, 16 березня 2015 року та 17 березня 2015 року грошові кошти в розмірі 149 000,00 грн., 149 000,00 грн., 4400,00 грн. відповідно.

03 квітня 2015 року ОСОБА_4 направила Товариству з обмеженою відповідальністю «РадугаСіті ЛДТ» претензію про повернення сплачених коштів в розмірі 302 400,00 грн..

Листом від 23 квітня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Радуга Сіті ЛДТ» повідомило ОСОБА_4 про відмову в задоволенні її вимоги щодо повернення коштів, оскільки вказане не передбачено умовами укладених між ними договорів.

Звертаючись до суду з позовними вимогами про визнання укладених з відповідачем договорів бронювання № 10/785, попереднього договору купівлі - продажу квартири від 12 березня 2015 року, договору про забезпечення виконання зобов'язань № 6/785, удаваними та такими, що були направлені на встановлення відносин по інвестуванню будівництва квартири, визнання недійсним правочину по інвестуванню будівництва квартири, застосування наслідків недійсності правочину та стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 503 684,20 грн., позивач ОСОБА_4 посилалася на те, що зі змісту в сукупності вищезазначених договорів вбачається, що вони були спрямовані на дольову участь позивача у будівництві, тобто, інвестування нею в будівництво квартири, та це інвестування відбувалося без дотримання передбачених Законом України «Про інвестиційну діяльність» та Законом України «Про фінансово - кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» умов. При цьому зазначала, що правочин інвестування в будівництво було оформлено без дотримання встановленої законом вимоги про нотаріальне посвідчення, так як договір забезпечення укладено в простій письмові формі, та він є нікчемним і не створює юридичних наслідків. У зв'язку з цим сума в розмірі 302 400,00 грн. набута відповідачем без достатньої правової підстави та підлягає стягненню на користь позивача разом з нарахованими інфляційними втратами, процентами за користування чужими коштами та пенею за несвоєчасне виконання зобов'язань.

Задовольняючи позовні вимоги частково, визнаючи недійсними договір бронювання № 10/785, попередній договір купівлі - продажу квартири від 12 березня 2015 року, договір про забезпечення виконання зобов'язань № 6/785 та, стягуючи на користь ОСОБА_4 302 400,00 грн., суд першої інстанції виходив з того, що системний аналіз умов вказаних вище договорів дозволяє дійти висновку, що за своєю правовою природою вони містять ознаки іншого договору, а саме- договору інвестування у будівництво житла, але, враховуючи, що суду дійшов висновку про наявність підстав для визнання їх недійсними у зв»язку із тим, що вони суперечать вимогам закону, суд не вбачає підстав для визнання спірних договорів удаваними. Посилався також на те, що в укладеному між сторонами попередньому договорі передбачене посилання на відкладальну обставину, що суперечить змісту ст. 635 ЦК України та є підставою для визнання недійсним його та інших договорів, а також застосування двосторонньої реституції. Крім того, оскільки спірні договори містять ознаки таких, що укладені внаслідок введення позивача в оману, вказане є окремою підставою для визнання їх недійсними.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, оскільки він не відповідає вимогам закону та дослідженим судом доказам, з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернулася до суду з вимогами про визнання укладених з відповідачем договорів удаваними, які були реально спрямовані на встановлення відносин по інвестуванню, а фактично вчинений правочин по інвестуванню просила визнати недійсним з підстав недотримання в момент його вчинення вимог законодавства та введення в оману.

Разом з тим, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні надав оцінку змісту та формі укладених між сторонам договорів: договору бронювання № 10/785, попередньому договору купівлі - продажу квартири від 12 березня 2015 року, договору про забезпечення виконання зобов'язань № 6/785, виключно з підстав їх відповідності вимогам закону та введення в оману саме до цих видів договорів, хоча позивач про наявність підстав для визнання підписаних нею договорів недійсними не заявляла, а просила визнати недійсним правочин з інвестування, прихований за укладенням цих договорів.

При цьому, доводам позивача щодо укладення з відповідачем удаваного правочину, спрямованого на виникнення правовідносин з інвестування, наявності підстав вважати такий правочин з інвестування недійсним та застосування у зв'язку з цим двосторонньої реституції, суд належної оцінки з посиланням на конкретні докази не надав та в рішенні не виклав.

Таким чином, в ході розгляду справи, суд вийшов за межі позовних вимог, а обставинам справи оцінку надавав, виходячи з обґрунтувань, на які позивач не посилалася при зверненні з даним позовом до суду, в той час як наведені ОСОБА_4 доводи залишив без уваги та при ухваленні рішення як не встановив, так і не спростував.

Так, відповідно до ст. 235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Згідно пункту 25 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06 листопада 2009 року, за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини.

Зі змісту вказаних положень вбачається, що при укладенні удаваного договору воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином. За удаваним правочином обидві сторони свідомо, з певною метою, документально оформлюють правочин, але насправді між ними встановлюються інші правовідносини. Розбіжність між волею та її зовнішнім виявом стає наслідком навмисних дій його учасників, які мають за мету одержання певної користі усіма або принаймні одним із них.

З позовних вимог ОСОБА_4 та їх правового обгрунтування вбачається, що позивач повністю заперечує проти того, що вона була обізнана про реальну, на її думку, природу укладених договорів, а саме що це договори з залучення інвестиційний коштів.

Таким чином, стверджуючи про удаваність правочину, позивач заперечує проти наявності навмисних дій, волевиявлення та свідомого уявлення про реальну природу правочину зі свого боку, що не відповідає змісту ст.235 ЦК України.

Положення даної статті передбачають наявність умислу на приховування іншого правочину у обох із сторін, в той же час як вчинення правочину з наявністю умислу лише з боку однієї сторони характерне для правочину, здійсненого під впливом обману, проте, позивач не зверталась до суду з вимогами про визнання договору бронювання № 10/785, попереднього договору купівлі - продажу квартири від 12 березня 2015 року, договору про забезпечення виконання зобов'язань № 6/785 укладеними внаслідок обману.

Як вбачається з досліджених судом договору бронювання № 10/785, попереднього договору купівлі - продажу квартири від 12 березня 2015 року, договору про забезпечення виконання зобов'язань № 6/785, у кожному з них було визначено ряд умов, спрямованих на досягнення кінцевої мети у вигляді укладання основного договору купівлі - продажу квартири.

Зазначаючи про те, що вказані договори були укладені для приховання іншого вчиненого правочину - договору інвестування, ОСОБА_4 не довела та не обґрунтувала, що передбачені наслідки спірних договорів не є характерним для правочинів такого типу, а можуть бути досягнуті виключно при укладенні інвестиційних договорів.

В силу вимог ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частинами 1,2 статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем ОСОБА_4 оспорювані договори було підписано без зауважень та застережень.

З їх змістом вона була ознайомлена, права уточнювати та вимагати пред'явлення документального підтвердження обставин, які зазначені відповідачем як стороною договору, не була позбавлена, режим використання внесених нею коштів на виконання договору № 6/785 їй був відомий.

Пунктом 2.3.1 попереднього договору купівлі - продажу квартири від 12 березня 2015 року було передбачено, що сума грошових коштів в українських гривнях, що має бути сплачена позивачем відповідачеві на виконання договору про забезпечення, укладення якого передбачено пунктом 1.2 статті 1 попереднього договору, у розмірі, передбаченому у пункті 2.2 цього договору про забезпечення, буде зарахована відповідачем, як оплата 39,7409 кв.м. об'єкта.

Згідно пункту 2.3.2 різниця між розміром суми основного договору (остаточна вартість/ціна об'єкта) та розміром грошових коштів, сплачених по договору про забезпечення, які будуть зараховані відповідачем як оплата 39,7409 кв.м. об'єкта, сплачується позивачем в розмірі, який вираховується шляхом множення неоплачених квадратних метрів об'єкта на вартість одного квадратного метра, яка за згодою сторін становить 14500,00 грн., у тому числі, податок на додану вартість 2416,67 грн..

Порядок сплати платежів в забезпечення укладення основного договору був передбачений за договором про забезпечення виконання зобов'язань. Вказаним договором було чітко встановлено, що сума внесених коштів за договором буде зарахована до платежів за основним договором у момент укладення такого договору.

Подальше цільове використання коштів не було зазначено ні в попередньому договорі купівлі - продажу квартири від 12 березня 2015 року, ні в договорі про забезпечення виконання зобов'язань № 6/785, та ОСОБА_4 було відомо про такий зміст договорів.

При укладанні попереднього договору купівлі-продажу квартири відповідач дійшов згоди з позивачем по всім істотним умовам, в тому числі, з посиланням та підписанням договору про забезпечення виконання зобов'язань.

За інвестиційним договором фінансування будівництва здійснюється через ФФБ (фонди фінансування будівництва) або ФОН (фонди операції з нерухомості), але разом з цим, законодавство не забороняє укладати інші договори для отримання майна (квартири) у власність, а саме: договір купівлі-продажу майнових прав, попередні договори купівлі-продажу квартири та інші. Відповідач пішов шляхом укладання саме попереднього договору купівлі-продажу квартири та договору про забезпечення виконання зобов'язань, кінцевим результатом яких має бути передача йому квартири у власність, а тому передбачених законом підстав для визнання вказаних правочинів удаваними немає.

Не є удаваним правочином і договір бронювання № 10/785 від 05 березня 2015 року, так як передбачає бронювання саме об'єкту, який відображений в попередньому договорі купівлі-продажу квартири. Відповідно до умов договору бронювання грошова сума в розмірі 10 000,00 гривень за бронювання майбутньої квартири та подальшого укладення договорів, враховується при укладанні попереднього договору купівлі-продажу, як сума, на яку зменшується вартість першого внеску за договором забезпечення зобов'язань. Сума, яка була сплачена по цьому договору позивачем була зарахована як оплата по договору забезпечення зобов'язання, даний факт підтверджується самим позивачем.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ст. 60 ЦПК України, в ході розгляду справи кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Наявні у справі докази не підтверджують доводи ОСОБА_4 щодо удаваності укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю «Радуга Сіті ЛТД» договорів, як у зв'язку з невідповідністю цих доводів змісту ст. 235 ЦК України, так і у зв'язку з недоведеністю того, що наслідки укладених з відповідачем договорів є характерними виключно для іншого правочину, а саме, правочину з інвестування в будівництво.

При цьому, подані сторонами документи щодо відсутності у відповідача дозволу на будівництво та іншої необхідної документації, що було приховано від позивача в момент підписання договорів, не мають правового значення для вирішення даного спору, оскільки не стосуються предмету доказування, так як ОСОБА_4 обґрунтовує свої вимоги саме удаваністю укладених договорів та фактичним укладенням договору інвестування, який і просила визнати недійсним, як укладений внаслідок обману чи помилки.

Так як з урахуванням встановлених обставин справи, досліджених доказів та вимог закону, колегія суддів прийшла до висновку, що підстав для визнання договору бронювання № 10/785, попереднього договору купівлі - продажу квартири від 12 березня 2015 року, договору про забезпечення виконання зобов'язань № 6/785 удаваними та такими, що направлені на встановлення відносин по інвестуванню ОСОБА_4 будівництва квартири, немає, то, відповідно, відсутні правові підстави для визнання недійсним правочину по інвестуванню будівництва, так як такий правочин між сторонами не укладався.

Суд першої інстанції на вищевикладені обставини та положення закону уваги не звернув, в ході судового розгляду встановив обставини, які не стосуються предмету позову, а саме оцінив відповідність вимогам закону щодо форми та змісту договорів, які позивач просила визнати удаваними, а не недійсними, у зв'язку з чим дійшов необґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, визнання недійсними договору бронювання № 10/785, попереднього договору купівлі - продажу квартири від 12 березня 2015 року, договору про забезпечення виконання зобов'язань № 6/785, застосування, саме з цих підстав, двосторонньої реституції та про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, процентів за користування коштами та пені .

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на її користь інфляційних втрат, відсотків за користування коштами та пені за період невиконання претензії від 03 квітня 2015 року підлягають задоволенню, так як пред»явлена нею відповідачу претензія про повернення протягом семи днів безпідставно отриманих коштів за договором не була виконана, не відповідають встановленим обставинам справи, характеру правовідносин, що склались між сторонами та вимогам ст.ст. 549, 625 ЦК України, а тому є безпідставними.

Враховуючи зазначене, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Радуга Сіті ЛТД» є обґрунтованими, рішення Деснянського районного суду м. Києва від 18 березня 2016 року не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності і обґрунтованості, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Радуга Сіті ЛТД», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ляхар Олена Михайлівна про визнання договору удаваним, визнання договору недійсним, стягнення коштів.

Керуючись ст.ст. 215, 230, 235, 6, 549, 625, 628,627, 638 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 213, 303, 307, 309, 313, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_4 відхилити.

Апеляційну скаргу представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Радуга Сіті ЛТД» Коломійця Сергія Володимировича задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 18 березня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

В задоволенні позову ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Радуга Сіті ЛТД», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ляхар Олена Михайлівна про визнання договору удаваним, визнання договору недійсним, стягнення коштів відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: