Рішення № 5830135, 07.04.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/2307.04.09 За позовомФізичної особи підприємця ОСОБА_1 ДоЗакритого акціонерного товариства «АКСЕСС»

простягнення 60168,71 грн.

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

від позивача ОСОБА_2

від відповідача не зявився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «АКСЕСС»про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за Договором суборенди №2 від 24.07.07р. всього в сумі 60168,71 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.12.2008р. порушено провадження у справі.

Від позивача 26.03.09р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшла Заява про уточнення позовних вимог (фактично про збільшення позовних вимог), відповідно до якої позивач просить додатково стягнути з відповідача:

-3 599,22 грн. - заборгованість по експлуатаційним витратам за грудень 2008р.;

-1 000,00 грн. - штраф за несвоєчасну оплату заборгованості по експлуатаційним витратам за грудень 2008р.;

-2 439,49 грн. - пеня за прострочення платежів за період з 27.12.2008р. по 25.03.2009р.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Представники позивача у судових засіданнях підтримували викладені у позові обставини, та просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, з врахуванням заяви про їх уточнення (збільшення).

Представники Відповідача проти позовних вимог заперечували, з підстав наведених у відзиві на позов та наданих суду поясненнях.

Представники відповідача в призначене судове засідання 07.04.09р. не з`явились. Про поважні причини неявки цих представників в судове засідання суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши надані ними оригінали документів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Договору суборенди № 2 від 24.07.2007р. (далі Договір) Відповідач в якості суборендаря отримав від Позивача в суборенду приміщення, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Маршала Тимошенко, будинок 13-А, площею 107,8 кв.м. та майно.

Фактична передача приміщення і майна в суборенду відбулося за Актом приймання-передачі об'єкта від 01.01.2008р.

Відповідно до п. 3.1, 3.2 Договору, за використання об'єкта оренди СУБОРЕНДАР (Відповідач) сплачує ОРЕНДАРЮ (Позивачу) орендну плату в розмірі 22 725 грн. 00 коп. на місяць, без ПДВ, що еквівалентно укладання Договору курсу Національного Банку України за 1 долар - 5,05 гривень (4 500,00 доларів США 00 центів). Орендна плата, щомісячно змінюється пропорційно змін курсу долара США, що встановлена НБУ, на день оплати. Сторони домовились, що встановлена п. 3.1. орендна плата є незмінною протягом дії Договору, з урахуванням умов п 3.6.

Відповідно до п. 3.3 Договору, Суборендар (Відповідач) зобов'язаний отримувати від Орендаря рахунки на сплату орендної плати за три робочих дні до дня сплати Орендної плати, встановленої умовами Договору за поточний період, та акти наданих послуг з оренди Об'єкта суборенди за попередній період до 10 числа місяця, що слідує за звітним.

Сторонами не надано суду вищенаведених актів наданих послуг, проте обома сторонам в наданих суду письмових та усних поясненнях підтверджується факт використання орендованого за Договором суборенди приміщення з 01.01.08р. до 31.12.08р.

31 жовтня 2008р. Позивач направив Відповідачу лист, з пропозицією змінити місячний розмір орендної плати з метою приведення її до рівня, що склався на ринку нерухомого майна.

Листом від 06.11.2008р. Відповідач запропонував Позивачу перерахувати розмір орендної плати в Договорі та зафіксувати її на рівні 3 500 дол. США.

Листом від 07.11.08р. Позивач не погодився на зменшення розміру орендної плати та повідомив Відповідача про припинення дії Договору суборенди з 14.11.08р.

Відповідно до п. 8.2 Договору, на вимогу Орендаря (Позивач) Договір суборенди може бути достроково розірвано у випадках, передбачених з п. 8.2.1 по п. 8.2.10.

Відповідно до п. 15.3 Договору, його може бути припинено до закінчення терміну його дії, вказаного в п. 15.1 у випадках, зазначених у даній статті.

Зважаючи на положення Договору, викладені в п. 8.2, 15.3 Договору, а також виходячи з норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що в Листі від 07.11.08р. Позивача містилася пропозиція припинити дію Договору з 14.11.08р.

Відповідач листом від 18.11.2008р. повідомив Позивача, що він не погоджується припинити дію Договору та запропонував залишити Договір в силі та продовжувати співробітництво на умовах Договору.

На вищенаведений лист Позивач відповів листом від 10.12.08р., в якому повідомив, що до кінця року Позивачем будуть запропоновані нові умови оренди, а поки що Позивач просить Відповідача виконувати умови діючого Договору суборенди.

Зважаючи на все вищенаведене, суд приходить до висновку, що дія Договору не припинилася з 14.11.08р. і договір продовжував діяти.

Листом від 16.12.2008р. №314 Відповідач звернувся до Позивача та повідомив, що в звязку з погіршенням його фінансового стану і неможливістю в подальшому оплачувати орендні платежі, відповідач має намір в строк до 31.12.08р. звільнити орендоване приміщення, а гарантійний платіж просив зарахувати в якості орендної плати за грудень 2008р.

Орендоване за Договором приміщення було повернуто Позивачу за Актом приймання-передачі від 31.12.2008р.

У відзиві Відповідач зазначає, що грудень 2008р. був останнім місяцем користування орендованим приміщенням. Акт приймання-передачі об'єкта підписано 31.12.2008р. Відповідач вважає, що згідно п. 3.4. договору Гарантійний платіж оплачений Відповідачем було оплачено в якості плати за останній місяць користування Об'єктом суборенди, отже вимога Позивача щодо сплати орендної плати за грудень 2008р. протирічить укладеному Договору.

Відповідно до п. 3.4 Договору, про строки сплати орендної плати, Сторони погодились, що, на протязі 10 днів після підписання Акту прийому-передачі приміщення Суборендар сплачує орендну плату за останній місяць користування Об'єктом суборенди (в подальшому „Гарантійний платіж") в сумі 22 725 грн.

Проте, відповідно до п. 15.4 Договору, у випадку дострокового розірвання Договору за ініціативою Суборендаря та/або з підстав винних дій та/або бездіяльності Суборендаря, Орендар не здійснює жодних виплат та/або будь-яких компенсацій на користь Суборендаря, а сплачена на користь Орендаря передоплата орендної плати залишається у Орендаря в рахунок компенсації недоотриманої вигоди, яку б міг отримати Орендар у випадку належного виконання Договору Суборендарем.

Як вбачається з вищенаведеного в рішенні листування, Договір суборенди було достроково припинено саме з ініціативи Відповідача, зважаючи на що суд не погоджується з доводами Відповідача, що Гарантійний платіж мав бути зарахований в орендну плату за грудень 2008 року, оскільки в даному випадку діє п. 15.4 Договору і Гарантійний платіж зараховується Позивачем «в рахунок компенсації недоотриманої вигоди, яку б міг отримати Орендар у випадку належного виконання Договору Суборендарем».

Також Відповідач зазначає, що погрожуючи відключити електроенергію та тепло, Позивач своїми діями змушував Відповідача звільнити орендоване приміщення.

Проте, як вбачається з наданого сторонами та вищеописаного в рішенні листування між Позивачем та Відповідачем, Позивач дійсно попереджав Відповідача що в звязку з припиненням Договору суборенди, буде припинятися водо-, електро-, та теплопостачання. Однак, як вже зазначалося в рішенні, Договір суборенди припинено не було, та він продовжував діяти за погодженням сторін.

Відповідачем не надано суду доказів, що Позивачем дійсно під час дії Договору відключалося водо-, електро-, та теплопостачання і що прямим наслідком цього стала ініціатива Відповідача щодо припинення дії Договору суборенди, натомість як вбачається з листа від 16.12.2008р. №314 Відповідач зазначав, що саме в звязку з погіршенням його фінансового стану і неможливістю з подальшому оплачувати орендні платежі, він має намір в строк до 31.12.08р. звільнити орендоване приміщення.

Відповідно до п. 3.1, 3.2 Договору, за використання об'єкта оренди СУБОРЕНДАР сплачує ОРЕНДАРЮ орендну плату в розмірі 22 725 грн. 00 коп. на місяць, без ПДВ, що еквівалентно укладання Договору курсу Національного Банку України за 1 долар - 5,05 гривень (4 500,00 доларів США 00 центів). Орендна плата, щомісячно змінюється пропорційно змін курсу долара США, що встановлена НБУ, на день оплати. Сторони домовились, що встановлена п. 3.1. орендна плата є незмінною протягом дії Договору, з урахуванням умов п 3.6.

Відповідно до п. 3.5, 3.6 та 3.7 Договору, орендну плату, експлуатаційні витрати та відшкодування вартості комунальних послуг СУБОРЕНДАР повинен сплачувати за період користування об'єктом оренди з дати підписання Сторонами акту приймання-передачі об'єкта оренди в користування СУБОРЕНДАРЮ до дати підписання акту приймання-передачі (повернення) об'єкта оренди Орендарю, включаючи обидві такі дати.

Орендна плата сплачуються СУБОРЕНДАРЕМ незалежно від наслідків його господарської діяльності щомісячно, за поточний місяць, не пізніше десятого числа поточного місяця, на поточний рахунок ОРЕНДАРЯ, з урахуванням змін суми орендної плати відповідно до змін курсу долара США, що встановлений НБУ, на день оплати.Вартість експлуатаційних витрат та комунальних послуг, не входять до складу орендної плати та сплачується СУБОРЕНДАРЕМ пропорційно займаній площі та пропорційно спожитих послуг окремо, на підставі рахунків ОРЕНДАРЯ щомісячно, не пізніше 20 числа наступного місяця на рахунок ОРЕНДАРЯ. Позивачем надані суду рахунки, що виставлялись Відповідачу на оплату орендної плати та експлуатаційних витрат.

У відзиві на позов Відповідач зазначає, що визнає свій борг перед Позивачем в частині неоплачених комунальних послуг за жовтень, листопад, грудень 2008р. та пропонує погасити його за рахунок переплати, що склалася при оплаті Відповідачем орендних платежів з червня 2008р. по жовтень 2008р.

На думку суду, питання відшкодування позивачем відповідачу певних майнових вимог, в межах вже існуючої судової справи (саме майнових вимог, а не відшкодування судових витрат), відповідно до ст. 60 ГПК України, може розглядатися у вигляді подання відповідачем до позивача зустрічного позову для спільного розгляду з первісним позовом; або в рамках окремого судового провадження шляхом подання нового окремого позову, якщо заявник вважає що порушені його права та охоронювані законом інтереси.

А тому судом дане клопотання (щодо погашення боргу за рахунок переплат) залишається без задоволення; зустрічній позов по даній справі відповідачем не заявлявся; також відповідачем не надано суду доказів подання окремого позову з даного питання.

Як зазначалось вище, суд дійшов висновку, що Гарантійний платіж не мав бути зарахований в орендну плату за грудень 2008 року, оскільки в даному випадку діє п. 15.4 Договору і Гарантійний платіж зараховується Позивачем «в рахунок компенсації недоотриманої вигоди, яку б міг отримати Орендар у випадку належного виконання Договору Суборендарем».

Згідно з вимогами ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору; одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов не допускається.

Позивач просить стягнути з Відповідача заборгованість з орендної плати за грудень 2008 року.

Відповідно до п. 3.1, 3.2 Договору, за використання об'єкта оренди СУБОРЕНДАР сплачує ОРЕНДАРЮ орендну плату в розмірі 22 725 грн. 00 коп. на місяць, без ПДВ, що еквівалентно укладання Договору курсу Національного Банку України за 1 долар - 5,05 гривень (4 500,00 доларів США 00 центів). Орендна плата, щомісячно змінюється пропорційно змін курсу долара США, що встановлена НБУ, на день оплати. Сторони домовились, що встановлена п. 3.1. орендна плата є незмінною протягом дії Договору, з урахуванням умов п 3.6.

Відповідно до офіційних курсів валют, зазначених на офіційному веб-порталі Національного банку України, станом на 10 грудня 2008р. 100 доларів США дорівнювало 743,01 грн., а тому за грудень 2008р. Відповідач повинен був сплатити орендну плату в розмірі 33435,45 грн.

Відповідачем не надано суду доказів сплати Позивачу орендної плати за Договором за грудень 2008р. та сплати відшкодування експлуатаційних витрат за жовтень 2008р., за листопад 2008р. та за грудень 2008р.

Зважаючи на вищенаведене, суд проходить до висновку про обґрунтованість вимог Позивача про стягнення з Відповідача орендної плати за грудень 2008р., проте в частині суми що стягується, суд задовольняє вимоги частково, відповідно до перерахунку зробленого судом, в розмірі 33435,45 грн. (відповідач просив стягнути 35460 грн.).

Також суд проходить до висновку про обґрунтованість вимог Позивача про стягнення з Відповідача суми заборгованості за відшкодування експлуатаційних витрат, в т.ч.: 1 543,07 грн. - за жовтень 2008р., 2 746,36 грн. - за листопад 2008р., 3 599,22 грн. - за грудень 2008р.

Стаття 549 ЦК України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2 ст. 551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.13 Договору суборенди, за порушення строків (термінів) здійснення платежів, передбачених Договором, а саме здійснення зазначених платежів, в супереч п. 3.4, 3.6 та 3.7. після 10 числа кожного місяця Суборендар сплачує Орендарю штраф у розмірі 1 000,00 (одна тисяча гривень 00 копійок) та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент сплати неустойки, за кожний день прострочення.

Відповідачем не надано суду доказів сплати Позивачу пені за несвоєчасне внесення орендної плати за грудень 2008р. та експлуатаційних витрат за жовтень 2008р., за листопад 2008р. та за грудень 2008р. за Договором.

Зважаючи на вищенаведене, суд проходить до висновку про обґрунтованість вимог Позивача про стягнення з Відповідача пені, проте в частині суми що стягується, суд задовольняє вимоги частково, відповідно до нижченаведеного розрахунку, включно:

1. Орендна плата за грудень 2008р. - 33435,45 грн., термін прострочення з 11.12.2008р. по 25.03.09р. включно - 105 днів, подвійна ставка НБУ 24%, сума пені 2308,42 грн.;

2. Експлуатаційні витрати на жовтень 2008р. 1543,07 грн., термін прострочення з 21.11.2008р. по 25.03.09р. включно - 125 днів, подвійна ставка НБУ 24%, сума пені 126, 83 грн.;

3. Експлуатаційні витрати на листопад 2008р. 2 746,36 грн., термін прострочення з 21.12.2008р. по 25.03.09р. включно - 95 днів, подвійна ставка НБУ 24%, сума пені 171,09 грн.;

4. Експлуатаційні витрати на грудень 2008р. 3599,22 грн., термін прострочення з 21.01.2009р. по 25.03.09р. включно - 64 дні, подвійна ставка НБУ 24%, сума пені 151,05 грн.

Також, у відповідності до п. 6.13 Договору суборенди, Позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 22000 за порушення строків (термінів) здійснення платежів, передбачених Договором, а саме здійснення зазначених платежів, в супереч п. 3.4, 3.6 та 3.7.

Відповідач посилається на Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та на п. 6 ст. 232 ГК України, і зазначає, що на його думку з даних норм вбачається, що за договором може бути стягнута лише сума неустойки, яка не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України і застосування в договорі додатково штрафних санкцій не відповідає нормам чинного законодавства.

Також Відповідач заявляє, що Позивачем прострочено давність застосування частини штрафних санкцій (п. 6 ст.232 ГКУ), а тому оскільки договором не передбачено інший строк для нарахування штрафних санкцій, вимога Позивача щодо їх стягнення з Січня 2008р. по Липень 2008р. на загальну суму 9000 грн. не може бути застосовано.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 548 ЦК України, зазначено, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Як вже зазначалось вище, відповідно до п. 6.13 Договору суборенди, за порушення строків (термінів) здійснення платежів, передбачених Договором, а саме здійснення зазначених платежів, в супереч п. 3.4, 3.6 та 3.7. після 10 числа кожного місяця Суборендар сплачує Орендарю штраф у розмірі 1 000,00 (одна тисяча гривень 00 копійок) та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент сплати неустойки, за кожний день прострочення. Тобто договором передбачено і пеню, і штраф.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Судом встановлено, що нормами чинного законодавства та умовами Договору не обмежено право позивача в частині стягнення неустойки а саме щодо того, що може застосовувати лише один вид неустойки штраф або пеню, зважаючи на що суд дійшов висновку, що позивач має право заявляти до стягнення обидва види неустойки і штраф, і пеню.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а відповідно до ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, тоді як штрафом є неустойка за невиконання або неналежне виконаного зобов'язання.

З вищенаведеного вбачається, що п. 6 ст. 232 ГК України не може бути застосовано до вимог, про стягнення штрафу, оскільки даною нормою регулюється скорочений термін нарахування штрафних санкцій, що обчислюються у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання (простроченого) за кожен день прострочення виконання (тобто пені).

Відповідачем не надано суду доказів сплати Позивачу штрафу за несвоєчасне внесення орендної плати та експлуатаційних витрат за Договором.

Суд дослідив розрахунок штрафу, наведений позивачем в позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог і вважає його обґрунтованим та таким, що підтверджується матеріалами справи.

Зважаючи на вищенаведене, суд проходить до висновку про обґрунтованість вимог Позивача про стягнення з Відповідача суми штрафу, відповідно до наданого позивачем розрахунку, в сумі 22000 грн.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у відповідності до наведеного судом в даному рішенні розрахунку та сум.

Відповідно ст. 49 ГПК України, з Відповідача на користь Позивача стягуються суми витрат по сплаті державного мита (пропорційно до суми задоволених позовних вимог) та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за звернення з позовом до Господарського суду міста Києва; в іншій частині витрати по сплаті державного мита відносяться на позивача та йому не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «АКСЕСС»(м. Київ, вул. Костянтинівська, 16; код ЄДРПОУ 34695122) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 33435 (тридцять три тисячі чотириста тридцять пять) грн. 45 коп. заборгованості за оренду, 7888 (сім тисяч вісімсот вісімдесят вісім) грн. 65 коп. заборгованості за відшкодування експлуатаційних втрат, 2757 (дві тисячі сімсот пятдесят сім) грн. 39 коп. пені, 22000 (двадцять дві тисячі) грн. штрафу, 660 (шістсот шістдесят) грн. 81 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя І.О.Домнічева

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення 15.04.2009р.