Ухвала суду № 58300219, 08.06.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/5721/15

Категорія: 6.1 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л. І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Осіпова Ю.В.,

суддів Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

при секретарі Кіселик Д.С.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2016 року по справі за адміністративним ОСОБА_2 до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області та 3-ї особи ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення про реєстрацію декларації,-

В С Т А Н О В И В:

15.09.2015 року ОСОБА_2 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту ДАБІ в Одеській області та 3-ї особи ОСОБА_3, в якому, з урахуванням уточнень, просила суд визнати незаконним та скасувати рішення інспекції №ОД 142150060552 про реєстрацію декларації про готовність обєкта до експлуатації з реконструкцією частини житлового будинку літ. «А» з літньою кухнею літ. «Д» і гаражем літ. «П», та реконструкцією сараю літ. «Б» під житлове приміщення, без змін геометричних розмірів, з виділом в самостійну одиницю за адресою: м.Одеса, пров. 3-й Український, буд. 1-б.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 3-я особа, порушуючи права співвласників будинку, без будь-яких дозвільних документів, згоди інших співвласників житлового будинку і без відома контролюючих органів, на спірному подвірї здійснила перебудову та добудову своїх господарських споруд, а тому, рішення про реєстрацію декларації про готовність обєкта до експлуатації є передчасним, незаконним та підлягає скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2016 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено повністю. Визнано незаконним та скасовано рішення Департаменту ДАБІ в Одеській області за №ОД 142150060552 про реєстрацію декларації про готовність обєкта до експлуатації з реконструкцією частини житлового будинку літ. «А» з літньою кухнею літ. «Д» і гаражем літ. «П» та реконструкцією сараю літ. «Б» під житлове приміщення, без змін геометричних розмірів, з виділом в самостійну одиницю за адресою: м. Одеса, пров. 3-й Український, буд. 1.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник Департаменту ДАБІ 24.03.2016 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.02.2016р. та прийняти нову, якою у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Також, не погоджуючись з вищезазначеною постановою окружного суду, подала апеляційну скаргу і 3-я особа ОСОБА_3, однак, ухвалою судді від 29.03.2016р. (яка була отримана апелянтом 05.04.2016р.) останню було залишено без руху у звязку із несплатою судового збору, а в подальшому, у звязку із не усуненням вказаного недоліку, цю апеляційну скаргу 3-ї особи ухвалою судді від 13.05.2016р. було повернуто апелянту.

В судовому засіданні суду 2-ї інстанції представник позивача не визнав доводів апеляційної скарги та наполягав на залишенні останньої без задоволення, а постанови суду 1-ї інстанції без змін.

Представник відповідача, 3-я особа ОСОБА_3 та її представник адвокат ОСОБА_4 в судове засідання суду апеляційної інстанції жодного разу не прибули, про день, час та місце розгляду справи були своєчасно та належним чином повідомлені.

Заслухавши суддю - доповідача, виступ представника позивача та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ОСОБА_2, на підставі договору купівлі-продажу від 31.10.1975р., є власницею 3/10 частини житлового будинку №1, який розташований за адресою: м.Одеса, пров.3-й Український.

3-я особа ОСОБА_3, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 23.11.2007р., є власницею 7/10 частин того ж житлового будинку №1, який розташований за адресою: м. Одеса, пров. 3-й Український.

Власником земельної ділянки, на якій розташований спірний житловий будинок №1 за адресою: м.Одеса, пров.3-й Український - є територіальна громада м. Одеси, а розпорядження цією земельною ділянкою здійснює Одеська міськрада.

В січні 2015 року 3-я особа ОСОБА_3 подала до Департаменту ДАБІ в Одеській області декларацію №142150060552 про готовність до експлуатації обєкта - реконструйованої частини житлового будинку літ. «А» з літньою кухнею літ. «Д» і гаражем літ. «П», з реконструкцією сараю літ. «Б» під житлове приміщення, без зміни геометричних розмірів, з виділом їх в самостійну одиницю, за адресою: м.Одеса, пров. 3-й Український, буд.1, категорія складності ІІ, яка була зареєстрована інспекцією 06.01.2015 року.

Проте, в зазначеній декларації міститься чимало недостовірних відомостей, а саме щодо інженера з технічного нагляду - ОСОБА_5 (кваліфікаційних сертифікат ІТ №001610 від 29.01.2010р.), головного архітектора проекту - ОСОБА_6 (договір №б/н від 26.11.2007р. та наказ ТОВ «ДЕКАРТ ПРОЕКТ» №б/н від 20.09.2010р.), наявності проекту на обєкт будівництва, дозволу Інспекції ДАБК м. Одеси №972/07 від 22.12.2007р. на виконання будівельних робіт, та щодо здійснення будівництва без зміни геометричних розмірів.

Не погоджуюсь з рішенням Департаменту ДАБІ в Одеській області щодо проведення реєстрації за 3-ю особою декларації, позивач оскаржила його до суду.

Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, з наявності у спірній декларації недостовірних відомостей та відповідно, неправомірності спірного рішення інспекції.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування» встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, спірні правовідносини регулюються Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011р. №3038, Законом України «Про архітектурну діяльність» від 20.05.1999р. №687-XIV, «Порядком виконання будівельних робіт» (затв. Постановою КМУ від 13.04.2011р. №466).

Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» №3038-VI встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Згідно із приписами ст.9 Закону України «Про архітектурну діяльність» №687-ХІV, будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Як слідує зі змісту приписів п.2 ч.1 ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», замовник має право виконувати будівельні роботи, зокрема, після: реєстрації відповідною Інспекцією ДАБК (Департаментом ДАБІ) декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I - III категорій складності.

Частиною 2 ст.34 вказаного Закону передбачено, що зазначені у ч.1 цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.

А відповідно до положень ч.3 цієї ж статті 34, орган державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, веде єдиний реєстр отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об'єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, повернених декларацій та відмов у видачі таких дозволів і сертифікатів, який формується на підставі інформації, поданої органами державного архітектурно-будівельного контролю.

У відповідності до вимог ч.2 ст.36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт проводять відповідні Інспекції ДАБК (Департаментом ДАБІ) на безоплатній основі протягом 5-ти робочих днів з дня надходження декларації.

Виконувати будівельні роботи, підключати об'єкт будівництва до інженерних мереж та споруд без реєстрації зазначеної декларації забороняється.

За наявності зареєстрованої декларації про початок виконання будівельних робіт отримання замовником та генеральним підрядником чи підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт та видалення зелених насаджень у межах будівельного майданчика не вимагається.

Як вбачається з ч.3 ст.36 вказаного Закону №3038, форма декларації про початок виконання будівельних робіт, порядок її подання та реєстрації, форма повідомлення про зміну даних у зареєстрованій декларації визначаються Кабінетом Міністрів України, в даному випадку, Постановою КМУ від 13.04.2011р. №466, якою, в свою чергу, затверджено «Порядок виконання будівельних робіт», додатком 2 до якого, затверджено форму такої декларації.

Як встановлено судовою колегією з матеріалів справи та спірної декларації, в період з 2007-2011р.р. ОСОБА_3, грубо порушуючи вимоги ч.ч.1-3 ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції від 12.03.2011р.), самовільно провела будівельні роботи з реконструкції належного їй домоволодіння, розташованого в м.Одеса пров.3-й Український,1, а саме, без затвердженого в у встановленому законом порядку проекту та будь-якого дозволу Інспекції ДАБК (Департаменту ДАБІ), реконструювала частину житлового будинку літ. «А» з літньою кухнею літ. «Д» і гаражем літ. «П», перебудувала сарай літ. «Б» під житлове приміщення, суттєво збільшивши при цьому загальну площу свого домоволодіння.

В подальшому, як встановлено судовою колегією та вже зазначалося вище, в січні 2015 року ОСОБА_3, з метою легалізації самовільно реконструйованого нею обєкта нерухомого майна та без попередньої подачі декларації про початок будівельних робіт (або відповідного повідомлення), подала до Департаменту ДАБІ в Одеській області декларацію готовність цього самовільно реконструйованого обєкта до експлуатації, яка, в свою чергу, без належної перевірки, була прийнята та зареєстрована відповідачем 06.01.2015р. за №ОД 142150060552.

Проте, судова колегія, уважно дослідивши матеріали справи та приймаючи до уваги вищезазначені обставини, приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції, висновку про те, що Департаментом ДАБІ, в даному випадку, було необґрунтовано (т.б. без будь-якої перевірки) та передчасно зареєстровано спірну декларації про готовність цього обєкту до експлуатації, яка, в свою чергу, містить чимало недостовірних даних.

Так, процедуру прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів безпосередньо визначено «Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів» (затв. Постановою КМУ від 13.04.2011р. №461).

Згідно із п.2 вказаного Порядку №461, прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до I - III категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

А у відповідності до п.п.17-21 цього ж Порядку, реєстрація декларації здійснюється з дотриманням вимог Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

Так, декларація приймається в дозвільному центрі за місцезнаходженням об'єкта. Реєстрацію декларації здійснює Інспекція за місцезнаходженням об'єкта на безоплатній основі. Замовник (його уповноважена особа) подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення до Інспекції 2 (два) примірники декларації за формою згідно з додатком 1. Один примірник декларації після проведення реєстрації повертається замовнику, а другий - залишається в Інспекції, яка її зареєструвала. Замовник відповідно до закону відповідає за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації. Інспекція перевіряє протягом десяти робочих днів з дати подання (надходження) до неї декларації повноту даних, зазначених у ній, та реєструє декларацію. У разі коли декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, Інспекція повертає її на доопрацювання з обґрунтуванням підстав повернення у строк, передбачений для її реєстрації.

Разом з тим, відповідно до вимог п.29 даного Порядку, у разі виявлення Інспекцією недостовірних даних (т.б. встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню Інспекцією. Також, Інспекція (Департамент) скасовує реєстрацію декларації і за рішенням суду про скасування реєстрації декларації, що набрало законної сили.

Так, як вбачається з п.3 спірної декларації про готовність обєкту до експлуатації, в ньому містяться дані про інженера технічного нагляду - ОСОБА_5, яка нібито має кваліфікаційний сертифікат ІТ №001610 від 29.01.2010р., однак, вказані дані щодо її кваліфікаційного сертифікату зазначені невірно, оскільки, за даними Реєстру атестованих осіб Атестаційної архітектурно-будівельної комісії сертифікат цій особі був виданий тільки 29.04.2010 року.

Далі, судом встановлено, що в п.п.7,8,9 даної декларації містяться дані щодо наявності у замовника проекту генерального проектувальника - ТОВ «ДЕКАРТ ПРОЕКТ» (код ЄДРПОУ 37873283) та щодо головного архітектора проекту ОСОБА_6 (кваліфікаційний сертифікат серії АА №000587 від 13.09.2012р.), яка діяла на підставі договору №б/н від 26.11.2007р. та наказу ТОВ «ДЕКАРТ ПРОЕКТ» №б/н від 20.09.2010р.

Однак, як вбачається зі змісту відповіді ТОВ «ДЕКАРТ ПРОЕКТ» вих. №1/02 від 05.02.2016р. на адвокатський запит представника позивача, вказане товариство взагалі не виступало генеральним проектувальником, не розробляло проектної документації з реконструкції житлового будинку за адресою: м.Одеса, пров.3-й Український,1 та відповідно, не укладало будь-яких договорів з ОСОБА_3 Про взаємовідносини ж між ОСОБА_3 та архітектором ОСОБА_6 ТОВу «ДЕКАРТ ПРОЕКТ» нічого не відомо, оскільки вказані особи не мають ніякого відношення до підприємства, наказ №б/н від 20.09.2010 року товариство також не видавало та не могло видавати, оскільки, ТОВ «ДЕКАРТ ПРОЕКТ» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців тільки 13.10.2011 року та взято на податковий облік 14.10.2011 року.

Крім того, судом встановлено, що за даними Реєстру атестованих осіб Атестаційної архітектурно-будівельної комісії серед архітекторів Одеського регіону архітектор ОСОБА_6 не значиться.

Також, як видно з п.10 оскаржуваної декларації, в ньому замовником вказано, що будівельні роботи з реконструкції виконувалися на підставі дозволу №972/07 на виконання будівельних робіт, виданого Інспекцією ДАБК м.Одеси 22.12.2007 року, проте, в матеріалах справи наявна відповідь Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради №176 від 25.03.2009 року про те, що ОСОБА_3 до 01.01.2008р. дозвіл на будівництво гаражу та господарських споруд за адресою: м. Одеса, пров. 3-й Український,1, не видавався.

Далі, згідно зі змісту цієї декларації, будівництво та реконструкція домоволодіння 3-ї особи (т.б. замовника) нібито здійснювалася без зміни геометричних розмірів, однак, при співставленні декларації з документами на право власності і даними технічного паспорту вбачається суттєве збільшення площі будівництва, хоча земельна ділянка, на якій розташований реконструйований обєкт, ОСОБА_3 фактично не належить, а знаходиться у спільному користуванні усіх співвласників будинку №1, між якими порядок користування письмово не встановлений, а тому, відповідно, 3-я особа, згідно із ч.4 ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», повинна була зазначити в цій декларації документ, що засвідчує її право власності чи користування земельною ділянкою, на якій здійснюється будівництво.

Факт зміни геометричних розмірів та розширення обєкту після реконструкції неодноразово підтверджував і відповідач в своїх листах на адресу позивача від 16.12.2014р., 08.05.2015р. та 24.06.2015р.

Будь-яких доказів зворотного на спростування зазначених вище обставин 3-ю особою або її представниками ані до суду 1-ї інстанції, ані до суду 2-ї інстанції не надано.

Отже, за вказаних обставин, апеляційний суд, уважно дослідивши і оцінивши надані сторонами докази, вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки дана реконструкція належних 3-й особі частини житлового будинку з господарськими спорудами реально була здійснена нею самовільно, тобто без будь-якого проекту, згоди співвласників та дозволу Інспекції ДАБК, а в подальшому фактично легалізована реєстрацією спірної декларації, в якій наведено недостовірні дані, то відповідно, рішення відповідача, повязане із реєстрацією спірної декларації є незаконним та підлягає скасуванню.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2016 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

ОСОБА_7