Постанова № 58300062, 06.06.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2016 р. Справа № 820/1365/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Жигилія С.П. , Дюкарєвої С.В.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.,

представників сторін : позивача - ОСОБА_1МС., відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2016р. по справі № 820/1365/16

за позовом ОСОБА_3

до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА

ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_3.В.) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Індустріальної обєднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі по тексту Індустріальна ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, відповідач), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, прийнятих судом, просила суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Ф" від 07.05.2015 р. №00131/1704 Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про зобовязання сплатити транспортний податок за 2015 рік в сумі 25000,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2016 р. по справі № 820/1365/16 адміністративний позов ОСОБА_3 до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення форми "Ф" від 07.05.2015 р. №00131/1704 Індустріальної ОДПІ м. Харкова.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 551,20 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна гривня 20 копійок).

У задоволені іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2016 р. по справі № 820/1365/16 в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 00131/1704 від 07.05.2015 р., прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджує, що у розумінні п.267.4 та пп.267.6.2 п.267.6 ст.267 Податкового кодексу України належний позивачеві автомобіль TOYOTA LAND CRUISER 200 є обєктом оподаткування транспортним податком, позивач платником транспортного податку, а відтак, відповідачем цілком правомірно винесено податкове повідомлення-рішення № 00131/1704 від 07.05.2015 року діяв на підставі та в межах повноважень, визначених Законом. Крім того, вважає, що позивачка була обізнана про те, що вона є платником транспортного податку, з 01.01.2015 року після набрання чинності Законом № 71-VІІІ, та не була позбавлена можливості оскаржити спірне податкове повідомлення-рішення вчасно. Замість того, 09.09.2015 року позивачка сплатила всю суму транспортного податку, вказану в рішенні, у повному обсязі, та звернулась до суду лише у березні 2016 року, тобто, після спливу шестимісячного строку, передбаченого ч.2 ст.99 КАС України.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2016 року по справі № 820/1365/16 скасувати в частині задоволення позову, прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в наданих до суду письмових запереченнях та в судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції без змін. З посиланням на п.4.4 ст.4, п.7.3 ст.7, ст.8, пп.12.3.4, п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України зазначив, що для застосування рішення про встановлення місцевих податків у 2015 році таке рішення повинно бути прийнято до 15 липня 2014 року. Оскільки рішення Харківської міської ради № 1793/15 «Про місцеві податки та збори» в частині встановлення транспортного податку на 2015 рік прийняте 21 січня 2015 року, тобто, після 15.07.2014 року, то застосування відповідачем по справі положень цього рішення з метою оподаткування може мати місце не раніше наступного бюджетного року 2016 року. З огляду на викладене, вважає помилковим висновок відповідача про те, що нарахування та утримання транспортного податку повинно здійснюватись з 01 липня 2015 року, та наполягає на скасуванні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є власником транспортного засобу - TOYOTA LAND CRUISER 200 з об'ємом двигуна 4461 см. куб., державний номерний знак НОМЕР_2, рік випуску 2012, право власності на який зареєстровано 23.11.2012 р., а відтак, зазначений транспортний засіб є об'єктом оподаткування транспортного податку, а позивач є платником вказаного податку.

Індустріальною ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області на адресу позивача було надіслано податкове повідомлення - рішення форми "Ф" від 07.05.2015 р. №00131/1704, яким позивача було зобов'язано сплатити суму грошового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000,00 грн. (а.с.8).

Виконуючи обов'язки платника податків, позивач сплатив у повному обсязі суму заборгованості, яка утворилася за вказаним податковим повідомленням-рішенням (а.с.9).

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, ОСОБА_3 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з даним позовом про його оскарження.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки рішення Харківської міської ради від 21.01.2015 року № 1793/15 в частині встановлення податку на транспорт на 2015 рік прийняте 21 січня 2015 року, тобто після 15 липня 2014 року, то застосування контролюючим органом його положень з метою оподаткування може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

З 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, згідно з яким статтею 267 Податкового кодексу України запроваджено транспортний податок.

Згідно з приписами ст. 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Відповідно до п.п. 267.1.1 п. 267.1. ст. 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Підпунктом 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

При цьому, згідно з пп. 14.1.251 п. 14.1 ст. 14 ПК України, транспортні засоби, що використовувалися, - це транспортні засоби, на які уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право експлуатувати такі транспортні засоби.

Таким чином, об'єктами оподаткування у розумінні ст. 267 Податкового кодексу України є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см., а використання транспортного засобу пов'язується з його реєстрацією.

За приписами п.п. 267.3.1 п. 267.3 ст. 267 Податкового кодексу України базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до п. 267.4 ст. 267 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с.10) позивачці належить автомобіль марки TOYOTA LAND CRUISER 200, державний номер НОМЕР_3, з об'ємом двигуна 4461 куб.см., 2012 року випуску, зареєстрований 23.11.2012 року. Вказаний автомобіль підпадає під критерії, визначені пунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України, а відтак, є об'єктом оподаткування транспортним податком, у зв'язку з чим позивач по справі як власник даного автомобіля повинен був сплачувати транспортний податок.

Підпунктом 267.5.1 п 267. 5 ст. 267 Податкового кодексу України визначено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до пп. 267.6.1, пп.267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

На виконання вищезазначених норм закону відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Згідно з пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: 54.3.3. згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Щодо доводів позивача про те, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки, що податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року, колегія суддів зазначає наступне.

Підпунктом 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 ПК України визначено, що до місцевих податків, зокрема, належить податок на майно, до складу якого, відповідно до пп. 265.1.2 п. 265.1 ст. 265 ПК України входить транспортний податок.

Згідно з п.10.2 ст.10 ПК України місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Відповідно до п. 10.3 ст. 10 ПК України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 року № 71-VIII рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Установлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

На виконання вимог даної норми Харківська міська рада прийняла рішення від 21.01.2015 року № 1793/15 "Про внесення змін до рішення 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011 р. № 126/11 "Про врегулювання питань справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України", яким встановлено у 2015 році на території м. Харкова податок на майно, зокрема транспортний податок, а також затверджене "Положення про транспортний податок у м. Харкові".

Зазначене рішення набрало чинності з 01.01.2015р. (пункт 2 рішення).

Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Цей принцип треба розуміти так, що дія закону починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно - правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. (Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів від 9 лютого 1999 року).

Водночас підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України обов'язок із сплати транспортного податку покладено на його платників, починаючи із 2015 року (рік набрання чинності Законом).

Тому, законодавець, визначаючи об'єкт оподаткування транспортним податком, передбачив, що ознаками такого є дата реєстрації автомобіля та об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб.см. незалежно від дати придбання автомобіля.

Отже, обов'язок сплачувати транспортний податок покладено на позивача після набрання чинності Законом № 71-VІІІ від 28 грудня 2014 року, а не поширено такий на період до набрання ним чинності, тобто до 01.01.2015 р. Вказане свідчить про безпідставність доводів позивача про зворотну дію в часі норм Податкового кодексу України.

Згідно з п.п. 267.5.1. п.267.5 ст.267 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

При цьому, календарний рік - це проміжок часу з 01 січня по 31 грудня, який триває 365 або 366 (у високосному році) календарних днів.

Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 16.04.2013 р. по справі №21-94а13, яка в силу ч.2 ст.244-2 КАС України є обов'язковою для всіх судів України.

Таким чином, враховуючи, що автомобіль позивача зареєстрований 23.11.2012 року, а об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувались до 5 років, з урахуванням того, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року, колегія суддів приходить до висновку, що у 2015 році автомобіль TOYOTA LAND CRUISER 200, державний номер НОМЕР_3, з об'ємом двигуна 4461 куб.см., 2012 року випуску є об'єктом оподаткування відповідно до ст. 267 ПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 07.05.2015 року № 00131/1704, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з дотриманням вимог ч.3 ст.2 КАС України, а отже, відсутні підстави для скасування даного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача про пропущення позивачем шестимісячного строку звернення з даним позовом, встановленого ч.2 ст.99 КАС України, з наступних підстав.

Згідно з ч.3 ст.99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України встановлено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

У свою чергу, відповідно до п.102.1 ст.102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

З урахуванням наведених норм, позивачем не пропущено строку звернення до суду з даним позовом, підстави для залишення позовної заяви без розгляду відсутні.

У відповідності до п.п.1, 4 ч.1 ст.202 КАС України неповне зясування обставин у справі, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, є підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Згідно ч.2 ст.205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може прийняти нову постанову, якою суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2016 року по справі № 820/1365/16 підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог з прийняттям в цій частині нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст.ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2016р. по справі № 820/1365/16 скасувати в частині задоволення позову.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_3 до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_4Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст постанови виготовлений та підписаний 13.06.2016 р.