Постанова № 58299034, 13.06.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

13 червня 2016 року 12:50 справа №826/3696/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ Україна"доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішенняО Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ Україна" (далі по тексту - позивач, ТОВ "БНХ Україна") звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Дніпровському районі), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 жовтня 2015 року №0003502205.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/3696/16, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 18 квітня 2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив; на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі від 15 жовтня 2015 року №0003502205 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ "БНХ Україна" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 3 800 000,00 грн., в тому числі за основним платежем - 2 533 333,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 266 667,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 17 вересня 2015 року №1102/26-53-22-05-21/32305906 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ Україна" (код 32305906) з питань правильності відображення у податковому обліку податкових зобов'язань з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Комод на Лівобережній", ТОВ "СІТІ КОНСАЛТИНГ" за період з 01.03.2015 по 31.03.2015 та ПВП "КВАДРО" за період з 01.04.2015 по 31.05.2015 року" (далі по тексту - акт перевірки).

У висновку акта перевірки встановлено порушення позивачем пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.2, 201.4, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за квітень 2015 року на суму 2 533 333,00 грн.

Встановлені в акті перевірки порушення мотивовані неправомірним включенням до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість по взаємовідносинам із ПВП "КВАДРО", у зв'язку із тим, що за даними податкової інформації ДПІ у Голосіївському районі не встановлено декларування податкового кредиту з контрагентами постачальниками ПВП "КВАДРО" по ланцюгу постачання; розпочато досудове розслідування за №42015100010000215 щодо службових осіб ПВП "КВАДРО" за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України, під час якого не встановлено, що ПВП "КВАДРО" ухилилось від сплати податків по відносинам із ТОВ "Болтон Груп"; ПВП "КВАДРО" входить до групи транзитно-конвертаційних підприємств та не підтвердило реальність господарських операцій зі своїми контрагентами.

Крім того, відповідач зазначив про не надання доказів відрядження посадових осіб ТОВ "БНХ Україна" та доказів перерахунку ТОВ "Компанія "Флора України" грошових коштів, отриманих від реалізації олії соняшникової, актів прийняття на зберігання та повернення зі зберігання олії соняшникової та доказів оприбуткування на складі, що вказує на нереальність операцій із ПВП "КВАДРО".

Позивач вважає протиправним оскаржуване податкове повідомлення-рішення, виходячи з наступного: господарські операції з ПВП "КВАДРО" підтверджені належним чином оформленими первинними документами та податковими накладними, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту, ТОВ "БНХ Україна" дотримано передбачені Податковим кодексом України умови для формування податкового кредиту.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Матеріали справи підтверджують, що між ТОВ "БНХ Україна" (покупець) ПВП "КВАДРО" (постачальник) укладено договір поставки від 27 квітня 2015 року №01/24/04-П, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити у власність покупця олію соняшникову нерафіновану 1-го ґатунку українського походження, врожаю 2014 року, а покупець - прийняти цей товар та здійснити його оплату.

Відповідно до пункту 2.1 договору поставка товару здійснюється на умовах та в строк, визначений в специфікації; сторони погодились при визначенні умов поставки застосовувати офіційні правила тлумачення торговельних термінів Інкотермс в редакції 2010 року. Факт здійснення поставки засвідчується податковою накладною, яка підписується сторонами в момент передачі товару.

Згідно зі специфікацією до договору поставки від 27 квітня 2015 року №01/24/04-П від 27 квітня 2015 року постачальник зобов'язався передати покупцю олію соняшникову у кількості 800 тонн +/- 10% на умовах EXW Донецька обл., м. Слов'янськ, вул. Свободи, 28 згідно офіційних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс в редакції 2010 року.

Як підтверджує видаткова накладна від 30 квітня 2015 року №270, ПВП "КВАДРО" поставило олію соняшникову нерафіновану у кількості 800 тонн на загальну суму 15 200 000,00 грн.

ПВП "КВАДРО" виписало позивачу податкову накладну від 30 квітня 2015 року №43 на загальну суму 15 200 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 2 533 333,33 грн.

За постановлений товар позивач перерахував на рахунок постачальника грошові кошти, що підтверджується виписками банку, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає податковий кредит як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Судом встановлено, що позивач у податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2015 року відобразив, зокрема, суми податку на додану вартість на підставі податкової накладної, виписаної ПВП "КВАДРО".

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кодекс України передбачає лише такі випадки для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), як не підтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної оформлення їх з порушенням вимог (пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ПВП "КВАДРО", був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі якої позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Порушень з приводу реєстрації податкової накладної, виписаної постачальником, у Єдиному реєстрі податкових накладних в акті перевірки не встановлено.

Вирішуючи питання про реальність операцій з придбання робіт і питання використання їх у власній господарській діяльності позивача, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Одним із видів діяльності ТОВ "БНХ Україна" за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є торгівля харчовими оліями та жирами. Для здійснення господарської діяльності діяльності позивач володіє необхідними потужностями, а саме: на праві оренди використовує нежитлове приміщення площею 286,4 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Луначарського, 4-А, та нежитлове приміщення площею 1 163,70 кв.м. за адресою: м. Бровари, вул. Кутузова, 127; облікова чисельність персоналу станом на 01 серпня 2015 року складала 33 особи; загальна сума активів на балансі підприємства (основні засоби, інші необоротні активи) за даними позивач складає 262 161,44 грн.

Суд встановив, що придбання у ПВП "КВАДРО" олії соняшникової відбулося з метою провадження господарської діяльності, а саме: придбана олія соняшникова нерафінована доставлена до терміналу ТОВ "Евері" (м. Миколаїв, вул. Громадянська, 117) через експедитора та комісіонера - ТОВ "Компанія "Флора України", що підтверджується договором комісії від 28 квітня 2015 року №28/04-К та договором транспортного експедирування від 15 червня 2015 року №01/16-06, укладеними із ТОВ "Компанія "Флора України", додатками до них, актами прийому-передачі олії соняшникової, відповідними товарно-транспортними накладними; у подальшому придбана олія соняшникова нерафінована у подальшому експортована позивачем через комісіонера ТОВ "Компанія "Флора України" на замовлення компанії-нерезидента Sart Technologies LLP (Велика Британія).

На підтвердження реальності спірних господарських операцій та факту використання придбаного товару у господарській діяльності позивач надав до суду копії наступних документів: договір поставки, специфікацію, видаткову та податкову накладну по відносинам із ПВП "КВАДРО"; договори комісії та транспортного експедирування, укладені з ТОВ "Компанія "Флора України", та додаткові угоди них, акти прийому-передачі олії соняшникової, товарно-транспортні накладні, звіти комісіонера, посвідчення якості на олію соняшникову нерафіновану, митну декларацію, виписки банку на підтвердження оплати ПВП "КВАДРО" за придбану олію, перерахування експортної виручки від ТОВ "Компанія "Флора України".

Співставлення первинних, податкових та платіжних документів по спірним господарським операція із документами, які підтверджують реальність таких господарських операцій, вказує, що ТОВ "БНХ Україна" придбавало у ПВП "КВАДРО" товар з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

При вирішенні даного спору суд враховує вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ПВП "КВАДРО" було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів на підтвердження висновків акта перевірки про те, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Судом відхиляються посилання відповідача на податкову інформацію, отриману від ДПІ у Голосіївському районі щодо ПВП "КВАДРО" з приводу недекларування податкового кредиту з контрагентами постачальниками по ланцюгу постачання, проведення досудового розслідування та про те, що ПВП "КВАДРО" входить до групи транзитно-конвертаційних підприємств та не підтвердило реальність господарських операцій зі своїми контрагентами, оскільки зазначена податкова інформація не підтверджується документально, а ймовірні порушення податкового законодавства по ланцюгу постачання не впливають на право добросовісного покупця формувати податковий кредит з податку на додану вартість.

Щодо висновків акта перевірки про не надання позивачем доказів відрядження посадових осіб ТОВ "БНХ Україна" та доказів перерахунку ТОВ "Компанія "Флора України" грошових коштів, отриманих від реалізації олії соняшникової, актів прийняття на зберігання та повернення зі зберігання олії соняшникової та доказів оприбуткування на складі, суд зазначає, що зазначені документи не є виключними докази, які можуть підтвердити реальність господарської операції, крім того, в матеріалах справи містяться копії звіту про використання коштів, виданих на відрядження або звіт від 08 травня 2015 року №118 та виписок банку, що підтверджують надходження коштів за експортований товар.

Відповідно до приписів статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, в контексті спірних правовідносин належить відмітити рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Інтерсплав" проти України (2007 рік, заява №803/02),"Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання "справедливого балансу" між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що "справедливий баланс" не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Таким чином, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Враховуючи викладене, на думку суду, позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по відносинам із ПВП "КВАДРО", тому висновки актів перевірки про заниження податку на додану вартість є помилковими, а збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість - протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі від 15 жовтня 2015 року №0003502205 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Дніпровському районі не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "БНХ Україна" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ Україна" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 15 жовтня 2015 року №0003502205.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ Україна" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 57 000,00 грн. (п'ятдесят сім тисяч гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко