Постанова № 58298465, 08.06.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 червня 2016 року № 826/1016/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шулежка В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Зв'язокТелекомБуд»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києвіпровизнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені, В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Зв'язокТелекомБуд» (далі-позивач або ТОВ «Зв'язокТелекомБуд») з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві (далі-відповідач або ДПІ) про скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені від 19.10.2015 №0037451706.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що сплатив єдиний соціальний внесок за січень 2015 року з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,4 у строки та в розмірах відповідно до чинного законодавства. При цьому позивач стверджує, що здійснив заповнення звіту за січень 2015 року в ручному режимі у програмі Медок з відключенням функції автоматичного розрахунку, але, як виявилося пізніше, при закритті та відправці звіту до ДПІ програма автоматично перерахувала його показники, у зв'язку з чим податковий орган отримав звіт з невірними показниками і в якому сума єдиного внеску була зазначена без врахування понижуючого коефіцієнта 0,4. Як стверджує позивач, наведене залишено відповідачем поза увагою та безпідставно застосовано штрафні санкції за несплату у повному обсязі зобов'язань по єдиному соціальному внеску.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, письмових заперечень чи пояснень з приводу заявлених позовних вимог суду не надав, свого відношення до позову не висловив, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи, у зв'язку з чим у судовому засіданні на підставі ч.4 ст.128 КАС України ухвалено розглядати справу за відсутності представника відповідача.

Слід зазначати, що відповідно до ухвали про відкриття провадження у справі у відповідача витребувані, крім іншого: - всі матеріали та пояснення, що були або мали бути взяті ним до уваги при прийнятті оскаржуваного рішення, однак жодних документів чи пояснень від ДПІ до суду не надходило.

Виходячи з положень ч.6 ст.128 КАС України, враховуючи неприбуття у судове засідання представника відповідача, у судовому засіданні 10.03.2016 судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ТОВ «Зв'язокТелекомБуд» (код ЄДРПОУ 32590199) перебуває на обліку в ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві як платник Єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Позивач стверджує, що ТОВ «Зв'язокТелекомБуд» з метою застосування понижуючого коефіцієнту у січні 2015 року було виконано всі умови, встановлені пунктом 3 розділу II Закону № 77-VIII, у зв'язку з чим підприємство отримало право на застосування понижуючого коефіцієнта 0,4.

За січень 2015 року ТОВ «Зв'язокТелекомБуд» здійснило нарахування заробітної плати працівникам на загальну суму 109883,31 грн., з яких: 1231,46грн. - це заробітна плата інваліда 3 групи (в т.ч. 141,99 грн. є відпускними за січень 2015р., сума по яким була включена у звіт за грудень 2014р.), 3881,58 грн. - заробітна плата сумісників. Ставка єдиного внеску встановлена позивачу складала 38,52%.

Як стверджує позивач, нарахований підприємством єдиний внесок за січень 2015 року склав 45912,07 грн. (108651,85x38,52% + 1231,46x8,41% + 109883,31x3,6%), але в зв'язку з тим, що підприємством були виконані критерії, визначені чинною редакцією Закону на момент здійснення розрахунку, до нарахованої суми єдиного внеску був застосований понижуючий коефіцієнт в розмірі 0,4 і таким чином було нараховано єдиного внеску в сумі 21697,56 грн. ((108651,85-3881,58)х38,52%х0,4 + 3881,58x38,52% + 1231,46x8,41% + 109883,31x3,6%).

Вищевказана сума нарахованого єдиного внеску за січень 2015 року, як зазначає позивач, була своєчасно та в повному розмірі сплачена позивачем до податкового органу 20.02.2015 року. На підтвердження сплати єдиного внеску за січень 2015 року до матеріалів справи залучено платіжні доручення від 20.02.2015р.

20.02.2015р. позивачем подано до контролюючого органу засобами електронного зв'язку звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за січень 2015 року.

При цьому, як стверджує позивач, у звіті за січень 2015 року у програмі «m.e.doc», за допомогою якої звіт відправляється до ДПІ, помилково було сформовано автоматичний розрахунок полів, через що після закриття звіту програма самостійно перерахувала звіт згідно проценту нарахування, встановленому для підприємства, без врахування понижуючого коефіцієнта 0,4, тобто податковий орган отримав звіт з помилковими показниками.

З матеріалів справи вбачається, що 17.04.2015р. позивачем засобами електронного зв'язку надіслано до ДПІ звіт про суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за березень 2015 року, у якому останній виправив помилки, допущені у звіті за січень 2015 року, та надав пояснення про зміст допущених помилок.

Вищевказані обставини, у т.ч. числові показники звітів, в ході розгляду даної справи відповідачем жодним чином не заперечувалися та не спростовані.

У той же час, 19.10. 2015р. заступником начальника ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування прийнято рішення від 19.10.2015р. №0037451706, яким на позивача накладено штраф у розмірі 9 188,45 грн. та нараховано пеню у розмірі 1 311,08 грн. за період з 21.02.2015 по 20.04.2015.

Вважаючи рішення відповідача про нарахування штрафу та пені протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи у зв'язку з наведеним спір по суті, суд виходить з наступного.

Так, відповідно до статті 4 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних відносин, далі по тексту - Закон № 2464-VI) позивач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно із підпунктами 1, 4 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів у строки, в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади.

Частиною 8 статті 9 Закону № 2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом для позивача є календарний місяць.

Разом з тим, з 01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 № 77-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» (далі по тексту - Закон № 77-VIII).

Так, пунктом 3 розділу II. «Прикінцеві та перехідні положення» Закон № 77-VIII (в редакції, яка була чинна на момент подачі позивачем звіту) встановлювалося, що з 1 січня 2015 року при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами ставки єдиного внеску, встановлені частиною п'ятою статті 8 та статтею 10 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" для платників єдиного внеску, визначених в абзацах другому та третьому пункту 1 частини першої статті 4 та статті 10, застосовуються з коефіцієнтом 0,4 (крім виключень, передбачених цією частиною), у випадку, якщо платником виконуються одночасно такі умови:

1) загальна база нарахування єдиного внеску за місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід) та/або винагорода за цивільно-правовими договорами, в 2,5 рази або більше перевищує загальну середньомісячну базу нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік; або якщо загальна база нарахування єдиного внеску не перевищує в 2,5 рази, або більше загальну середньомісячну базу нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік, то платник замість коефіцієнту 0,4 застосовує коефіцієнт, що розраховується шляхом ділення загальної середньомісячної бази нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік на загальну базу нарахування єдиного внеску за місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід) та/або винагорода, за цивільно-правовими договорами (але в будь-якому випадку коефіцієнт не може бути менше 0,4);

2) середня заробітна плата по підприємству збільшилася мінімум на 30 відсотків у порівнянні з середньою заробітною платою за 2014 рік;

3) середній платіж на одну застраховану особу після застосування коефіцієнта складе не менше ніж 700 гривень;

4) середня заробітна плата по підприємству складе не менше трьох мінімальних заробітних плат.

Тобто, положеннями зазначеного Закону платникам єдиного внеску надано право на зменшення навантаження на фонд оплати праці, шляхом застосування роботодавцем коефіцієнта понижуючої ставки єдиного внеску.

В даному випадку, як стверджує позивач та не спростовано відповідачем, ТОВ «Зв'язокТелекомБуд» з метою застосування понижуючого коефіцієнту було виконано всі умови, встановлені пунктом 3 розділу II Закону № 77-VIII, у зв'язку з чим в січні 2015 року підприємство отримало право на застосування понижуючого коефіцієнта 0,4.

Як вже зазначалось, при складанні позивачем Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за період січня 2015 року була допущена технічна помилка, а саме не було враховано понижуючого коефіцієнту.

Зокрема, після закриття звіту програма самостійно перерахувала звіт та при розрахунку суми єдиного внеску було зазначено суму єдиного внеску в розмірі 38,52% без врахування понижуючого коефіцієнта 0,4 (38,52%*0,4=15,408%).

Таким чином, позивачем було помилково завищено суму єдиного внеску у зв'язку з не врахуванням понижуючого коефіцієнта 0,4, тобто належна сума єдиного внеску, яка підлягала сплаті, складала 21697,56 грн. = ((108651,85-3881,58)х38,52%х0,4 + 3881,58x38,52% + 1231,46x8,41% + 109883,31x3,6%), сплата якої була здійснена згідно платіжних доручень від 20.02.2015р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Наведені обставини стосовно виконання позивачем умов для застосування понижуючого коефіцієнту, а також числові показники звітів та правильність обрахування їх позивачем, факт сплати позивачем сум єдиного внеску з урахуванням понижуючого коефіцієнту ДПІ в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, жодним чином не заперечувалися та не спростовані належними та допустимими доказами, судом ж протилежного не встановлено.

В контексті наведеного суд зазначає, що об'єктом правопорушення, визначеного пунктом 2 частини 11 статті 25 Закону № 2464-VI, є правовідносини щодо несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску.

Об'єктивна сторона даного правопорушення сформульована як бездіяльність - несплата грошових зобов'язань у передбачених Законом розмірах.

Відповідальність за приписами пункту 2 частини одинадцятої статті 25 цього Закону настає, якщо платник податків не сплатить або несвоєчасно сплатить передбачені Законом суми. В цьому випадку сума штрафу становитиме 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно сплачено єдиний внесок за січень 2015 року із застосуванням понижуючого коефіцієнта.

Технічна помилка, допущена у звіті з єдиного внеску з юридичних осіб, не є правопорушенням у розумінні пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VI, оскільки визначена позивачем сума грошового зобов'язання перерахована до бюджету у визначений Законом строк та у повному обсязі.

Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий адміністративний суд України, яка викладена в ухвалі цього суду від 15 грудня 2015 року по справі К/800/31766/55.

З наведеного вбачається, що рішення відповідача не ґрунтується на нормах законодавства України та фактично призводить до нарахування штрафів за відсутності порушення законодавства, що суперечить вимогам частини 2 статті 19 Конституції України.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування спірного рішення.

Відповідно, беручи до уваги положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає присудженню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Зв'язокТелекомБуд» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві про застосування штрафних санкцій та нарахування пені від 19.10.2015 №0037451706.

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Зв'язокТелекомБуд» (код ЄДРПОУ 32590199) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві сплачений ним судовий збір у розмірі 1 378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень нуль копійок) згідно платіжного доручення №148 від 21.01.2016.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко