Ухвала суду № 58298206, 09.06.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення подання

09 червня 2016 року 810/1921/16

Суддя Київського окружного адміністративного суду Дудін С.О., перевіривши виконання вимог ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України за поданням Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промторг Компані» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків,

ВСТАНОВИВ:

08 червня 2016 року о 16 год. 18 хв. до Київського окружного адміністративного суду надійшло подання Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Промторг Компані», в порядку статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.06.2016 зазначене подання було залишено без руху.

Залишаючи подання без руху, суд встановив процесуальний строк до 14 год. 00 хв. до 09 червня 2016 року, у який ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області необхідно було усунути недоліки подання, а саме: надати докази оплати судового збору в сумі 1 378, 00 грн. 09 червня 2016 року о 10 год. 16 хв. на адресу суду від ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області надійшло клопотання про усунення недоліків б/н від 09.06.2016 (вх. № 9494/16 від 09.06.2016), у якому контролюючий орган просить суд звільнити його від сплати судового збору за звернення з поданням.

Обґрунтовуючи вказане клопотання, ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області зазначило про неможливість сплати судового збору за звернення з даним поданням до суду, у зв’язку з відсутністю у бюджеті ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області видатків на сплату судового збору за звернення з поданнями та позовними заявами до суду. У зв’язку з цим, податковий орган просить суд звільнити його від сплати судового збору за звернення з данним поданням.

Крім того, у вказаному клопотанні, контролюючий орган, мотивуючи необхідність звільнення його від сплати судового збору, посилається на ухвалу Верховного Суду України від 21.01.2016 у справі № 810/6201/14, якою ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області було звільнено від сплати судового збору. На думку контролюючого органу, висновки Верховного Суду України, які викладені у вказаній ухвалі мають бути обов’язково враховані судом під час вирішення питання про звільнення ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області від сплати судового збору.

Розглядаючи вказане клопотання по суті, суд зазначає наступне.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI.

Відповідно до статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Вказані норми встановлюють можливість полегшення судом тягаря судових витрат для осіб з низьким рівнем достатку. Положення статей спрямовані на те, щоб судові витрати не були перешкодою для доступу до суду малозабезпечених осіб, і слугують гарантуванню принципу рівності (стаття 10 Кодексу адміністративного судочинства України) всіх осіб у правах щодо доступу до суду незалежно від майнового стану.

Таким чином, за обґрунтованим клопотанням, вирішуючи питання про відкриття провадження в адміністративній справі, суд може звільнити позивача від сплати судового збору, зменшити його розмір, відстрочити або розстрочити його сплату.

У клопотанні сторона повинна навести обставини, які свідчать про її незадовільне (скрутне) матеріальне становище, та надати суду відповідні докази.

В обґрунтування клопотання про звільнення від сплати судового збору податковий орган зазначає про відсутність у бюджеті ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області видатків на сплату судового збору за звернення з поданням до суду.

Проте, суд звертає увагу, що в даному випадку, вказана обставина не є підставою для

звільнення від сплати судового збору, оскільки відсутність видатків на сплату судового збору не свідчить про незадовільний майновий стан заявника, або інші поважні причини його матеріального становища, що можуть бути підставою для звільнення сплати судового збору.

Так, Пленум Вищого адміністративного суду України у Постанові від 23 січня 2015 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» зазначив, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке ж право мають і бюджетні установи. Водночас якщо ці бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

Крім того, суд зазначає, що у статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.

Відповідно до ст. 10 Кодексу адміністративного судочинства України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

У зв'язку із цим обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для розстрочення його оплати, оскільки звільнення позивача від сплати судового збору за цією підставою означатиме надання йому переваги перед іншими особами, які звертаються до суду.

Щодо посилань податкового органу на обов’язковість врахуванням судом під час вирішення питання про звільнення ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області від сплати судового збору за звернення до суду з поданням, позиції Верховного Суду України, яка викладена в ухвалі суду від 26.01.2016 у справі № 810/6201/14, суд зазначає наступне.

Ухвалою Верховного Суду Київської області від 26.01.2016 у справі № 810/6201/14 було задоволено клопотання Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про звільнення від сплати судового збору. Відкрито провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДК Ельбрус» до ДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 КАС України визначено, що заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з підстав:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності справ або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів.

Отже, враховуючи вищенаведені положення КАС України, суд зазначає, що позиція Верховного Суду України є обов’язковою для врахування виключно за умови, що відповідні висновки викладені у постановах, які прийняті за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Суд звертає увагу на те, що заява про перегляд Верховним Судом України рішення (ухвали) Вищого адміністративного суду України у справі №810/6201/14, на яку посилається контролюючий орган, не була пов'язана з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права при вирішенні питання необхідності сплати судового збору органом Державної фіскальної служби України.

У зв'язку з цим, висновки Верховного Суду України, викладені в цій ухвалі, в силу положень ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України не можуть вважатися такими, що є обов'язковими для врахування судами під час вирішення питання про звільнення контролюючих органів від сплати судового збору при зверненні до суду.

За таких обставин, суд вважає, що наведені у клопотанні підстави є недостатніми для його задоволення.

Отже, заявником не виконані вимоги ухвали суду від 08.06.2016 про залишення подання без руху.

Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України невиконання вимог суду в установлений строк тягне за собою повернення заявнику подання та доданих до нього документів. Повернення подання не є перешкодою для повторного звернення з ним до суду після усунення його недоліків, але не пізніше ніж протягом 48 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.

Керуючись статтями 108, 160, 165, 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у задоволенні клопотання Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про звільнення від сплати судового збору за звернення з поданням до суду.

2. Подання Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промторг Компані» про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків – повернути заявникові з усіма доданими до нього матеріалами.

3. Копію ухвали надіслати заявникові.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Дудін С.О.