Постанова № 58298162, 09.06.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2016 року м.Київ 810/1336/16

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., за участю секретаря судового засідання: Волощук Л.В., в присутності

представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

від відповідача - не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Управління Держгеокадастру у Бориспільському районі Київської області

про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Управління Держгеокадастру у Бориспільському районі Київської області про визнання протиправними та скасування рішень про відмову в наданні висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2 та проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1, які були прийняті відповідачем 03.02.2016 за № 03-13/30 та № 03-13/31.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з метою реалізації свого права на безоплатне отримання у власність та користування земельних ділянок, що розташовані за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1, він звернувся до Управління Держгеокадастру в Бориспільському районі Київської області для погодження проектів землеустрою щодо відведення цих земельних ділянок.

Проте, 03.02.2016 отримав відповідь (висновок), викладену в листах за № 03-13/31 та № 03-13/30, що Управління Держгеокадастру у Бориспільському районі Київської області не погоджує надані ним проекти землеустрою.

Із вказаними рішеннями позивач не погоджується, оскільки на його думку, відповідач не навів жодного аргументованого доводу для відмови в погодженні проектів землеустрою, а вказані у висновках зауваження є надуманими, незаконними та такими, що спростовуються змістом поданих на затвердження проектів, а також нормами чинного законодавства.

При цьому, позивач стверджує, що при подачі документів ним було дотримано всіх вимог, визначених чинним законодавством.

Позивач також звернув увагу суду, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 03.11.2015 в адміністративній справі 810/3207/15 рішення Управління Держземагентства у Бориспільському районі Київської області про відмову у наданні висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2 та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 були визнані протиправними та скасовані. Крім того, судом було зобов'язано Управління Держземагентства у Бориспільському районі Київської області повторно розглянути заяви позивача про надання висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2 та проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1.

Водночас, відповідач вказане рішення суду не виконав, та всупереч приписам Земельного кодексу України повторно відмовив у погодженні зазначених проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок по АДРЕСА_2 та по АДРЕСА_1, але вже з інших причин, вказавши інші недоліки.

З огляду на зазначене, позивач просив суд визнати протиправними висновки Управління Держземагентства у Бориспільському районі Київської області про відмову у погодженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок розташованих по АДРЕСА_2 та по АДРЕСА_1.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 23.05.2016 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 09.06.2016.

У судове засідання з'явився позивач, який підтримав доводи викладені в позовній заяві та просив адміністративний позов задовольни.

Відповідач явку уповноваженого представника до суду не забезпечив та будь-яких заяв чи клопотань до суду не надав. У свою чергу, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином та у передбачений законодавством строк, що підтверджується даними наявних в матеріалах справи доказів.

До початку судового розгляду справи від Управління Держземагентства у Бориспільському районі Київської області до суду надійшли заперечення на адміністративний позов відповідно до змісту яких, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування доводів заперечень зазначив, що оскаржуванні позивачем рішення є обґрунтованими та правомірними, оскільки Управлінням Держземагентства у Бориспільському районі Київської області під час розгляду, поданих на затвердження ОСОБА_1, проектів землеустрою було встановлено невідповідність їх положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою та/або містобудівній документації.

При цьому, відповідач зауважив, що доводи викладені в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2015 у справі № 810/3207/15 не спростовують відсутності встановлених недоліків та невідповідностей закону у розроблених на замовлення позивача проектів землеустрою.

Стверджував, що зазначені відмови у погодженні проектів землеустрою не є остаточними рішеннями, а спрямовані на усунення виявлених у проектах землеустрою недоліків.

Підсумовуючи викладене, відповідач також наголосив, що погодження проектів землеустрою відноситься виключно до компетенції Держгеокадастру, у зв'язку з чим, на думку відповідача, підстави для задоволення позовних вимог взагалі відсутні.

Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

З огляду на зазначене, враховуючи належне повідомлення відповідача про дату, час та місце судового розгляду справи, а також думку позивача, який не заперечував проти розгляду справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, суд протокольною ухвалою від 09.06.2016 вирішив розглянути справи за данною явкою.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, в червні 2015 року позивачем було подано до Управління Держземагентства у Бориспільському районі Київської області проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, які розташовані за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 для надання висновку щодо їх погодження.

07 липня 2015 року позивач отримав від відповідача рішення, які оформлені листами №28-1006-0.2 - 1169/2-15 та 28-1006-0.2-1170/2-15, про відмову в наданні висновку про погодження проектів.

В якості підстав для прийняття рішення про відмову в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 площею 0,1424 га для експлуатації та обслуговування приміщення заправки по вул. Завокзальна, 3 відповідач зазначив такі недоліки:

- невідповідність завдання на розроблення проекту землеустрою вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2004 р. №266, якою затверджена типова форма договору про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та типове завдання (додаток 1 до Типового договору);

- невідповідність цільового призначення земельної ділянки Класифікації видів цільового призначення земель затвердженій Наказом Державного Комітету із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548;

- відсутність письмової згоди землекористувача ТОВ СП "Промінь" (щодо вилучення земельної ділянки), що є порушенням вимог статті 50 Земельного кодексу України.

Крім того, до проекту землеустрою було також рекомендовано додати клопотання про надання дозволу на відведення земельної ділянки в користування та письмове повідомлення до Бориспільської міської ради на розроблення документації із землеустрою відповідно до вимог частини 5 статті 123 Земельного Кодексу України.

Підставами для надання висновку про відмову у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 площею 0,2395 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1, Управлінням були зазначені такі:

- невідповідність завдання на розроблення проекту землеустрою вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2004 № 266, якою затверджена типова форма договору про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та типове завдання (додаток 1 до Типового договору);

- невідповідність кадастрового плану вимогам статті 34 Закону України "Про державний земельний кадастр", оскільки в ньому відсутній перелік земельних угідь, а форма таблиць та їх заповнення не відповідає вимогам Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 р. № 1051.

Крім того, Управлінням також було рекомендовано надати картографічний матеріал в масштабі 1:10000, який використовується в Державному земельному кадастрі згідно постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051.

Вважаючи вказані рішення органу державної влади протиправними позивач звернувся до суду щодо їх оскарження.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2015 в адміністративній справі № 810/3207/15 (яка набрала законної сили 03.11.2015) рішення Управління Держземагентства у Бориспільському районі Київської області, викладене в листі від 07 липня 2015 року № 28-1006-0.2-1170/2-15 про відмову у наданні висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2 і рішення викладене в листі від 07 липня 2015 року № 28-1006-0.2-1169/2-15 про відмову у наданні висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 були визнані протиправними та скасовані.

Крім того, суд зобов'язав Управління Держземагентства у Бориспільському районі Київської області повторно розглянути заяви позивача про надання висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2, а також про надання висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1.

В подальшому, а саме в січні 2016 року, позивач знову звернувся до відповідача з метою отримання висновків про погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2 та земельної ділянки по АДРЕСА_1.

Разом з тим, листом від 03.02.2016 № 03-13/30 Управління Держземагентства у Бориспільському районі Київської області надало позивачу висновок до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в короткострокову оренду ФОП ОСОБА_1, яка знаходиться по АДРЕСА_2. У вказаному висновку відповідач зазначив, що не погоджує поданий позивачем проект землеустрою з таких підстав:

- завдання на виконання робіт не відповідає вимогам встановленого зразка (Постанова КМУ № 266 від 04.03.2004 року);

- відсутнє рішення відповідного органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної відповідно до ст. 50 ЗУ «Про землеустрій» (Рішення Бориспільської міської ради від 26.02.2013 за № 2989-35-УІ);

- розробником документації із землеустрою порушено пункт г) ст. 28 ЗУ «Про землеустрій» в частині їх обов'язків (договір на виконання землевпорядних робіт від 16.12.2013 за № 108);

- відповідно до пояснювальної записки, проект землеустрою розроблено на підставі рішення Глибоцької сільської ради від 28.03.2013 за № 247-21-VI), земельна ділянка розташована в межах м. Бориспіль;

- довідка з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями втратила свою дію;

- акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання не відповідає визначеним вимогам (наказ Державного комітету України із земельних ресурсів № 376 від18.05.2010 року);

- в складі документації із землеустрою відсутній перелік обмежень у використанні земельних ділянок відповідно до ст. 50 ЗУ «Про землеустрій».

Листом від 03.02.2016 № 03-13/31 Управління Держземагентства у Бориспільському районі Київської області надало позивачу висновок до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в короткострокову оренду ФОП ОСОБА_1, яка знаходиться по АДРЕСА_1.

У вказаному висновку відповідач зазначив, що не погоджує поданий позивачем проект землеустрою з таких підстав:

- завдання на виконання робіт не відповідає вимогам встановленого зразка (Постанова КМУ № 266 від 04.03.2004 року);

- розробником документації із землеустрою порушено пункт г) ст. 28 ЗУ «Про землеустрій» в частині їх обов'язків (договір на виконання землевпорядних робіт від 16.12.2013 за № 108);

- матеріали документації із землеустрою містять невідповідність даних про площі земельної ділянки, яка зазначена в заяві до органу місцевого самоврядування та виданого ним рішення (Рішення Глибоцької сільської ради від 28.03.2013 за № 247-21-VI);

- довідка з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями втратила свою дію;

- акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання не відповідає визначеним вимогам (наказ Державного комітету України із земельних ресурсів № 376 від 18.05.2010 року);

- невідповідність інформації на кадастровому плані про контури об'єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці та їх площу (ст. 34 ЗУ «Про державний земельний кадастр»);

- в складі документації із землеустрою відсутній перелік обмежень у використанні земельних ділянок відповідно до до ст. 50 ЗУ «Про землеустрій».

Вважаючі такі рішення (висновки) суб'єкта владних повноважень протиправними позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд зазначає про таке.

Згідно з приписами статті 19 Основного Закону органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

В силу вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відносини, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування регулюються Законом України «Про землеустрій», а також Земельним кодексом України.

Статтею 50 Закону України «Про землеустрій» встановлено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Відповідно до статті 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

У свою чергу, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) (пункт 1, 3 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 № 15).

Відповідно до пункту 4 цього Положення Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань погоджує в межах повноважень, передбачених законом, документацію із землеустрою в тому числі і проекту землеустрою, згідно зі статтею 1 Закону України «Про землеустрій» становить сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом.

Пунктом 7 Положення визначено, що Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Частиною 4 статті 186-1 Земельного кодексу України передбачено, що розробник за місцем розташування земельної ділянки подає на погодження до зазначених органів оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

При цьому, суд звертає увагу, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Вичерпний перелік вимог до проектної документації землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначено в статті 50 Закону України «Про землеустрій».

Так, відповідно до вказаної норми проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають:

- завдання на розроблення проекту землеустрою;

- пояснювальну записку;

- копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності);

- рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом);

- письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду;

- довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями;

- матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки);

- відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);

- копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за наявності таких об'єктів);

- розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом);

- розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом);

- акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки);

- акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки);

- перелік обмежень у використанні земельних ділянок;

- викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);

- кадастровий план земельної ділянки;

- матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки);

- матеріали погодження проекту землеустрою.

При цьому, відповідно до частини 7 статті 186-1 Земельного кодексу України органам, зазначеним у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати:

- додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій";

- надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями;

- проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.

Кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті, у визначений законом строк.

Крім того, згідно з частиною 8 статті 186-1 Земельного кодексу України у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, надаючи 03.02.2016 ОСОБА_1 висновки про відмову в погодженні проектів землеустрою відповідач зазначив про невідповідність завдання на виконання робіт вимогам встановленого зразка (Постанова КМУ № 266 від 04.03.2004 року).

Проте, вказаним доводам відповідача вже було надано правову оцінку під час розгляду адміністративної справи № 810/3207/15.

Так, колегією суддів Київського апеляційного адміністративного суду було зазначено, що Управління, вказуючи позивачу про невідповідність завдання на виконання робіт вимогам встановленого зразка (Постанова КМУ № 266 від 04.03.2004 року) не конкретизує в чому саме полягає ця невідповідність та не наводить чіткого посилання на конкретні положення, яким не відповідають завдання, у зв'язку з чим такі доводи відповідача суд розцінює як необґрунтовані та протиправні.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, судом встановлено, що незважаючи на вказані висновки суду, а також вимоги частини 8 статті 186-1 Земельного кодексу України відповідачем протиправно вказано недоліки (а саме: про невідповідність завдання на виконання робіт вимогам встановленого зразка), на яких було наголошено у попередньому висновку.

Крім того, під час розгляду справи судом також встановлено, що в оскаржуваних позивачем рішеннях відповідач вказує вже зовсім інші переліки недоліків проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянянок, ніж ті, що вже зазначались ним в попередніх висновках.

Суд констатує, що такі висновки відповідача суперечать вимогам частини 8 статті 186-1Земельного кодексу України, де законодавцем імперативно встановлено, що не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки крім тих, що були вказані у попередньому висновку та не усунуті заявником.

Суд також акцентує увагу відповідача, що згідно з нормами чинного законодавства перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є вичерпним. Тобто, якщо за результатом розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідним органом виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин буде встановлено невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний вказати вичерпний перелік цих недоліків у висновку з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. При цьому, визначати в подальшому будь-які інші виявлені у проекті землеустрою недоліки такому органу заборонено законом.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що рішення Управління Держгеокадастру у Бориспільскому районі Київської області від 03.02.2016 № 03-13/30 та № 03-13/31 про відмову у наданні висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2 та про відмову у наданні висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 є незаконними, оскільки прийняті органом державної влади всупереч вимог чинного законодавства.

Крім іншого, дослідивши зміст рішень Управління Держгеокадастру у Бориспільскому районі Київської області від 03.02.2016 № 03-13/30 та № 03-13/31 на предмет правомірності встановлених відповідачем недоліків, суд вважає за необхідне зазначити про таке.

У листі від 03.02.2016 № 03-13/30 відповідач вказує, що відсутнє рішення відповідного органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної відповідно до статті 50 ЗУ «Про землеустрій» (Рішення Бориспільської міської ради від 26.02.2013 за № 2989-35-VI).

Разом з тим, згідно з вимогами статті 50 Закону України «Про землеустрій» рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки надається лише у випадках, передбачених законом.

Крім того, суд звертає увагу, що в даному листі Управління Держгеокадастру у Бориспільскому районі Київської області посилається на Рішення Бориспільської міської ради від 26.02.2013 за № 2989-35-VI, що свідчить про обізнаність відповідача про наявність такого рішення.

Суд також зауважує, що на підтвердження обґрунтованості вказаних висновків, а також на виконання вимог ухвали суду від 23.05.2016 відповідачем не було надано суду жодних документів та матеріалів на підставі яких прийняті вказані висновки.

Отже, з огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що вимога відповідача надати рішення Бориспільської міської ради від 26.02.2013 за № 2989-35-VI є необґрунтованою.

В оскаржуваних висновках про відмову у погоджені проектів землеустрою відповідач вказує, що розробником документації із землеустрою порушено максимальний строк складання документації із землеустрою.

Проте, приписами статті 50 Закону України «Про землеустрій» не передбачено вимог щодо дотримання розробником документації із землеустрою строків складання цієї документації.

У свою чергу, з аналізу положень статті 28 цього Закону вбачається, що недотримання розробником строків складання документації з землеустрою має наслідком притягнення розробника до відповідальності, передбаченої договором і законом.

Отже, дане питання повинно вирішуватись сторонами договірних відносин, та жодним чином не впливає на відповідність проекту землеустрою вимогам законодавства.

Таким чином, вказані висновки Управління Держгеокадастру у Бориспільскому районі Київської області є безпідставними та необгрунтованими.

В оскаржуваних рішеннях відповідач також вказує, що довідка з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями втратила свою дію.

Водночас, суд звертає увагу, що станом на час розроблення вказаних проектів землеустою ці довідки були чинними, а тому вказані доводи відповідача є також безпідставними.

Судом встановлено, що відповідач у висновку № 03-30/30 про відмову у погодженні проекту землеустрою не конкретизував яким саме положенням наказу Державного комітету України із земельних ресурсів № 376 від 18.05.2010 не відповідає поданий ОСОБА_1 акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, що відповідно є порушенням приписів статті 186-1 Земельного кодексу України.

В якості підстави для відмови у погодженні проектів землеустрою відповідач також вказав про відсутність переліку обмежень у використанні земельних ділянок відповідно до статті 50 Закону України «Про землеустрій». Проте, з наявних у справі доказів, а саме проектів землеустрою, судом встановлено, що такі обмеження відсутні, у зв'язку з чим позивач не міг надати такий перелік. Відповідач, у свою чергу, вказане питання не з'ясував, та безпідставно зазначив про недотримання заявником вимог статті 50 Закону України «Про землеустрій».

Відносно вказаних відповідачем в рішенні недоліків від 03.02.2016 № 03-13/31, а саме, що матеріали документації із землеустрою містять невідповідність даних про площу земельної ділянки, яка зазначена в заяві до органу місцевого самоврядування та виданого ним рішення (Рішення Глибоцької сільської ради від 28.03.2013 за № 247-21-VI), а також про невідповідність інформації на кадастровому плані про контури об'єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці та їх площу (ст. 34 ЗУ «Про державний земельний кадастр»), суд зазначає, що колегією суддів у рішенні від 03.11.2015 у справі № 810/3207/15 вже було надано правову оцінку таким твердженням суб'єкта владних повноважень та встановлено їх безпідставність.

Таким чином, з огляду на зазначене, судом встановлено, що зазначені відповідачем в оскаржуваних рішеннях недоліки є необгрунтованимита такими, що не відповідають вимогам законодавства та порушують законні прва та інтереси особи, передбачені Основним Законом держави.

При цьому, суд наголошує, що нормами чинного законодавства зобов'язано органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У свою чергу, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не надано суду обґрунтованих доводів, а також належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності прийнятих ним 03.02.2016 висновків № 03-13/30 та № 03-13/31, а тому не доведено суду правомірності вказаних рішень.

Таким чином, суд дійшов висновку, що рішення від 03.02.2016 № 03-13/30 та № 03-13/31 про відмову у наданні висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2 та про відмову у наданні висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 прийняті Управління Держгеокадастру у Бориспільскому районі Київської області без додержання визначених законодавством вимог, а тому вони є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи зазначене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Держгеокадастру у Бориспільському районі Київської області від 03.02.2016 № 03-13/30 про відмову у наданні фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Держгеокадастру у Бориспільському районі Київської області від 03.02.2016 № 03-13/31 про відмову у наданні фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1.

4. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок асигнувань Управління Держгеокадастру у Бориспільському районі Київської області на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 1102 (одна тисяча сто дві) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 14 червня 2016 р.