Постанова № 58298022, 18.05.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2016 року Справа № 808/572/16 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Нечипуренка О.М., при секретарі Резніченко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до: Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС в Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування рішень, -

за участі представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_4 від 18.07.2000)

ОСОБА_2 (довіреність № 1306 від 16.12.2013)

від відповідача - Якименко В.Г. (довіреність № 32 від 15.03.2016)

Ляшенко В.М. (довіреність № 42 від 17.05.2016)

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС в Запорізькій області про визнання протиправними та скасування:

- податкового повідомлення-рішення № 0000111702 від 27.01.2016, яким позивачу нараховано податку на доходи фізичних осіб 3181,44 грн. за основним платежем, 795,36 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- рішення № 0000021702 від 27.01.2016, про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0000021702 від 27.01.2016 на суму 3654,43 грн. та

податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-32-1702 від 18.12.2015 на суму 24485,10 грн. єдиного внеску.

Ухвалою суду від 15.02.2016 відкрито провадження в адміністративній справі №808/572/16, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду на 02.03.2016. Провадження у справі за клопотанням сторін було зупинено. Судове засідання призначено на 18.05.2016.

Представник позивача підтримала позовні вимоги та в судовому засіданні надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві. Зазначила, що по-перше, податковий орган при визначення податкових зобов'язань платника податку зобов'язаний врахувати суми витрат, які через помилку не були враховані платником податку, що призвело до завищення ним податку.

По-друге, позивач нараховував і сплачував єдиний внесок саме у порядок визначений законодавством, виходячи з суми річного чистого доходу, яка зазначалась ним в податкових деклараціях про майновий стан та доходи за відповідні податкові періоди, і з якої здійснювалось нарахування податку на доходи фізичних осіб.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечили, зазначивши, що спірні рішення податковим органом винесені у відповідності та на виконання приписів чинного законодавства, виходячи з того,що

По-перше, перевіркою витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу за 2014 рік, на підставі документів: накладних, банківських виписок, платіжних доручень, актів виконаних робіт та книг форми №10 "обліку доходів та витрат підприємця" встановлено завищення задекларованих витрат на суму 21 209,60 грн.

По-друге, в ході перевірки встановлено заниження протягом 2014р. суми чистого оподаткованого доходу на суму 21209,60 грн. в результаті допущених порушень податкового законодавства, які відображено в розділі 2.2.2 акта перевірки № 56/08/26/17-02/НОМЕР_3 від 18.12.2015р., що в свою чергу призвело до заниження сум єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу за ставкою 34,7% на суму 7359,73 грн.

У зв'язку з вищевикладеним за актом перевірки № 56/08/26/17-02/НОМЕР_3 від 18.12.2015р. встановлено порушення п.2 ч.1 ст.7, п.11 ст.8, п.8 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010р. №2464-VІ із змінами та доповненнями, а саме заниження сум єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу за ставкою 34,7% в загальній сумі 24485,10 грн., у т.ч. по періодах 2012р. в сумі 7554,45 грн., 2013р. в сумі 9009,61 грн., 2014р. в сумі 7921,0 грн.

У засіданні 18.05.2016, судом, відповідно до ст.160 КАС України, сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Відповідно до ст. 41 КАС України, в ході судового розгляду здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу "Камертон".

Розглянувши матеріали справи та документи, надані сторонами додатково, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги частково обґрунтованими та такими, що підлягають, відповідно, частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Відповідно до ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Підставами для визнання незаконними (нечинними) актів в судовому порядку та їх скасування є невідповідність їх вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним (його скасування) є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів фізичної особи, підприємства чи організації - позивача у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, з з 23.11.2015р. по 11.12.2015р. ДПІ проведено виїзну планову перевірку Позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог іншого законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.12.2014р. та з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011р. по 31.12.2014р.

За результатами перевірки ДПІ складено акт №56/08-26-17-02/НОМЕР_3 від 18.12.2015р., яким встановлені наступні порушення:

- пп. "в" п.176.1 ст.176 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ (із змінами та доповненнями; далі по тексту - ПК України), встановлено перекручення даних наданих в декларації за 2014 рік, а саме завищення валових витрат.

- п.2 ч. 1 ст.7, п.11 ст.8, п.8 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010р. №2464-VI (із змінами та доповненнями), а саме заниження сум єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу за ставкою 34,7% в загальній сумі 24 485,10 грн. у т.ч. по періодах 2012р.: 7 554,45 грн., 2013р.: 9 009,61 грн. та 2014р.: 7 921,00 грн.

- п.138.4 ст.138, п.177.4 ст.177 ПК України), а саме занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2014р. на суму 3 181,44 гри.

04.01.2016 відповідачем прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.01.2016 №Ф-001 зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 28198,80 грн.

18.12.2015 була сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-32- 1702 на суму 24485,10 грн єдиного внеску.

За результатами перевірки відповідачем нараховані податки, штрафи і внески та прийняті наступні рішення:

-- податкове повідомлення-рішення № 0000111702 від 27.01.2016, яким позивачу нараховано податку на доходи фізичних осіб 3181,44 грн. за основним платежем, 795,36 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- рішення № 0000021702 від 27.01.2016, про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0000021702 від 27.01.2016 на суму 3654,43 грн.

Не погоджуючись з даними рішеннями податкового органу позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як свідчать матеріали справи та пояснення сторін, висновки податкового органу щодо допущених позивачем порушень вимог п.138.4 ст.138, п. 177.4 ст.177 ПКУ базуються на тому що, ФОП ОСОБА_1 віднесено до складу валових витрат у 2014 році суму 21209,60 грн., у зв'язку з тим, що витрати за придбаний товар, який був реалізований, не понесені (не сплачені) у звітному періоді. Перевіркою витрат за 2014 рік встановлено порушення в частині віднесених до складу валових витрат у сумі 21209,60 грн.".

Однак, суд не може погодитись із такими доводами, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 177.2ст.177 ПКУ об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до п. 177.4 ст.177 ПКУ до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПКУ (розділ III Кодексу) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Відповідно до пп. 138.1.1 ст.138 ПКУ витрати операційної діяльності включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п.138.4 ст.138 ПКУ витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Отже, ні в п.138.4, ні в п.177.4 ПКУ, на порушення яких посилається відповідач в акті, не міститься умови про те, що до валових витрат включаються тільки витрати, фактично оплачені у звітному періоді.

Навпаки, закон визначає, що до складу витрат включається собівартість реалізованих товарів, і включається саме в тому періоді, в якому визнаються доходи від цієї операції. Включення витрат в іншому періоді, а саме в періоді оплати, буде порушенням норм Податкового кодексу.

Крім того, суд вважає, що відповідачем порушено пп.54.3.2 ст.54, п.86.10 ст.86, п.177.2 ст.177 ПКУ.

Як зазначалось, відповідно до п.177.2 ст.177 ПКУ чистий доход визначається як різниця між загальним оподатковуваним доходом і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю підприємця.

Відповідно до пп.54.3.2 ст.54 ПКУ контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п.86.10 ст.86 ПКУ в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

Таким чином, податковий орган при визначення податкових зобов'язань платника податку зобов'язаний врахувати суми витрат, які через помилку не були враховані платником податку, що призвело до завищення ним податку.

Як свідчать матеріали справи, ФОП ОСОБА_1 у складі інших витрат, що включають вартість виконаних робіт, наданих послуг у 2014 році не враховано робіт, наданих послуг (кол.6 розд.1 Додатку 5 до декларації) у 2014 році не враховано 23409,47 грн (замість суми 70591,34 гри помилково відображено 47181,87. гри).

Витрати в сумі 70591,34 грн документально підтверджені, всі документи були надані на перевірку.

Отже, донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб в сумі 3181,44 грн. є безпідставним.

Оскільки донарахування відповідачем податку з доходів фізичних осіб здійснено неправомірно, то і штрафні санкції є такими, що нараховані неправомірно, всупереч приписам чинного законодавства.

Щодо єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в акті перевірки зазначається, що перевіркою встановлено заниження бази оподаткування єдиним соціальним внеском всього на суму 70562,29 грн, у т.ч. у 2012 р. в сумі 21770,81 грн, у 2013 р. в сумі 25964,28 грн, у 2014 р. в сумі 22827,20 грн.

Також зазначається, що в ході перевірки встановлено порушення вимог п.2 ч.1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у табл.1 додатку 5 за 2012 р., 2013 р., 2014 р.

Таке твердження суд вважає безпідставним, з огляду на таке.

Пунктом 1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон) встановлено, що фізичними особами - підприємцями, які перебувають на загальній системі оподаткування, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Відповідно до п.8 ст.9 Закону звітним періодом для фізичних осіб - підприємців, що перебувають на спрощеній системі оподаткування, є звітний рік.

Пункт 4.5 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове страхування, затвердженої наказом Міндоходів України від 09.09.2013 р. № 455, зареєстровано в Мінюсті України 19.09.2013 р. за № 1622/24154 визначено, що обчислення сум єдиного внеску фізичними особами - підприємцями здійснюється на підставі даних річних податкових декларацій (річної звітності).

Таким чином, позивач правомірно нараховував і сплачував єдиний внесок саме у порядок визначений законодавством, виходячи з суми річного чистого доходу, яка зазначалась ним в податкових деклараціях про майновий стан та доходи за відповідні податкові періоди, і з якої здійснювалось нарахування податку на доходи фізичних осіб.

Натомість, податковим органом, всупереч закону єдиний внесок нараховано не на дохід підприємця, що підлягає обкладенню податком на доходи, а на суму, визначену ним в непередбачений законом спосіб. Наслідком цього є неправомірне винесення відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-32-1702 від 18.12.2015 р. і рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0000021702 від 27.01.2016.

Частиною 1 статті 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

Відповідно до ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З урахуванням встановлених обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Як зазначено у частині першій статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 94, 158, 160, 162, 163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС в Запорізькій області № 0000111702 від 27.01.2016.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС в Запорізькій області, рішення від 27.01.2016 № 0000021702.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС в Запорізькій області №Ф-32-1702 від 18.12.2015.

Судовий збір у розмірі 551,21 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна гривня 21 коп.) присудити на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (і.п.н. НОМЕР_3) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС в Запорізькій області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції

Суддя О.М. Нечипуренко