Постанова № 58297923, 25.05.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2016 року м.Київ 810/5665/15

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Панової Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління МВС України в Київській області,

Відділу зони ЧАЕС ГУ МВС України в Київській області

про визнання неправомірними дії та зобов'язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного Управління МВС України в Київській області (далі - відповідач - 1, ГУ МВС України в Київській області), Відділу зони ЧАЕС ГУ МВС України в Київській області (далі - відповідач - 2) про визнання неправомірними дії та зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в лютому 2015 року він звернувся до ГУ МВС України в Київській області про видачу йому довідки про заробітну плату (грошове забезпечення) за період 26.04.1986 - 30.04.1986 з урахуванням суми заробітної плати двох окладів в п'ятикратному розмірі відповідно до Постанови Ради Міністрів УРСР і Української Республіканської Ради професійних спілок №207-7 від 10 червня 1986 року, винагороди 100 крб. отриманої ним відповідно до наказу УВС Київського облвиконкому № 112 від 29.04.1986, виплати в сумі 500 крб. за отримання гранично допустимої дози радіоактивного опромінення виплаченої відповідно до наказу УВС Київського облвиконкому № 440 від 29.10.1986.

Водночас, відповідач - 1 відмовив йому у наданні такої довідки, повідомивши листом від 16.03.2015 № 6-Ш, що довідка про грошове забезпечення, яка була видана йому раніше правильна, а тому підстав для видачі нової довідки не має.

При цьому, 27.01.2016 він отримав довідку № 18 про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках (за змістом аналогічну отриманій раніше, а саме в 07.02.2012 № 75 ), яка не відповідає встановленому наказом Мінсоцполітики України від 03.09.2012 зразку.

Позивач стверджує, що у довідці № 18 відповідачем-1 протиправно не вказана заробітна плата згідно з відомості за період з 26.04.1986 по 30.04.1986, а в графах 3 та 4 «премії та інші доплати» не вказані суми 100 крб. премії та 500 крб. - грошову винагороду за отриману гранично допустиму дозу радіації.

З огляду на зазначене, позивач просив суд (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 19.04.2016, яку представник позивача також уточнив в ході судового розляду):

- визнати неправомірними дії ГУ МВС України в Київській області щодо надання позивачу довідки про грошове забезпечення від 27.01.2016 № 18.

- зобов'язати ГУ МВС України в Київській області провести розрахунок грошового забезпечення колишнього старшого сержанта міліції - міліціонера Прип'ятського медичного витверезника Прип'ятського МВВС - ОСОБА_1 із урахуванням посадового окладу в подвійному розмірі та кратності відповідно до зони небезпеки (III зона - 5 крат.), (посадового окладу - 145 карбованців); оплати праці в зоні відчуження у вихідні дні в подвійному розмірі та кратності п'ять (27.04.1986 року - була неділя), згідно розпорядження Ради Міністрів УРСР від 10 вересня 1986 року №530 - рс - підвищення посадового окладу на 15% за роботу в районах з підвищеною радіоактивністю та врахувати премію 100 карбованців і грошову винагороду за отриману допустиму дозу радіації в розмірі 500 карбованців.

- зобов'язати ГУ МВС України в Київській області надати ОСОБА_1 довідку про перераховане грошове забезпечення відповідно зразку довідки, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 03.09.2012 року за № 536 - довідку належного зразку з відображенням в ній про перераховане грошове забезпечення з урахуванням вимог викладених у попередньому пункті прохальної частини цієї заяви.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 15.01.2016 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні 25.05.2016 позивач та його уповноважений представник підтримали доводи позовної заяви та просили суд уточнені позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник ГУ МВС України в Київській області у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та заперечував проти задоволення адміністративного позову.

В обґрунтування доводів заперечень відповідач зазначив, що нарахування основного грошового забезпечення у 1986 році здійснювалось відповідно до положення про грошове забезпечення осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, яке було обумовлене наказом МВС СРСР від 19.03.1984 № 090.

Саме цим наказом та наказами МВС СРСР, якими керувались органи внутрішніх справ при нарахуванні грошового утримання особам рядового та начальницького складу за роботу під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, не передбачена оплата за несення служби в надурочний час, у вихідні та святкові дні та преміювання.

Крім того, відповідач - 1 звернув увагу, що відповідно до вимог законодавства оплата праці працівників, зайнятих на роботах у третій, другій і першій зонах небезпеки, проводиться відповідно у 4-х, 3-х, і 2-кратному розмірах понад середньомісячну заробітну плату, виходячи з тарифної ставки (окладу), встановленої за основним місцем роботи, тобто без їх підвищення на 100%, тобто в одинарному розмірі.

Відповідач - 1 також стверджував, що згідно з роз'ясненнями Мінсоцполітики України від 04.06.2015 № 652/20/112-15 винагорода за отриману максимально допустиму дозу радіації не включається в розрахунок заробітку, з якого обчислюється пенсія, оскільки на неї не нараховуються страхові внески у зв'язку з разовим характером таких виплат.

Представник ГУ МВС України в Київській області, серед іншого, вказував на те, що відомості на виплату заробітної плати ОСОБА_1, які витребував у відповідача-1 суд, знищені у зв'язку із закінченням термінів зберігання, тому довідку позивачу було видано на підставі розрахункового листа, який є первинним документом.

За наведених обставин, відповідач -1 наполягав на правомірності та обґрунтованості відмови у перерахунку грошового забезпечення позивача.

При цьому, у судових засіданнях та письмових запереченнях на адміністративний позов, відповідач -1 зазначав, що ГУ МВС України в Київській області є неналежним відповідачем у вказаній справі, оскільки довідка від 07.02.2012 № 75 видавалась Відділом зони ЧАЕС ГУМВС України в Київській області. Отже, на думку ГУ МВС України в Київській області саме Відділ зони ЧАЕС ГУМВС України в Київській області має бути відповідачем у даній справі у зв'язку з чим, відповідач-1 подав до суду клопотання про заміну неналежного відповідача (а.с. 98-99).

Водночас, позивач у клопотанні від 30.03.2016 (а.с. 114-117) зазначив, що заперечує проти заміни відповідача-1 на відповідача-2, оскільки останній є структурним підрозділом відповідача-1 і не має архіву бухгалтерського обліку за період з 1986 по 1990 року, а тому просив суд залучити вказаний суб'єкт владних повноважень в якості співвідповідача.

Отже, оскільки позивач заперечував проти заміни відповідача -1 на відповідача-2 суд, відповідно до вимог частини третьої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України, протокольною ухвалою залучив Відділ зони ЧАЕС ГУМВС України в Київській області в якості співвідповідача.

При цьому, при залученні відповідача-2, суд також врахував ту обставину, шо саме Віділом зони Чорнобильської АЕС ГУ МВС України в Київській області була видана позивачу довідка від від 27.01.2016 № 18, і цю обставину підтвердив представник відповідача-1 в ході судового розгляду даної справи.

Відповідач - 2 явку уповноважених представників до суду не забезпечив. При цьому, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином та у визначений законодавством строк, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме, поштовими повідомленнями про вручення рекомендованого поштового відправлення за № 0727000303558.

Будь-яких заяв або клопотань, а також заперечень проти адміністративного позову від Відділу зони ЧАЕС ГУ МВС України в Київській області до суду не надходило.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За вказаних обставин, суд протокольною ухвалою від 25.05.2016 вирішив подальший розгляд даної справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи посвідчень, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС № 1 та інвалідом другої групи, що надає йому право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни (а.с. 10).

Судом встановлено, що старший сержант міліції ОСОБА_1 приймав участь у заходах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та знаходився у зоні відчуження в місті Прип'ять у період з 26.04.1986 по 30.04.1986 року, а саме 5 днів (а.с.11).

Крім того, згідно з даними картки обліку радіоактивного опромінення позивач за період перебування в зоні відчуження з 26.04.1986 по 01.08.1986 отримав дозу опромінення 25,832 рентген (а.с.12).

У відповідності до постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 № 665-196, наказу МВС СССР від 26.05.1986 № 0149, а також рішенням колегії МВС УССР від 27.06.1986 № 433с за максимально допустиму дозу радіації ОСОБА_1 була виплачена разова винагорода в сумі 500 крб.(а.с. 18).

Згідно наказу УВС виконкому Київської обласної Ради народних депутатів № 112 від 29.04.1986 позивачу була видана винагорода в розмірі 100 крб., що підтверджується довідкою № 57 від 26.01.2012 (а.с. 19).

07.02.2012 ОСОБА_1 було видано довідку № 75 про те, що йому за роботу у зоні відчуження Прип'ять з 26.04.1986 по 20.04.1986 по місцю роботи Прип'ятський мед. витверезник на посаді міліціонера по відомості квітень виплачена заробітна плата у розмірі 120,75 крб. з урахуванням окладу (тарифної ставки) у розмірі 145,00 крб., а також коефіцієнта 5 (п'ять) відповідно до постанови Ради Міністрів УСРС та Укрпрофради від 01.06.1986 № 207-7, збережений середній заробіток за дні роботи в зоні відчуження становить 24,15 крб., оплата праці за дні роботи в зоні 96,60 (а.с.13).

У лютому 2015 року дізнавшись, про зняття грифу «секретно» з урядових рішень щодо нарахування оплати праці особам, які безпосередньо брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в зоні відчуження в 1986 році, він звернувся до відповідача - 1 з письмовою заявою про надання йому довідки про заробітну плату з урахуванням виплати подвійного окладу в 5-кратному розмірі, премії та виплати за гранично допустиму дозу радіоактивного опромінення за роботу в зоні відчуження за період з 26 по 30 квітня 1986 року (а.с. 34).

На вказане звернення ГУ МВС в Київській області 16.03.2015 було надано відповідь № 6-Ш, що довідка про грошове забезпечення одержана ОСОБА_1 за роботу в зоні відчуження у 1986 році, яка була видана 22.02.2012 за № 75, вірна і підстав для видачі нової довідки не має (а.с. 35-36). Разом з цим, судом встановлено, що 27.01.2016 позивач отримав довідку № 18, в якій крім іншого зазначено, що посадовий оклад ОСОБА_1 складає 145 крб. та згідно розрахункових листів йому виплачена заробітна плата (грошове забезпечення) в сумі 120,83 крб. з урахуванням коефіцієнта 4 (а.с. 58).

Відповідно до змісту вказаної довідки збережений середній заробіток за дні роботи в зоні відчуження становить 24,15 крб., оплата праці за дні роботи в зоні 96,66 крб. При цьому, премії за діючими системами преміювання за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках (із зазначенням показника преміювання, розміру премії та підстави її виплати), а також інші доплати та надбавки (за роботу у нічний час, за класність тощо із зазначенням розміру та підстави виплати) до даної довідки органом держаної влади включені не були.

Вважаючи дії відповідача - 1 протиправними, позивач звернувся з позовом до Києво-Святошинського районного суду, який у подальшому ухвалою від 01.12.2015 закрив провадження у справі, у зв'язку з тим, що ця справа не підсудна вказаному суду і стосується проходження позивачем публічної служби, а відповідач є державним органом виконавчої влади.

У зв'язку із вказаним позивач звернувся до адміністративного суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII, який також створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

У свою чергу, умови оплати праці в період виконання позивачем робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС визначалися постановами та розпорядженнями Кабінету Міністрів СРСР та УРСР у залежності від категорії працюючих (працівники, особи рядового та начальницького складу, військовозобов'язані, призвані на збори, військові строкової служби) та місця знаходження працівника залежно від встановлених зон в період виконання цих робіт (1-ша, 2-га, 3-тя зони небезпеки, зона іонізуючого випромінювання (30-ти кілометрова зона).

При цьому, базовим документом, який визначав порядок оплати праці ліквідаторам аварії на ЧАЕС, є постанова Центрального Комітету КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної Центральної Професійних Спілок від 7 травня 1986 року № 524-156 «Про умови оплати праці і матеріального забезпечення працівників підприємств і організацій зони Чорнобильської атомної електростанції».

Згідно з статтею 3 Закону України "Про правонаступництво України", закони та інші нормативні акти відповідних установ СРСР діють на території України як такі, що не суперечать законам України, прийнятим після проголошення незалежності України.

Порядок та умови оплати праці осіб, що приймали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1988 році, іншими нормативними актами не передбачені, відповідно вказаний Порядок є чинним.

Розпорядженням Ради Міністрів СРСР "Про виділення Міненерго СРСР додаткового фонду заробітної плати" № 964-рс від 17 травня 1986 року було дозволено керівникам міністерств та відомств, що беруть участь в ліквідації аварії, за узгодженням з головою урядової комісії здійснювати у виключних випадках оплату праці працівників, зайнятих на вказаних роботах в ІІІ зоні небезпеки, в п'ятикратному розмірі в порівнянні з установленими чинним законодавством нормами. Розпорядженням РМ СРСР «Про оплату праці військовослужбовців - учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС» на начальницький і рядовий склад органів внутрішніх справ, зайнятих на роботах по ЛНА на ЧАС було розповсюджено порядок та розміри підвищеної оплати праці, передбачені розпорядженням РМ СРСР від 17.05.1986 року № 964.

Водночас, постановою № 665-195 від 05.06.1986 була встановлена оплата праці працівників, зайнятих на роботах в 3, 2 та 1 зонах небезпеки, відповідно у 4-х, 3-х і 2-кратних розмірах (із врахуванням 100 % тарифної ставки), понад середньомісячну заробітну плату, виходячи з тарифної ставки (окладу), встановлену по основному місцю роботи (п.1). Ця ж норма продубльована в п.1 постанови Ради Міністрів УРСР, Укрпрофради від 10.06.1986 № 207-7.

Як вже зазначалось, позивач працював у третій зоні небезпеки, тому оплата праці ОСОБА_1. мала бути визначена у чотирикратному розмірі понад середньомісячну заробітну плату виходячи з його тарифної ставки (окладу).

Відповідачами 1 та 2 вказаної обставини також не заперечується.

Як вбачається з довідки № 75 від 22.02.2012, заробітна плата у розмірі 120,75 крб. була визначена з урахуванням коефіцієнта 5. Аналогічна інформація міститься і довідці № 18 від 27.01.2016, де вказано виплачена позивачу заробітна плата в сумі 120,83 крб. була визначена з урахуванням коефіцієнта 4, а саме: 1+4: чотирикратний розмір, передбачений постановою плюс збережений заробіток.

При цьому, відповідач - 1 у судовому засіданні зазначив, що при врахуванні відповідного до зони небезпеки коефіцієнту для розрахунку заробітної плати державний орган керувався нормами постанови Ради Міністрів УРСР, Укрпрофради від 10.06.1986 № 207-7.

Отже, з наведеного вбачається, що в довідках про заробітну плату (грошове забезпечення) одержану особою за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках визначено коефіцієнт, який відповідає передбаченим законодавством вимогам.

Таким чином, судом встановлено, що в цій частині дії відповідача-2 відповідають чинному законодавству і порушень не містять.

Щодо вимог позивача про перерахунок призначеної йому пенсії з урахуванням посадового окладу у подвійному розмірі та врахування 15 % надбавки до окладу, суд зазначає про таке.

Пунктом 1 постанови ЦК КПРС, Президії ВР СРСР, РМ СРСР, ВЦРПС від 07.05.1986 року № 524-156 «Про умови оплати праці і матеріального забезпечення працівників підприємств і організацій зони Чорнобильської атомної електростанції було постановлено «виплачувати військовослужбовцям військових частин і органів Комітету державної безпеки СРСР, а також особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ, які виконують службові обов'язки в зоні Чорнобильської АЕС, посадові оклади і оклади по військовому чи спеціальному званню в подвійному розмірі.

Право позивача на отримання подвоєних окладів за посадою та спеціальним званням підтверджується також чинним Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.11.1993 року № 1006, яким з метою соціального захисту колишніх співробітників апарату МВС - учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до першої категорії, а також тих, які отримали в 1986-1987 роках дозу опромінення в 25 бер і більше, дозволити МВС перерахувати їх грошове утримання за період роботи в зоні відчуження із розрахунку посадових окладів і окладів за спеціальними званнями, що діяли в період роботи в зоні Чорнобильської АЕС, у кратних розмірах відповідно до зон небезпечності, де вони несли службу.

Відповідно до абзацу другого пункту 1 постанови ЦК КПРС, Президії ВР СРСР, РМ СРСР, ВЦРПС від 07.05.1986 року № 524-156) тарифні ставки і посадові оклади працівників, які виконували роботи в районах і на роботах з підвищеною радіоактивністю, підвищувались до 15%.

Крім того, згідно з Розпорядженням Ради Міністрів УРСР від 10 вересня 1986 року № 530-рс міністерствам, відомствам, облвиконкомам, Київському та Севастопольському міськвиконкомам надано право установлювати працівникам, які були зайняті на роботах в районах, з яких евакуйовано населення у зв'язку з аварією на Чорнобильській АЕС надбавки, та підвищувати до 25 % тарифні ставки(посадові оклади).

Виходячи з викладених положень, грошове забезпечення позивача під час виконання робіт з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у місті Прип'ять, яке відноситься до третьої зони небезпеки, повинно бути розрахованим виходячи з подвійного розміру посадового окладу, підвищеного на 15% за виконання робіт з підвищеною радіоактивністю, з урахуванням кратності 4 та середньої заробітної плати за основним місцем роботи.

Натомість, як слідує з довідки № 75 від 22.02.2012, довідки № 18 від 27.01.2016, а також розрахункового листа ОСОБА_1 заробітна плата позивача обрахована в одинарному розмірі, без 15% надбавки за підвищення окладу.

Таким чином, судом встановлено, що всупереч вимог постанови Центрального Комітету КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 7 травня 1986 року № 524-156 відповідач - 2, при розрахунку грошового забезпечення позивача та видачі йому відповідної довідки, положення в частині подвоєння посадового окладу не врахував.

Крім того, до розрахунку грошового забезпечення позивача відповідачем-2 також не врахована надбавка у розмірі 15% за роботи з підвищеною радіоактивністю, відповідно до постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 7 травня 1986 року № 524-156, розпорядження Ради Міністрів СРСР від 3 вересня 1986 року № 1767, розпорядження Ради Міністрів УРСР від 10 вересня 1986 року № 530-рс.

Отже, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про недостовірність даних довідки № 18 від 27.01.2016, а саме розрахунку заробітної плати позивача в частині відсутності подвоєння посадового окладу ОСОБА_1 та не врахування надбавки у розмірі 15% за роботи з підвищеною радіоактивністю.

Крім того, відмовляючи позивачу у видачі нової довідки з урахуванням відповідних норм законодавства, відповідач - 1 зазначив, що оплата працівників, зайнятих на роботах у третій, другій і першій зонах небезпеки, проводиться відповідно у 4-х, 3-х та двократному розмірах понад середньомісячну заробітну плату, виходячи з тарифної ставки (окладу), встановленої за основним місцем роботи, тобто без їх підвищення на 100%.

Разом з цим, суд констатує, що такі доводи суб'єкта владних повноважень є протиправними, оскільки не мають належного правового обґрунтування та суперечать чинним нормам законодавства, якими передбачені відповідні права та обов'язки щодо призначення пенсії з урахуванням посадового окладу у подвійному розмірі та врахування 15% надбавки до окладу.

Щодо вимоги позивача про перерахунок його грошового забезпечення з урахуванням оплати праці в зоні відчуження у вихідні дні (27.04.1986 - була неділя) в подвійному розмірі та кратності п'ять, суд зазначає наступне.

Постановою Ради Міністрів СРСР і Всесоюзної центральної ради Профспілок від 05 червня 1986 року № 665-195 "Про умови оплати праці та матеріального забезпеченні працівників підприємств, організацій та установ, занятих на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та запобіганням забруднення навколишнього середовища" (п. 5) було дозволено підприємствам залучати працівників на роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС у зоні відчуження і запобігання забрудненню навколишнього середовища, у вихідні і святкові дні з оплатою у подвійному розмірі.

Оплата роботи у зоні відчуження у святкові дні (частина друга статті 73) та у вихідні провадилась за правилами статті 107 Кодексу законів про працю Української РСР (322-08) за фактично відпрацьовані у святковий чи вихідний день години, із застосуванням показників кратності зокрема, відрядникам - за подвійними відрядними розцінками.

Відповідно до статей 67, 68 Кодексу законів про працю Української РСР загальним вихідним днем є неділя.

Судом встановлено, позивач з 26 квітня 1986 року по 30 квітня 1986 року брав участь у заходах ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, в тому числі і в вихідний день 27.04.1986.

Водночас, як встановлено судом, позивач відносився до осіб молодшого начальницького складу органів внутрішніх справ, а тому вказані норми законодавства не поширюються на ОСОБА_1, оскільки згідно з вимогами чинного на той час законодавства для такої категорії осіб було передбачено подвійний розмір оплати за весь час перебування в зоні ЧАЕС.

Так, як вже зазначалось, пунктом 1 постанови ЦК КПРС, Президії ВР СРСР, РМ СРСР, ВЦРПС від 07.05.1986 року № 524-156 «Про умови оплати праці і матеріального забезпечення працівників підприємств і організацій зони Чорнобильської атомної електростанції було постановлено «виплачувати військовослужбовцям військових частин і органів Комітету державної безпеки СРСР, а також особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ, які виконують службові обов'язки в зоні Чорнобильської АЕС, посадові оклади і оклади по військовому чи спеціальному званню в подвійному розмірі.

Отже, з наведеного слідує, що позивачу має бути проведений розрахунок заробітної плати з урахуванням подвійного посадового окладу та кратності п'ять за весь період перебування ОСОБА_1 у зоні відчуження в місті Прип'ять, в тому числі і у вихідний день 27.04.1986.

Щодо наявності підстав для включення у довідку про грошове забезпечення позивача даних про отримані ним винагороди у розмірі 100 крб. та виплати в сумі 500 крб., а також проведення розрахунку грошового забезпечення колишнього старшого сержанта міліції - міліціонера Прип'ятського медичного витверезника Прип'ятського МВВС - ОСОБА_1 з урахуванням вказаних сум, суд зазначає про таке.

Як вже вказувалось, позивачем було отримано разову винагороду в сумі 500 крб. за максимально допустиму дозу радіації, а також винагороду в розмірі 100 крб. за роботу в екстремальних умовах в зв'язку з надзвичайною подією на Чорнобильській АЕС, проявлену високу організованість, самовладання, мужність, професійно грамотну дію по забезпеченню правопорядку в місті Прип'ять.

Проте, з довідок № 75 від 22.02.2012 та № 18 від 27.01.2016 вбачається, що вказані суми до розрахунку забортної плати з якої визначається пенсія позивача включені не були.

При цьому, згідно з відповіддю № 6-Ш від 16.03.2015 ГУ МВС в Київській області позивачу було роз'яснено, що грошова винагорода яку він отримав у 1986 році має разовий характер та у довідку не включається. Позивача було також повідомлено, що у картці про нарахування грошового забезпечення відсутній запис про те, що він отримував разову грошову винагороду за отриману максимально допустиму дозу радіації, тому підстав для включення її у довідку про грошове забезпечення, отримане в зоні відчуження - не має.

Представники відповідача-1 у судовому засіданні також не заперечували сам факт перебування позивача на роботах, пов'язаних із ліквідацією аварії на ЧАЕС, проте заперечував підстави, зазначені позивачем для перерахунку пенсії, оскільки на думку державного органу, премії (винагорода та виплата) не входять до грошового забезпечення і є одноразовими виплатами.

Водночас, суд критично оцінює такі доводи відповідача-1, та зазначає, що відповідно до Розпорядження Ради Міністрів СРСР «Про виділення Міненерго СРСР додаткового фонду заробітної плати» № 964-рс від 17 травня 1986 року у випадку отримання працівником гранично допустимої дози радіації, зокрема: особам молодшого начальницького і рядового складу органів КДБ СРСР і внутрішніх справ, виплачується одноразова винагорода в сумі 500 крб.

Згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25 листопада 1993 року № 1006-р «Про оплату праці військовослужбовців-учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС» з метою соціального захисту колишніх співробітників апарату МВС-учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, віднесених до першої категорії а також тих, які в 1986-1987 роках отримали дозу опромінення в 25 бер і більше, органам внутрішніх справ дозволено перераховувати їх грошове утримання за періоди роботи в зоні відчуження із розрахунку посадових окладів і окладів за спеціальним званням, що діяли в період роботи в зоні ЧАЕС у кратних розмірах відповідно до зон небезпечності, де вони несли службу. Крім того, доручено МВС та Мінсоцзахисту призначати і перераховувати пенсії відповідно до норм чинного законодавства із перерахованого згідно з названим розпорядженням грошового утримання.

При цьому, як вбачається з наданої відповідачем -1 відповіді, ГУ МВС в Київській області відмовляючи в урахуванні одноразової грошової винагороди в сумі 500 крб. до розрахунку грошового забезпечення, відповідач-1 посилається лише на відсутність запису, що він отримував таку винагороду в картці про нарахування грошового забезпечення.

Отже, з наведеного вбачається, що відповідач -1 фактично визнає право позивача на врахування даної суми при розрахунку суми грошового забезпечення, проте не вбачає підстав для реалізації цього права.

У свою чергу, під час судового розгляду справи, судом встановлено факт призначення та отримання позивачем одноразової грошової винагороди в сумі 500 крб. у зв'язку з отриманням гранично допустимої дози радіації, що підтверджується даними довідки від 25.03.2013 № 2/Ш-85.

Таким чином, одноразова грошова винагорода в сумі 500 крб., у зв'язку з отриманням гранично допустимої дози радіації, яка була нарахована та виплачена позивачу в 1986 р., має бути включена відповідачем у довідку для розрахунку пенсії ОСОБА_1

Аналогічна правова позиція неодноразово зазначалась Вищим адміністративним судом, зокрема в ухвалі від 03.10.2013 № К/9991/71523/12.

Суд також звертає увагу, що відповідно до приписів наказу Управління ВС виконкому Київської обласної Ради народних депутатів від 29 жовтня 1986 року № 440 «Про виплату одноразової винагороди особовому складу Прип'ятського МВВС, які брали участь по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильскій АЕС» начальнику ФПО УВС було наказано до 156 листопада цього року забезпечити нарахування і виплату одноразової винагороди особовому складу Прип'ятського МВВС, які брали участь у заходах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильскій АЕС.

У пункті 3 Постанови Ради Міністрів УРСР і УРРПС № 207-7 від 10.06.1986 року «Про умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників підприємств, організацій та установ, на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильскій АЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища», вирішено виділяти в розпорядження міністерства енергетики і електрифікації СРСР для заохочення працівників підприємств, установ і організацій (незалежно від їх підвідомчої підпорядкованості), які безпосередньо беруть участь в роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, кошти. Розмір премії не повинен перевищувати 400 крб. на місяць (понад встановлені максимальні розміри премії).

Постановою КМУ від 25 березня 2011 року № 112 затверджено Порядок обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. В пункті 6 Порядку зазначено, що в усіх випадках, премія, передбачена пунктом 3 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР, Укрпрофради від 10 червня 1986 № 207-7 (не більше як 400 крб. на місяць), що була визначена умовами оплати праці для осіб, які безпосередньо брали участь у роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи і запобіганню забрудненню навколишнього природного середовища, після проведеного розрахунку додається до суми обчисленого заробітку.

Отже, з наведеного вбачається, що премія в сумі 100 крб. має бути включена відповідачем у довідку для розрахунку пенсії ОСОБА_1

Суд також звертає увагу, що відповідно до статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Таким чином, доводи відповідача-1, відносно того, що премії (винагорода та виплата) носять разовий характер, а тому до розрахунку заробітної плати не включаються є безпідставними та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства.

Слід зазначити, що аналогічна позиція викладена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 10 грудня 2014 року по справі К/800/48786/14.

Отже, судом встановлено, що відповідачем - 2 при видачі довідки № 18 від 27.01.2016 не було враховано ряду обставин, що в подальшому значно вплинуло на розмір його пенсії та відповідно обмежило конституційні права позивача.

Таким чином, дії Відділу зони ЧАЕС ГУМВС України в Київській області щодо надання позивачу довідки про грошове забезпечення від 27.01.2016 № 18 (з неповними та недостовірними даними) є неправомірними.

При цьому, позовні вимоги в частині визнання неправомірними дії ГУ МВС України в Київській області задоволенню не підлягають, оскільки як було зазначено судом вище, довідка від 27.01.2016 № 18 була видана саме Відділом зони ЧАЕС ГУМВС України.

Крім того, суд критично розцінює посилання відповідача - 1 про відсутність первинних відомостей на виплату заробітної плати ОСОБА_1 у зв'язку з їх знищенням (довідка Відділу зону Чорнобильської АЕС ГУ МВС України в Київській області від 24.04.2016 № 160), оскільки відповідно до вимог частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з цим, ГУ МВС України в Київській області не було надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про знищення саме вказаних документів, зокрема, Акт знищення.

Крім того, відповідачем -1 не було доведено суду обставин, які б унеможливлювали внесення всіх відомостей про заробітну плату позивача відповідно до вимог законодавства на підставі наявних документів.

Відповідно до листа Мінпраці, Мінчорнобиля та Мінфіну України від 29 жовтня 1992 року № 09-3751/1032/3к/13-412/308 в разі, якщо робота в зоні відчуження оплачена невірно, без врахування урядових рішень, то повинен бути здійснений перерахунок заробітної плати згідно законодавства. При цьому, визначена таким чином заробітна плата не індексується, не виплачується, а тільки враховується при нарахуванні пенсії.

Згідно листа Мінсоцполітики від 09 червня 1995 року №224/8.13 підприємства і організації в разі неправильної оплати праці в зоні відчуження повинні зробити перерахунок заробітної плати особам, які в 1986-1987 роках брали участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

З оляду на зазначені норми законодавтсва, а також викладені у давному рішенні висновки суду, позивачу повинен бути проведений розрахунок грошового забезпечення колишнього старшого сержанта міліції - міліціонера Прип'ятського медичного витверезника Прип'ятського МВВС - ОСОБА_1 із урахуванням посадового окладу в подвійному розмірі, підвищення посадового окладу на 15% за роботу в районах з підвищеною радіоактивністю, премії 100 карбованців і грошової винагороди за отриману допустиму дозу радіації в розмірі 500 карбованців.

З 1 січня 2012 року набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою проведено перерахунок пенсії чорнобильцям, виходячи із розміру заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Відповідно до п.7 постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", пенсії призваних на військові збори військовозобов'язаних, які брали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986-1990 роках, призначаються виходячи із заробітної плати, яку вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки: у III зоні - 5, II - 4, І - 3). При цьому в усіх випадках заробітна плата для розрахунку пенсії не повинна бути нижчою від фактично одержаної суми у зазначений період.

Отже, наділивши позивача певними соціальними гарантіями, що випливають з його статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи, інваліда із захворюванням, пов'язаним з наслідками Чорнобильської катастрофи, держава взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень цих осіб.

Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист осіб, які постраждали і є інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно з ч. 1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210, визначений механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 7 Порядку до заяви про призначення пенсії за віком додається, у тому числі, посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, форма якої затверджена постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 9 березня 1988 № 122; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (при призначенні пенсії із використанням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Відповідно до статті 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" довідки про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період надаються підприємствами, установами та організаціями за основним місцем роботи працівників або їх правонаступниками.

При цьому, задовольняючи позовні вимоги в частині вимог про зобов'язання вчинити певні дії суд зазначає, що відповідно до пункту 1 Положення про Відділ зони Чорнобильської АЕС ГУ МВС України в Київській області (а.с. 101-106) відділ є територіальним органом Головного управління МВС України в Київській області та йому підпорядковується. Отже, відповідач-2 є структурним підрозділом ГУ МВС України в Київській області, діяльність якого контролюється, координується та підпорядковується саме ГУ МВС України в Київській області.

При цьому, як встановлено судом, з питання видачі довідки із належними показниками відповідач звертався саме до Головного управління МВС України в Київській (заява від 27.03.2015 № Ш-167, а.с. 14) і при цьому, зазначав, що за відсутності правонаступника ліквідованого Прип'ятського МВВС відповідальним є вищий орган в структурі якого він входив.

У свою чергу, листом від 16.02.2015 № 6-Ш відповідач-1, розглянувши звернення позивача, зазначив, що попередня довідка видана правильно, а тому підстав для видачі нової довідки немає.

Таким чином, з метою належного виконання прийнятого судом рішення, уникнення будь-яких перешкод в отриманні позивачем вказаної довідки (у зв'язку з реорганізацією, ліквідацією тошо відповідача-2) та відновлення його порушеного права, враховуючи, що саме відповідач-1 є органом, якому підпорядковується відповідач-2, вимоги позивача про зобов'язання саме ГУ МВС України в Київській області надати ОСОБА_1 довідку про перераховане грошове забезпечення відповідно зразку довідки, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 03.09.2012 року за № 536 є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас, відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, не надали в ході судового розгляду справи належних та достатніх доказів, які б спростували доводи позивача.

Враховуючи зазначене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до статті 97 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Як встановлено судом, позивач, відповідно до пункту 10 статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору, витрати позивача, пов'язані з залученням свідків та проведенням судових експертиз також відсутні, отже, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Разом з цим, відповідачі також не понесли судових витрат, тому вони на їх користь стягненню не підлягають.

Відповідно до частини 1 статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Приймаючи до уваги обставини справи суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача-1, який є суб'єктом владних повноважень, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, щоб суб'єкт владних повноважень мав реальну можливість виконати судове рішення у визначений законом і цим рішенням спосіб з урахуванням об'єктивних обставин.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 128, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати неправомірними дії Відділу зони ЧАЕС ГУ МВС України в Київській області щодо надання позивачу довідки про грошове забезпечення від 27.01.2016 № 18.

3. Зобов'язати Головне управління МВС України в Київській області провести розрахунок грошового забезпечення колишнього старшого сержанта міліції - міліціонера Прип'ятського медичного витверезника Прип'ятського МВВС - ОСОБА_1 з урахуванням посадового окладу у подвійному розмірі, надбавки у розмірі 15% за роботи з підвищеною радіоактивністю, премії у розмірі 100 крб., а також грошової винагороди за отриману допустиму дозу радіації в розмірі 500 крб.

4. Зобов'язати Головне Управління МВС України в Київській області надати ОСОБА_1 довідку про перераховане грошове забезпечення відповідно зразку довідки, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 03.09.2012 за № 536 з відображенням в ній даних про перераховане грошове забезпечення з урахуванням посадового окладу у подвійному розмірі, надбавки у розмірі 15% за роботи з підвищеною радіоактивністю, премії у розмірі 100 крб., а також грошової винагороди за отриману допустиму дозу радіації в розмірі 500 крб.

5. У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

6. Встановити для Головного управління МВС України в Київській області строк для надання суду звіту про виконання судового рішення - один місяць з дня набрання законної сили судовим рішенням.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.