Постанова № 58294154, 14.06.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 489/1949/16-п 14.06.2016 14.06.2016 14.06.2016

Номер провадження: 33/784/109/16

.

П О С Т А Н О В А

І М Е НЕ М У К Р А Ї Н И

14 червня 2016 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Куценко О.В.

за участю секретаря Чоботаренко Т.І.

особи, яку притягнуто до

адміністративної відповідальності ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 травня 2016 року, відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Миколаєва, працюючого на ПП ФОП ОСОБА_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1,

- якою, його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340грн. На підставі ст.40-1 КУпАП стягнуто в дохід держави судовий збір у розмірі 275,60грн.

встановив:

Згідно постанови суду та протоколу 13.04.2016 року о 20г.30хв. гр. в м. Миколаєві водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухаючись по пр. Героїв Сталінграду, від вул. Ульянових в напрямку пров. Парусного, при проїзді в районі буд.89 проявив неуважність до дорожньої обстановки, не вибрав безпечну швидкість руху та дистанцію, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ 2106 з державним номером НОМЕР_3, який зупинився попереду, під керуванням водія ОСОБА_3, внаслідок зіткнення автомобіль ВАЗ2106 д/н НОМЕР_3 змінивши напрямок руху, виїхав на смугу зустрічного руху, де відбулося зіткнення з автомобілем НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4, який рухався у зустрічному напрямку, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 травня 2016 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду зі скаргою в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Зазначає, що суд не повно з'ясував всі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до вивчення обставин справи.

Вказує, що водій ВАЗ 2106 ОСОБА_3, в порушення п. 10.1. ПДР України, намагався вчинити маневр повороту, в темну пору доби та в умовах недостатньої видимості в автомобілі не працювали лампи задніх габаритних ліхтарів, а тільки ледве помітно блимав сигнал повороту, автомобіль був дуже брудний, жодного шансу побачити його завчасно у нього не було , крім того водій автомобіля ВАЗ 2106 намагався перетнути суцільну лінію розмітки в супереч ПДР України, та зупинився в забороненому місці.

Апелянт зазначає, що в його автомобілі встановлений відео-реєстратор на якому чітко видно, що автомобіль ВАЗ 2106, у якого не працювали лампи задніх ліхтарів, стояв в забороненому місці та не був помітний для нього.

Звертає увагу, що висновок суду про його винуватість ґрунтується лише на викладених у протоколі матеріалах. Вказує, що суд поверхнево підійшов до вивчення наданих письмових пояснень та відео доказів, а тому вважає неаргументованим твердження суду про те, що, начебто, пояснення не спростовують відсутність вини.

Апелянт вказує, що з наданих суду письмових пояснень, та відео доказів залучених до матеріалів справи, видно, що немає жодного способу уникнути зіткнення за однією простою причиною, транспортний засіб просто не можливо побачити.

Вважає хибним висновок суду першої інстанції про відсутність факторів наведених в поясненнях, а також відсутність можливостей уникнути зіткнення, наявності вини іншого учасника ДТП ОСОБА_3. А отже, як наслідок, має місце невідповідність висновків суду обставинам справи, яка призвела до хибних висновків стосовно причини скоєння ДТП.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника на підтримку апеляційної скарги, потерпілих, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Проте, суд першої інстанції даних вимог закону не дотримався. Так, висновок судді про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, за яким він притягнутий до адміністративної відповідальності, не ґрунтується на досліджених судом доказах та суперечить фактичним обставинам справи.

Із матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_1 не визнав себе винним у порушенні Правил Дорожнього руху та вказав, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ВАЗ 2106 ОСОБА_3, який в порушення п. 10.1. ПДР України, в темну пору доби та в умовах недостатньої видимості керував несправним автомобілем в якого не працювали лампи задніх габаритних ліхтарів, а тільки ледве помітно блимав сигнал повороту, автомобіль був дуже брудний, тому жодного шансу побачити його завчасно він (ОСОБА_1.) не міг, крім того водій ВАЗ 2106 намагався перетнути суцільну лінію розмітки в супереч ПДР України, та зупинився в забороненому місці.

Дані обставини підтверджуються записом відео реєстратора, наданого співробітникам поліції ОСОБА_1 та долученого до матеріалів провадження, з якого вбачається, що автомобіль НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1 рухався в лівій крайній смузі проїзної частини дроги з невеликою швидкістю по пр. Героїв Сталінграду, від вул. Ульянових в напрямку пров. Парусного. При проїзді в районі буд.89 на проїзній частині дороги по смузі руху автомобіля Mersedes-bens стояв автомобіль ВАЗ 2106 з державним номером НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_3, у якого в порушення п. 19.4 ПДР у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості не були ввімкнені габаритні або стоянкові ліхтарі, а при вимушеній зупинці додатково - аварійна світлова сигналізація. В умовах недостатньої видимості не було увімкнено ближнє світло.

Таким чином автомобіль ВАЗ був поза межами видимості, тим самим створив аварійну ситуацію для водія ОСОБА_1 . Внаслідок чого і сталося зіткнення, після чого автомобіль ВАЗ2106 д/н НОМЕР_3 змінивши напрямок руху виїхав на смугу зустрічного руху, де відбулося зіткнення який рухався у зустрічному напрямку автомобілем НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Оскільки, водій автомобіля Mersedes-bens ОСОБА_1 керував автомобілем з дотриманням ПДР , а відповідно до вимог п.1.4 ПДР України кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила, ОСОБА_1 не міг припустити, що в недозволеному місці, в темну пору доби на шляху руху його автомобіля буде стояти автомобіль без увімкнених габаритних та стоянкових ліхтарів, а тому об'єктивно не мав можливості своєчасно виявити небезпеку для руху, так як рухався у темну пору доби на ближньому світлі фар, а водій ОСОБА_3, не вжив заходів для попередження про створену ним небезпеку на проїзній частині дороги.

Однак, суд дані обставини належним чином не дослідив, не вірно встановив фактичні обставини справи і прийшов до необґрунтованого висновку про порушення ОСОБА_1 п.п. 2.3 б, 12.1, 13.1 ПДР України. Приймаючи рішення про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, суд взагалі не мотивував свого рішення, не навів аналізу доказів, які б підтверджували висновки суду, а лише перелічив документи які знаходяться в матеріалах справи, не вказавши які обставини вказані документи підтверджують.

Крім того, викладаючи в постанові покази ОСОБА_1 суд допустив суперечності вказавши, що ОСОБА_1 факти викладені в протоколі про адміністративне правопорушення підтвердив, вину визнав, з протоколом не погодився, оскільки автомобіль стояв в крайній лівій смузі без габаритних вогнів. Тоді як із пояснень до протоколу про адміністративне правопорушення, з апеляційної скарги, та пояснень які ОСОБА_1 надавав апеляційному суду, вбачається, що ОСОБА_1 не визнав провину у вчиненні адміністративного правопорушення, заперечував порушення ним п.п. 2.3 б, 12.1, 13.1 ПДР України, вказував на те, що винуватцем ДТП є водій ОСОБА_3

Проте, суд не дослідив зазначені ОСОБА_1 обставини та не спростував його доводи.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що сукупність досліджених у справі доказів не підтверджує, що ОСОБА_1 порушив п.п. 2.3 б, 12.1, 13.1 ПДР України і в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі, відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, підлягає закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП,

постановив:

Апеляційну скаргу особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 травня 2016 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП - скасувати.

Постановити нову постанову, якою провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Миколаївської області Куценко О.В.