Рішення № 58291693, 13.06.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 646/14866/15-ц Головуючий суддя І інстанції Шуліка Ю. В.

Провадження № 22-ц/790/3481/16 Суддя доповідач Малінська С.М.

Категорія: Спори, що виникають із договорів купівлі-продажу

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2016 року судова колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Малінської С.М.,

суддів колегії : ОСОБА_1, ОСОБА_2,

за участю секретаря - Єрьоменко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3, представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22 березня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення суми,-

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду із вказаним позовом, після уточнення якого просила стягнути з відповідача ОСОБА_3 заборгованість за договором купівлі-продажу частини квартири № 20 по Мерефянському шосе 18-а у м. Харкові, від 28.01.2014 року, в сумі еквівалентній 4648,86 доларів США - 111036 грн. 63 коп., а також судові витрати, понесені при звернення до суду, у розмірі 1110 грн. 37 коп.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що згідно свідоцтва про право власності від 07.06.1999 року № 1542, договору про визначення часток у спільній сумісній власності № 1-3817 від 21.10.2008 року, договору дарування № 5384 від 21.11.2008 року, їй належала 1/2 частина квартири № 20 по Мерефянському шосе 18-а у м. Харкові. Оскільки фактично у вказаній квартирі фактично проживав її брат відповідач у справі, 28.01.2014 року між нею та відповідачем ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу № 132, згідно якого вона продала відповідачеві приналежну їй частину вказаної квартири. За умовами даного договору, продаж квартири здійснено за узгодженою сторонами ціною 63944 грн., що на день підписання договору за офіційним курсом НБУ становило 8000 доларів США. В день підписання угоди позивачка отримала від відповідача 4000 грн., що відповідало 500 доларам США. Решту коштів в сумі 59944 грн. відповідач зобовязався сплатити частками: до 10.08.2014 року 23979 грн., до 10.02.2015 року 23979 грн., до 10.06.2015 року 11989 грн.50 коп. За домовленістю сторін розрахунок за продану частину квартири повинен бути здійснений в сумі не менше ніж еквівалент 8000 доларів США, за офіційним курсом НБУ на момент повного розрахунку. Прийняті на себе зобовязання відповідач виконав з порушенням, виконавши лише 59947 грн.50 коп. 08.06.2015 року. Таким чином, відповідач повинен був сплатити на користь позивача вказану суму не пізніше 10.06.2015 року, що складало еквівалент 7500 доларів США. Позивач просить стягнути з відповідача, але на час сплати відповідачем вказаної суми, це становило еквівалент 2851, 14 доларів США (за курсом НБУ 2102,58 за 100 доларів США). Всього відповідач сплатив позивачу еквівалент 3351, 14 доларів США, а не 8000 доларам США, як це передбачено договором. Тому, на думку позивача, за відповідачем рахується заборгованість в сумі 111036 грн. 63 коп., яка є еквівалентом 4648,86 доларів США за курсом НБУ станом на 30.11.2015 року (день складання позовної заяви).

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22 березня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 98 310 грн. 76 коп.; стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 та судовий збір в сумі 983 грн. 76 коп.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, вважає рішення суду необґрунтованим, звернення ОСОБА_4 до суду із позовом щодо спонукання ОСОБА_3 до виконання зобовязань за договором купівлі-продажу є безпідставним, оскільки вказана угода є припиненою у звязку із її повним виконанням сторонами, судом першої інстанції всупереч нормам матеріального права прийнято рішення про стягнення з відповідача грошових котів за неіснуючою угодою, відповідачем ОСОБА_3 виконані всі зобовязання перед позивачем ОСОБА_4

Також апелянт посилається на те, що факт повного виконання зобовязання відповідачем ОСОБА_3 прийнятих на себе зобовязань за договором купівлі-продажу підтверджено рішенням суду, яке набуло чинності.

Апелянт вважає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, висновки суду суперечать дійсним обставинам справи, часткове задоволення позову є наслідком порушення норм процесуального та невірного застосування норм матеріального права, просить рішення Червонозаводського районного суду від 22 березня 2016 року скасувати, постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 у повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 також звернувся з апеляційною скаргою на рішення суду, в якій вважає, що ухваленим рішенням суд фактично вийшов за межі позовних вимог, посилаючись на ст. ст. 524, 533 ЦК України, п. 14 постанови Пленуму ВСУ від 18.12.2009 року № 14, просить скасувати рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22 березня 2016 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги позивача задовольнити у повному обсязі згідно вимог уточненої позовної заяви.

Відповідач ОСОБА_3 подав заперечення на апеляційну скаргу представника ОСОБА_4, вважає апеляційну скаргу незаконною та необґрунтованою, зазначив, що ціна квартири, яка є предметом договору встановлена у національній валюті України гривні, які ОСОБА_3 сплатив повністю, що підтверджується нотаріально посвідченою заявою позивачки, яка міститься у матеріалах справи, тому вимоги про стягнення з нього коштів в іноземній валюті є надуманими.

В свою чергу, вважаючи, що він порушив умови договору щодо строків внесення платежів, позивачка зверталась до Червонозаводського районного суду м. Харкова із позовами про стягнення з нього чергових платежів, індексу інфляції та 3% річних за час прострочення.

В запереченням ОСОБА_3 вказує на те, що постановленими судовими рішеннями про стягнення з нього індексу інфляції за договором купівлі-продажу (а також й самою позивачкою, яка вимагала стягнення індексу інфляції) фактично було підтверджено те, що грошове зобовязання в договорі купівлі-продажу, укладеному між ним та ОСОБА_4 встановлено у національній валюті - гривні, в звязку з чим, вимоги про стягнення грошей у доларах США є вигадкою, та корисливим бажанням отримати з нього кошти за вже виконаним договором.

Виходячи з фактичних обставин справи та вищенаведених вимог діючого законодавства, що регулюють порядок та випадки здійснення валютних операцій фізичними особами на території України, є очевидним той факт, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відсутні будь-які правовідносини, що виникли при здійсненні валютних операцій, а тому вимога представника позивача про постановлення апеляційною інстанцією рішення щодо стягнення з нього грошей в іноземній валюті є неправомірним за своєю суттю, до того ж, сама по собі вимога про стягнення з нього коштів за договором купівлі-продажу від 28.01.2014 року є безпідставною.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, згідно свідоцтва про право власності від 07.06.1999 року № 1542, договору про визначення часток у спільній сумісній власності № 1-3817 від 21.10.2008 року, договору дарування № 5384 від 21.11.2008 року, ОСОБА_4 належала 1/2 частина квартири № 20 по Мерефянському шосе 18-а у м. Харкові.

28.01.2014 року між ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу № 132, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6 ( а.с. 7-9).

Згідно даного договору купівлі-продажу ОСОБА_4 продала ОСОБА_3 приналежну їй частину вказаної квартири. За умовами даного договору купівлі-продажу (п. 2.1), продаж квартири здійснено за узгодженою сторонами ціною 63944 грн., що на день підписання договору за офіційним курсом НБУ становило 8000 доларів США. Продавець отримала від покупця 4000 грн. на момент підписання та посвідчення договору. Решту коштів в сумі 59944 грн. покупець сплачує продавцю наступним чином: до 10.08.2014 року 23979 грн., до 10.02.2015 року 23979 грн., до 10.06.2015 року 11989 грн.50 коп. За домовленістю сторін розрахунок за продану частину квартири повинен бути здійснений в сумі не менше ніж еквівалент 8000 доларів США, за офіційним курсом НБУ на момент повного розрахунку.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 суд керувався ст. ст. 526, 530, 610 ЦК України.

Судом було встановлено, що 08.06.2015 року ОСОБА_3 сплатив ОСОБА_4 на виконання п. 2.1 договору купівлі-продажу 1/2 частини квартири № 20 по Мерефянському шосе 18-а у м. Харкові, а також на виконання рішень суду від 27.10.2014 року, від 15.01.2015 року, від 04.03.2015 року 63573 грн. 23 коп., що підтверджується копією заяви про отримання вказаної грошової суми, посвідченою приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_7 ( а.с. 33).

Позивач у позовній заяві та поясненнях зазначив, що на виконання п. 2.1 Договору 08.06.2015 року ОСОБА_3 сплатив 59 944 грн., що в судовому засіданні не заперечували відповідач та його представник.

Станом на 08.06.2015 року офіційний курс НБУ долару США становив 21,2 грн. за 1 долар США. Таким чином, 59944 грн. станом на 08.06.2015 року становило еквівалент 2827,70 доларів США.

Отримані продавцем від покупця 4 000 грн. в день укладання договору купівлі продажу, за курсом НБУ (1 долар США = 8 грн.) дорівнювались 500 доларам США.

Таким чином, продавець отримала від покупця станом на 08.06.2015 року суму у гривні еквівалентну 3362,70 доларів США.

Оскільки, як вже було наведено вище, за домовленістю сторін розрахунок за продану частину квартири повинен бути здійснений в сумі не менше ніж еквівалент 8000 доларів США, за офіційним курсом НБУ на момент повного розрахунку, залишок несплаченої позивачці вартості проданої частини квартири становить 4637, 30 доларів США.

Таким чином, за курсом долару США станом на 08.06.2015 року, відповідач ще повинен сплатити позивачці 98 310,76 грн. ( 4637,30 доларів США х 21,2 = 98 310,76 грн.)

Виходячи з наведеного, суд частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_4 та стягнув на її користь з ОСОБА_3 98 310,76 грн.

Однак повністю погодитися із обгрунтованістю таких висновків суду першої колегія суддів не може, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1). чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2). чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3). які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4). яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно положень ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Ч. 1 ст. 1046, ч. 2 ст. 1047 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Ч.1 ст. 1050 ЦК України встановлено, що позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у тій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Ст. 524 ЦК України передбачено, що зобовязання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні, ч. 1 ст. 533 ЦК України встановлено, що грошове зобовязання має бути виконане у гривнях.

Разом із тим, у ч. 2 ст. 524 ЦК України передбачено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобовязання і в іноземній валюті. Цьому правилу відповідає положення ч. 2 ст. 533 ЦК України, у якому передбачено, що якщо у зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Звертаючись до суду з позовом, позивач просила стягнути суму боргу, що підлягає сплаті у гривнях, визначену за офіційним курсом грошового еквіваленту в іноземній валюті, обумовленого сторонами зобовязання, на день подачі позову, а не на день проведення платежу по поверненні відповідачем позичених нею коштів, що не суперечить нормам ст. 11 ЦПК України та ч. 2 ст. 533 ЦК України.

Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 309 ЦПК України підставами для зміни рішення суду першої інстанції є порушення судом норм матеріального та процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скаргаОСОБА_3 підлягає задоволенню частково, апеляційна скарга представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - задоволенню частково, а рішення суду необхідно змінити, стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 суму боргу на час звернення до суду із позовом станом на 03.12.2015 року, як просив позивач, а не на 08.06.2015 року, таким чином, стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 - 4 648,86 доларів США, яка відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 03.12.2015 року, тобто на день подання позовної заяви, (4 648, 86 доларів США * 23, 6477 грн.) становить 109 934, 84 гривень.

Відповідно до ч.ч. 1,3,5 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що рішення суду змінено, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 стягнуто 109 934, 84 гривен, тому з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 необхідно стягнути судовий збір у сумі 1099, 35 гривень.

Керуючись ст.ст. 88, 303, 304, п. 4 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22 березня 2016 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 109 934, 84 гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір в сумі 1 099, 35 гривень.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий -

Судді :