Рішення № 58290577, 07.06.2016, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/5896/15-ц

н/п 2/640/74/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2016 року Київський районний суд м. Харкова у складі: головуючого судді - Сенаторова В.М.,

при секретарі - Явнюк К.Р., представника - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання наступного набувача іпотекодавцем та звернення стягнення на предмет іпотеки та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», ОСОБА_5 про визнання договору іпотеки недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ПАТ «Уксоцбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання наступного набувача іпотекодавцем та звернення стягнення на предмет іпотеки. В обґрунтування позову останній зазначив, що 13.09.2007 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір №839/3/27/38/7-434, згідно якого кредитор надав позичальнику у тимчасове користування на умовах строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в валюті в гривні в сумі 595900,00 (п'ятсот дев'яносто п'ять тисяч дев'ятсот) гривень з кінцевим терміном повернення заборгованості 10.09.2022 року, зі сплатою 14,5 (чотирнадцять цілих п'ять десятих ) процентів річних. Додатковою угодою № 1 до Договору кредиту від 14.10.2008 року відсоткову ставку з 31.07.2008 року встановлено у розмірі 20,0 (двадцять) відсотків річних. У забезпечення виконання зобов'язань позичальником за договором кредиту 13.09.2007 року між Позивачем та ОСОБА_5 укладено та нотаріально посвідчено іпотечний договір № 839/4/27/38/7-665, реєстровий №5763. Відповідно до умов п. 1.1 іпотечного договору, третя особа (іпотекодавець) передав в іпотеку позивачу (іпотекодержателю) наступне нерухоме майно, а саме:

- майнові права на незакінчену будівництвом квартиру, 7, загальною площею 76,67 розташовану на 1 поверсі, перший під'їзд, та будується за адресою: АДРЕСА_1 та належали ОСОБА_5 на підставі Договору №7 про пайову участь у будівництві від 22 грудня 2005 року, що укладений між ОСОБА_5 та Корпорацією «Харківбуд», а також документа, що підтверджує фінансування ОСОБА_5 будівництва за рахунок власних коштів (квитанція прибуткового касового ордера № 316 від 12.09.2007 року)

12.03.2015 року ПАТ «Укрсоцбанк» стало відомо, що предмет іпотеки було продано ліквідатором в процедурі банкрутства повного товариства «ОСОБА_5 і Ко» учасником якого є ОСОБА_5, для задоволення вимог його кредиторів. 01.09.2014 року ОСОБА_6 було здійснено продаж майна ОСОБА_2 у зв'язку з чим видано свідоцтво на право власності за реєстровим № 1120 на квартиру № 7, яка складається з двох кімнат, загальною площею 76,0 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1. Представник позивача зазначає, що власником майна станом на теперішній час є ОСОБА_2, який набув як права власності на майно, так і обов'язки, що пов'язані із обтяженням його іпотекою - забезпеченням виконання зобов'язань за кредитним договором, що укладений між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_5 Оскільки договір станом на теперішній час є діючим, жодних грошових коштів ПАТ «Укрсоцбанк» не отримано, у тому числі і у процедурі банкрутства, хоча майно і було реалізовано. Тож, зобов'язання не є припиненим. Вартість предмету іпотеки з ПАТ «Укрсоцбанк», умови продажу з іпотекодержателем - банком не погоджувалась. Тож, наступний набувач майна стає іпотекодавцем та несе всі його права і обов'язки. Зважаючи на реалізацію, що була проведена ліквідатором ПТ «ОСОБА_5 і Ко» ОСОБА_6 01.09.2014 року набувачем майна став ОСОБА_2, тобто до нього і перейшли всі права на нерухоме майно та, відповідно, обов'язки іпотекодавця. Станом на 19.03.2015 року заборгованість ОСОБА_5 за кредитним договором № 839/3/27/38/7-434 від 13.09.2007 року становить 1002066 (один мільйон дві тисячі шістдесят шість ) грн. 70 коп. Представник позивача посилається на те, що ПТ «ОСОБА_5 і Ко» у особі ліквідатора ОСОБА_6 здійснив відчуження предмету застави ОСОБА_2 з порушенням норм чинного законодавства, без погодження з ПАТ «Укрсоцбанк». Також зазначає, що зважаючи на ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про іпотеку» на відповідача розповсюджуються всі права та обов'язки іпотекодавця, а тому просив суд визнати ОСОБА_2 іпотекодавцем по договору іпотеки №839/4/27/38/7-665 від 13.09.2007 року; звернути стягнення на нерухоме майно, а саме - квартиру № 7, яка складається з двох кімнат, загальною площею 76,0 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1; задовольнити за рахунок іпотеки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» станом на 19.03.2015 року за кредитним договором №839/3/27/38/7-434 від 13.09.2007 року у розмірі 1002066,70 (один мільйон дві тисячі шістдесят шість ) гривень 70 копійок; визначити спосіб реалізації предмета іпотеки, а саме - застосувати процедуру продажу предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, при цьому зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки майна у виконавчому провадженні.

24.06.2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_5 про визнання іпотечного договору №839/4/27/38/7-665 недійсним, в якому посилається на те, що згідно іпотечного договору №839/4/27/38/7-665 від 30.09.2007 року предметом іпотеки є майнові права на незакінчену будівництвом квартиру №7, загальною площею 76,67 м. кв., розташовану на 1 поверсі, перший під'їзд, та будується за адресою: АДРЕСА_1, однак поняття "іпотека майнових прав" і регулювання відносин при передачі в іпотеку майнових прав у цьому ЗУ «Про іпотеку», що діяв на момент укладення договору, були відсутні. Закон України від 19 червня 2003 року N 979-ІУ "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" (у редакції, яка була чинною на час укладення спірного договору) встановлює відносини у системі іпотечного кредитування, а також перетворення платежів за іпотечними активами у виплати за іпотечними сертифікатами із застосуванням механізмів управління майном. Отже, предметом правового регулювання Закону України від 19 червня 2003 року N 979-ГУ "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" є відносини, що виникають з приводу іпотечного боргу, який виникає після невиконання договору, забезпеченого іпотекою, а не для забезпечення кредитного договору, що був укладений 30 вересня 2007 року між ПАТ "УКРСОЦБАНК" та ОСОБА_5 Майнові права на об'єкт незавершеного будівництва віднесені до предмета іпотеки згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року N 800-УІ "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", яким були внесені зміни до Закону України "Про іпотеку". З огляду на наведене 30 вересня 2007 року під час укладення іпотечного договору №839/4/27/38/7-665 були порушені положення статті 5 Закону України від 5 червня 2003 року N 898-ІУ "Про іпотеку" (у редакції, яка була чинною на час укладення спірного договору), враховуючи викладене ОСОБА_2 просив суд визнати договір іпотеки недійсним.

Представник ПАТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_7 у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, причини неявки не повідомила, направила до суду заяву, в якій позовні вимоги за первісним позовом повністю підтримала, прохала задовольнити, проти задоволення зустрічного позову заперечувала.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення первісного позову заперечив, натомість всій позов підтримав.

ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки не повідомили.

Суд, вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

13.09.2007 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір №839/3/27/38/7-434, згідно якого кредитор надав позичальнику у тимчасове користування на умовах строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в валюті в гривні в сумі 595900,00 (п'ятсот дев'яносто п'ять тисяч дев'ятсот) гривень з кінцевим терміном повернення заборгованості 10.09.2022 року, зі сплатою 14,5 (чотирнадцять цілих п'ять десятих ) процентів річних.

Додатковою угодою № 1 до Договору кредиту від 14.10.2008 року відсоткову ставку з 31.07.2008 року встановлено у розмірі 20,0 (двадцять) відсотків річних.

У забезпечення виконання зобов'язань позичальником за договором кредиту 13.09.2007 року між позивачем та ОСОБА_5 укладено та нотаріально посвідчено іпотечний договір № 839/4/27/38/7-665, реєстровий №5763. Відповідно до умов п. 1.1 іпотечного договору, (іпотекодавець) передав в іпотеку позивачу (іпотекодержателю) наступне нерухоме майно, а саме:

- майнові права на незакінчену будівництвом квартиру, 7, загальною площею 76,67 розташовану на 1 поверсі, перший під'їзд, та будується за адресою: АДРЕСА_1 та належали ОСОБА_5 на підставі Договору №7 про пайову участь у будівництві від 22 грудня 2005 року, що укладений між ОСОБА_5 та Корпорацією «Харківбуд», а також документа, що підтверджує фінансування ОСОБА_5 будівництва за рахунок власних коштів (квитанція прибуткового касового ордера № 316 від 12.09.2007 року).

Постановою господарського суду Харківської області від 21 липня 2014 року Повне товариство «ОСОБА_5 і Ко» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором по справі призначено ОСОБА_6, яку зобов'язано виконати всі дії по ліквідації банкрута, докази надати суду.

Ухвалою господарського суду від 24.089.2014 року до ліквідаційної маси банкрута включено квартиру, загальною площею 76,0 кв.м, житловою - 30,8 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_2, та скасувано наступні обтяження майна: заборона на нерухоме майно, дата реєстрацій 13.09.2007 року, реєстраційний номер обтяження 5655368; іпотека, дата реєстрації 13.09.2007 року, реєстраційний номер іпотеки 5655597, іпотекодержатель АКБ "Укрсоцбанк", договір іпотеки р. №5763 від 13.09.2007 року.

Умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів установлює Закон № 2343-XII.

Відчуження майна, переданого в іпотеку, під час проведення ліквідаційної процедури здійснюється в порядку, визначеному цим Законом.

Згідно з вимогами ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

За таких обставин особа, до якої перейшло право власності на майно, що було предметом іпотеки, але реалізоване в межах ліквідаційної процедури з припиненням обтяження, не набуває статусу іпотекодавця і на таке майно не може бути звернено стягнення з підстав, передбачених статтями 38, 39 Закону № 898-IV.

За змістом статті 1 Закону № 898-IVіпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Отже, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов'язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов'язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов'язань або зменшити їх.

Забезпечувальне зобов'язання (взаємні права й обов'язки) виникає між іпотекодержателем (кредитором за основним зобов'язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов'язанням).

Виконання забезпечувального зобов'язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов'язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого преважного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, що належать юридичній особі - банкруту, які передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Згідно ч. 4 цієї ж статті майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує.

Продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.

Банк мав право оспорювати діяльність ліквідатора чи то правомірність віднесення спірної квартири до ліквідаційної маси і це питання підлягало вирішенню в порядку, визначеному Законом № 2343-XII, однак не скористався ним.

Установивши, що ОСОБА_2 набув право власності на об'єкт нерухомого майна, не обтяженого іпотекою, тому не набув статусу іпотекодавця, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання наступного набувача іпотекодавцем та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Стосовно зустрічного позову, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

13.09.2007 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_5 укладено та нотаріально посвідчено іпотечний договір № 839/4/27/38/7-665, реєстровий №5763 у забезпечення виконання зобов'язань позичальником за договором кредиту. Відповідно до умов п. 1.1 іпотечного договору, (іпотекодавець) передав в іпотеку позивачу (іпотекодержателю) наступне нерухоме майно, а саме - майнові права на незакінчену будівництвом квартиру, 7, загальною площею 76,67 розташовану на 1 поверсі, перший під'їзд, та будується за адресою: АДРЕСА_1 та належали ОСОБА_5 на підставі Договору №7 про пайову участь у будівництві від 22 грудня 2005 року, що укладений між ОСОБА_5 та Корпорацією «Харківбуд», а також документа, що підтверджує фінансування ОСОБА_5 будівництва за рахунок власних коштів (квитанція прибуткового касового ордера № 316 від 12.09.2007 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною /сторонами/ вимог, які встановлені ч.1-3, 5 та 6 ст. 203 даного Кодексу.

Ч. 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до положень ст. 5 Закону України "Про іпотеку", у редакції, що діяла на момент укладення іпотечного договору № 839/4/27/38/7-665 від 13.09.2007 року, предметом іпотеки можуть бути один або декілька об"єктів нерухомого майна; предметом іпотеки також може бути об"єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому; частина об"єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об"єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом; предметом іпотеки можу бути право оренди чи користування нерухомим майном, яке надає орендарю чи користувачу право будувати, володіти чи відчуджувати об"єкт нерухомого майна. Таке право оренди чи користування нерухомим майном для цілей цього Закону вважається нерухомим майном.

В той же час, відповідно до вимог ст. 16 Закону України "Про іпотеку", передача в іпотеку об"єктів незавершеного будівництва здійснюється шляхом передачі в іпотеку прав на земельну ділянку, на якій розташований об"єкт незавершеного будівництва.

Згідно ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" від 12.07.2001 року , майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов"язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності /права володіння, розпорядження, користування/ а також інші специфічні права /права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо/ та права вимоги.

Також п. 3 ч. 1 ст. 18 вказаного Закону України "Про іпотеку" у чинній редакції передбачав, що іпотечний договір повинен містити таку істотну умову, як опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані. При іпотеці земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення. При цьому ч. 2 ст. 18 Закону окремо передбачала, що у разі відсутності в іпотечному договорі однієї із вказаних вище істотних умов, він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.

Оскільки в оспорюваному іпотечному договорі іде мова про майнові права, то з урахуванням того, що законодавець розрізняє різні за своїм змістом майнові права - право власності, право володіння, право користування, тощо /ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень"/, договір повинен містити опис майнового права, тобто конкретний його вид.

Однак із оспорюваного іпотечного договору вбачається, що в іпотеку передані майнові права на нерухоме майно, без визначення їх виду /право власності, користування, інші речові права/.

Тобто у іпотечному договорі № 839/4/27/38/7-665 від 13.09.2007 року відсутній опис переданого майнового права, тоді як таким описом не може вважатись опис майна, яке має бути збудоване іпотекодавцем, оскільки він є описом майбутнього об"єкту, а не характеристикою майнового права, як того вимагає закон.

Виходячи із викладеного, вбачається що іпотечний договір № 839/4/27/38/7-665 від 13.09.2007 року суперечить положенням ч. 2 ст. 5 Закону України "Про іпотеку"/ в редакції, чинній на час укладання оспорюваного договору/ та ч. 1 ст. 18 Закону України "Про іпотеку", що відповідно до діючого законодавства є підставою для визнання його недійсним.

Крім того, у статті 5 Закону України від 5 червня 2003 року № 898-ІV «Про іпотеку» (у редакції з 12.05.2006 р. по 14.01.2009 р.) указаний вичерпний перелік об'єктів, які могли бути предметом іпотеки за іпотечним договором.

Предметом іпотеки могли бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Предметом іпотеки також міг бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому.

Частина об'єкта нерухомого майна могла бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості чи приєднання її до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

Водночас поняття «іпотека майнових прав» і регулювання відносин при передачі в іпотеку майнових прав у цьому Законі були відсутні.

Закон України від 19 червня 2003 року № 979-ІV «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» (редакція з 14.01.2006 р. по 23.07.2010 р.) встановлює відносини у системі іпотечного кредитування, а також перетворення платежів за іпотечними активами у виплати за іпотечними сертифікатами із застосуванням механізмів управління майном.

Отже, предметом правового регулювання зазначеного Закону є відносини, що виникають з приводу іпотечного боргу, який виникає після невиконання договору, забезпеченого іпотекою, а не для забезпечення кредитного договору, що був укладений 13.09.2007 року між банком та фізичною особою.

Майнові права на об'єкт незавершеного будівництва віднесені до предмета іпотеки згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», яким були внесені зміни до Закону України «Про іпотеку».

З огляду на наведене суд дійшов висновку про те, що при укладенні договору іпотеки були порушені положення статті 5 Закону України «Про іпотеку» (у редакції станом на 1.10.2007 р.), оскільки майнові права на окремі приміщення в житловому будинку не могли бути предметом іпотеки, таким чином, вимоги ОСОБА_2 знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, у зв'язку із чим суд задовольняє цей позов.

Аналогічна правова позиція, висловлена ВСУ при розгляді справи № 6-8цс13.

Питання щодо судових витрат суд вирішує у порядку ст. 88 ЦПК України.

Керуючись положеннями ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ЗУ «Про іпотеку» (у редакції з 12.05.2006 р. по 14.01.2009 р.), Закон України № 979-ІV «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» (редакція з 14.01.2006 р. по 23.07.2010 р.), ст.ст. 38,42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 10,11,60, 88,130,174, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання наступного набувача іпотекодавцем та звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», ОСОБА_5 про визнання договору іпотеки недійсним - задовольнити.

Визнати недійсним іпотечний договір №839/4/27/38/7-665, укладений 30.09.2007 року між Акціонерно-комерційним банком «Укрсоцбанк» (правонаступник ПАТ «Укрсоцбанк») та ОСОБА_8.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 суму сплаченого судового збору у розмірі 243,60 грн. у рівних частинах по 121,80 грн. з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в Апеляційний суд Харківської області через Київський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 09.06.2016 року.

Суддя -