Ухвала суду № 58286332, 18.07.2014, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2013 року Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Решетніка М.О.

при секретарі - Медведєвої А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 "Про визнання права спільної сумісної власності подружжя на нерухоме майно, поділ майна подружжя", зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 "Про поділ майна подружжя", позовом третьої особи ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 "Про визнання права власності", суд -

В С Т А Н О В И В:

13 лютого 2012р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності подружжя на нерухоме майно, поділ сумісного майна подружжя, мотивуючи свої вимоги тим, що вони з відповідачкою по справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 18.10.1986р. і під час подружнього життя ними було набуто наступне нерухоме майно:

- на підставі договору купівлі-продажу від 30.07.1996р., посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО ОСОБА_4, реєстраційний №2573, ОСОБА_2 набула право власності на 29/100 частин будинку №47 по вул.Володарського у м.Дніпропетровську, що складається із квартири №1, що знаходиться у жилому будинку за літ.А-1, сараїв Б, В, Г, навісу Е, уборна Ж, споруд №1-5;

- на підставі договору дарування від 20.07.2007р., посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО ОСОБА_5, реєстраційний №3595, ОСОБА_2 набула право власності на 25/100 частин домоволодіння №47 по вул.Володарського у м.Дніпропетровську, що складається із квартири №2, що знаходиться у жилому будинку за літ.А-1, погріб а2-1, ганок а2, сарай В, зливна яма №9, у загальному користуванні: споруди №1,2,I,III.

В обгрунтування позову ОСОБА_1 посилався на те, що він власноруч перебудував та капітально відремонтував квартиру №1 та квартиру №2 у домоволодінні №47 по вул.Володарського у м.Дніпропетровську, внаслідок чого ринкова вартість вбудованої частини квартири №1 склала 193744грн., із яких вартість невідємних поліпшень квартири №1 склала 119050грн., а ринкова вартість вбудованої частини квартири №2 склала 205056грн., із яких вартість невідємних поліпшень квартири №2 склала 158402грн.

Враховуючи наведене вважав, що у період шлюбу спірне майно було значно поліпшено та істотно збільшило свою вартість завдяки його трудової діяльності, і що вказане майно стало новим об'єктом права власності, а тому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд визнати вказане майно спільною сумісною власністю подружжя, припинити право спільної сумісної власності та поділити його визнавши за ним право особистої приватної власності на 25/100 частин домоволодіння №47 по вул.Володарського у м.Дніпропетровську, що складається із квартири №2, та знаходиться у жилому будинку за літ.А-1, а за відповідачем ОСОБА_2 залишити у власності 29/100 частин будинку №47 по вул.Володарського у м.Дніпропетровську, що складається із квартири №1 та знаходиться у жилому будинку за літ.А-1.

Також просив суд визнати за ним право власності на майно і обладнання, розташоване в квартирі АДРЕСА_1, із 16 найменувань, на загальну суму 15055грн., а саме:

-кухня, вартістю 6500грн.;

-духовка Lsberton Lib-0-6060LCB, вартістю 1140грн.;

-витяжка Fabiano, вартістю 230грн.;

-врізана кухонна плита Gorenie, вартістю 1630грн.;

-кухонна мийка, вартістю 200грн.;

-холодильник Nord-225, компресор LGMB7LAFM, вартістю 600грн.;

-барні крісла на домкраті, вартістю 800грн.;

-шафа 2,70х2,0, вартістю 1630грн.;

-телевізор LGCF-20DZIKE, вартістю 300грн.;

-телевізор LGCF-25C36X, вартістю 400грн.;

-праска KARCHER, вартістю 70грн.;

-опалювальний котел Ferroli Domiproject c.24, вартістю 800грн.;

-стабілізатор на опалювальний котел Ruself sdw-500, вартістю 165грн.;

-дзеркало 0,80х0,70, вартістю 30грн.;

-пральна машина Indesit 105 xex на 3кг., вартістю 280грн.;

-пральна машина Indesit wg420pu на 3кг., вартістю 280грн.;

а за відповідачем ОСОБА_2 визнати право особистої приватної власності на майно (25 найменувань), що складає обладнання квартири №1, на загальну суму 11695грн., а саме:

-кухня, вартістю 1400грн.;

-духовка Ariston, вартістю 350грн.;

-врізаний верх плити Ariston, вартістю 170грн.;

-кухонна мийка Frankle, вартістю 35грн.;

-газова колонка ВПГ-19, вартістю 70грн.;

-пральна машина Indesit wisl105xex на 5кг., вартістю 420грн.;

-холодильник Wirphool arc4020, вартістю 560грн.;

-телевізор Sony G14M2, вартістю 450грн.;

-стіл 0,60х0,80 та 4 табуретки 0,45х0,45, вартістю 140грн.;

-DVD Rainford 3110pivx, вартістю 100грн.;

-комод 1,20х1,0, вартістю 420грн.;

-дзеркало італійське 0,80х0,60, вартістю 70грн.;

-диван 2,20х1,40, вартістю 1500грн.;

-стіл для кави, вартістю 260грн.;

-кондиціонер Samsung потужністю 12 зима літо, вартістю 700грн.;

-музичний центр Sony mood HCD-RG110, вартістю 210грн.;

-телевізор Samsung, вартістю 400грн.;

-компютерний стіл з вбудованою швацькою машинкою 1,5х1,2, вартістю 280грн.;

-полки 1,0х1,0, вартістю 70грн.;

-шафа-купе 2,5х2,70, вартістю 700грн.;

-крісло шкіряне виробництва Туреччина, вартістю 280грн.;

-принтер Canon F158200, вартістю 390грн.;

-тумбочка із дзеркалом 0,70х0,50, вартістю 70грн.;

-монітор компютерний Samsung LW17N13WS, вартістю 550грн.;

-системний блок компютерний Intel PE2160-2048-250-1-44-DVD+RW-2007, вартістю 600грн.;

Крім зазначеного просив також припинити право спільної сумісної власності подружжя на автомобіль марки "DAEWOO", моделі "NEXIA", держ.№ АЕ 97-51 АН, ідентифікаційний номер (VIN)-XWB3D31UD5A036574, 2005 року випуску, і визнати на нього право власності за відповідачем ОСОБА_2, стягнути з останньої на його користь 1164грн. компенсації вартості його частки у праві власності на спільне майно подружжя та судовий збір в розмірі 3219грн.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, в якій зазначила, що знаходилася з ним в зареєстрованому шлюбі з 18.10.1986р. по 04.04.2012р. В 2005 році за сумісні кошти подружжям було придбано автомобіль "DAEWOO", моделі "NEXIA", держ.№ АЕ 97-51 АН вартістю 37000грн., просила стягнути на її користь ? частину вказаної суми, а саме 18500грн.

Залученим в якості третьої особи по справі ОСОБА_3 було подано зустрічну позовну заяву до ОСОБА_2 та ОСОБА_7 про визнання за ним права власності на 10/100 частин квартири АДРЕСА_2 посилаючись на те, що він є сином відповідачів і був разом з ними співвласником приватизованої квартири АДРЕСА_3, яка була продана за договором купівлі-продажу, посвідченому Краснолуцькою державною нотаріальною конторою 28.08.1996р., реєстровий №2-4672, а виручені від продажу кошти було витрачено на облаштування та ремонт квартири №1 та надвірних споруд за адресою: будинок №47 по вул.Володарського у м.Дніпропетровську.

Заявою від 25.02.2013р. ОСОБА_3 свої позовні вимоги підтримав, просив його позов задовольнити, розглянути справу без його участі.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які приймали участь у справі та свідків, дослідивши матеріали справи вважає, що позов ОСОБА_3 задоволенню не підлягає, позов ОСОБА_2 необхідно задовольнити, а позов ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу свої вимог і заперечень.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що між сторонами 18.10.1986р. відділом РАГС м.Красний Луч Луганської області було зареєстровано шлюб, що крім пояснень сторін, підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу (а.с.13).

У 1994р. подружжя ОСОБА_7, син ОСОБА_3 та дочка ОСОБА_8 на підставі розпорядження Краснолуцького органу приватизації житла Виробничого обєднання "Донбасантрацит", спільно приватизували квартиру АДРЕСА_4, що підтверджується довідкою КП "БТІ Краснолуцької міської ради" №40637 від 21.11.2011р.

30.07.1996р., в період перебування сторін у шлюбі, відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО ОСОБА_4, реєстраційний №2573, за яким вона набула право власності на 29/100 частин будинку №47 по вул.Володарського у м.Дніпропетровську, що складається із квартири №1 та знаходиться у жилому будинку за літ.А-1, сараїв Б, В, Г, навісу Е, уборна Ж, споруд №1-5; (а.с.15 том І). Сума вартості предмету договору визначена в п.2 в розмірі вісімдесят один мільйон п'ятьсот вісімдесят тисяч тридцять п'ять карбованців.

Через місяць, а саме 28.08.1996р., подружжя ОСОБА_2, діючи в тому числі як представники своїх неповнолітніх на той час дітей, продало квартиру АДРЕСА_4, що підтверджується копією договору купівлі-продажу, посвідченого Краснолуцькою державною нотаріальною конторою 28.08.1996р., реєстровий №2-4672, та довідкою КП "БТІ Краснолуцької міської ради" №40637 від 21.11.2011р. (а.с.148-150 том ІІ). Купівлю-продаж було вчинено за сто десять мільйонів двісті тринадцять тисяч карбованців, які, як стверджували в судовому засіданні позивач та його представник, було витрачено на переїзд та ремонт нового житла.

20.07.2007р. ОСОБА_2 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО ОСОБА_5, реєстраційний №3595, набула право власності на 25/100 частин домоволодіння №47 по вул.Володарського у м.Дніпропетровську, що складається із квартири №2 та знаходиться у жилому будинку літ.А-1, погріб а2-1, ганок а2, сарай В, зливна яма №9, у загальному користуванні: споруди №1,2,I,III. (а.с.19 том 1).

З технічного паспорту наданого до матеріалів справи позивачем, виготовленого через рік, після угоди дарування, а саме 11.07.2008р., вбачається, що ОСОБА_2 є власником 54/100 частин в домоволодінні №47 по вул.Володарського у м.Дніпропетровську, яке складається з квартир №1 та №2, двох сараїв, гаражу, навісу, літнього душу та споруд. (том 1 а.с.20-22). З цього технічного паспорту вбачається, що житлова, загальна та допоміжна площа квартир на час проведення технічної інвентаризації 11.07.2008р. зазнала змін, з чого суд дійшов висновку, що ремонтні роботи на той час було завершено. Факт подальшого перепланування або будівництва, внаслідок яких нерухоме майно зазнало будь-яких інших змін, або з нього було створено новий об'єкт, як це стверджував позивач ОСОБА_1, перед судом не доведено і матеріалами справи не підтверджено.

Так згідно технічного паспорту від 23.07.1996р., виданого ОСОБА_2 при реєстрації за нею права власності на 29/100 частин будинку №47 по вул.Володарського у м.Дніпропетровську, що складається із квартири №1, та знаходиться у жилому будинку літ.А-1, сараїв Б, В, Г, навісу Е, уборна Ж, споруд №1-5; вказана квартира складається з кухні площею 9,8кв.м., жилої кімнати - 7,6кв.м., туалету - 2,4кв.м., жилої кімнати - 12,6кв.м., жилої кімнати - 9,6кв,м., шафи - 1,9кв.м., загальною площею 43,5кв.м., житловою площею 29,4кв.м., допоміжною площею 14,1кв.м. (а.с.16-18 том І).

Згідно технічного паспорту від 11.07.2008р. вказана квартира №1 складається з кухні площею 9,4кв.м., жилої кімнати - 9,0кв.м., туалету - 2,6кв.м., жилої кімнати - 12,6кв.м., жилої кімнати - 9,2кв.м., загальною площею 42,8кв.м., житловою площею 30,8кв.м., допоміжною площею 12,0кв.м. Тобто квартира №1 зберегла правовий статус самостійного об'єкту нерухомого майна, який не зазнав суттєвих змін і в якому відбулися незначні зміни внутрішніх площ.

Порівнюючи зміни, яких зазнали приміщення набутого відповідачкою ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 20.07.2007р. на 25/100 частин домоволодіння №47 по вул.Володарського у м.Дніпропетровську, що складається із квартири №2, суд дійшов висновку, що ця квартира також не зазнала значних перепланувань і змін внутрішніх площ, в ній лише вбачається об'єднання раніше існуючих кухні і житлової кімнати в кухню-столову загальною площею 20,5кв.м., в цілому вона теж зберегла самостійний правовий статус окремої квартири.

Ці факти спростовують позицію позивача ОСОБА_1, обрану в заявленому позові, про створення нового майна, яке повинно бути визнано в судовому порядку спільною сумісною власністю подружжя і розподілено між ними в натурі іншим чином, ніж воно зареєстровано в реєстрі прав власників на час розгляду справи.

Оцінюючи викладені обставини, взаємовідносини сторін з урахуванням часу їх виникнення, суд дійшов висновку, що права та обов'язки сторін щодо спірного нерухомого майна на час його придбання за договором купівлі-продажу від 30.07.1996р., за яким ОСОБА_2 набула право власності на 29/100 частин будинку №47 по вул.Володарського у м.Дніпропетровську, що складається із квартири №1, визначаються Цивільним кодексом Української РСР 1963р., який був чинним на час виникнення спірних правовідносин сторін, а не статтями 60-72 Сімейного кодексу України, як на те посилався позивач, оскільки за загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі, відповідно до положень частини 1 статті 58 Конституції України, норми Сімейного кодексу України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004р.

Згідно положень ст.112 ЦК УРСР 1963р., розрізняється спільна власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність). Тому, відповідно до змісту правового режиму спільної часткової власності, кожному учаснику належить визначений певним розміром внеску або трудової участі кожного з учасників розмір частки в праві власності на спільне майно.

Зважаючи на вимоги чинного, в тому числі і на той час, законодавства, право спільної сумісної власності виникало лише у випадках, прямо передбачених законом або договором.

При цьому презумпція рівності часток кожного із співвласників встановлена законом лише у праві спільної сумісної власності, а у даному випадку, навпаки, закон вимагає визначення розміру внеску кожного з членів сім'ї у придбання спірної квартири виходячи зі шлюбних відносин сторін. У своєму позові ОСОБА_1 фактично не заявляв позовні вимоги про поділ квартири АДРЕСА_5, яка була придбана подружжям за договором купівлі-продажу під час шлюбу і зареєстрована за відповідачем ОСОБА_2, а висував зокрема позовні вимоги про припинення права спільної сумісної власності на квартиру №1, яке документально не підтверджено, оскільки за договором купівлі-продажу, як зазначалось вище, ця квартира є власністю лише відповідачки. Далі позивач просить визначити частки у праві власності на цю квартиру, після чого визнати за ним право власності на квартиру №2.

Відмовляючи в позові про припинення права спільної сумісної власності з подальшим визначенням часток, суд звертає увагу на те, що створення сторонами, як членами сім'ї, з урахуванням вищевказаних норм матеріального закону, спільної часткової власності зі спірного нерухомого майна, зокрема квартири №2, не тільки не доведено в суді, але позивачем не враховано той факт, що право власності на 25/100 частин домоволодіння №47 по вул.Володарського у м.Дніпропетровську, що складається із квартири №2, виникло у ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 20.07.2007р., зазначений договір не визнавався недійсним, а набуте за договорами дарування майно розподілу між подружжям не підлягає.

Згідно ч.1 ст.57 СК України, майно набуте дружиною за час шлюбу на підставі договору дарування є її особистою приватною власністю. Виходячи з цього, позовні вимоги про визнання права власності на цю квартиру за позивачем ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Відсутність сукупності доказів у їх взаємозв'язку, що мали б свідчити про створення сторонами під час придбання спірного нерухомого майна спільної часткової власності, виходячи із вищезазначених положень матеріального закону, спростовує доводи позивача про створення спільної власності на нерухоме майно. Не доведено позивачем і наявності, під час перебування сторін у фактичних шлюбних відносинах, угоди про створення ними спільної власності, що, у будь-якому випадку, позбавляє суд можливості задоволення таких позовних вимог, зважаючи на роз'яснення, викладені у п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 04.10.1991р. "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок", згідно з якими особи, які приймали участь у будівництві жилого будинку (його купівлі) не на підставі угоди про створення спільної власності, яка відповідає законодавству, вправі вимагати не визнання права власності, а відшкодування своїх затрат на будівництво (купівлю будинку), якщо допомогу забудовнику (покупцю) вони надавали не безоплатно.

Доводи позивача щодо істотного збільшення вартості майна подружжя під час шлюбу сторін, значного в цей час поліпшення спірного майна внаслідок спільних трудових і грошових витрат і створення таким чином сторонами нового об'єкту права власності, а тому і необхідності визнання майна об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, не відповідають обставинам справи і наданим доказам. Позивачем не доведено ніякі понесені особисто ним витрати на поліпшення та купівлю предметів побуту, а надані чисельні розрахунки, акти та довідки на здійснення будівельних робіт без зазначення підрядника та замовника, без підписів і печаток, з використанням по всім розрахункам площі в 100кв.м., навіть коли мова іде про кухню чи кімнату, є неналежними доказами.

Разом з тим із позову ОСОБА_1 вбачається, що ним викладено вимоги, як зазначалось вище, про визначення часток у праві спільної власності, приведені посилання на норми ст.ст.69-72 СК України, з урахуванням яких просить далі визнати за ним право власності на квартиру №2, а за відповідачкою - на квартиру №1, що суд розцінює як спосіб поділу майна, тобто заявлення вимог про поділ спільно нажитого майна подружжя. Таким об'єктом є квартира №1, а фактично - 29/100 частин будинку №47 по вул.Володарського у м.Дніпропетровську, (літ.А-1, сараї Б, В, Г, навіс Е, уборна Ж, споруди №1-5).

Відповідно до п.п.22-25 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" N 11, від 21 грудня 2007р., поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст.372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60,69 СК, ч.3 ст.368 ЦК), відповідно до частин 2,3 ст.325 ЦК, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.

Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них. Що стосується премії, нагороди, одержаних за особисті заслуги, суд може визнати за другим з подружжя право на їх частку, якщо буде встановлено, що він своїми діями сприяв її одержанню.

Вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4,5 ст.71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст.365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст.11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

В ході розгляду справи питання про можливість реального поділу частини будинку, що складається з квартири №1, не визначалась, відповідного експертного висновку не отримано, а тому суд вважає за необхідне визнати за позивачем право власності на половину вказаної частини будинку, тобто на 29/200 частин будинку №47 по вул.Володарського у м.Дніпропетровську, що складається з квартири №1, літ.А-1, сараїв Б, В, Г, навісу Е, уборної Ж, споруд №1-5.

Також судом встановлено, що в обох спірних частинах будинку (квартирах) знаходиться майно, яке зазначене позивачем у своєму позові, наявність якого (найменування, кількість) відповідачка не оспорює, як і його вартість. Таке майно, як придбане сторонами у шлюбі, також необхідно визнати спільною власністю подружжя ОСОБА_1, а отже і воно підлягає поділу. При вирішенні спору в цій частині суд враховує, що позивач не має ніякого відношення до квартири №2, яка в цілому є власністю відповідачки за договором дарування, отримує у власність частину квартири №1, а тому, зважаючи також на те, що фактично обидві квартири облаштовані меблями, зокрема кухонними та іншими, і побутовими приладами з урахуванням розмірів та конфігурації приміщень кожної із квартир, суд вважає за необхідне поділити це майно, виділивши у власність позивача майно, що знаходиться в квартирі №1, де він зареєстрований і отже зможе в подальшому проживати, на загальну суму 11695грн., а відповідачці, відповідно, майно, що знаходиться в квартирі №2 на загальну суму 15055грн., стягнувши на її користь компенсацію різниці вартості виділяємого майна в сумі 1680грн.

Згідно ч.ч.1,2 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч.1 ст.20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Таким чином, законодавством України кожній особі гарантовано та закріплено право на судовий захист своїх прав та вільний вибір способів такого захисту.

В задоволенні позову про визнання права власності за відповідачем ОСОБА_2 на 29/100 частин будинку №47 по вул.Володарського у м.Дніпропетровську, що складається із квартири №1, про що у своєму позові також просив ОСОБА_1, необхідно відмовити, оскільки і за обраним способом захисту відсутній предмет спору, за відповідачкою зареєстроване це право з моменту укладення договору купівлі-продажу і позивачем він, договір, не оспорюється.

З огляду на викладене суд не находить підстав для задоволення інших вимог основного позову з заявлених в ньому підстав і наданих доказів, а тому в позові ОСОБА_1 в іншій частині необхідно відмовити.

Суд вважає, що позивач діяв свідомо, значення своїх дій щодо обставин правочинів розумів, протягом всього часу питання щодо визнання недійсним договору дарування не ставив, а його звернення до суду через пять років після його укладення з позовом про визнання майна отриманого за договором дарування новоствореним і таким що підлягає перерозподілу, викликане погіршенням відносин та розірванням шлюбу між сторонами по справі.

Крім того, судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що в 2005р. за сумісні кошти подружжям ОСОБА_2 було придбано автомобіль "DAEWOO", моделі "NEXIA", держ.№ АЕ 97-51 АН, що був зареєстрований на ім'я позивача, він же ним і користується, і вартість якого, згідно експертного автотоварознавчого дослідження №2910 від 8.02.2013р., становить 37000грн. (том ІІ а.с.169-178).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник вимоги зустрічного позову визнали частково, не погодившись з сумою вартості автомобіля і просили суд стягнути на користь ОСОБА_2 в якості компенсації вартості ? частини автомобілю - 15732грн.11коп., а право власності на автомобіль в цілому визнати за ОСОБА_1 (том ІІ а.с.183-188). За таких обставин суд вважає за можливе задовольнити вимоги зустрічного позову в частині визнання позову відповідачем ОСОБА_1 А враховуючи, що відповідачці присуджено компенсацію за вищевказане майно в сумі 1680грн., всього на її користь необхідно стягнути з позивача 16412грн.11коп.

Стосовно позову третьої особи по справі ОСОБА_3 про визнання за ним права власності на 10/100 частин квартири АДРЕСА_2, суд дійшов висновку що заявлені позовні вимоги, з урахуванням положень ст.ст.10,60 ЦПК України, згідно яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є сином відповідачів і був разом з ними співвласником приватизованої квартири АДРЕСА_6 Ворошиловградської (Луганської) області, яка була продана за договором купівлі-продажу, посвідченим Краснолуцькою державною нотаріальною конторою 28.08.1996р., реєстровий №2-4672. Одночасно судом встановлено, що купівля-продаж спірної квартири №1 та надвірних споруд за адресою: будинок №47 по вул.Володарського у м.Дніпропетровську, відбулася на місяць раніше, до продажу квартири, де ОСОБА_3 був співвласником. Таким чином до даних правовідносин належить застосовувати ст.22 КпШС України та ст.16 Закону України "Про власність", згідно яких спірна квартира належить особисто його батькам.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, з урахуванням часткового задоволення позову ОСОБА_1, на його користь з відповідачки необхідно стягнути частину сплаченого судового збору (а.с.53 т.І) за винятком суми сплаченої нею - 229грн.40коп. (а.с.166 т.ІІ), що становитиме: 3219 : 2 - 229,4 = 1465грн.60коп., в зв'язку з чим належну відповідачці компенсацію необхідно зменшити на вказану суму, і вона становитиме 14946грн.51коп.

Керуючись ст.22 КпШС України, ст.16 Закону України "Про власність", ст.ст.57,60,61,65,69,70 Сімейного кодексу України, ст.ст.3,10,11,57,60,212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Поділити нажите у шлюбі майно між ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

Припинити право власності ОСОБА_2 на 29/200 частин будинку №47 по вул.Володарського у м.Дніпропетровську, що складається із квартири №1, літ.А-1, сараїв Б, В, Г, навісу Е, уборна Ж, споруд №1-5, що належать їй на підставі договору купівлі-продажу, посвідченому 30 липня 1996р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, реєстраційний №2573.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 29/200 частин будинку №47 по вул.Володарського у м.Дніпропетровську, що складається із квартири №1, літ.А-1, сараїв Б, В, Г, навісу Е, уборна Ж, споруд №1-5.

Виділити у власність ОСОБА_1 майно і обладнання (25 найменувань), що складає обладнання квартири №1, на загальну суму 11695грн., а саме:

-кухня, вартістю 1400грн.;

-духовка Ariston, вартістю 350грн.;

-врізаний верх плити Ariston, вартістю 170грн.;

-кухонна мийка Frankle, вартістю 35грн.;

-газова колонка ВПГ-19, вартістю 70грн.;

-пральна машина Indesit wisl105xex на 5кг., вартістю 420грн.;

-холодильник Wirphool arc4020, вартістю 560грн.;

-телевізор Sony G14M2, вартістю 450грн.;

-стіл 0,60х0,80 та 4 табуретки 0,45х0,45, вартістю 140грн.;

-DVD Rainford 3110pivx, вартістю 100грн.;

-комод 1,20х1,0, вартістю 420грн.;

-дзеркало італійське 0,80х0,60, вартістю 70грн.;

-диван 2,20х1,40, вартістю 1500грн.;

-стіл для кави, вартістю 260грн.;

-кондиціонер Samsung потужністю 12 зима літо, вартістю 700грн.;

-музичний центр Sony mood HCD-RG110, вартістю 210грн.;

-телевізор Samsung, вартістю 400грн.;

-компютерний стіл з вбудованою швацькою машинкою 1,5х1,2, вартістю 280грн.;

-полки 1,0х1,0, вартістю 70грн.;

-шафа-купе 2,5х2,70, вартістю 700грн.;

-крісло шкіряне виробництва Туреччина, вартістю 280грн.;

-принтер Canon F158200, вартістю 390грн.;

-тумбочка із дзеркалом 0,70х0,50, вартістю 70грн.;

-монітор компютерний Samsung LW17N13WS, вартістю 550грн.;

-системний блок компютерний Intel PE2160-2048-250-1-44-DVD+RW-2007, вартістю 600грн., а також автомобіль "DAEWOO", моделі "NEXIA", держ.№ АЕ 97-51 АН, вартістю 31194грн.23коп.

Виділити у власність ОСОБА_2 майно і обладнання, розташоване в квартирі АДРЕСА_1, із 16 найменувань, на загальну суму 15055грн., а саме:

-кухня, вартістю 6500грн.;

-духовка Lsberton Lib-0-6060LCB, вартістю 1140грн.;

-витяжка Fabiano, вартістю 230грн.;

-врізана кухонна плита Gorenie, вартістю 1630грн.;

-кухонна мийка, вартістю 200грн.;

-холодильник Nord-225, компресор LGMB7LAFM, вартістю 600грн.;

-барні крісла на домкраті, вартістю 800грн.;

-шафа 2,70х2,0, вартістю 1630грн.;

-телевізор LGCF-20DZIKE, вартістю 300грн.;

-телевізор LGCF-25C36X, вартістю 400грн.;

-праска KARCHER, вартістю 70грн.;

-опалювальний котел Ferroli Domiproject c.24, вартістю 800грн.;

-стабілізатор на опалювальний котел Ruself sdw-500, вартістю 165грн.;

-дзеркало 0,80х0,70, вартістю 30грн.;

-пральна машина Indesit 105 xex на 3кг., вартістю 280грн.;

-пральна машина Indesit wg420pu на 3кг., вартістю 280грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 14946грн.51коп. компенсації вартості майна, що їй виділено на меншу суму.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 та позову третьої особи ОСОБА_3 - відмовити.

Строк апеляційного оскарження рішення 10 днів.

Суддя