Рішення № 58283994, 14.06.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 333/1673/15 головуючий у 1 інстанції Тучков С.С.

провадження № 22-ц/778/3002/16 суддя-доповідач ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі головуючого судді Панкеєва О.В.,

суддів Кухаря С.В., Осоцького І.І.,

за участю секретаря судового засідання Путій Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача та повернення банківського вкладу,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, який в ході розгляду справи був уточнений, до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживачів, повернення банківського вкладу.

В обґрунтування позову зазначивши, що 06 грудня 2013 року між нею та відповідачем, на території м. Сімферополь АР Крим шляхом акцептування пропозиції за допомогою Приват 24 був укладений договір Вклад «Депозит плюс строковий», відповідно до якого банк прийняв від неї грошові кошти у розмірі 10000,00 доларів США на особовий рахунок № 26358622917624, на строк 366 днів до 07.12.2014 року включно, з процентною ставкою 11,00% річних.

Факт відкриття та поповнення депозитного карткового рахунку підтверджуються квитанціями від 06.12.2013 року та від 09.12.2013 року.

При закінченні дії договору відповідачу була подана вимога про бажання повернути суму вкладу готівкою та нараховані проценти.

Проте, на теперішній час грошові кошти не повернуті

Зазначає, що борг відповідача за депозитний рахунком складає 271183 грн. 22 коп. з яких: 270000 грн. сума вкладу, 2178 грн. 36 коп. сума нарахованих відсотків.

У звязку з зазначеним, позивач просила суд стягнути з відповідача суму внеску (депозиту) у розмірі 10000,00 доларів США та нараховані відсотки на суму депозиту у розмірі 80,68 доларів США, а всього 10080,68 доларів США та стягнути судовий збір.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 жовтня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 суму депозиту у розмірі 10 000,00 доларів США, нараховані за договором відсотки у розмірі 80,68 доларів США, а разом 10080,68 доларів США.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 2179 грн. 04 коп. Повернуто з державного бюджету ОСОБА_2 у звязку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановленого законом судовий збір згідно квитанції від 27.03.2015 року у розмірі 542 грн. 79 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 03 грудня 2015 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» відхилено, а рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 жовтня 2015 року у цій справі залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 квітня 2016 року ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 03 грудня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

На підставі п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку проте, що 06.12.2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» (банк) та ОСОБА_2 (вкладник) на території АР Крим був укладений договір № SAMDN26358622917624 вклад «Депозит плюс строковий», відповідно до якого банк прийняв від вкладника грошові кошти у розмірі 10 000,00 доларів США на особовий рахунок № 26358622917624, на строк до 07.12.2014 року включно, з процентною ставкою 11,00% річних.

На теперішній час грошові кошти не повернуті.

Згідно із довідкою сектора адресно-довідкової роботи УМВС України в Запорізькій області позивачка з 2008 року зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_1.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що ПАТ КБ «ПриватБанк» не звільняється від виконання зобов'язання через неможливість такого виконання його філією, наявність факту укладення між сторонами депозитних договорів, відкриття рахунків та надходження грошових коштів від позивача відповідачем не спростовано.

Проте з висновком апеляційного суду повністюпогодитися не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення апеляційного суду зазначеним вимогам закону не відповідає.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно зі ст. 1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.

У ч. 1 ст. 1068 ЦК України зазначено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Відповідно до положень пп. 1.8, 1.9 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493, банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки.

Поточний рахунок рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Договір банківського рахунку та договір банківського вкладу укладаються в письмовій формі. Один примірник договору зберігається в банку, а другий банк зобов'язаний надати клієнту під підпис.

Згідно зі ст. ст. 1058, 1059 ЦК України та положеннями Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошових сум підтверджується договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки; факт видачі вкладнику лише ощадної книжки не є підтвердженням укладення договору банківського вкладу та внесення вкладником грошової суми.

Аналіз статті 1059 Цивільного кодексу України, пункту 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними та фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України, Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України , Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України, дозволяє дійти такого висновку проте, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Зазначена правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-118цс14, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Пункт 7.12 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах передбачає, що на поточні рахунки в іноземній валюті фізичних осібрезидентів зараховуються, зокрема, готівкова валюта, внесена/ переказана власником рахунку або його довіреною особою.

Пункт 10.1 Інструкції передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред'явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Згідно з п. 2.9 Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01 червня 2011 року № 174 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 червня 2011 року за № 790/19528, банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час час виконання операції або напис чи штамп «вечірня» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Згідно із ч. 1 ст. 1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.

Закриття рахунку здійснюється відповідно до п. 20.5 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах. Датою закриття поточного рахунку вважається наступний після проведення останньої операції за цим рахунком день. У день закриття поточного рахунку банк зобов'язаний видати клієнту довідку про закриття рахунку.

За положеннями ст.cт.10, 60ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.4ст.60 ЦПК України). Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд має право вимагати подання оригіналу (ч. 2 ст. 64 ЦПК України).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 зазначала, що договір депозитного вкладу вона уклала, перебуваючи на території Автономної Республіки Крим, і він оформлювався підрозділом філії ПАТ КБ «ПриватБанк» у м. Сімферополі. (а.с.1-2)

Проте за копією договору (а. с. 134) свідчить про його укладення у м. Керчі. Відбиток печатки філії на копії неможливо прочитати.

ОСОБА_2 на обґрунтування своїх вимог не було надано суду оригіналу договору та відповідно п. 2.9 Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01 червня 2011 року № 174 будь-якого допустимого іншого документа у розумінні положень вищевказаних норм законодавства, що підтверджувало б внесення грошових коштів на рахунок банківської установи для зарахування на його рахунок.

Суд, вирішуючи спір, послався на надані позивачкою копії квитанції , які не містять ні відбитку печатки, ні підпису працівника банку і за положеннями 2.9 Інструкції про ведення касових операцій банками в Україніст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не можуть вважатися допустимими доказами у сенсі ст.ст.57-59, 64 ЦПК України про внесення коштів від 06 та 09 грудня 2013 року (а.с.136,137), при цьому вони навіть суперечать копії договору від 06 грудня 2013 року де зазначена загальна сума внесених коштів, а згідно з цими копіями квитанцій, наданими позивачкою, кошти внесені двома сумами, в різні дні, у тому числі і після укладення депозитного договору.

Отже надані позивачем копії квитанцій, які не містять ні відбитку печатки, ні підпису працівника банку безпідставно прийнятті судом першої інстанції в якості допустимого доказу про внесення коштів на депозит в банку.

Оригінали письмових доказів, як зазначено у ст. 138 ЦПК України, до набрання судовим рішенням законної сили повертаються судом за клопотанням осіб, які їх подали, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи. У справі залишається засвідчена суддею копія письмового доказу.

Оскільки в матеріалах справи відсутні оригінали, або належним чином завірені копії документів, які б підтверджували позовні вимоги ОСОБА_2, та на порушення ст. ст. 212214 ЦПК України суд першої інстанції не вказав, які норми права передбачають вирішення та задоволення позовних вимог про правовідносини з банківського вкладу на підставі ніким не завіреної та не підписаної, без реквізитів ПАТ КБ «ПриватБанк», печатки банку, даних щодо внесення коштів, копії квитанції, ваховуючи допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, ухвалене ним рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, у зв'язку із чим відповідно до ст. 309 ЦПК України таке рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Крім того оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, як особа що захищає свої права споживача, в порядку вимог норм ст. 88 ЦПК України витрати по сплаті судового збору ПАТ КБ «ПриватБанк» в розмірі 2396, 94 гривень при подачі апеляційної скарги підлягають компенсуванню за рахунок держави.

Керуючись ст.,ст. 307, 309, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 жовтня 2015 року у цій справі скасувати. Ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача та повернення банківського вкладу відмовити.

Витрати судового збору Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» у розмірі 2396 ( дві тисячі триста девяносто шість) гривень 94 копійки компенсувати за рахунок держави.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: