Рішення № 58283790, 07.06.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №320/6001/14 Головуючий у 1 інстанції: Іваненко О.В.

Провадження № 22-ц/778/852/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«07» червня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Кримської О.М.,

суддів: Дашковської А.В.,

ОСОБА_2,

секретар: Мельник З.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 24 вересня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноекспорт», про звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку спадкування,

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2014 року ПАТ «УкрСиббанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: ТОВ «Техноекспорт», про звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку спадкування.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що 03 вересня 2007 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 з метою забезпечення зобовязань ТОВ «Техноекспорт» за кредитним договором № 11208316000 від 03.09.2007 року укладено договір іпотеки № 11208316000/З, згідно якого в іпотеку передана нежитлова будівля, що складається з будівлі літ А-3 загальною площею 556,9 кв.м, котельні літ Б-1, огорожі №1, яка знаходиться за адресою: м. Мелітополь, вул. Калініна, буд.311.

28.05.2008 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 з метою забезпечення зобовязань ТОВ «Техноекспорт» за кредитним договором № 11351858000 від 28.05.2008 року укладено договір іпотеки № 11351858000/З, згідно якого в іпотеку передана нежитлова будівля, що складається з будівлі літ А-3 загальною площею 556,9 кв.м, котельні літ Б-1, огорожі №1, яка знаходиться за адресою: м. Мелітополь, вул. Калініна, буд.311.

ТОВ «Техноекспорт» належним чином свої зобовязання за кредитними договорами не виконує, в звязку з чим банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості. Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області позовні вимоги банку задоволені.

08.05.2010 року іпотекодавець ОСОБА_5 помер. Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_5 є його дружина ОСОБА_3 та неповнолітня донька ОСОБА_4

Станом на 17 червня 2013 року заборгованість ТОВ «Техноекспорт» за кредитним договором №11208316000 від 03 вересня 2007 року становить 141016,63 доларів США, що за курсом НБУ становить 1127145,94 грн., заборгованість ТОВ «Техноекспорт» за кредитним договором №11351858000 від 28 травня 2008 року становить 431509,09 доларів США, що за курсом НБУ становить 3449052,17 грн.

Вважає, що має право задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на майно, що передано спадкоємцям в натурі з метою погашення вказаної заборгованості.

На підставі зазначеного просило звернути стягнення на нежитлову будівлю, що складається з будівлі літ А-3 загальною площею 556,9 кв.м.; котельню літ Б-1; огорожі №1, яке знаходиться за адресою: м Мелітополь, вул. Калініна, буд.311 та отримано у спадок спадкоємцями померлого ОСОБА_5 з метою погашення заборгованості за кредитними договорами №11208316000 від 03.09.2007 року та №11351858000 від 28.05.2008 року у розмірі 572 525,72 дол. США, що за курсом НБУ станом на 17.06.2013 року становить 4 576 198,11 грн. на користь ПАТ «УкрСиббанк». Встановити спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» та встановити початкову ціну, визначену на підставі оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності, проведеною відповідно до законодавства та стягнути з відповідачів на користь ПАТ «УкрСиббанк» суму сплаченого судового збору.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 24 вересня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ПАТ «УкрСиббанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обовязковою підставою для скасування рішення.

Судом першої інстанції встановлено, що між ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Техноекспорт" було укладено два кредитні договори:№11208316000 від 03 вересня 2007 року з терміном повернення кредиту не пізніше 02 вересня 2010 року та № 11351858000 від 28 травня 2008 року з кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 27 травня 2011 року (т.1, а.с.9-30).

З метою забезпечення кредитних зобов'язань ТОВ "Техноекспорт" за вищевказаними кредитними договорами 03 вересня 2007 року та 28 травня 2008 року ПАТ "УкрСиббанк" уклало з ОСОБА_5 два договори іпотеки: від 03.09.2007 року №11208316000/З та від 28.05.2008 року № 11351858000/З, за умовами яких ОСОБА_5 передав в іпотеку нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю, що є його приватною власністю та знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Калініна, буд. 311.

ОСОБА_5 помер 08 травня 2010 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Мелітополю Мелітопольського міськрайонного управління юстиції 12 травня 2010 року (т.1, а.с.180).

За матеріалами спадкової справи №500/2010 спадкоємцями ОСОБА_5 за законом, що звернулись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, є ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_4, (т.1, а.с.174-215).

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02.04.2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду від 29 травня 2014 року, ПАТ "УкрСиббанк" в задоволенні позову доОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноекспорт», орган опіки та піклування Мелітопольської міської ради про звернення стягнення шляхом визнання права власності на предмет іпотеки в порядку спадкування відмовлено (т.1, а.с.220-223). Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 липня 2014 року відмовлено у відкритті касаційного провадження.

В апеляційній скарги позивач посилається на неправильне застосування судом ст.23 Закону України « Про іпотеку» .

У постанові Верховного Суду України від 08.04. 1015року у справі №6-33 цс15 за заявою ПАТ "УкрСиббанк" про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 липня 2014 року з підстав неоднакового застосування статей 23,33 Закону України «Про іпотеку», суд виходив з наступного.

Відповідно до частини першої, другої статті 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Частиною третьою статті 23 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.

Таким чином, за змістом статті 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до третьої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі й на тих самих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Проте якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, який є відмінним від боржника, такий спадкоємець не несе відповідальності перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимог іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.

Підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки передбачені у статтях 12, 33 Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до цих норм такими підставами є порушення іпотекодавцем умов іпотечного договору, невиконання або неналежне виконання боржником основного зобов'язання.

Оскільки зі смертю боржника зобов'язання по поверненню кредиту включаються до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов'язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї норми.

Так, згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

Разом з тим, положення зазначеної норми застосовуються у випадку дотримання кредитором норм статті 1281 ЦК України щодо строків пред'явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, послався на ч. 4 ст.1281 ЦК України, відповідно якої кредитор спадкодавця, який не предявив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою та третьою цієї статті, позбавляються права вимоги.

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Отже, виходячи з положень ч.ч.2,3 ст.1281 ЦК України, суд повинен був встановити: коли кредитор дізнався чи міг дізнатись про відкриття спадщини, чи повідомили спадкоємці кредитора про відкриття спадщини та зазначити про це в рішенні.

Натомість, пославшись на вимоги ч.4 ст.1281 ЦК України суд не конкретизував, коли саме банк дізнався чи міг дізнатись про відкриття спадщини.

Судом встановлено, що ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 листопада 2010 року по справі за позовом ПАТ "УкрСиббанк" до ТОВ «Техноекспорт», ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (спадкодавця) про стягнення заборгованості (т.1, а.с.176 зворот) провадження у справі зупинено на підставі пункту 1 частини першої статті 201 ЦПК України у звязку зі смертю ОСОБА_5, що настала 08 травня 2010 року

Після поновлення провадження у цій справі рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04 травня 2012 року суму заборгованості за кредитами в розмірі 4041028 грн. на користь ПАТ "УкрСиббанк" стягнуто лише зборжника ТОВ «Техноекспорт» та поручителя ОСОБА_6 З тексту зазначеного рішення вбачається, що представник позивача був присутнім в судовому засідання 04 травня 2012 року (т.1, а.с.73-74).

Крім того, в обґрунтування заяви про застосування до позовних вимог ПАТ "УкрСиббанк" позовної давності ОСОБА_3 зазначала, що про смерть іпотекодавця ОСОБА_5 вона повідомляла в заяві на адресу банку від 26 листопада 2010 року пронадання згоди на зняття іпотечної заборони на нежитлове приміщенняз метою отримання нею свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті чоловіка. Вказані обставини не оспорювались позивачем.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що в листопаді 2010 року позивачу було достеменно відомо про смерть спадкодавця ОСОБА_5 та саме з цього часу у банку виникло право звернутись до спадкоємців із зазначеним позовом.

Проте, вимогу про погашення боргових зобов'язань ОСОБА_5 на підставінорм статей1281,1282 ЦК України ПАТ "УкрСиббанк" направило ОСОБА_3 лише 03 вересня 2013 року, тобто з пропуском встановленого ч.2 ст.1281 строку (т.1, а.с.67).

Крім того судом встановлено, що рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 12.09.2014 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_3, діючої в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_4, до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», іпотечні договори №1120836000/3 від 03.09.2007 року та №11351858000/З від 28.05.2008 року, укладені між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_5, визнані припиненими з 09.07.2014 року. Рішення на час розгляду справи набрало чинності (т.1, а.с.145-149).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Підстави припинення іпотеки визначено ст. 17 Закону України "Про іпотеку". Зокрема, іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Таким чином, оскільки договори іпотеки, №1120836000/з від 03.09.2007 року, №11351858000/З 28.05.2008 року, укладені між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_5 припинені, підстав для задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку спадкування відсутні.

Встановивши зазначені обставини справи, суд першої інстанції не надав оцінку запереченням позивача щодо відсутності підстав для припинення іпотеки.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне згідно зі ст.309 ЦПК України змінити рішення, доповнивши його в частині правового обґрунтування підстав відмови в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноекспорт», про звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку спадкування.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 316,317 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк задовольнити частково.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 24 вересня 2015 року у цій справі змінити в частині правового обґрунтування відмови в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноекспорт», про звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку спадкування.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: