Ухвала суду № 58282588, 13.06.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 242/819/16-ц Номер провадження 22-ц/775/941/2016

Головуючий у 1-ій інстанції Черков В.Г.

Доповідач Соломаха Л.І.

Категорія 31

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2016 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Соломахи Л.І.

суддів Біляєвої О.М., Осипчук О.В.

при секретарі Чуряєві В.С.

за участю:

позивача ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут Донецької області справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди з апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 22 березня 2016 року, -

В С Т А Н О В И В:

18 лютого 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Зазначав, що 24 червня 2014 року його сусід ОСОБА_4 на грунті тривалих неприязних стосунків в період приблизно з 23.30 години до 23.55 години розбив йому п'ять віконних склопакетів та чотири скла у двох дерев'яних віконних рамах у його будинку, який розташований по АДРЕСА_1 25 червня 2014 року цей факт було внесено до ЄРДР за № 12014050500001195 за частиною 1 ст. 194 КК України, але в наступному кримінальне провадження було закрито, оскільки завдані йому збитки менше, ніж необхідні для притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Посилаючись на те, що внаслідок протиправних дій відповідача йому завдані збитки, які складаються з придбання пластикових склопакетів на суму 2 700 грн. та скла для дерев'яних віконних рам на суму 3 000 грн., просив стягнути з відповідача на його користь на відшкодування матеріальної шкоди 5 700 грн. та на відшкодування моральної шкоди, завданої йому внаслідок пошкодження майна, 3 000 грн. (а.с. 2).

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 22 березня 2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено (а.с. 31).

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач в апеляційній скарзі посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення його позовних вимог.

Зазначає, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд послався на лист Красноармійської місцевої прокуратури від 29 лютого 2016 року № /05-89/2276 вих. 16, згідно якого постанови про закриття кримінальних проваджень № 12014050500001195 та № 12014050500002052 за фактом побиття вікон у його будинку скасовані та буде здійснено зміну кваліфікації кримінальних правопорушень з частини 1 ст. 194 КК України на частину 1 ст. 296 КК України. Проте станом на 22 березня 2016 року зазначений лист вже втратив актуальність, оскільки знову були підготовлені постанови про закриття зазначених кримінальних проваджень.

Інші докази судом взагалі не досліджувалися та не оцінювалися.

Незважаючи на те, що в позовній заяві він просив витребувати з Селидівського відділення поліції матеріали кримінального провадження № 12014050500001195, суд матеріали досудового розслідування за фактом спричинення йому матеріальної шкоди з Селидівського відділення поліції не витребував, не допитав його свідків, слідчого, тобто неповно з'ясував обставини справи (а.с. 35-36).

В судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_2 та його представник - адвокат ОСОБА_3, який діє на підставі договору про надання правової допомоги від 13 червня 2016 року (а.с. 72-74), доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання апеляційного суду не з'явився, причини неявки в судове засідання суду не повідомив і відповідно до частини 2 ст. 77 ЦПК України вважається, що він не з'явився в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

До такого висновку апеляційний суд дійшов, виходячи з наступного:

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є недоведеними. Належні та допустимі докази за фактом побиття вікон у будинку позивача відсутні. Згідно листа Красноармійської місцевої прокуратури від 29 лютого 2016 року № /05-89/2276 вих. 16 по кримінальним провадженням № 12014050500001195 та № 12014050500002052 за фактом побиття вікон у будинку позивача триває кримінальне провадження.

Висновок суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог є законним.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з його вини.

Вказана стаття унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статті 440 ЦК (відповідає статті 1166 ЦК України 2003 р.) шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Тобто, юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина заподіювача шкоди.

Шкода це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків.

Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода наслідком.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачем суду не надано доказів протиправної поведінки відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_4 факт пошкодження вікон у будинку АДРЕСА_1 не визнає.

Відповідно до статті 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Тобто, пояснення позивача не є доказами у справі.

Будь-яких доказів, які б підтверджували той факт, що вікна у будинку АДРЕСА_1, який належить позивачу, 24 червня 2014 року були пошкоджені відповідачем, позивачем суду не надано.

Відповідно до частини 1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Позивачем суду надано договір поставки товару, укладений ним із суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_6 (далі СПД ОСОБА_6) 10 лютого 2015 року, згідно якого СПД ОСОБА_6 зобов'язався поставити товар та передати його у власність покупця ОСОБА_2, а покупець зобов'язався прийняти та сплатити товар на умовах визначених цим договором (пункт «а» розділу 1 договору) (а.с. 5). Проте зазначений договір інформацію щодо особи, яка пошкодила вікна, не містить.

Надані позивачем дві квитанції до прибуткового касового ордера № б/н від 10 лютого 2015 року на суму 2 700 грн. та № 16 від 14 травня 2015 року на суму 3 000 грн. підтверджують лише факт понесення позивачем витрат на придбання склопакетів та віконних рам із склом (а.с. 6-7), проте вони жодним чином не доводять факт пошкодження вікон у будинку АДРЕСА_1 саме відповідачем.

Акт приймання-передачі від 28 квітня 2015 року до договору поставки № б/н від 10 лютого 2015 року (а.с. 6) та комерційна пропозиція № б/н (а.с. 8) також не доводять факт пошкодження вікон відповідачем.

Надана позивачем до суду першої інстанції копія постанови про закриття кримінального провадження від 27 серпня 2015 року (а.с. 9) та додана до апеляційної скарги копія постанови про закриття кримінального провадження від 28 березня 2016 року (а.с. 40), будь-яких висновків щодо особи, винної у пошкодженні вікон у будинку АДРЕСА_1, не містять (а.с. 9, а.с. 40). В цих постановах лише зазначено, що ОСОБА_2 звертався із заявами до Селидівського MB ГУМВС України в Донецькій області про те, що 24 червня 2014 року чоловік за ім'ям ОСОБА_4, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 біля 22.30 години та біля 23.55 години розбив йому п'ять віконних склопакетів, двійне скло у вікні та скло у хвіртці (а.с. 9, а.с. 40).

Додана позивачем до позову копія вироку Селидівського міського суду Донецької області від 09 грудня 2015 року щодо засудження відповідача ОСОБА_4 за статтею 125 частиною 2 КК України не стосується заявлених позивачем вимог, оскільки згідно вироку суду ОСОБА_4 засуджений за дії, які ним вчинені 19 жовтня 2014 року і об'єктивна сторона кримінального правопорушення, за яке засуджений відповідач, жодного посилання на факт побиття ним вікон не містить (а.с. 10-12).

Лист Красноармійської місцевої прокуратури від 29 лютого 2016 року № /05- 89/2276 вих. 16 стосується лише руху по кримінальним провадженням № 12014050500001195 та № 12014050500002052 за фактом побиття вікон у будинку позивача (а.с. 25-26) і не містить посилань на те чи встановлена особа, яка скоїла ці правопорушення.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд не допитав свідків, слідчого, не витребував відомості з Селидівського відділення поліції з метою з'ясування результатів досудового розслідування за фактом спричинення позивачу матеріальної шкоди, не витребував матеріали кримінального провадження № 12014050500001195, не спростовують висновків суду.

Відповідно до частини 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

За клопотанням позивача апеляційним судом на виконання вимог частини 4 ст. 10 ЦПК України з Красноармійської місцевої прокуратури були витребувані та у судовому засіданні апеляційного суду досліджені матеріали кримінального провадження № 12014050500001195.

В матеріалах кримінального провадження № 12014050500001195 є протоколи огляду місяця події від 24 червня 2014 року та від 25 червня 2014 року, які підтверджують факт побиття вікон у будинку позивача 24 червня 2014 року. Проте будь-яких доказів, які б підтверджували особу, яка завдала цю шкоду, матеріали кримінального провадження не містять.

Згідно рапортів оперуповноваженого відділення карного розшуку Селидівського МВ ст. лейтенанта міліції Костенка від 04 липня 2014 року та дільничого інспектора міліції Селидівського МВ Кізіят (прізвище в рапорті написано нерозбірливо) від 10 вересня 2014 року встановити свідків (очевидців) за фактом побиття вікон по АДРЕСА_1 не виявилося можливим.

Згідно повідомлення ст. слідчого СВ Селидівського МВ ГУМВС України в Донецькій області майора міліції Міхедькіна О.В. на ім'я т.в.о. Селидівського міжрайонного прокурора молодшого радника юстиції Кондратенка С.М. від 15 вересня 2014 року (вих. № 12302) та на ім'я Селидівського міжрайонного прокурора старшого радника юстиції Капуснікова Р.І. від червня 2015 року (вих. № 8564) проведеними заходами встановити особу, причетну до вчинення кримінального правопорушення не виявилося можливим.

Останнім процесуальним документом в матеріалах кримінального провадження № 12014050500001195 є постанова про закриття кримінального провадження від 28 березня 2016 року, копія якої міститься в матеріалах справи на а.с. 40.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд першої інстанції не допитав свідків, слідчого, апеляційний суд зазначає, що в матеріалах справи відсутня заява позивача про виклик до суду першої інстанції свідків, слідчого з зазначенням їх імені, місця проживання (перебування) або місця роботи, обставин, які вони можуть підтвердити.

Апеляційний суд роз'яснив позивачу його право заявити клопотання про допит свідків, зазначивши відповідно до ст. 136 ЦПК України їх ім'я, місце проживання (перебування) або місце роботи, обставини, які вони можуть підтвердити.

Після роз'яснення позивачу відповідно до частини 4 ст. 10 ЦПК України його права на виклик свідків до апеляційного суду таке клопотання позивачем не заявлено.

Викликати у судове засідання апеляційного суду в якості свідка ст. слідчого СВ Селидівського МВ ГУМВС України в Донецькій області майора міліції Міхедькіна О.В., в провадженні якого перебувало кримінальне провадження за фактом побиття вікон № 12014050500001195, позивач відмовився.

Відповідно до статей 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи зазначене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б достовірно підтверджували той факт, що вікна у будинку АДРЕСА_1 24 червня 2014 року були пошкоджені саме відповідачем.

Відповідно до частини 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди є похідними від вимог про відшкодування матеріальної шкоди. Оскільки позивачем факт завдання йому матеріальної шкоди відповідачем не доведено, підстави для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди також відсутні.

Відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК Українипід час розгляду справи у апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції допустив певну неповноту з'ясування обставин справи. Проте ця неповнота не призвела до неправильного вирішення справи.

Відповідно до частини 3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 307, ст. 308, ст. 314, ст. 315 ЦПК України, Апеляційний суд Донецької області, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 22 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Л.І. Соломаха

Судді: О.М. Біляєва

О.В. Осипчук