Ухвала суду № 58282524, 14.06.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 235/1049/16-ц Номер провадження 22-ц/775/1184/2016

Головуючий в 1 інстанції Хмельова С.М.

Доповідач Груіцька Л.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2016 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді: Груіцької Л.О.,

суддів: Осипчук О.В., Соломахи Л.І.,

секретар: Чуряєв В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу ОСОБА_1 подану його представником за довіреністю ОСОБА_2 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 04 травня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати,

В С Т А Н О В И В:

До Красноармійського міськрайонного суду звернувся ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, з позовною заявою до ДП «ВК «Краснолиманська» про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати.

Рішенням Красноармійського міськраойнного суду Донецької області від 04 травня 2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати відмовлено.

Із вказаним рішення суду не погодився представник позивача та подав апеляційну скаргу в якій, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. При цьому посилається на неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Позивач та його представник не з'явились до суду апеляційної інстанції,були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи/ а.с.67/;

Представник відповідача не з'явився до суду апеляційної інстанції,був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи/а.с.68/;

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції послався на те, що вимоги позивача не обґрунтовані та не містяться на законі.

Такі висновки суду відповідають матеріалам справи та ґрунтуються на законі.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази надаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини 1 статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Стаття 94 КЗпП України та стаття 1 Закону України «Про оплату праці» передбачає, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 34 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

У випадках порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникові надається право на компенсацію відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», за яким компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами в цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата та інші.

Згідно із ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. ОСОБА_2 по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 працював у ДП «ВК «Краснолиманська» з 12.11.1997р. по 20.12.2013 року (а.с.3-5).

Звільнений 20.12.2013 року відповідно до наказу №4468/к у звязку з виходом на пенсію (а.с.6).

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду від 05.03.2014 року стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку розрахункових грошових сум за період з 20.12.2013 року по 27.01.2014 року. Дане рішення набрало законної сили 18.03.2014 року.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення компенсації, позивач навів розрахунок та просив стягнути компенсацію у звязку із затримкою виплати заборгованості по заробітній платі, встановленої рішенням суду , оскільки затримка виплат склала більше календарного місяця, а саме з 20.12.2013 року по 27.01.2014 року, тобто за термін після звільнення з роботи. Але ж проведення компенсації втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням термінів її виплати після звільнення робітника законодавством не передбачено. Порушення прав працівника на своєчасне отримання належних йому при звільненні коштів підлягає захисту в інший спосіб, який позивачем вже було використане.

Таким чином апеляційним судом встановлено про відсутність порушеного права позивача, встановленого при розгляді справи по суті, що є підставою для прийняття судом рішення про відмову у позові.

За встановленими обставинами, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст.. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Інших доводів щодо неправильності ухваленого рішення, порушення чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, апеляційна скарга позивача не містить.

Відповідно до ст.303 ч.1 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку, суд перевіряє законність і обгрунтованясть рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апелянта не спростовують наведених і зроблених в рішенні суду першої інстанції висновків, у звязку з чим підстави для його скасування і задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст.303,307, ст. 308, 314 -315 ЦПК України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подану його представником за довіреністю ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 04 травня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Судді: