Рішення № 58280900, 11.05.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/19753/15-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" травня 2016 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Яровенко Н. О.

при секретарі Бабченко Ю. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та відшкодування шкоди, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та відшкодування шкоди посилаючись на те, що 24 березня 2015 року між сторонами був укладений договір оренди. За даним договором відповідач отримав в оренду автомобіль ЗАЗ Daewoo д.н. НОМЕР_5. 17 травня 2015 року відповідач е виконав зобов'язання по орендній платі та покинув автомобіль в аварійному стані, з механічними пошкодженнями. Автомобіль належним чином повернутий не був. Прострочена орендна плата за період з 17.05.2015 по 09.10.2015 року становить 1050 доларів США, що за офіційним курсом становить 22333 грн. 50 коп., неустойка за період прострочення орендної плати - 14500 грн., інфляція - 194 грн. 50 коп. Також позивач просить стягнути упущену вигоду у розмірі 22333 грн. 50 коп. Позивачем були направлені вимоги про сплату заборгованості, однак були проігноровані відповідачем. Тому позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором в сумі 22333 грн. 50 коп., суму інфляційного збільшення у розмірі 194 грн. 50 коп., неустойку у розмірі 14500 грн. 00 коп., упущену вигоду у розмірі 22333 грн. 50 коп., а також судовий збір у розмірі 593 грн. 61 коп.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач до суду не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, а тому по справі необхідно постановити заочне рішення, відповідно до ст. 224 ЦПК України через неявку відповідача в судове засідання.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 24 березня 2015 року між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2. був укладений договір оренди автомобіля № 24/03/15Б (а.с.4-6). За даним договором, орендодавець надає, а орендар приймає в платне користування легковий автомобіль марки ЗАЗ- Daewoo, модель Т13110, 2004 року випуску, номер шасі НОМЕР_6, колір синій, тип легковий седан-в, д.н. НОМЕР_2, який знаходиться у відмінному стані, без пошкоджень.

Відповідно до п. 1.2. Строк оренди складає 36 місяців (до 24 березня 2018 року - п.2.1. договору) з ціною оренди: 50 доларів США в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на день здійснення оплати-на тиждень, та 2607 доларів США в гривневому еквіваленті - на рік.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК та інших актів цивільного законодавства.

Пунктом 8.6. Договору передбачено, що у випадку прострочення орендної плати орендодавець має право нараховувати, а орендар зобов'язується сплатити неустойку у розмірі 100 грн. за кожен день прострочення.

Пунктом 8.7. зазначено, що у разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний негайно повернути автомобіль у стані, в якому він був одержаний, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення автомобіля, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування автомобілем за час прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 760 ЦК України зазначено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживча річ).

У відповідності до положень ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Позивачем, відповідно до умов договору, було передано відповідачу легковий автомобіль марки ЗАЗ- Daewoo, модель Т13110, 2004 року випуску, номер шасі НОМЕР_6, колір синій, тип легковий седан-в, д.н. НОМЕР_2 (а.с.6).

ОСОБА_2 були сплачені на користь позивача, встановлені договором оренди, наступні кошти: з 31.03.2015 року по 02.06.2015 року по 50 доларів США (10 платежів). 09 червня 2015 року відповідачем був повернутий автомобіль у аварійному стані (а.с.48).

Таким чином, сума несплаченої заборгованості за оренду автомобіля (02.06.2015 по 09.06.2015) становить 50 доларів США, що в еквіваленті становить 1063 грн. 50 коп., твердження позивача про період прострочення з 17.05.2015 р. по 09.10.2015 р. та суму заборгованості у розмірі 1050 доларів США свого підтвердження не знайшли.

Відповідно до п. 5.2. Договору, повернення автомобіля проводиться за актом прийому-передачі, з підписанням двох сторін.

ОСОБА_2 автомобіль повернутий 09.06.2015 року, що підтверджується відміткою позивача (а.с.48), однак Акту прийому-передачі складено не було.

Наполягаючи на задоволенні вимог про стягнення суми інфляційного збільшення боргу - 194 грн. 50 коп., неустойки простроченої орендної плати - 14500 грн., упущеної вигоди - 22333 грн. 50 коп., позивач зазначає, що автомобіль фактично знаходиться у ОСОБА_2, що, в свою чергу, не підтверджується матеріалами справи.

У відповідності до положень ст. 27 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі, мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, користуватися правовою допомогою, знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, оскаржувати рішення і ухвали суду, користуватися іншими процесуальними правами, встановленими законом.

Особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться - до початку розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, у випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов'язаний витребувати такі докази. Клопотання про витребування доказів має бути подано до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті із долученням відомостей про неможливість отримання таких доказів особисто стороною або іншою особою, яка бере участь у справі.

Слід зауважити, що позивач не скористався своїми процесуальними правами та не заявляв клопотання про витребування від відповідача необхідних доказів для підтвердження своїх вимог.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року передбачено, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.

Якщо є суперечності між нормами процесуального чи матеріального права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, то рішення є законним, якщо судом застосовано відповідно до частини четвертої статті 8 ЦПК норм, що мають вищу юридичну силу. У разі наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає той з них, який прийнято пізніше. При встановленні суперечностей між нормами права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, суду також необхідно враховувати роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові від 1 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя».

Обгрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильного витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставни, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 61 ЦПК України визначено вичерпний перелік підстав звільнення від доказування.

Представником позивача не надано суду належних доказів на підтвердження своїх вимог, а тому позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Отже, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 551 грн. 20 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 625, 759, 760, 762 ЦК України, ст.ст. 2, 8, 10,11, 58, 60, 88, 208, 212-215, 218, 226 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та відшкодування шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_3) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_4) заборгованість у сумі 1063 грн. 50 коп. та судовий збір в сумі 551 грн. 20 коп., а всього 1614 грн. 70 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

До суду може бути подана апеляційна скарга на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні при його оголошенні протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Н.О. Яровенко