Рішення № 58276245, 14.06.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/13976/13-ц Головуючий у 1-й інст. Лєдньов Д. М.

Категорія 27 Доповідач Якухно О. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Якухно О.М.

суддів Коломієць О.С., Жигановської О.С.

з участю секретаря

судового засідання ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Богунського районного суду м.Житомира від 06 травня 2014 року,

встановила:

У вересні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (надалі ПАТ "Дельта Банк") звернулось з вказаним позовом, в якому просило стягнути на його користь з відповідачів заборгованість за кредитним договором у розмірі 230683,66 грн. Зазначало, що 01.02.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (надалі ТОВ "Укрпромбанк") та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 41-005/ФКВ-08, а з ОСОБА_3 договір поруки. 30.06.2010 року між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Український промисловий банк" укладено Договір про передачу активів та кредитних зобовязань ТОВ "Українського промислового банку" на користь ПАТ "Дельта Банк". Згідно п.4.1. зазначеного договору було передано право вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами. В свою чергу, позичальник не виконав взяті на себе зобовязання, а тому борг підлягає стягненню з нього та поручителя.

Заочним рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 06 травня 2014 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором від 01.02.2008 року, яка утворилась станом на 06.08.2013 року, в сумі 230683,66 грн., з них : заборгованість за кредитом в сумі 138170,75 грн., відсотки в сумі 92512,90 грн. Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» судовий збір в сумі 1153,42 грн., з кожного.

Ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 08 квітня 2016 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Відповідач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в частині вимог до нього та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову про солідарне стягнення заборгованості з поручителя. На підтвердження своїх доводів посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що судом не враховано вимоги ст.559 ЦК України щодо припинення поруки.

Розглянувши справу в межах визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення скарги.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що між сторонами існують договірні відносини, які не виконуються належним чином позичальником та поручителем, а тому борг підлягає стягненню з відповідачів у солідарному порядку.

Колегія суддів частково погоджується із зазначеним висновком суду, виходячи з наступного.

Згідно із ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

За ч.2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором застосовуються положення норм про позику.

Так, ч.2 ст.1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з ростроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Судом встановлено, що між ТОВ "Укрпромбанк" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 41-005/ФКВ-08 від 01.02.2008 року (далі Договір), за яким позичальник отримав кошти в сумі 26000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,3 % річних, на умовах повернення у строк до 31.01.2011 року.

В цей же день, між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_3 укладено договір поруки в забезпечення виконання основного зобовязання ОСОБА_2

30 червня 2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», ПАТ «Дельтабанк» та Національним банком України укладено договір про передачу активів та Кредитних зобовязань Укрпромбанку на користь Дельтабанку (а.с.47-58), яким урегульовано питання передачі Активів Укрпромбанку, а також відступлення Прав Вимоги, які входять до складу Активів Укрпромбанку, на користь переможця конкурсу ОСОБА_4 (п.2.1 цього договору).

ОСОБА_2 своєчасно не проводив погашення кредиту, а тому станом на 06.08.2013 року виникла заборгованість в сумі 230683,66 грн., з них : по тілу кредиту 138170,75 грн., по процентах за користування кредитом 92512,90 грн.

Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.

Таким чином, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Як убачається з графіка погашення кредиту, чергові платежі боржник повинен був здійснювати не пізніше 20 числа кожного місяця, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя.

У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Разом із тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань, та в частині вимог про дострокове погашення кредитних коштів.

Крім того, при застосуванні частини четвертої статті 559 ЦК України слід ураховувати таке.

Регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності частина четверта статті 559 ЦК Українипередбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги),якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Зі змісту цієї норми вбачається, що у тексті частини четвертої статті 559 ЦК України застосовуються поняття «пред'явлення вимоги» та «пред'явлення позову», як умови чинності поруки.

Враховуючи правову конструкцію зазначеної правової норми, викладеної в одному абзаці, подібність правовідносин, які вона регулює, та на підставі системного, послідовного, логічного тлумачення змісту цієї норми слід дійти висновку про те, що передбачений цією нормою підхід до правового регулювання строків дії поруки та її припинення є однаковим.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку (статті 61, 64 Господарського процесуального кодексу України, стаття 122 ЦПК України) протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, аналізуючи частину четверту статті 559 ЦК України, слід дійти висновку про те, що застосоване в цій нормі поняття "строк чинності поруки" повинне розглядатися однаково, тобто як строк, протягом якого кредитор може в судовому порядку реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов'язання.

Відповідно закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Зазначений правовий висновок викладено Верховним Судом України по справі № 6-53цс14.

Оскільки строк здійснення останнього платежу у договорі визначено 31 січня 2011 року, а позов предявлено до суду 30.08.2013 року (згідно поштового штампу на конверті), тобто після закінчення шестимісячного строку, а іншого в договорі поруки не встановлено, порука є припиненою.

Зазначені вимоги закону судом не враховано, а тому висновок суду про солідарне стягнення заборгованості є помилковим.

Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині солідарного стягнення заборгованості з ОСОБА_3 та ухваленні нового рішення про відмову у задоволенні позову до поручителя.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 2537,52 грн., понесені відповідачем за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.209, 218, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Заочне рішення Богунського районного суду м.Житомира від 06 травня 2014 року скасувати в частині задоволення вимог до ОСОБА_3 та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, у звязку із чим абзаци 1-3 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" заборгованість за кредитним договором № 41-005/ФКВ-08 від 01.02.2008 року, яка утворилась станом на 06.08.2013 року, в сумі 230683,66 грн., з них : заборгованість за кредитом в сумі 138170,75 грн., відсотки в сумі 92512,90 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" судовий збір в сумі 2036,84 грн.»

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 2537,52 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Судді: