Ухвала суду № 58274487, 08.06.2016, Апеляційний суд міста Києва

08 червня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючий суддя: Качан В.Я.

Судді: Шиманський В.Й., Кравець В.А.

Секретар: Дука В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу відповідача Державного підприємства дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики «Укрдорзв'язок» на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 02 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики «Укрдорзв'язок» про стягнення заробітної плати, компенсації втрати частини заробітку, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди, -

встановила:

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державного підприємства дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики «Укрдорзв'язок» про стягнення заробітної плати, компенсації втрати частини заробітку, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 02 березня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики «Укрдорзв'язок» на користь ОСОБА_1 96 891,51 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням, відповідач Державне підприємство дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики «Укрдорзв'язок» подало апеляційну скаргу на вказане рішення.

В апеляційній скарзі Державне підприємство дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики «Укрдорзв'язок» просить суд скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 02 березня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог Державне підприємство дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики «Укрдорзв'язок» посилається на те, що оскаржуване рішення є протизаконним, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Справа 759/19754/15-ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/6261/2016Головуючий у суді першої інстанції: Сенько М.Ф.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Качан В.Я. Заслухавши доповідь головуючого, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, щозгідно записів у трудовій книжці ОСОБА_1 з 31.10.2011 займав посаду електрогазозварювальника 4 розряду в будівельно-монтажній дільниці ДП «Укрдорзв'язок» відповідно до наказу директора ДП «Укрдорзв'язок» № 105-к від 31.10.2011.

Наказом директора ДП «Укрдорзв'язок» № 02-к від 13.01.2014 ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.

Із довідки директора ДП «Укрдорзв'язок» № 24 від 12.03.2014 вбачається, що ОСОБА_1 за період роботи на підприємстві з травня 2013 по січень 2014 нарахована заробітна плата в загальній сумі 19 865,04 грн.

Проте, докази того, що зазначена нарахована заробітна плата була виплачена позивачу відсутні.

Відповідно до ст. ст. 116, 117 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, враховуючи, що позивачу було нараховано, але не виплачено заробітну плату при звільненні в розмірі 19 865,04 грн., судом першої інстанції вірно задоволено позовні вимоги в цій частині у відповідності до вимог ст. 116, 117 КЗпП України.

Згідно ст. 1 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати» підприємства, установи, організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу.

Згідно ст. 34 ЗУ «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Враховуючи положення закону, індекс інфляції у 2014 та 2015 роках та заборгованість по заробітній платі, судом першої інстанції вірно стягнуто з відповідача на користь позивача компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати в розмірі 34 540,95 грн.

При цьому, розраховуючи середній заробіток суд першої інстанції виходив із Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995, про те, що обчислення середньої заробітної плати для оплати вимушеного прогулу проводиться виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Із довідки про заробітну плату позивача № 24 від 12.03.2014 вбачається, що за грудень 2013 року заробітна плата позивача становила 1302,84 грн., за січень 2014 року заробітна плата позивача становила 2582,67 грн.

Відповідно до п. 5 Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку). Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 Порядку).

Із правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові при розгляді справи № 6-1093цс15 від 23.12.2015, вбачається, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

Таким чином, судом першої інстанції вірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 42 485,52 грн., зокрема в межах заявлених позивачем вимог.

Враховуючи викладене та обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивачу при звільненні було нараховано, але не виплачено заробітну плату, при цьому, компенсація втрати частини заробітної плати та середній заробіток за час затримки розрахунку стягнуто у відповідності до вимог чинного законодавства.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач вказав у позовній заяві посаду екскаваторника, тому спір має розглядатися саме щодо вказаної посади, є надуманими, оскільки суперечать доказам, які містяться в матеріалах справи.

Разом з тим, безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не вірно взято до уваги розрахунок заборгованості, наданий позивачем, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростували вказаний розрахунок.

Таким чином, доводами апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовано.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до обставин справи, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу відповідача Державного підприємства дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики «Укрдорзв'язок» відхилити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 02 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики «Укрдорзв'язок» про стягнення заробітної плати, компенсації втрати частини заробітку, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: