Ухвала суду № 58271587, 09.06.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2016 р. Справа № 815/6313/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді -Шеметенко Л.П.судді -Димерлія О.О. судді -Єщенка О.В.

при секретарі - Алексєєвої Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2015 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Амадеус Марин» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.07.2015 року № 0000952204,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Амадеус Марин» звернулось до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі ДПІ у Приморському районі м. Одеси) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.07.2015 року № 0000952204, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 478 450 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 239225 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на протиправність оскаржуваного податкового повідомлення рішення, з огляду на те, що товариством додержано усіх вимог чинного законодавства під час формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Реверанс Груп», а тому відсутні підстави для визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість по операціям з вказаним контрагентом.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що за результатами проведеної перевірки ТОВ «Амадеус Марин» було встановлено безпідставне формування вказаним товариством податкового кредиту в результаті безтоварних взаємовідносин з ТОВ «Реверанс Груп».

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2015 року позов ТОВ «Амадеус Марин» задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 24.07.2015 року № 0000952204.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області подала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

У період з 22.06.2015 року по 26.06.2015 року на підставі направлення від 19.06.2015 року № 001383/1072, виданого ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, службовою особою відповідача, згідно із п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 19.06.2015 року № 1030, проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Амадеус Марин» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків ТОВ «Реверанс Груп», код ЄДРПОУ 39216671 за період з 01.07.2014 року по 30.11.2014 року, їх реальності та визначення впливу на податковий облік з податку на додану вартість.

За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений акт від 06.07.2015 року № 4637/15-53-22-04/36554196, на підставі якого ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 24.07.2015 року № 0000952204, яким збільшено ТОВ суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 478 450 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 239225 грн.

У висновку акта перевірки зазначено про встановлення перевіркою порушення ТОВ «Амадеус Марин» п. 44.1 ст. 44, п. 198.1 а), п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 е) ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження ПДВ до сплати на загальну суму 478450 грн., у тому числі по податковим періодам: липень 2014 року на 78000 грн., серпень 2014 року на 99850 грн., вересень 2014 року на 114600 грн., жовтень 2014 року на 88400 грн., листопад 2014 року на 97600 грн. (т. 1 а.с. 15-42).

Позивачем проводилась процедура адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення.

Рішенням Головного управління ДФС в Одеській області № 10/15-32-10-02-07 про результати розгляду первинної скарги, а також рішенням Державної фіскальної служби України від 24.09.2015 року № 20246/6/99-99-10-01-01-25 про результати розгляду скарги, скарги ТОВ «Амадеус Марин» було залишено без задоволення, оскаржуване податкове повідомлення-рішення - без змін.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями про результати розгляду скарг, та вважаючи протиправним прийняте ДПІ у Приморському районі м. Одеси податкове повідомлення-рішення від 24.07.2015 року № 0000952204, позивач оскаржив його до суду першої інстанції.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції посилався на недоведеність з боку податкового органу правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість, з огляду на недоведеність нікчемності правочинів та відсутності господарських операцій.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У період, за який проводилась перевірка ТОВ «Амадеус Марин» мало взаємовідносини з ТОВ «Реверанс Груп», за наслідками яких позивачем задекларовано податковий кредит у липні, серпні, вересні, жовтні та листопаді 2014 року.

За результатами проведеної перевірки ТОВ «Амадеус Марин», податковий орган дійшов висновку про завищення товариством податкового кредиту за вказаний вище період, який сформовано за рахунок операцій з ТОВ «Реверанс Груп», на загальну суму 478 450 грн.

Зазначені висновки податковий орган обґрунтовує недоведеністю фактичного здійснення операцій, пов'язаних з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання у межах господарської діяльності платника податку та у ряді випадків оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПК України. ДПІ у Приморському районі м. Одеси посилалась на те, що при придбанні транспортно-експедиторських послуг вантажів та послуг із миття цистерн (пропарки вагонів) у ТОВ «Реверанс Груп» отримані податкові накладні, які не містять таких обов'язкових реквізитів як одиниця виміру, кількість та обсяг перевезень, що не відповідає первинним документам та не дозволяє підтвердити зв'язок цих послуг з використанням у межах господарської діяльності ТОВ «Амадеус Марин». Також зазначено, що аналізом первинних документів, зокрема, актів надання послуг, які надані ТОВ «Амадеус Марин» до перевірки для підтвердження придбання у ТОВ «Реверанс Груп» послуг з організації перевезення та надання послуг миття цистерн, встановлено відсутність у них інформації щодо номерів залізничних цистерн, по яким здійснювались послуги з пропарки, очистки та просушки, а також нанесення трафарету, дата та місце надання таких послуг.

Податковий орган посилався на те, що кількість працюючих на ТОВ «Реверанс Груп» складає 4 особи, що на думку відповідача, свідчить про недостатню кількість трудових ресурсів на підприємстві та вказує на неможливість проведення відповідної фінансово-господарської діяльності.

З матеріалів справи встановлено, що 01.07.2014 року між ТОВ «Амадеус Марин» (Замовник) та ТОВ «Реверанс Груп» (Виконавець) було укладено договір про надання послуг з миття цистерн № 4/07, згідно якого Виконавець зобов'язується за завданням Замовника відповідно до умов Договору надати послуги з очищення, миття, пропарки та нанесення трафаретів на ж.д. цистерни (надалі - послуги), а Замовник зобов'язується оплатити надані послуги. У вартість послуг, що надаються Виконавцем, включено вартість витратних матеріалів (миючих засобів, фарба, тощо) (т. 1 а.с. 91-93).

На виконання умов вищезазначеного договору у період липня-листопада 2014 року ТОВ «Реверанс Груп» надавало ТОВ «Амадеус Марин» послуги з пропарки вагонів.

Крім того, 16.07.2014 року між ТОВ «Амадеус Марин» (Замовник) та ТОВ «Реверанс Груп» (Виконавець) було укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 3/07, згідно якого Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги з організації та забезпечення перевезення вантажу залізничним транспортом у прямому та/або змішаному сполученні у власному та/або орендованому рухомому складу, пов'язані із залізничним перевезенням. Номенклатура вантажу, обсяги, вартість послуги ТЕО, пункт навантаження та розвантаження, маршрут, тарифи перевезення вантажів узгоджуються у протоколах узгодження тарифів, які є невід'ємною частиною Договору (т. 1 а.с. 83-90).

На виконання умов вищезазначеного договору у період з липня по листопад 2014 року ТОВ «Реверанс Груп» надавало ТОВ «Амадеус Марин» транспортно-експедиційні послуги.

У підтвердження виконання контрагентом умов вказаних договорів позивач надав: акти надання послуг, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні, рахунки-фактури, картку рахунку 631, акти придатності цистерн під завантаження, платіжні доручення (т. 1 а.с. 51-101, 103-112, 208-242, т. 3а.с. 15-111).

Оплата послуг здійснювалась позивачем у безготівковій формі, що підтверджується наданими платіжними дорученнями.

Згідно з підпунктом 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2. названої статті встановлює, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

Викладені норми Податкового кодексу України вказують на існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Фактичне виконання господарських зобов'язань повинне підтверджуватись належним чином складеними первинними документами.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За змістом ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Дослідивши надані позивачем у підтвердження реального виконання господарських операцій з ТОВ «Реверанс Груп» первинні документи, суд апеляційної інстанції встановив, що вони складені належним чином, містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складенням цих документів, та дають змогу вважати, що господарські операції реально відбулися і тягнуть настання реальних правових наслідків.

Так, в актах надання послуг, рахунках-фактурах, які надані позивачем у підтвердження надання ТОВ «Реверанс Груп» послуг з пропарки вагонів, вказано одиницю виміру - вагони, кількість наданих послуг, ціну послуг, а також загальну вартість робіт.

У актах придатності цистерн під завантаження, складених ТОВ «Реверанс Груп» вказано номери цистерн, які підготовлені товариством під загрузку.

Позивач пояснив, що в оперуванні TOB «Амадеус Марин» за період, що перевірявся, знаходилося одночасно близько 300-400 вагонів, щодо яких здійснювалися операції по промивці вагонів, а також в оренді одночасно до 20 вагонів, зокрема вагони під номерами: 56789795, 56789290, 56789092, 54249339, 54075254, 51201796, 51159275, 51159465, 51167633, 50216183, 51159622, 51159820, 51159283, 51167716, 51712966, 51712834, 51703627, 51159846, 50292127, 51167682, що є великим та значним об'ємом інформації, яка підлягає обробці.

В свою чергу, виконання ТОВ «Реверанс Груп» послуг з транспортно-експедиторського обслуговування підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).

У договорі про транспортно-експедиційне обслуговування зазначено, що Експедитор (ТОВ «Реверанс Груп») надає Замовнику (ТОВ «Амадеус Марин») комплекс послуг транспортно-експедиторського обслуговування, та визначено, що в себе включає вказаний комплекс послуг. При цьому, договором передбачено, що номенклатура вантажів, об'єм та вартість послуг транспортно-експедиційного обслуговування, маршрути та тарифи перевезення вантажів узгоджуються сторонами у Протоколах узгодження тарифів, які є невід'ємною частиною договору.

Позивачем були надані Протоколи узгодження тарифів від 31.07.2014 року та від 22.08.2014 року, згідно яких сторони домовились, що Експедитор, у відповідності до п. 2.1.8 Договору надає Замовнику послуги по обновленню та нанесенню відповідних трафаретів на вагони, які спеціалізуються на перевезенні рослинних олій, а також надає Замовнику у користування на період з 01.09.2014 року по 30.09.2014 року залізничні вагони №№ 51712834, 51201796, 50292127, 51167682, 51159275.

Крім того, позивачем був наданий договір від 10.04.2013 року про організацію перевезення вантажів у власному рухомому складі оператора, укладений ТОВ «Амадеус Марин» (оператор) з Одеською залізницею, додаткові угоди до вказаного договору, калькуляцію витрат залізниці на перебування власних (орендованих) вагонів на коліях погоджених станцій для власників вагонів, не підпорядкованих УЗ, договір про комплексне транспортно-експедиційне обслуговування № 3225 від 30.09.2014 року, укладений з ДП «Південна залізниця», договір № 2514 від 02.02.2011 року про транспортно-експедиторське обслуговування, укладений з Уставним територіально-галузевим об'єднанням «Південна залізниця», договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги від 09.02.2011 року № ПР.ДН-1/11-6327343/НЮп, укладений з ДП «Придніпровська залізниця», договір про організацію перевезень вантажів та проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги від 17.06.2011 року № Л-М-11188п/ню, укладений з Державним територіально-галузевим об'єднанням «Львівська залізниця», договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги № 6409513 від 29.03.2011 року, укладений з Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця», договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею додаткові послуги № 1163525/119 від 17.08.2009 року, укладений з ДП «Одеська залізниця», договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею додаткові послуги № 1163525 від 17.09.2014 року, укладений з ДП «Одеська залізниця», а також додаткові угоди до вказаних договорів, додатки до договорів (т. 1 а.с. 143-250, т. 2 а.с. 1-32).

Зазначені договори свідчать про те, що позивачем здійснювалась господарська діяльність з перевезення та експедирування вантажів, у зв'язку з чим використовував послуги Залізниці, пов'язаних із здійсненням вказаного виду діяльності.

Слід зазначити, що послуги, які отримував позивач від ТОВ «Реверанс Груп» безпосередньо пов'язані з вказаною діяльністю позивача.

У підтвердження використання наданих ТОВ «Реверанс Груп» послуг у власній господарській діяльності позивачем були надані договори, укладені з іншими контрагентами, в яких позивач виступав експедитором, а також первинну документацію щодо виконання таких договорів.

Так, позивачем надано копії договорів на транспортно-експедиційне обслуговування від 04.03.2014 року № 96/14, укладеного з ТОВ «Глобинський переробний завод», та № 23/10 від 30.12.2010 року, укладеного з ТОВ ВКФ «Олір», додаткові угоди до договору 04.03.2014 року № 96/14, додатки до вказаного договору, заявки на надання транспортно-експедиторських послуг, додаткові угоди до договору № 23/10 від 30.12.2010 року (т. 2 а.с. 78-136, 147-165).

У своїй сукупності надані первинні документи підтверджують фактичність проведених господарських операцій між позивачем та ТОВ «Реверанс Груп», а тому певні зауваження з боку відповідача до окремих первинних документів, наданих позивачем, не свідчать про нереальність операцій з розглядуваними контрагентами.

Податковим органом, не наведено переконливих доводів та не подано належних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах є недостовірними та (або) суперечливими.

Таким чином, позивачем надані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Реверанс Груп». Зазначені документи складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

В свою чергу, судом першої інстанції вірно встановлено, що висновки податкового органу про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та розглядуваним в акті перевірки контрагентом не ґрунтуються на належному самостійному дослідженні податковим органом обставин укладання договорів між позивачем та ТОВ «Реверанс Груп», предметів даних правочинів, змісту прав та обов'язків сторін за ними, повноважень фізичних осіб, які від імені суб'єктів господарювання укладали ці правочини, обізнаності суб'єктів господарювання щодо обставин діяльності один одного, дійсних намірів сторін правочину, наявності чи відсутності розумних економічних чинників на укладання правочинів, подальшого руху сплачених позивачем грошових коштів акт перевірки не містить.

Такого висновку ДПІ у Приморському районі м. Одеси дійшла на підставі податкової інформації, яка надійшла від ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 17.02.2015 року № 50/10-13-22-04/39216671 «щодо спектру фінансово-господарської діяльності ТОВ «Реверанс Груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту з ТОВ «Хадагор» за період з 01.07.2014 року» та від 15.05.2015 року № 265/10-13-22-05/39216671 «щодо спектру фінансово-господарської діяльності ТОВ «Реверанс Груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами - постачальниками та з контрагентами - покупцями за період з 01.10.2014 року по 30.11.2014 року».

Колегія суддів зазначає, що формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість (добросовісного платника податку) права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит, якщо останній виконав усі передбачені законом умови віднесення сум до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Однак у разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним.

В даному випадку, ДПІ у Приморському районі м. Одеси не було надано доказів того, що по спірним операціям між позивачем та ТОВ «Реверанс Груп» у позивача була відсутня розумна ділова мета, або того, що позивач та вказане підприємство діяли спільно з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що висновки акта ґрунтуються на припущеннях, фактичне порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідачем встановлено не було.

Посилання контролюючого органу в акті перевірки на фіктивність діяльності ТОВ «Реверанс Груп» не підтверджені жодними доказами, а навпаки, спростовуються наданими позивачем первинними документами.

Також необґрунтованими є посилання податкового органу, в якості підстави для зменшення податкового кредиту товариства, на відсутність у контрагента позивача необхідних умов для здійснення господарської діяльності. Так, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження вказаних тверджень. В акті перевірки зазначено, що кількість працюючих на ТОВ «Реверанс Груп» складає 4 особи, що на думку податкового органу, є недостатнім для здійснення господарської діяльності цим товариством та надання послуг згідно укладених з ТОВ Амадеус Марин» договорів.

Однак, слід зазначити, що законодавством чітко не регламентована обов'язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тої чи іншої діяльності. В залежності від специфіки виду діяльності підприємство у разі виникнення такої потреби може залучити до виконання роботи інших осіб з наявними ресурсами визначеного обсягу і структури. В даному випадку податковим органом не зазначено, яка саме кількість трудового ресурсу, та які саме умови для здійснення господарської діяльності для виконання договорів були відсутні у контрагентів.

В акті перевірки також вказано на ненадання позивачем до перевірки єдиного транспортного документу, по якому здійснювалось перевезення вантажів, який би підтверджував факт надання послуги експедитора при перевезенні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що вищезазначений документ має та може бути надано лише у випадку, коли послуги транспортно-експедиторської діяльності надаються за умови перевезення.

При здійсненні господарських операцій між TOB «Амадеус Марин» та ТОВ «Реверанс Груп» саме перевезення не здійснювалось, а тому товарно-транспортні документи, якими супроводжується перевезення вантажів, та види яких визначено у ч. 11 ст. 9 Закону «Про транспортно-експедиторську діяльність», між позивачем та ТОВ «Реверанс Груп» не складались, а тому і не могли бути надані перевіряючим.

Також в акті перевірки, а саме у пункті 3.1 (стр. 8 акту) ДПІ посилалась на те, що при складанні додатку 1 та 5 за листопад 2014 року та податкової декларації з ПДВ за листопад 2014 року відсутні показники податкових накладних (згідно переліку, наведеного податковим органом в акті (таблиця 6), які зазначені у Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, поданому разом із податковою звітністю за листопад 2014 року.

В ході розгляду справи встановлено, що частина податкових накладних, які вказані податковим органом як такі, що не надані товариством, дублюється у переліку первинних документів TOB «Амадеус Марин» від TOB «Реверанс Груп», які є предметом перевірки у Додатку № 1 до акту, зокрема, ПН № 31 від 11.08.2014 року, ПН № 207 від 31.08.2014 року, ПН № 59 від 21.10.2014 року (хоча у списку даний номер йде під іншою датою та з іншою сумою). Суд першої інстанції вірно зазначив, що інша частина списку складена так, що можна прийти до висновку про те, що було просто переплутано номери, дати та суми податкових накладних, чи зазначено ті, які навіть не мають відношення до взаємовідносин TOB «Амадеус Марин» з TOB «Реверанс Груп».

Так, у таблиці на ст. 8 акту відповідачем вказувалось на здійснення позивачем з TOB «Реверанс Груп» операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 0 %, тоді як у відносинах між позивачем та розглядуваним контрагентом не проводилось таких операцій.

Твердження податкового органу про те, що податкові накладні, виписані TOB «Реверанс Груп» не містять всіх необхідних реквізитів спростовується матеріалами справи.

Згідно з п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 ПК України).

З дослідження податкових накладних, наданих позивачем у підтвердження правомірності формування податкового кредиту, судом встановлено, що вони містять всі обов'язкові реквізити, передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України, в тому числі в них вказано і одиниці виміру послуг. При чому, твердження відповідача про відсутність в податкових накладних вказання на кількість та обсяг перевезень є безпідставним, з огляду на нездійснення контрагентом позивача послуг з перевезення вантажів.

Посилання ДПІ на те, що податкові накладні, надані позивачем не зареєстровані та «подрібнені» з метою не дослідження ланцюга постачання відповідної товарної групи є необґрунтованим та жодним чином не впливають на право позивача на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.

Крім того, додатком № 1 до акту перевірки підтверджено, що усі податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, за винятком випадків, коли нормативно-правовими актами, що діяли у періоді, який перевірявся (до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року), не мали бути зареєстрованими.

Разом з тим, на момент укладання правочину та складання податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований платником податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, що не заперечувалось відповідачем, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні за вказаними операціями.

Таким чином, в ході розгляду справи було встановлено, що господарські операції позивача з TOB «Реверанс Груп» здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності підприємств, а тому вони є реальними, відповідають дійсному економічному змісту і діловій меті та підтверджуються необхідними документами, які містять усі обов'язкові реквізити та розкривають зміст та обсяг господарських операцій, а отримані блага використані позивачем у власній господарській діяльності.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин позивача.

Таким чином, висновки податкового органу за результатами проведеної перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства спростовуються встановленими під час розгляду даної справи обставинами, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оспорюваного податкового повідомлення-рішення щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду судовий збір встановлюється у розмірі 110 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2016 року задоволено клопотання ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судом апеляційної інстанції рішення у справі.

На момент подачі адміністративного позову ставка судового збору за подачу юридичною особою позову майнового характеру складала 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати (п.п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

З огляду на розмір майнових вимог позивача, при зверненні до суду першої інстанції сплаті підлягав судовий збір у розмірі 10 765,13 грн., у зв'язку з чим розмір судового збору за подачу апеляційної скарги складає 11 841,64 грн. (110 % х 10 765,13 грн.).

Враховуючи, що апелянт не відноситься до категорії осіб, які користуються пільгами щодо сплати судового збору, при зверненні до суду з апеляційною скаргою судовий збір ним не сплачено, колегія суддів вважає необхідним стягнути з Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області вказаний судовий збір за результатами апеляційного розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 87, 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2015 року - залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області (68012, м. Одеса, вул. Французький бульвар, 7, код ЄДРПОУ 26365437) до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок №: 31212206781008, отримувач коштів: УК у м. Одесі/Приморський р-н/22030101, код ЄДРПОУ 38016923, банк отримувача: ГУДКСУ в Одеській області, МФО: 828011, Код ЄДРПОУ суду 34380461 судовий збір за подання апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції у розмірі 11 841 (одинадцять тисяч вісімсот сорок одну) грн. 64 коп.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлено 13 червня 2016 року.

Головуючий: Л.П. Шеметенко Суддя: О.О. Димерлій Суддя: О.В. Єщенко