Ухвала суду № 58271188, 06.06.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №826/20661/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

06 червня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Губської Л.В., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Чорної Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопад 2015 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Дубекспо» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, про стягнення пені,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, в якому просив суд стягнути з Державного бюджету України на користь підприємства суму пені щодо протермінування бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 134619,11 грн; зобов'язати відповідачів подати звіт про виконання судового рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2015 року позов задоволено, стягнуто з Державного бюджету України на користь підприємства суму пені за протермінування бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 134619,11 грн; зобов'язано відповідачів подати звіт про виконання судового рішення у десятиденний строк з моменту набрання судовим рішенням законної сили.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідачі подали апеляційні скарги з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в яких просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2015 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційних скарг та просив їх задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 березня 2015 у справі №826/12355/14, що залишена без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року та Вищого адміністративного суду України від 10 листопада 2015 року, позов ПП «Дубекспо» задоволено, стягнуто з Державного бюджету України на користь підприємства суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 698093,00 грн; стягнуто з Державного бюджету України на користь підприємства суму пені, щодо протермінування бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 184912,94 грн.

Згідно вказаних судових рішень, ПП «Дубекспо» подавалися до ДПІ у Голосіївському районі міста Києва декларації із податку на додану вартість, в яких відображено відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок за період з травня 2011 року по грудень 2011 року, січень 2012 року у загальному розмірі 698093,00 грн.

Податковим органом було проведено ряд документальних позапланових виїзних перевірок ПП «Дубекспо» щодо достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявленої до відшкодування на рахунок платника у банку за період з травня 2011 року по грудень 2011 року та січень 2012 року, за результатами яких контролюючим органом були складні наступні довідки: від 05.04.2012 №75/2-07-20-36203336 за січень 2012 року; від 29.02.2012 №197/2-07-20-36203336 за грудень 2011 року; від 25.01.2012 №65/2-07-20-36203336 за листопад 2011 року; від 04.01.2012 №5/2-07-20-36203336 за вересень, жовтень 2011 року; від 03.11.2011 №1062/2-07-20-36203336 за серпень 2011 року; від 11.10.2011 №960/2-07-20-36203336 за липень 2011 року; від 13.09.2011 №874/2-07-20-36203336 за червень 2011 року; від 12.08.2011 №786/2-07-20-36203336 за травень 2011 року.

Вказаними довідками підтверджено факт достовірності нарахування позивачем сум бюджетного відшкодування в загальній сумі 698093,00 грн.

Відповідно до частини п'ятої статті 254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Також, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 19.08.2015 Окружним адміністративним судом м. Києва на виконання своєї постанови від 11.03.2015 по справі №826/12355/14 виданий виконавчий лист.

В подальшому позивач звернувся до ГУ ДКС у м. Києві із заявою від 28.08.2015 №28 про перерахування на виконання виконавчого листа від 19.08.2015 по справі № 826/12355/14 коштів в сумі 184912,94 грн на відповідний розрахунковий рахунок у банку.

Проте, як встановлено судом першої інстанції, фактично кошти в сумах 698093,00 грн (сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість) та 184912,94 грн (сума пені, нарахованої за прострочення бюджетного відшкодування) на розрахунковий рахунок ПП «Дубекспо» не надійшли.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції з яким погоджується колегія суддів, виходив з наступного.

Згідно підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені статтею 200 ПК України.

Згідно пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 вказаного кодексу, в редакції, яка діяла на час виникнення у позивача права на бюджетне відшкодування, передбачено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Положеннями пунктів 200.7, 200.10, 200.12, 200.13 статті 200 ПК України визначено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Як було вище наведено, судовими рішеннями у справі №826/12355/14, які набрали законної сили, було стягнуто з Державного бюджету України на користь підприємства суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 698093,00 грн, проте станом на час звернення позивача до суду бюджетна заборгованість з податку на додану вартість не відшкодована.

Згідно пункту 200.23 статті 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Отже, оскільки станом на момент розгляду справи позивачу безпідставно не відшкодовано відповідачами суму податку на додану вартість у строки, встановлені пунктами 200.13, 200.15 статті 200 ПК України, позивач набув право на нарахування пені в порядку, встановленому пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для стягнення пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України з Державного бюджету України на користь позивача, що складає 134619,11 грн.

При цьому, як вбачається з апеляційних скарг, розмір суми пені по бюджетній заборгованості відповідачами не заперечується.

Згідно пункту 200.17 статті 200 ПК України джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи бюджету, до якого сплачується податок.

Під час апеляційного розгляду справи, колегія суддів також враховує правову позицію Верховного суду України, що викладена у постанові від 03.06.2014 у справі №21-131а14, в якій суд дійшов висновку, що неподання органом державної податкової служби після закінчення перевірки до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв'язку з цим заборгованості бюджету з ПДВ, не позбавляє платника податку права пред'явити вимоги про стягнення зазначеної пені.

Також, колегія суддів не приймає до уваги посилання фіскального органу на порушення позивачем норм податкового законодавства, оскільки судовими рішеннями у справі №826/12355/14 підтверджено факт достовірності нарахування позивачем сум бюджетного відшкодування в загальній сумі 698093,00 грн та наявність права на бюджетне відшкодування вказаної суми.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов та стягнув з Державного бюджету України на користь позивача пеню по бюджетній заборгованості з відшкодування податку на додану вартість за період з 11.09.2014 по 01.07.2015 у сумі 134619,11 грн.

Відповідно до частини першої статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційних скарг не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопад 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 13.06.2016 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: Л.В. Губська

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Федотов І.В.

Губська Л.В.