Постанова № 58268432, 02.06.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2016 р. Справа №805/872/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 13год.00хв.

ухвалено у нарадчій кімнаті

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Троянової О.В.

при секретарі Кудрі В.Г.,

за участю:

представник позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю Моспінське вуглепереробне підприємство

до ОСОБА_3 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 листопада 2015 року №0000532200, яким ТОВ Моспінське вуглепереробне підприємство збільшено суму грошового зобовязання із податку на додану вартість у розмірі 274 722грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Моспінське вуглепереробне підприємство звернулося з позовом до ОСОБА_3 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 листопада 2015 року №0000532200, яким ТОВ Моспінське вуглепереробне підприємство збільшено суму грошового зобовязання із податку на додану вартість у розмірі 274 722грн./том 1 а.с.3-10/.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Моспінське вуглепереробне підприємство з питань повнотии нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні господарських операцій з ФО-П ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_1) за період з 01.04.2015 по 31.05.2015 року, відповідачем, складено акт від 26.10.2015р. №196/15/31616011. На підставі висновків акту перевірки відповідачем 13 листопада 2015р прийнято податкове повідомлення-рішення №0000532200/3933 яким ТОВ Моспінське вуглепереробне підприємство збільшено суму грошового зобовязання із податку на додану вартість у розмірі 274 722грн. Вважає, прийняте податкове повідомленнярішення протиправним та таким, що підлягають скасуванню, оскільки висновки акту перевірку не підтверджуються наявними документами первинного бухгалтерського обліку.

Просить суд, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ОСОБА_3 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 13 листопада 2015 року №0000532200, яким ТОВ Моспінське вуглепереробне підприємство збільшено суму грошового зобовязання із податку на додану вартість у розмірі 274 722грн./том 1 а.с.9/.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, в судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним у письмових запереченнях, в яких зазначив, що актом перевірки від 26.10.2015р. №196/15/31616011 встановлено порушення п.198.1, п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого, безпідставно завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.04.2015 по 31.05.2015 року на 183147,97грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість за період з 01.04.2015 по 31.05.2015 року у сумі 183147,97грн.,

Податковим органом зроблено висновок про те, що господарські операції ТОВ «Моспінське ВПП» з отримання послуг з вивезення грузу ФОП ОСОБА_4 не мали реального характеру. Контрагент позивача ФОП ОСОБА_4 порушив норми податкового законодавства щодо подання звітності,тобто не відобразив в податковій декларації з ПДВ за період з квітень 2015р. та травень 2015 р. суми податкового зобовязання з ПДВ в звязку з чим виявлено розбіжності між податковим зобовязанням та податковим кредитом позивача. Крім того, первинні бухгалтерські документи щодо взаємовідносин позивача з контрагентом за період з 01.04.2015р. по 31.05.2015р. складені з порушенням вимог ст.3 Закону України №996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тому не мають юридичної сили, не можуть бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку, подальшого декларування податкових показників з податку на прибуток підприємства та ПДВ. Проаналізовані акти виконаних робіт не підтверджують виконання зазначеного обсягу робіт,в податковому органі відсутні і надані ФОП ОСОБА_4 відомості,щодо кількості працюючих на підприємстві. Відповідно інформації АІС «Податковий блок» ФОП ОСОБА_4 не надавав звітність з ПДВ з листопада 2014 р., при цьому виписував і реєстрував податкові накладні в ЄРПН,реєстрація платника ПДВ скасовано в листопаді 2014р. Зазначав, що акт документальної позапланової перевірки позивача від 26.10.2015р. з питання повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку з ПДВ при здійсненні господарських операцій з ФОП ОСОБА_4 за період з 01.04.2015р.по 31.05.2015р., складений відповідно до чинного податкового та іншого законодавства є правомірним.На підставі зазначеного ОСОБА_3 обєднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області вважає, що податкове повідомлення-рішення від 13 листопада 2015 року №0000532200 про збільшення суми грошового зобовязання з ПДВ у розмірі 183148,0 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 91574,0 грн. прийнято відповідно до чинного законодавства та є правомірним. Просив суд відмовити у задоволенні позову /том 3 а.с.3-7/.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Моспінське вуглепереробне підприємство зареєстроване в якості юридичної особи, включене до ЄДРПОУ за номером 31616011. Позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №08329303 серії НВ№258945 /том 1 а.с.24/ та знаходиться на обліку платників податків в ОСОБА_3 обєднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області. Здійснює господарську діяльність відповідно до Статуту підприємства затвердженого у новій редакції загальними зборами учасників товариства 02.03.2015 року /том 1 а.с.11-23/.

Відповідач ОСОБА_3 обєднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області діє на підставі положення про Державну фіскальну службу та керуючись Податковим кодексом України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

Відповідно до направлень на проведення позапланової виїзної документальної перевірки та наказу про призначення позапланової перевірки відповідно до вимог п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України ОСОБА_3 обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області в період з 12 жовтня 2015 року по 19 жовтня 2015 року (дата закінчення перевірки вказана в акті) проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Моспінське вуглепереробне підприємство з питань повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні господарських операцій з ФО-П ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_1) за період з 01.04.2015 по 31.05.2015 року. За наслідками перевірки складено акт від 26.10.2015р. №196/15/31616011 /том 1 а.с.26-35/.

Згідно з висновком акту перевірки позивачем допущено такі порушення законодавства:

- п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого в результаті чого, безпідставно завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.04.2015 по 31.05.2015 року на 183147,97грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість за період з 01.04.2015 по 31.05.2015 року у сумі 183147,97грн./том 1 а.с.35/.

ТОВ Моспінське вуглепереробне підприємство не погодившись із висновками акту перевірки від 26.10.2015р. №196/15/31616011 подано до ОСОБА_3 ОДПІ заперечення на акт перевірки/том 1 а.с.36-41/.

ОСОБА_3 ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області листом від 12.11.2015 року вих.№3882/10/05-07-22-13 висновки акту від 26.10.2015р. №196/15/31616011 залишені без змін /том 1 а.с.42-46/.

На підставі акту перевірки від 26.10.2015р. №196/15/31616011 ОСОБА_3 обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області прийнято податкове повідомлення-рішення від 13 листопада 2015 року №0000532200, яким ТОВ Моспінське вуглепереробне підприємство збільшено суму грошового зобовязання із податку на додану вартість у розмірі 274 722грн./том 1а.с.47/.

26 листопада 2015 року позивачем подано скаргу до Головного управління ДФС у Донецькій області на податкове повідомлення-рішення від 13 листопада 2015 року №0000532200/том 1 а.с.48-53/.

Рішенням Головного управління ДФС у Донецькій області від 29.01.2016 року №467/10/05-99-10-03-12-1 податкове повідомлення-рішення від 13 листопада 2015 року №0000532200 залишено без змін, а скаргу ТОВ Моспінське вуглепереробне підприємство без задоволення/том 1 а.с.54-58/.

16 лютого 2016 року підприємством подано скаргу на податкове повідомлення-рішення від 13 листопада 2015 року №0000532200 до Державної фіскальної служби України /а.с.59-64/.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 04 березня 2016 №4868/6/99-99-10-01-04-25 скаргу ТОВ Моспінське вуглепереробне підприємство залишено без розгляду, а податкове повідомлення-рішення від 13 листопада 2015 року №0000532200 без змін /том 1 а.с.65/.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду із даним позовом.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 13 листопада 2015 року №0000532200 з наступних підстав.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень став висновок податкового органу про: порушення підприємством п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого в результаті чого, безпідставно завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.04.2015 по 31.05.2015 року на 183147,97грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість за період з 01.04.2015 по 31.05.2015 року у сумі 183147,97грн.

Суд не погоджується із зазначеними висновками податкового органу, з таких підстав.

Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Згідно підпункту 14.1.203 пункту 14.1 ст.14 Податкового кодексу України продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об'єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами за договорами оперативного лізингу (оренди), продажу, передачі права відповідно до авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, у тому числі промислової власності.

При виборі контрагентів на підприємстві проводиться робота з підтвердження правосубєктності та працездатності контрагентів, шляхом дослідження всіх реєстраційних, статутних документів, відповідних довідок та проведення процедури відкритих одноступеневих торгів. ( т.2 ар.с.1-45)

За наслідками проведеної процедури відкритих одноступеневих торгів на надання автотранспортних послуг на 2014 рік для ТОВ Моспінське вуглепереробне підприємство, між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (Підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Моспінське вуглепереробне підприємство (Замовник) укладено договір підряду №301 від 31.01.2014р /том 2 а.с.56-106/.

Відповідно до укладеного договору Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобовязання своїми силами і засобами виконати: перевезення технологічної породи, магнетита, відходів вуглезбагачення; роботу автотранспорту; роботу екскаватора; роботу навантажувача на ТОВ Моспінське вуглепереробне підприємство, відповідно до Технічного завдання на закупівлю робіт (послуг) автотракторної техніки, а також виконати інші разові роботи, не передбачені Технічним завданням, необхідність виконання яких може виникнути про виробничій необхідності Замовника, за письмовими заявками Замовника.

Знаходження в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 за юридичною адресою, станом на час вчинення правочину, підтверджується відповідним витягом /том 3 а.с.66-68/.

На підтвердження виконання договору підряду, позивачем надано наступні документи: додаткові угоди; технічне завдання; заявки на виконання робіт; акти виконаних робіт; журнали обліку виконаних робіт; калькуляції та розрахунки до них; додатки до договору; рахунки; талони замовника; товарно-транспортні накладні; журнал вводного інструктажу відвідувачів та персоналу підрядних організацій; відомості про надані послуги ФО-П ОСОБА_4; журнал реєстрації автотранспорту що вивозить породу та інформацію про зольність породи; платіжні доручення; податкові накладні; банківські виписки /том 2 а.с.66-212, том 3 а.с.50-61/.

Отримані послуги (роботи) від фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 використовувалися у власній господарській діяльності.

За наслідками господарських операцій ФО-П ОСОБА_4 видав позивачу податкові накладні /том2 а.с.110,113,116,119/, які зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідним витягом /том 3 а.с.42-45/.

Суму податку на додану вартість згідно вказаних податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту квітень-травень 2015 року, що відобразив у відповідних податкових деклараціях в розрізі контрагентів,які подані до Податкового органу , де в Додатку №5 до декларації , в розділі ІІ Податковий кредит визначено контрагента ФО-П ОСОБА_4В./том 1 а.с.46-49/.

Використання у власній господарській діяльності робіт, отриманих за договором підряду, укладеним із зазначеним вище контрагентом знайшло своє підтвердження у наданих позивачем первинних документах: додаткові угоди; технічне завдання; заявки на виконання робіт; акти виконаних робіт; журнали обліку виконаних робіт; калькуляції та розрахунки до них; додатки до договору; рахунки; талони замовника; товарно-транспортні накладні; журнал вводного інструктажу відвідувачів та персоналу підрядних організацій; відомості про надані послуги ФО-П ОСОБА_4; журнал реєстрації автотранспорту що вивозить породу та інформацію про зольність породи; платіжні доручення; податкові накладні; банківські виписки /том 2 а.с.66-212, том 3 а.с.50-61/.

Статтею 44 Податкового кодексу України визначені вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, відповідно до п.44.1 якої для цілей оподатковування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподатковування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів (документи, створені в письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозвіл адміністрації (власника) на їхнє проведення ); регістрів бухгалтерського обліку (носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм і т.п., призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування й узагальнення інформації з первинних документів, прийнятих до обліку ); фінансової звітності (бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період); інших документів, зв'язаних з вирахуванням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вищевказаними документами.

Згідно п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають обєкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності..

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно ст. 1 цього Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до статті 4 вказаного Закону бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на основних принципах, серед яких превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно частини 1 статті 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, визначає, що первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, визначені п. 2.4 Положення: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства; зміст і обсяг господарської операції, одиницю її виміру; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, що брала участь у здійсненні господарської операції.

Форми облікових регістрів, порядок записів у них, обробка і використання необхідної інформації визначаються відповідними нормативними документами про порядок їх застосування.

Відповідно до п. 3.7 Положення інформація про господарські операції підприємства за звітний період (місяць, квартал, рік) з облікових регістрів переноситься в згрупованому вигляді в бухгалтерські звіти, порядок складання яких установлюється відповідними нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова звітність підприємства складається на підставі даних бухгалтерського обліку і підписується керівником і бухгалтером підприємства.

Фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ і суб'єктів малого підприємництва) складається з: балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до звітів.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не спростоване відповідачем, в підтвердження реальності господарських операцій та правомірності включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ позивачем надані до матеріалів справи документи бухгалтерського та податкового обліку, що є підтвердженням реальності господарських операцій та правомірності включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ.

Надані позивачем документи на підтвердження здійснення господарських операцій за договором з ФО-П ОСОБА_4 відповідають наведеним вище вимогам до первинних документів згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Посилання податкового органу на анулювання за рішенням контролюючого органу свідоцтва платника податку на додану вартість ФОП ОСОБА_4 23.11.2015 року суд не бере до уваги тому,що правовідносини відбувалися (господарські операції) та період, який перевірявся відповідачем є з 01.04.2015 р. по 31.05.2015 року. ( т.3 ар.с.64)

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Так, статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Частиною 3, зазначеної статті передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Частиною5 передбачено,що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи,держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду доказів, які б з огляду на приведені вище положення Цивільного кодексу України та розяснення Пленуму Верховного Суду України свідчили про нікчемність правочину договору підряду з ФО-П ОСОБА_4 Також, вказаний правочини не визнавався недійсними у судовому порядку.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач не довів обставини, які б свідчили про недійсність правочину укладеного між позивачем та ФО-П ОСОБА_4. Натомість, позивачем надано достатній обєм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про звязок витрат по укладеним договорам із його господарською діяльністю та фактичне використання отриманих робіт у його власній господарській діяльності та отримання фінансового ефекту.

Отже, суд вважає, що у даному випадку позивачем надано достатній обєм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про звязок витрат оплати вартості придбаних робіт у ФО-П ОСОБА_4 із господарською діяльністю ТОВ Моспінське вуглепереробне підприємство.

Щодо використання ОСОБА_3 ОДПІ наданих суду актів перевірки контрагента позивача у якості доказу недійсності правочину, суд зазначає наступне.

Податковим органом зроблено висновки про порушення Позивачем норм податкового законодавства на підставі податкової інформації, отриманої від інших податкових органів.

Суд не може погодитися із даним висновком податкового органу, виходячи з наступного.

Основним засобом встановлення обставин та висновків про безтоварність господарських операцій платника податку були акти перевірок, акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів ТОВ Моспінське вуглепереробне підприємство.

Зустрічна звірка - є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, в той час, як функція податкового органу щодо контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, реалізується останнім шляхом проведення перевірок у випадках та в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 73.5 ст.75 Податкового кодексу України, зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, за своєю правовою природою акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є актом перевірки контролюючого органу та не може містити в собі аналізу господарських операцій платника податків та висновків про нікчемність укладених ним договорів.

Тобто зустрічна звірка не може підтверджувати нікчемність правочинів.

Крім того, правовідносини з приводу проведення податковими органами зустрічних звірок платників податків деталізовані нормами Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1232 (далі - Порядок № 1232) та нормами Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України № 236 від 22 квітня 2011 року (далі - Наказ № 236). Пунктом 2 Порядку № 1232 передбачено, що зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Додатком № 3 Наказу № 236 затверджено зразок форми акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, яким взагалі не передбачено необхідність робити будь-які висновки щодо реальності (нереальності) вчинення господарських операцій платником податків.

Таким чином, в акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення будь-яких висновків стосовно документального підтвердження та реальності господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Таким чином, акти перевірки стосовно контрагента Позивача, складені іншими податковими органами, не можуть бути підставою для висновків Відповідача щодо Позивача. Відповідач має обґрунтовувати свої висновки відповідно до результатів проведеної перевірки безпосередньо на підставі дослідження наданих Позивачем первинних документів.

Так під час позапланової документальної перевірки Позивача ОСОБА_3 ОДПІ було використано:інформацію компютерних баз даних та автоматизованих інформаційних систем державної податкової служби: АС «Податковий блок»; АС «Обробка ПЗ та платежів»; АІС «РПП»; АІС «Аналітична система»; АС «Співставлення реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Єдиного реєстру податкових накладних»;Єдиний реєстр податкових накладних; Картка платника податків (відомості щодо податкової історії); Система автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України, база даних «Автомобіль» ДАІ МВС України; податкову інформація ДПІ у Пролетарському районі ГУ ДФС у Донецькій області від 09.06.2015 р. № 8200/10/05-69 «щодо неможливості проведення зустрічної звірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2) по взаємовідносинам із ТОВ «МОСПІНСЬКЕ ВПП» (31616011), за листопад-грудень 2014 р. та січень-квітень 2015 р.»; податкову інформацію ДПІ у Пролетарському районі ГУ ДФС у Донецькій області від 02.09.2015 р. № 39/10/05-69 «щодо неможливості проведення зустрічної звірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2) по взаємовідносинам із ТОВ «МОСПІНСЬКЕ ВПП» (31616011), за період травень 2015 р.».

Відповідно до інформації з АІС «Податковий блок» встановлено, що Контрагентом не було подано до податкового органу на обліку в якому він знаходиться розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 1 та 2 квартал 2015 р. та звіти про суми нарахованої заробітної плати за квітень 2015 р. та травень 2015 р.

Суд наголошує, що не подання контрагентами ТОВ Моспінське вуглепереробне підприємство податкової звітності не може бути підставою для визнання господарських операцій, що мали місце удаваними. Так, претензії Відповідача вказаного характеру не можуть бути підґрунтям висновків про порушення ст. 198 ПК України, оскільки платник податку не має а ні правових механізмів, а ні практичних можливостей слідкувати за дотриманням своїми контрагентами законів у сфері господарської діяльності та податкового законодавства.

Відповідач, дійсно, на підставі п.71.1. ст. 71, п.п. 72.1.1. п. 72.1. ст. 72 та ст. 83 Податкового кодексу України, вправі використовувати податкову інформацію з інформаційних баз даних, під час проведення перевірок субєктів господарювання та формування висновків за результатами перевірок.

Однак, враховуючи зазначений в акті перевірки перелік податкової інформації та інформаційних баз даних, яку Відповідач використовував під час проведення перевірки, суд зазначає, що одним із основних засобів встановлення обставин та висновків про наявність нібито порушень ним податкового законодавства та не вірне визначення ним сум податкового кредиту за квітень та травень 2015 р. є саме використання зазначеної інформації, без жодного врахування, наданих Позивачем до перевірки, первинних документів по господарській операції, що перевіряється.

У той час інформаційні бази даних податкового органу не мають статусу офіційних, не сертифіковані і можуть містити помилки, які впливають на правовий статус Платника податків. Інформація з бази даних податкового органу не є належним доказом у справі, чинним законодавством також не передбачена належність таких баз до засобів доказування.

Дана правова позиція підтверджується правовою позицією викладеною у Постановах Вищого адміністративного суду України від 20.09.2012 року № К9991/574/12; № К 9991/5991/11 та № 9991/24891/11.

Стосовно правомірності формування позивачем податкового кредиту податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Відповідно п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит-сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобовязання звітного ( податкового) періоду, визначена згідно з розділом пять цього Кодексу.

Згідно вимог п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання обєкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Статтею 201 Податкового Кодексу України передбачено,що на дату виникнення податкових зобовязань платник податку зобовязаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктами 201.4, 201.7 ст.201 ПК України визначено, що податкова накладна складається в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер:покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця;покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця. У разі якщо станом на дату складення зазначених податкових накладних сума коштів, що надійшла на поточний рахунок продавця як оплата (передоплата) за товари/послуги, перевищує вартість поставлених товарів/послуг протягом місяця, таке перевищення вважається попередньою оплатою (авансом), на суму якої складається податкова накладна у загальному порядку не пізніше останнього дня такого місяця.

Для цілей цього пункту ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць. Податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) у разі:здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу/реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника);виписки транспортних квитків, готельних рахунків або рахунків, які виставляються платнику податку за послуги звязку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер постачальника (продавця), крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;надання платнику податку касових чеків, що містять суму поставлених товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального та податкового номерів постачальника).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку,що відносяться до податкового кредиту.

Виникнення у ТОВ Моспінське вуглепереробне підприємство права на формування податкового кредиту у квітні-травні 2015р., за наслідками господарських операцій з ФО-П ОСОБА_4 підтверджено відповідними податковими накладними. Податкові накладні позивач включив до Реєстру отриманих та виданих податкових накладних за лютий-березень 2015 року. В акті перевірки немає жодного зауваження податкового органу щодо правильності оформлення податкових накладних.

Тобто, чинним законодавством України, зокрема, Податковим кодексом України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладений обов'язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника; за будь-якими із сторін правочину не передбачено зобов'язання та не визначено права здійснення контролю показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності заявленими іншою стороною правочину, при цьому такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів.

Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тобто, до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник та притягнення до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та нормам чинного законодавства.

Виходячи з практики Європейського Суду з прав людини у рішеннях,позицій Верховного Суду України, Вищого адміністративного суду України, викладених вІнформаційному листі від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у зв'язку з порушенням податкової дисципліни його контрагентами.

Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обовязковим для правозастосування органами правосуддя.

Так, у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02, «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №1991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03) визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що було залучено до протиправної діяльності, повязаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг знати. Добросовісний платник не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.

Отже, формування податкового кредиту з ПДВ платником податків обумовлено фактичним здійсненням операцій з придбання товарів, робіт (послуг), для подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку, і реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів та в обов'язковому порядку податкових накладних.

Факт здійснення господарських операцій з контрагентами підтверджується вищенаведеними первинними документами позивача. Суд зазначає, що податковий орган не ставив під сумнів достовірність первинних документів чи їх відповідність вимогам чинного законодавства, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, про що відповідачем в акті перевірки не зазначається.

В діях позивача як платника податку не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів.

Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість зменшення відповідачем відємного значення податку на додану вартість, бюджетного відшкодування з податку на додану вартість і відповідно застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідальність за наслідками неналежного виконання контрагентами позивача своїх обовязків щодо несвоєчасного виконання власних податкових зобовязань перед бюджетом не повинна бути покладена на добропорядних платників податку та не може вважатися підставою для відповідальності позивача.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржувані податкове повідомлення рішення прийнято законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із наступного.

Частиною 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки прийняте рішення ухвалено на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує Товариству з обмеженою відповідальністю Моспінське вуглепереробне підприємство судові витрати у розмірі 4120,83(чотири тисячі сто двадцять гривень вісімдесят три копійки)грн. за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_3 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Моспінське вуглепереробне підприємство до ОСОБА_3 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 листопада 2015 року №0000532200, яким ТОВ Моспінське вуглепереробне підприємство збільшено суму грошового зобовязання із податку на додану вартість у розмірі 274 722грн. задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ОСОБА_3 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 13 листопада 2015 року №0000532200, яким ТОВ Моспінське вуглепереробне підприємство збільшено суму грошового зобовязання із податку на додану вартість у розмірі 274 722грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Моспінське вуглепереробне підприємство судові витрати у сумі 4120(чотири тисячі сто двадцять гривень вісімдесят три копійки)грн. за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_3 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 02 червня 2016 року.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 07 червня 2016 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Троянова О.В.