Рішення № 58265375, 13.06.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №472/517/14-ц 13.06.2016 13.06.2016 13.06.2016

Провадження №22-ц/784/1124/16

Справа 472/517/14-ц Головуючий у 1 інстанції Орленко Л.О.

Провадження №22-ц/784/1124/16 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_1

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

13 червня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

Головуючої: Ямкової О.О.,

суддів: Колосовського С.Ю., Локтіонової О.В.,

із секретарем: Гавор В.Б.,

за участі: представника відповідачки ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 24 грудня 2015 року

за позовом

Кредитної спілки «Світовид»

(далі - КС «Світовид»)

до ОСОБА_4, ОСОБА_5,

ОСОБА_3

про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А :

7 квітня 2014 року КС «Світовид» звернулась з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 про стягнення в солідарному порядку 26938 грн. 28 коп. кредитної заборгованості за договорами кредиту та поруки.

Позивач зазначав, що в порушення умов договору, укладеного 15 вересня 2010року, позичальник ОСОБА_4 у встановлені строки не погашає тіло кредиту і проценти за користування кредитом, а тому спілка має право вимагати від нього повернення кредитних коштів у солідарному порядку з поручителями ОСОБА_5 та ОСОБА_3.

Рішенням Веселинівського районного суду Миколаївської області від 24 грудня 2015 року позов задоволено в повному обсязі.

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 22 лютого 2016 року рішення місцевого суду від 24 грудня 2015 року в частині вирішення вимог КС «Світовид» до ОСОБА_5 скасовано та ухвалене нове, яким відмовлено у задоволенні позову до поручителя ОСОБА_5 про стягнення заборгованості.

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з неї заборгованості солідарно з позичальником.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймають участь при розгляді справи, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 15 вересня 2010 року кредитна спілка уклала з відповідачем ОСОБА_4 кредитний договір № 92/Вл10, за яким останній отримав кредит на споживчі цілі у розмірі 12 000 грн. 00 коп. строком на 36 місяців, зі сплатою 36 % річних за користування кредитом.

Того ж дня, на забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором КС «Світовид» уклала з ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5, два тристоронні договори поруки, за якими ОСОБА_5 та ОСОБА_3 виступили поручителями і зобовязалися нести солідарно з ОСОБА_4 цивільно-правову відповідальність за невиконання останнім кредитного зобовязання.

Взяті на себе обовязки КС «Світовид» виконала у повному обсязі, надавши відповідачу ОСОБА_4 грошову суму.

В той же час, внаслідок невиконання ОСОБА_4 взятих на себе зобовязань, станом на 1 квітня 2014 року у нього виникла заборгованість у розмірі 26 938 грн. 28 коп., з яких: 12 000 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту і 14 938 грн. 28 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом.

Суд першої інстанції установивши такі факти, вірно визначився із характером спірних правовідносин, однак не врахував положень ст. 559 ЦК України.

Задовольняючи повністю позов предявлений до позичальника ОСОБА_4 і поручителя ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що сторони по справі перебувають у договірних правовідносинах, підставами виникнення яких є кредитний договір та договір поруки, та помилково вважав невиконання позичальником своїх зобовязань достатньою підставою для стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_3 солідарно з ОСОБА_4

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку і відповідає перед кредитором за порушення тим зобовязання.

Згідно із ч. 4ст. 559 ЦК Українипорука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

У кредитному договорі, укладеному між КС «Світовид» та ОСОБА_4 строк виконання основного зобовязання визначений пунктом 2.1. (а.с.12), яким визначено, що кредит надається строком на 36 місяців, тобто кінцевим терміном повернення позичених грошей та внесення плати за користування кредитом є 15 вересня 2013 року.

З договору поруки, укладеному між КС «Світовид» та відповідачкою ОСОБА_3, вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки (пункт 6.1) про його дію до повного виконання боржником своїх зобовязань перед банком за кредитним договором, не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України.

Тому, в цьому разі, підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.

За таких обставин у позивача як кредитора виникло право предявити вимогу до поручителя ОСОБА_3 про виконання порушеного зобовязання боржника щодо повернення кредиту, починаючи з 16 вересня 2013 року, протягом наступних шести місяців, тобто до 16 березня 2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач КС «Світовид» предявила позов до поручителя ОСОБА_3 спільно з позичальником лише 3 квітня 2014 року, тобто з пропуском визначеного частиною четвертою статті 559 ЦК України строку.

Оскільки вимоги були заявлені до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку виконання основного зобовязання, у силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припинилась, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог кредитора про стягнення з неї заборгованості за основним договором.

За таких обставин, у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, оскаржуване рішення слід скасувати в частині вирішення вимог про солідарне стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_3 та ухвалити в цієї частині нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог КС «Світовид» предявлених до ОСОБА_3.

На підставі ст. 88 ЦПК України з позивача слід стягнути на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 296 грн. 33 коп. за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Рішення суду в частині вирішення позову предявленого до ОСОБА_4 не переглядалося, виходячи із меж апеляційної скарги.

Керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 24 грудня 2015року в частині вирішення позовних вимог Кредитної спілки «Світовид» про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором № 92/Вл10 та договором поруки скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Кредитної спілки «Світовид» до ОСОБА_3.

Рішення суду в частині вирішення позову предявленого до ОСОБА_4 залишити без змін.

Стягнути з Кредитної спілки «Світовид» на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 296 грн. 33 коп..

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку.

Головуюча

Судді