Рішення № 58265257, 08.06.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №481/40/16-ц 08.06.2016 08.06.2016

Справа №481/40/16-ц

Провадження 22-ц/784/963/16 Суддя першої інстанції: Уманська О.В.

Категорія Суддя доповідач апеляційного суду: Бондаренко Т.З.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

8 червня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої: Бондаренко Т.З.,

суддів: Буренкової К.О., Крамаренко Т.В.,

із секретарем судового засідання: Тищенком Л.С.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Партії «Відродження»

на рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 11 березня 2016 року по справі за позовом

Партії «Відродження»

до

ОСОБА_2

про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації,

В С Т А Н О В И Л А:

В січні 2016 року Партія «Відродження» звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації.

Позивач вказував, що 27 листопада 2015 року на другій сесії Новобузької районної ради Миколаївської області 7 скликання , відповідач ОСОБА_2, який є головою Новобузької районної державної адміністрації Миколаївської області, під час публічного виступу допустив висловлювання, які містять недостовірну інформацію та завдають шкоди діловій репутації позивача. Так, відповідач звертаючись до партії «Відродження» сказав: «…але не має права морального Партія «Відродження», яка спонсорувала війну, яка зараз відбувається на Донбасі , людей яких розстрілювали на Майдані, розповідати в цьому залі взагалі щось».

Зазначаючи про те, що вказана інформація не відповідає дійсності, позивач просив визнати вказану інформацію недостовірною та зобовязати відповідача спростувати вказану інформацію в такий самий спосіб, яким вона була поширена .

Рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 11 березня 2016 року в задоволенні позову Партії «Відродження» відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на те , що суд не вірно застосував норми матеріального права, а тому дійшов помилкового висновку стосовно того, що оспорювані висловлювання відповідача є оціночним судженням, що не підлягає спростуванню.

На вказану апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 надав заперечення де вказував на законність рішення суду.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги.

Так, з матеріалів справи вбачається, і таке встановлено судом, що 27 листопада 2015 року проходила П сесія 7 скликання Новобузької районної ради Миколаївської області (а.с. 49-54).

Згідно із списком відповідальних працівників райдержадміністрації та районної ради, депутатів обласної ради, керівників підприємств, товариств, установ, які запрошені на П сесію 7 скликання, серед запрошених осіб міститься імя відповідача у даній справі ОСОБА_2, як голови райдержадміністрації (а.с. 56).

Відповідно до посвідчення від 24 березня 2015 року ОСОБА_2 є головою Новобузької державної адміністрації Миколаївської області (а.с. 40).

Як зазначено в протоколі даної сесії в її роботі брали участь представники засобів масової інформації, в тому числі і Інформаційне агенство «ТУТ.ІНФО».

Відповідно до відеозапису вказаного інформаційного агентства, відповідач, саме, як голова районної адміністрації, брав участь у роботі сесії та виступав із промовою перед депутатами. Так, у своїй промові до депутатів учасників сесії та інших присутніх осіб, з приводу не обрання кандидатури ОСОБА_3 члена Партії «Відродження», головою однієї із постійних депутатських комісій, ОСОБА_2 сказав, що «…але не має права морального Партія «Відродження», яка спонсорувала війну, яка зараз відбувається на Донбасі , людей яких розстрілювали на Майдані, розповідати в цьому залі взагалі щось».

В письмових запереченнях на позовну заяву відповідач визнаючи вищевказані обставини, зазначив що маючи негативне ставлення до колишньої влади та сприймаючи ОСОБА_3, як представника тієї влади, сенс його висловлювання полягав у тому, що партії, які приймають участь у фінансуванні війни та вбивствах мирних жителів, не мають морального права ставити свої вимоги зараз в органах місцевого самоврядування.

Із змісту позовної заяви слідує, що позивач дії відповідача, а саме його виступ на сесії районної ради, повязує з виконанням останнім своїх службових повноважень голови районної державної адміністрації та відповідачем у позові зазначає ОСОБА_2, як голову Новобузької районної державної адміністрації Миколаївської області. Також у прохальній частині позову Партія «Відродження» просить покласти обовязок щодо спростування недостовірної інформації саме на голову райдержадміністрації ОСОБА_2

Проте, відповідно до положень ч. 2 ст. 30 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні та юридичні особи, а також держава.

Вимогами ч. 4 ст. 10 ЦПК України встановлено, що суд сприяє всебічному і повному зясуванню обставин справи: розяснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обовязки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим кодексом.

Натомість, районний суд не звернув уваги на вказані положення процесуального закону щодо сторін у справі і не виконав приписи ч. 4 ст. 10 ЦПК України, та залишивши поза увагою службове становище відповідача на чому наголошено в позові, вирішив спір, виключно за участі в якості відповідача ОСОБА_2, як фізичної особи.

В той же час, відповідно до вимог ч. 4 ст. 277 ЦК України, поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обовязків, вважається юридична особа , у якій вона працює.

Суд вирішив позовні вимоги щодо визнання недостовірною інформації та її спростування, як такі, що заявлені до фізичної особи ОСОБА_4, яка і є відповідальною за цими вимогами.

Однак, з таким погодитись не можна.

Так, як зазначено вище, обовязок щодо спростування недостовірної інформації покладається на поширювача такої інформації (ч. 3 ст. 277 ЦК України).

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», голови районних державних адміністрацій мають право дорадчого голосу на засіданнях районної ради.

Таким чином ОСОБА_2 приймаючи участь у обговоренні питання, щодо кандидатури на обрання головою депутатської комісії, з метою обґрунтування правомірності її (кандидатури) відхилення, діяв відповідно до своїх повноважень голови районної державної адміністрації (п. 3 ст. 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»),а також прав визначених ст. 34 цього Закону, в звязку з чим поширювачем спірної інформації, відповідно до наведених норм, є саме районна державна адміністрація.

Сам ОСОБА_2 в своїх письмових запереченнях на позов, свої дії, тобто свій виступ на сесії ради, також, як і позивач, повязував із виконанням своїх посадових обовязків голови районної державної адміністрації, та власне і зазначав про належного відповідача у даній справі щодо спростування недостовірної інформації - Новобузької районної державної адміністрації.

За вказаних обставин, в задоволенні позову слід відмовити, в звязку з неналежним відповідачем у справі, оскільки спір розглянуто по суті без участі в якості відповідача особи відповідальної за предявленими позивачем вимогами, а не в звязку з необгрунтованістю позовних вимог, про що передчасно зробив висновок районний суд, та помилково зазначив цей висновок, як правову підставу відмови в задоволенні позову.

В п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» розяснено, що апеляційний суд ухвалює рішення про зміну рішення суду першої інстанції у випадку, якщо помилки у неправильно прийнятому рішенні можливо усунути без його скасування , не змінюючи суть рішення і вони стосуються окремих його частин…. Якщо помилки у такому рішенні стосуються фактичної сторони справи чи правового обґрунтування рішення, то їх усунення необхідно вважати також зміною рішення, тому апеляційний суд не повинен усувати такі помилки ухвалою із зазначенням про залишенням рішення без змін з його уточненням чи доповненням.

Враховуючи, що кінцевий висновок суду про відмову в задоволенні позову є вірним та відповідає фактичним обставинам у справі, однак судом не вірно вказана правова підстава відмови в задоволенні позову, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, оскаржуване рішення суду підлягає зміні в частині правового обґрунтування відмови в задоволенні позову, а в іншій частині, а саме в частині відмови в задоволенні позову, залишити без змін.

Наведений висновок колегії суддів не є перешкодою для повторного звернення з зазначеним позовом до належного відповідача в установленому законом порядку.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Партії «Відродження» задовольнити частково.

Рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 11 березня 2016 року в частині правового обґрунтування відмови в задоволенні позову змінити.

В іншій частині вказане рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: Бондаренко Т.З.

ОСОБА_5

ОСОБА_6